Постанова

Іменем України

07 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 216/2651/21

провадження № 61-8729 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - виконавчий комітет Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі Дніпропетровської області ради;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі Дніпропетровської області ради про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем, визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 березня 2012 року у справі № 2-2491/2011, яке набрало законної сили 22 березня 2012 року, шлюб між нею та ОСОБА_3 , розірвано.

У липні 2011 року вона познайомилась із ОСОБА_4 , з яким з березня 2012 року почала проживати разом у її квартирі АДРЕСА_1 .

Вказувала, що проживала з ОСОБА_4 , як чоловік та дружина, він працював у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підсобником, разом вели спільне господарство та мали спільний сімейний бюджет. Реєструвати шлюб не бажали, оскільки раніше мали негативний досвід життя у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати її цивільного чоловіка - ОСОБА_5 , яка за життя придбала у власність на підставі договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2013 року квартиру АДРЕСА_2 .

18 липня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Першої Криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Інших спадкоємців після померлої не було. На момент смерті матері ОСОБА_4 був зареєстрований разом з останньою у квартирі АДРЕСА_2 , отже фактично прийняв спадщину, проте не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати право власності на нерухоме майно, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказувала, що 09 березня 2021 року вона звернулась до приватного нотаріуса Янковської О. І. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Постановою від 13 квітня 2021 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність документів, які підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та відсутність у нотаріуса можливості встановити такий факт; відсутність правовстановлюючих документів на квартиру та відомостей про відкриття спадщини; запропоновано звернутись до суду з приводу встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем та визнання права на спадщину в судовому порядку.

Зазначала, що із сайту Судової влади їй стало відомо, що у Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу в порядку окремого провадження розглядається справа № 216/4833/20 за заявою виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про визнання відумерлою спадщини після смерті матері ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та передачу квартири у власність територіальної громади.

Вважала, що має право на спадкування майна померлого ОСОБА_4 , як спадкоємець четвертої черги спадкування, оскільки більше п`яти років до відкриття спадщини проживала зі спадкодавцем однією сім`єю як чоловік та дружина, а інші спадкоємці після його смерті відсутні.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як дружини та чоловіка не менше п`яти років до часу відкриття спадщини; визнати за нею право власності на квартиру, загальною площею 49,6 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м, яка розташована на третьому поверсі чотириповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2021 року у складі судді Кузнецова Р. О. позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як дружини та чоловіка не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 49,6 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем ОСОБА_1 доведено факт проживання із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як дружини та чоловіка з 2012 року до часу його смерті у квартирі АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджується, зокрема, актом від 01 липня 2021 року, складеного мешканцями вказаного будинку про фактичне проживання померлого ОСОБА_4 у період з 2012 року по 2019 рік за вказаною адресою, а також поясненнями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які вказали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вели спільне господарство та мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 за життя прийняв спадщину після своєї матері - ОСОБА_5 у виді двокімнатної квартири, загальною площею 49,6 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м, яка розташована на третьому поверсі чотириповерхового житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 , але не встигнув отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки помер до закінчення шестимісячного строку, встановленого статтею 1298 ЦК України.

Установивши факт спільного проживання позивача зі спадкодавцем не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі Дніпропетровської області ради задоволено.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту проживання із ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом п`яти років до дня відкриття спадщини.

Апеляційний суд виходив із того, що у якості письмового доказу позивачем надано суду лише акт від 01 липня 2021 року, складений мешканцями будинку АДРЕСА_1 , у якому зазначено, що у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 фактично проживав без реєстрації в період з 2012 року по 2019 рік. Будь-яких інших письмових доказів, фотографій проживання позивача разом із ОСОБА_4 у період з березня 2012 року і до дня смерті останнього у листопаді 2019 року суду не надано, клопотання про витребування відповідних доказів судом позивачем не заявлено.

Апеляційним судом також установлено, що ОСОБА_4 помер за місцем свого зареєстрованого місця проживання у квартирі АДРЕСА_2 . При цьому, його виявили без ознак життя ІНФОРМАЦІЯ_8 сусіди на третій день після його смерті. Похованням ОСОБА_4 займалось комунальне підприємство.

Показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не можуть бути прийняті за належні та допустимі докази спільного проживання однією сім`єю позивача із ОСОБА_4 не менше п`яти років до дня відкриття спадщини, оскільки свідок ОСОБА_6 є рідною сестрою позивача, а ОСОБА_8 - знайомим позивача, отже є особами, зацікавленими у результаті розгляду справи. Свідок ОСОБА_9 лише зазначив, що бачив одного разу разом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на корпоративі. При цьому, свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є мешканцями будинку АДРЕСА_6 , засвідчили протилежні факти про те, що спадкодавець з 2014 року (з часу придбання квартири у вказаному будинку у жовтні 2013 року) та до дня смерті фактично проживав у вказаному будинку зі своєю матір`ю; вказані свідки жодного разу не бачили ОСОБА_1 та не знали про наявність у ОСОБА_4 цивільної дружини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначав неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 644/5818/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 216/2651/21 із Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд обґрунтував свої висновки про відсутність підстав для задоволенні позову на підставі неналежних доказів, оскільки клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_4 сторони у справі не заявляли, а також на підставі пояснень свідків, які не були допитані в суді апеляційної інстанції.

Вказувала, що факт проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом п`яти років до дня відкриття спадщини підтверджено показаннями свідків у суді першої інстанції, які підтвердили обставини перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах, ведення спільного господарства та спільного бюджету, наявність взаємних прав і обов`язків, тобто відносин, притаманних сім`ї.

Апеляційний суд залишив поза увагою встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, формально підійшов до вирішення спору, не забезпечив належний судовий захист прав і законних інтересів позивача, навпаки зайняв позицію органу місцевого самоврядування, посадові особи якого проявили власну матеріальну зацікавленість у заволодінні спадковим майном померлого.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі Дніпропетровської області ради, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, апеляційним судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що місце проживання позивача ОСОБА_1 , зареєстроване у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту останньої серії НОМЕР_1 (а. с. 4, т. 1).

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2012 року у справі № 2-2491/11, яке набрало законної сили 22 березня 2012 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а. с. 5, т. 1).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого ЗАГСом Донецької області 12 травня 1970 року, актовий запис № 603, батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_13 та ОСОБА_5 (а. с. 16, т. 1).

09 жовтня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко В. Я. за реєстровим № 2640, ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 49,6 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м (а. с. 7-8, т. 1).

Батько ОСОБА_4 - ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 14, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (а. с. 10, т. 1).

Згідно копії спадкової справи № 298/2019 після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведеної Першою криворізькою державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, із заявою про прийняття спадщини 18 липня 2019 року звернувся її син - ОСОБА_4 (а. с. 13, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією актового запису про смерть № 1325, складеного 29 листопада 2019 року Центрально-міським районним у м. Кривому Розі відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області. Актовий запис про смерть складено на підставі заяви працівника КП «Рітуал Сервіс Плюс (а. с. 25, т. 1).

Згідно копії спадкової справи № 7/2021, заведеної приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Янковською О. І. після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про прийняття спадщини 09 березня 2021 року звернулась ОСОБА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Янковської О. І. від 13 квітня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що нотаріусом не встановлено факту спадкування за законом, місце відкриття спадщини та склад спадкового майна (а. с. 28, т. 1).

Згідно копії паспорту серії НОМЕР_3 , виданого 19 червня 2008 року Довгинцівським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 25 лютого 2014 року мешкав у квартирі АДРЕСА_7 , а з 04 березня 2014 року зареєстрував місце свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 (а. с. 17-20, т. 1).

Згідно копії довідки відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 10 серпня 2020 року № 3697, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були зняті з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно, зареєстровані особи у квартирі АДРЕСА_2 відсутні (а. с. 76-77, т. 1).

Згідно акту обстеження житлових умов від 14 серпня 2020 року, комісією у складі представника виконкому Центрально-Міської районної у місті ради Ослюка В. І., сусідів ОСОБА_11 та ОСОБА_14 було встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 ніхто не мешкає, стан невідомий, оскільки двері зачинені (а. с. 78, т. 1).

Згідно акту перевірки факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з померлим ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_2 , складеного 09 червня 2021 року, комісією у складі представника виконкому Центрально-Міської районної у місті ради Ослюка В. І., сусідів ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , було встановлено, що ОСОБА_1 у вказаній квартирі ніколи не була; померлий ОСОБА_4 за вказаною адресою з 2014 року по 2019 рік і до дня смерті проживав вдвох тільки зі своєю матір`ю ОСОБА_5 ; сторонніх осіб в їх сім`ї ніколи не бачили; ОСОБА_4 був неодружений, з жінками, які б могли з ним разом проживати, його бачили; із вказаної квартири ніколи і нікуди не від`їздив на проживання; помер ОСОБА_4 на самоті у квартирі, оскільки кілька днів не був виявлений; поховання із квартири не відбувалось і де похований невідомо; весь час після його смерті квартира зачинена; сусіди одноголосні в своїх висновках, що ОСОБА_1 є сторонньою особою і ніякого відношення до померлого ОСОБА_4 не має (а. с. 79, т. 1).

Згідно акту від 01 липня 2021 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_15 (квартира АДРЕСА_8 ), ОСОБА_16 (квартира АДРЕСА_9 ), ОСОБА_17 (квартира АДРЕСА_10 ), завіреного майстром ТОВ «Житлосервіс-КР» ОСОБА_19, у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 проживав без реєстрації у період з 2012 року по 2019 рік (а. с. 114, т. 1).

У суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_6 (рідна сестра позивача), ОСОБА_7 (сусідка позивача), ОСОБА_8 (знайомий позивача), які вказали на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали у квартирі АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, спільно несли витрати на утримання житла, купували продукти харчування, мали спільний бюджет, тобто мали стосунки, притаманні подружжю.

Свідок ОСОБА_9 зазначив, що бачив одного разу разом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на корпоративі.

Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є мешканцями будинку АДРЕСА_6 , засвідчили, що спадкодавець з 2014 року (з часу придбання квартири у вказаному будинку у жовтні 2013 року) та до дня смерті фактично проживав у вказаному будинку зі своєю матір`ю, при цьому позивача вказані свідки жодного разу не бачили та не знали про наявність у ОСОБА_4 цивільної дружини. Похованням ОСОБА_4 займалась комунальна служба.

Апеляційним судом встановлено, що за фактом смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження № 12019040230001962, згідно витягу з якого ІНФОРМАЦІЯ_8 до чергової частини Криворізького ВП надійшло повідомлення про те, що по АДРЕСА_2 констатовано смерть чоловіка; виїздом СОГ Криворізького ВП на місце пригоди виявлений труп ОСОБА_4 .

Судом апеляційної інстанції оглянуто кримінальне провадження № 12019040230001962.

Згідно рапорту оператора лінії 102, ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшло повідомлення від заявника ОСОБА_18 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_8 об 13 год.13 хв. у квартирі АДРЕСА_2 виявлено труп сусіда ОСОБА_4 ; в останнє сусіда бачила 10 днів тому.

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_18 від 05 листопада 2019 року, яка проживає у квартирі АДРЕСА_11 , остання показала, що проживає у вказаному будинку з 1997 року; з 2014 року у вказаному будинку проживали ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1) та її син ОСОБА_4 ; сильно зловживав, ні з ким не спілкувався, в квартиру сторонніх не водив, ні з ким не сварився.

Згідно висновку № 1960, складеного експертом КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР 07 листопада 2019 року, смерть ОСОБА_4 настала в результаті виразкової хвороби 12-ти палої кишки, перебіг захворювання ускладнився перфорацією стінки кишки з пенетрацєю у голівку підшлункової залози та ерозією кровоносної судини, що викликало рясну кровотечу в порожнину шлунково-кишкового тракту, що і стало безпосередньою причиною його смерті. Труп має гнильні зміни.

Постановою слідчого Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 28 листопада 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040230001962 від ІНФОРМАЦІЯ_8, закрито у зв`язку з відсутністю в події кримінального правопорушення, на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України.

07 червня 2021 року виконком Центрально-Міської районної у місті ради звернувся до суду із заявою про визнання відумерлою спадщини після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 60-63, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанова апеляційного ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що встановлення факту постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем обумовлено необхідністю оформлення спадкових прав відповідно до положень статті 1264 ЦК України.

Відповідно до статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою та п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Верховний Суд виходить з того, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати зміст частини другої статті 3 СК України, відповідно до якої сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. (частини перша та друга статті 21 СК України).

Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України).

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), та Верховним Судом у постановах від 09 січня 2020 року у справі № 186/421/17 (провадження № 48280св18); від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20) та від 01 вересня 2021 року у справі № 523/9720/17 (провадження № 61-7715св21).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не вказують на те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю (див. постанову Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц зазначено, що для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат; вказані обставини судом не встановлено, а показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту.

Лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (див. постанову Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, із урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши письмові докази, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 протягом п`яти років до дня відкриття спадщини, зокрема, позивач не надала доказів того, що до смерті спадкодавця вона та ОСОБА_4 підтримували фактичні сімейні стосунки, адже спадкодавець помер за місцем своєї реєстрації, його труп із гнильними змінами був виявлений правоохоронними органами за зверненням сусідів, поховання спадкодавця було здійснено за рахунок комунальних коштів.

З огляду на зазначене, встановивши відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження спільного проживання сторін, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, апеляційний суди дійшов обґрунтованого висновку про те, що лише акт від 01 липня 2021 року, складений мешканцями будинку АДРЕСА_1 , щодо фактично проживання ОСОБА_4 без реєстрації в період з 2012 по 2019 роки у квартирі АДРЕСА_1 , не є достатнім у сукупності з іншими доказами, якими спростовуються вказані обставини, не містить інформації щодо предмета доказування, а показання свідків не можуть бути єдиною та достатньою підставою для встановлення вказаного факту.

Інших доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 протягом п`яти років до дня відкриття спадщини матеріали справи не містять, тому є безпідставними доводи касаційної скарги про те, що показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджують письмові докази та свідчать про реальність сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та похідної позовної вимоги про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору. Апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Посилання касаційної скарги на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 644/5818/18, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції не впливають, а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини першої статті 400 ЦПК України, оскільки Верховний Суд не вправі встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара