Постанова

Іменем України

14 березня 2023 року

м. Київ

справа № 216/1899/22

провадження № 61-13225 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 серпня 2022 року у складі судді Цимбалістенко О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П.,

Бондар Я. М., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро) (нині Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Центрально-Міський ВДРАЦС), третя особа - ОСОБА_2 , про встановлення неправильності в актових записах цивільного стану та внесення відповідних змін, у якому просив суд:

- встановити неправильність запису в розділі відомості про матір: ОСОБА_2 щодо зазначення національності - «росіянка» в актовому записі про його народження від 07 серпня 1969 року № 690, зроблений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Єнакіївського міського управління юстиції у Донецькій області;

- зобов`язати Центрально-Міський ВДРАЦС внести зміни до актового запису про його народження від 07 серпня 1969 року № 690, а саме: змінити відомості про матір дитини у графі «національність», вказавши,

що національність матері ОСОБА_2 , - «німкеня»;

- встановити неправильність запису в розділі відомості про батька щодо зазначення його національності - «росіянин» в актовому записі

про народження ОСОБА_3 від 08 липня 1993 року № 566, зробленого Центрально-Міським ВДРАЦС;

- зобов`язати Центрально-Міський ВДРАЦС внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 від 08 липня 1993 року № 566,

а саме: змінити відомості про батька дитини у графі «національність», вказавши, що національність батька (позивача) - «німець».

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що національність його матері ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ) у його свідоцтві

про народження зазначена - росіянка. Його бабуся ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ) за національністю була німкенею. У воєнний та післявоєнний період після Другої світової війни громадяни з німецькою національністю переслідувалися, а тому було вирішено у його паспорті громадянина Союзу Радянських Соціалістичних Республік зазначити його національність - росіянин.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому

та Металургійному районах у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у відповідь на звернення його матері - ОСОБА_2 щодо зміни її національності

в свідоцтві про шлюб, про розірвання шлюбу, про народження та у паспорті, відмовив у внесенні відповідних змін, оскільки відсутні підстави

для їх внесення.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 серпня 2022 року відмовлено у прийнятті до розгляду доповненої та уточненої позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Центрально-Міського ВДРАЦС, третя особа - ОСОБА_7 , про встановлення неправильності в актових записах цивільного стану та внесення відповідних змін.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського ВДРАЦС, третя особа - ОСОБА_2 , про встановлення неправильності в актових записах цивільного стану та внесення відповідних змін закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).

Закриваючи провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у зв`язку з неможливістю встановлення у судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності, цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.

Національна належність особи є актом її особистого самовизначення

і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи

з державою. Фіксація факту національності особи в документі,

що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила

б перешкоду вільного обрання чи відновлення національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

При цьому судами враховано відповідну судову практику Великої Палати Верховного та Верховного Суду у подібних справах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 09 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано заявникові звернутися до суду касаційної інстанції

із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, надати докази на їх підтвердження та надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено

про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме клопотання про поновлення строку

на касаційне оскарження та копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій. Відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 216/1899/22 із Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи,

не застосували норми матеріального та процесуального права,

які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим безпідставно закрили провадження у справі.

У порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства суди вийшли за межі заявлених вимог та дійшли необґрунтованого висновку,

що фактично предметом судового спору є встановлення національності

в актовому записі про народження. Однак, це не відповідає фактичним обставинам справи. Він просив суд встановити неправильність запису щодо національності в актових записах цивільного стану.

Також суди безпідставно застосували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах: від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18, провадження № 14-215цс19 та від 11 вересня 2019 року

у справі № 810/2732/18, провадження № 11-381апп19, оскільки

він не оспорює правомірність відмови органу РАЦС від фіксації національності у документах, що посвідчують особу.

Вважає, що у даному випадку підлягає застосуванню правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 січня

2019 року у справі № 807/45/17, провадження № 11-927апп18, у якій зазначено «позивач у цій справі, оскаржуючи відмову Ужгородського

МВ ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області щодо внесення зміни до актового запису про його народження, не просив визнати неправомірними дії відповідача, а мав намір вирішити питання про внесення змін щодо національності батька у вже існуючий запис про його народження, а отже, спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду

за правилами цивільного судочинства».

Доводи інших учасників справи

У лютому 2023 року Центрально-Міський ВДРАЦС подавдо Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписаний в. о. начальника Центрально-Міського ВДРАЦС Березою А.

У додатках до відзиву вказано про долучення копії наказу про призначення на посаду, проте під час розкриття конверта (пакета) виявлено відсутність вказаного документу про що складено відповідний акт. Оскільки особа,

яка підписала відзив, не підтвердила своїх повноважень на представництво Центрально-Міського ВДРАЦС, а тому він до розгляду не приймається

та не розглядається (частина шоста статті 178, частина четверта статті 183 ЦПК України).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають

у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити

із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 просив суд встановити факт неправильності записів щодо національності в актових записах цивільного стану та внести відповідні зміни, а саме: встановити факт неправильності запису про національність його матері в актовому записі про його народження та внести відповідні зміни, а також встановити факт неправильності запису про його національність в актовому записі

про народження його доньки та внести відповідні зміни.

Відповідно до частин першої-третьої статті 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою

і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану

є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану,

їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін

до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та в яких зазначено про можливість оскарження його у судовому порядку.

Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено,

що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану

є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.

Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити

її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Зазначений Указ Президента України втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають

у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно

від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

У статті 11 Конституції України визначено, що держава сприяє

як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної

та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Відповідно до статті 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Україною 09 грудня 1997 року, кожна особа, яка належить

до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися

їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність,

на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,

яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого

і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року

у справі № 810/2732/18, провадження № 11-381апп19 зроблено висновок, що «відмова від фіксації національності в офіційних документах,

що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України

«Про національні меншини в Україні». Отже, національна належність особи

є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає

на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню

чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання

чи відновлення у залежність від рішення державного органу» (пункти 34, 35).

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі

№ 398/4017/18, провадження № 14-215цс19 та неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 січня 2020 року у справі

№ 754/7901/19 (провадження № 61-16791св19), від 18 березня 2020 року

у справі № 761/36561/19 (провадження № 61-21818св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 759/13784/19 (провадження № 61-1024св20),

від 30 березня 2022 року у справі № 458/1176/20 (провадження

№ 61-15907св21).

Указане свідчить про сталість практики з розгляду подібних справ.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з указаним позовом, фактично просив встановити його національність та національність його матері,

а також внести відповідні зміни в актові записи цивільного стану.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що справа не підлягає розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й судовому розгляду взагалі, у зв`язку з неможливістю встановлення

в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності, а тому обґрунтовано закрили провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.

Вищенаведені норми матеріального права та відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду спростовують доводи касаційної скарги

у відповідній частині.

Верховний Суд відхиляє посилання заявника касаційної скарги на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17 (провадження № 11-927апп18), яка, на його думку, підлягала застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки

за змістом вимог, видом судочинства і процесуальною нормою, справа

№ 807/45/17 не є тотожною справі, яка переглядається.

Наведені в обґрунтування касаційної скарги доводи не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, зводяться до переоцінки доказів

у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, розподіл судових витрат

не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити

без задоволення.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року залишити

без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць