№ 216/5385/16-а(2-а/216/136/16) - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 216/5385/16-а(2-а/216/136/16)

адміністративне провадження № К/9901/32323/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 216/5385/16-а (2-а/216/136/16)

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання бездіяльності протиправною, визнання права на отримання відповідної пенсії, стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (головуючий суддя Олефіренко Н.А.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не переведенні з 1 січня 2016 року ОСОБА_1 з пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та невиплаті пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; - визнати за ОСОБА_1 право на отримання з 1 січня 2016 року пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 непризначену та невиплачену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсію за період з січня 2016 року по липень 2016 року включно у сумі 64146 грн. 67 коп.; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 непризначену та невиплачену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсію за період з серпня 2016 року по жовтень 2016 року включно 32220 грн. 00 коп., а вразі вирішення справи пізніше листопада 2016 року: за період з серпня 2016 року по день винесення рішення, з розрахунку по 10740 грн. 00 коп. щомісячно; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000 грн.00 коп.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, перевести ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року з пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" шляхом припинення з 1 січня 2016 року виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та виплатою з 1 січня 2016 року ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначивши розмір пенсії ОСОБА_1 за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": з 1 січня 2016 року по серпень 2016 року - в розмірі 9163 грн. 81 коп., а з серпня 2016 року - в розмірі по 10740 грн. 00 коп. щомісячно до настання підстав для припинення виплати пенсії або для зміни розміру пенсії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області постановою від 27 лютого 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає в не переведенні з 1 січня 2016 року ОСОБА_1 з пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і невиплаті пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Визнав за ОСОБА_1 право на отримання з 1 січня 2016 року пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 непризначену та невиплачену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсію за період з січня 2016 року по липень 2016 року включно в сумі 64 146 грн. 67 коп. Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 непризначену та невиплачену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсію за період з серпня 2016 року по січень 2017 року включно в сумі 64 440 грн. із розрахунку по 10 740 грн. щомісячно. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року з пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» шляхом припинення з 1 січня 2016 року виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та виплатою з 1 січня 2016 року ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначивши розмір пенсії ОСОБА_1 за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: з 1 січня 2016 року по серпень 2016 року в розмірі 9 163 грн. 81 коп., а з серпня 2016 року в розмірі 10 740 грн. 00 коп. щомісячно до настання підстав для припинення виплати пенсії або для зміни розміру пенсії. Допустив до негайного виконання постанову суду в межах стягнення пенсії за один місяць в сумі 10 740 грн. 00 коп. Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

3. ОСОБА_1 , не погодившись з вказаним рішенням суду в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, замість 20 000 грн., звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в даній справі.

4. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 червня 2017 року апеляційну скаргу залишив без руху, оскільки така подана з пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду, а тому до суду необхідно подати заяву із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку.

5. На виконання вказаної ухвали суду скаржником було подано заяву в якій зазначено, що копію постанови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 27 лютого 2017 року у вказаній справі ним отримано лише 31 травня 2017 року, що підтверджується відповідною копією розписки.

6. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року апеляційну скаргу повернуто апелянту з підстав встановлених п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України (скаржник не виконав вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 31.07.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

8. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що строк на апеляційне оскарження ним пропущений не був. Так, 27.02.2017 судом першої інстанції у зазначеній справі було проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення, під час проголошення скаржник присутнім не був, копія постанови, складена в повному обсязі позивачу не направлялася, копію повного тексту оскаржуваного рішення скаржник отримав 31.05.2017 за зверненням від 22.05.2017. Ознайомившись з постановою суду від 27.02.2017, скаржник дійшов висновку, що розмір моральної шкоди судом визначений невірно, а тому 06.06.2017 подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції в цій частині. Крім того, скаржник зазначив, що до апеляційної скарги ним додано копію розписки про отримання копії оскаржуваного рішення. Однак, зазначені обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, що свідчить про порушення норм процесуального права щодо обґрунтованості рішення.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.08.2017 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

10. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства.

11. За правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Анцупової Т. О., суддів: Стародуба О.П., Кравчука В.М.

13. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т. О. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13) та на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2019 № 741/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.

14. Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2020 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 17.06.2020.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції), забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

16. При цьому, за змістом частини першої статті 13 КАС України (в редакції, що діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції), особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

17. Разом з тим, особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга статті 49 КАС України).

18. Так, частиною першою статті 185 КАС України (в редакції, що діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції) передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

19. За змістом частини 2 статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

20. Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи, однак суд повинен проголосити у тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, вступну та резолютивну частини постанови. Постанова суду, яка містить вступну та резолютивну частини, перед оголошенням має бути підписана всім складом суду і приєднана до справи.

21. Згідно з абзацом 1 частини 4 статті 189 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

22. Якщо ж заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження (абзац 2 частини 4 статті 189 КАС України).

23. Таким чином, у разі неподання апелянтом у зазначений судом строк заяви про поновлення строку апеляційного оскарження або визнання судом наведених у такій заяві підстав для поновлення цього строку неповажними, суд апеляційної інстанції, відповідно до частини четвертої статті 189 КАС України, повинен відмовити у відкритті апеляційного провадження, а не повертати апеляційну скаргу апелянту на підставі положень частини третьої статті 189 КАС України, що тягне за собою інші процесуальні наслідки.

24. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, постанова Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2017 року ухвалена останнім у відкритому судовому засіданні із застосуванням частини 3 статті 160 КАС України, а тому строк її апеляційного оскарження становить десять днів з дня отримання особою (в даному випадку позивачем) її копії.

25. Постановляючи оскаржувану ухвалу від 11 липня 2017 року про повернення апеляційної скарги та констатуючи факт пропуску позивачем строку апеляційного оскарження, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що рішення суду першої інстанції прийнято 27 лютого 2017 року і позивач був присутнім в судовому засіданні, а тому, за відсутності в матеріалах справи доказів отримання копії повного тексту рішення, подання апеляційної скарги 06 червня 2017 року свідчить про пропуск строку апеляційного оскарження судового рішення.

26. Однак, в матеріалах справи відсутні докази отримання скаржником постанови від 27 лютого 2017 року, про що зазначено також в ухвалах суду апеляційної інстанції від 09 червня 2017 року та 11 липня 2017 року, що позбавляє можливості достовірно встановити факт пропуску ОСОБА_1 строку на подання апеляційної скарги.

27. Втім, як зазначає позивач повний текст постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2017 року ним отримано 31.05.2017, що, у свою чергу, враховуючи дату подання апеляційної скарги (06 червня 2017 року), свідчить про дотримання ним встановленого статтею 186 КАС України строку апеляційного оскарження. Проте, вказана обставина не була перевірена судом апеляційної інстанції.

28. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції повертаючи апеляційну скаргу, дійшов передчасного висновку про пропуск заявником строку на апеляційне оскарження, оскільки не встановив дату отримання ним копії оскаржуваного рішення, адже саме з цієї дати розпочав свій відлік вказаний строк на апеляційне оскарження.

29. Частиною 1 ст. 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

30. Згідно з ч. 4 ст. 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

31. Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

32. Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року про повернення апеляційної скарги - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 216/5385/16-а (2-а/216/136/16) скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко А.І. Рибачук Л.В. Тацій