ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа №216/4532/22

адміністративне провадження № К/990/12830/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №216/4532/22

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за касаційною скаргою адвоката Зайки Павла Костянтиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 3 січня 2023 року (головуючий суддя: Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

30 вересня 2022 року працівниками патрульної поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - «КУпАП») стосовно водія ОСОБА_1 .

Згідно відомостей цього протоколу 30 вересня 2022 о 21:42 год у Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, по вулиці Голубина, 19, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 325», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродня блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Відеофіксація велась на нагрудні відеокамери №475223, №475207, №475764. Тож, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5. Правил дорожнього руху.

Постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 8 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та на нього накладено штраф у розмірі: 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Не погоджуючись із указаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Зайка П.К. оскаржив його в апеляційному порядку.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції захисник ОСОБА_1. подав до Третього апеляційного адміністративного суду, покликаючись на норми Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 3 січня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана до не належного суду.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, адвокат Зайка П.К. в інтересах ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на неї до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_1. просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 4 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Інші учасники справи свого відзиву на касаційну скаргу не подали. Копію ухвали про відкриття касаційного провадження інспектор взводу №3, роти №1, батальйону № 2 ППП в місті Кривий Ріг старший лейтенант поліції Ливиненко С.М. отримав 21 липня 2023 року.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги захисника ОСОБА_1. про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

Перш за все варто зауважити, що відповідно до частини першої статті 1 КАС України Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 4 КАС України визначено, що:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;

адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

На основі аналізу наведених норм КАС України висновується, що адміністративний суд здійснює розгляд і вирішення адміністративних справ, а адміністративне судочинства провадиться адміністративним судом в порядку позовного провадження, тобто шляхом вирішення спору, який викладений позивачем у формі позовної заяви.

З матеріалів справи №216/4532/22 вбачається, що ця справа є справою про адміністративне правопорушення, а не адміністративною справою у розумінні КАС України. Розгляд та вирішення такого виду справ, визначається положеннями КУпАП.

Відповідно до частини першого статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Виявивши ознаки вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, інспектор взводу №3, роти №1, батальйону № 2 ППП в місті Кривий Ріг старший лейтенант поліції Ливиненко С.М. склав стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серія ААД №232159.

Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 213 КУпАП визначає перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, а саме:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;

4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами, Верховним Судом;

5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до статті 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені, зокрема, статтею 130 КУпАП.

Тож, варто зауважити, що протокол про адміністративне правопорушення є виключно фіксацією діяння (дії або бездіяльності), яке містить ознаки вчиненого адміністративного правопорушення і саме до компетенції суду належить розгляд і вирішення справи про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, статтею 130 КУпАП, яка формується судом на підставі відповідного протоколу уповноваженого працівника патрульної поліції.

З наведеного висновується, що поняттю «справа про адміністративне правопорушення», розгляд і вирішення якої в силу статті 221 КУпАП належить до компетенції суду, не є тотожна поняттю «адміністративна справа», вживане у КАС України.

В контексті наведеного варто наголосити, що дійсно, адміністративним судам підсудні адміністративні справи за позовами фізичних осіб щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, частиною першою статті 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Між тим, у цій статті йдеться саме про розгляд і вирішення адміністративними судами позовів фізичних осіб щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення її до адміністративної відповідальності.

У цьому ж випадку, уповноваженим суб`єктом притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП є суд, а не працівник патрульної поліції, адже протокол про адміністративне правопорушення, який він складає, як вже зазначалось, не є актом індивідуальної дії щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності. Саме на підставі постанови суду, яка набрала законної сили, особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 130 КУпАП.

Отже, покликання скаржника в апеляційній і касаційній скаргах на положення КАС України в цьому випадку є необґрунтованими, адже порядок розгляду та вирішення судом справи про адміністративне правопорушення не регулюється положеннями КАС України.

Варто зауважити, що порядок набрання законної сили і оскарження постанови судді у справах про адміністративне правопорушення врегульовано статтею 294 КУпАП.

Так, указаною статтею визначено, що постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд.

Тобто, у разі оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, судом апеляційної інстанції є саме відповідний апеляційний суд, а не апеляційний адміністративний суд. Тож, оскільки у цій справі судом першої інстанції був Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу, судом апеляційної інстанції є саме Дніпровський апеляційний суд, а не Третій апеляційний адміністративний суд, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 3 січня 2023 року.

Додатково варто звернути увагу, що у резолютивній частині постанови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу суд зауважив, що ця постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, а Верховний Суд не встановив порушень процесуального законодавства, які б допустив Третій апеляційний адміністративний суд, при постановленні оскаржуваної ухвали.

Верховний Суд також зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правова конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

У справі «Лавентс проти Латвії» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, «суд» має завжди бути «встановленим законом». Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів «встановлений законом» стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення ЄСПЛ у справах «Булут проти Австрії» («Bulut v. Austria» від 22 лютого 1996 року, заява 1996-11, с. 359, п. 29), та «Бускаріні проти Сан-Марино» («Buskarini v San Marino» від 4 травня 2000 року, заява № 31657/96).

Отже, ураховуючи практику ЄСПЛ, суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної, суб`єктної та територіальної юрисдикції та у складі, визначеному законом.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції постановлено законну і обґрунтовану ухвалу, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Зайки Павла Костянтиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 3 січня 2023 року у справі №216/4532/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду