Постанова

Іменем України

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 216/5339/14-ц

провадження № 61-2894св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Сігай Анастасія Олегівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Сігай Анастасії Олегівни, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та визнання виконавчого листа таким, що неможливо виконати,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із скаргою, яку уточнив 11 квітня 2016 року, на дії державного виконавця Центрально-Міського відділу ДВС м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Сігай Анастасії Олегівни, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання виконавчого листа таким, що неможливо виконати.

16 липня 2019 року цивільна справа передана за підсудністю до Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року справа за скаргою ОСОБА_1 прийнята до провадження судді Березюк М. В. з призначенням справи до судового розгляду.

Криворізький районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 02 листопада 2021 року у складі судді Березюк М. В. витребував з Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для огляду в судовому засіданні виконавче провадження № 49918037 від 22 січня 2016 року або належним чином завірену його копію. Вказав, що матеріали виконавчого провадження слід надати суду в строк до 15:00 год 08 грудня 2021 року. Вказав, що ухвалу про витребування доказів необхідно надіслати до Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для виконання.

Постановляючи ухвалу місцевий суд вказував, що заявник ОСОБА_1 не заперечував проти витребування матеріалів виконавчого провадження. Державний виконавець Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у порядку встановленому законом. На адресу суду подано заяву про розгляд справи за відсутності державного виконавця. Стягувач - КП «Криворіжтепломережа» повідомлялося про дату, час та місце розгляду справи в порядку визначеному законом, але участь представника у розгляді справи не забезпечило, надавши заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 24 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на протокольну ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2021 року повернув особі, яка її подала.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вказував, що 10 грудня 2021 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на протокольну ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2021 року про залучення стороною у справі в якості представника юридичної особи КП «Криворіжтепломережа» - Цвіркун А. А. Однак, в матеріалах справи така протокольна ухвала відсутня.

Вивчивши матеріалів справи в судовому засіданні апеляційний суд встановив, що 02 листопада 2021 року вирішувалось питання щодо можливості розгляду справи за відсутності осіб, які не з`явились у судове засідання, однією з яких є представник заінтересованої особи КП «Криворіжтепломережа» за довіреністю Цвіркун А. А. Також, в судовому засіданні вирішувалось питання щодо витребування матеріалів виконавчого провадження у зв`язку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву до 08 грудня 2021 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В лютому 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права просить визнати порушенням норм процесуального права та створенням йому перешкод у доступі до правосуддя шляхом залучення до розгляду його скарги сторонньої особи, яку Криворізький районний суд Дніпропетровської області залучив стороною. Оскаржені ухвали скасувати, а справу направити до місцевого суду для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник вказує, що місцевий суд протиправно залучив до розгляду справи Цвіркун А. А. , яка на його думку, представником стягувача - КП «Криворіжтепломережа» не являється, відомості щодо самопредставництва Цвіркун А. А , відсутні також, а апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув.

Аргументом касаційної скарги також є те, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги допустив порушення норм процесуального права, адже протиправно повернув апеляційну скаргу на протокольну ухвалу за відсутності на те жодних підстав.

Вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20 (провадження № 10400сво21) та у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 756/12128/15-ц (провадження № 61-4486св19).

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09 червня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

Справа № 216/5339/14-ц надійшла до Верховного Суду 11 липня 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2022 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2021 року у цій справі закрив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд першої інстанції встановив, що стягувач - КП «Криворіжтепломережа» повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи в порядку визначеному законом, але участь представника у розгляді справи не забезпечив, надавши заяву про розгляд справи за відсутності представника.

10 грудня 2021 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на протокольну ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2021 року про залучення стороною у справі в якості представника юридичної особи КП «Криворіжтепломережа» - Цвіркун А. А. Однак, в матеріалах справи така протокольна ухвала відсутня.

Апеляційним судом встановлено, що в судовому засіданні від 02 листопада 2021 року вирішувалось питання щодо можливості розгляду справи за відсутності осіб, які не з`явились у судове засідання, однією з яких є представник заінтересованої особи КП «Криворіжтепломережа» за довіреністю Цвіркун А. А. Також, в судовому засіданні вирішувалось питання щодо витребування матеріалів виконавчого провадження у зв`язку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву до 08 грудня 2021 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статті 129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Відповідно до частини першої статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

З матеріалів справи та змісту оскарженої ухвали суду першої інстанції вбачається, що стягувач - КП «Криворіжтепломережа» повідомлялося про дату, час та місце розгляду справи в порядку визначеному законом, але участь представника у розгляді справи не забезпечив, надавши заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Таким чином вищенаведеним спростовуються аргументи касаційної скарги про те, що місцевий суд протиправно залучив до розгляду справи Цвіркун А. А. , яка на його думку, представником стягувача - КП «Криворіжтепломережа» не являється, оскільки стороною у справі є стягувач - КП «Криворіжтепломережа», а не його представник.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у частині пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Встановивши, що відсутній предмет апеляційного оскарження, оскільки в матеріалах справи протокольна ухвала відсутня, і це позбавляє апеляційний суд можливості вирішити питання про відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції правильно повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Посилання у касаційній скарзі на правові позиції, викладені Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20 (провадження № 61-10400сво21) та у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 756/12128/15-ц (провадження № 61-4486св19) колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20 (провадження № 61-10400сво21) зроблено правовий висновок про те, що виходячи зі змісту положень частини шостої статті 185, частин другої, третьої статті 194, пункту 15.10 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви підлягає апеляційному оскарженню у відповідності до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 756/12128/15-ц (провадження № 61-4486св19) викладено правовий висновок про те, що протокольна форма ухвали не впливає на можливість її оскарження в апеляційному порядку, якщо вона входить до переліку, передбаченого статтею 353 ЦПК України.

Таким чином фактичні обставини та предмети оскарження у справі, яка є предметом касаційного перегляду та у наведених заявником справах не однакові.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального закону.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, нема.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров