№ 219/3955/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 219/3955/19

провадження № 61-19691св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гуревичем Родіоном Геннадійовичем, на постанову Донецького апеляційного суду від 16 жовтня

2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Мальованого Ю. М., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кнауф Гіпс Донбас» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що наказом № 59-к від 16 квітня 2013 року його прийнято на роботу до ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» водієм транспортних засобів (автобус) транспортного цеху з місячним випробувальним строком, почасово-преміальною оплатою праці.

Наказом ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» № 49-к від 7 березня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади водія автобуса транспортного цеху за порушення трудових обов`язків з корисливою метою у зв`язку із втратою довір`я згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України

Вказував, що підставою для його звільнення була службова записка начальника цеху про дані системи GPS про злив дизельного палива від 4 березня 2019 року, в якій зазначено, що 1 березня 2019 року о 20 год50 хв начальник транспортного цеху ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» ОСОБА_2 із завідуючим бюро перепусток цього товариства ОСОБА_3 зафіксували перебування автобусу «Атаман» номерний знак НОМЕР_1 поза його маршрутом (біля гаражів на вулиці Ювілейній у місті Бахмуті Донецької області), яким за графіком керував ОСОБА_1 . Виїздом на вказане місце встановлено злив палива з баку автобуса.

Позивач вважав незаконним його звільнення за втратою довір`я на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки наказ про звільнення постановлено з грубим порушенням норм чинного трудового законодавства України. Посада водія, на якій він працював, та робота, яку він виконував, не відносяться до переліку посад і робіт працівників, з якими можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність.

Уточнивши позовні вимоги, просив поновити строк звернення з позовом до суду, скасувати наказ про звільнення та поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і відшкодувати моральну шкоду

у розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 липня

2019 року, ухваленим у складі судді Хомченко Л. І., з урахуванням ухвали цього ж суду від 17 вересня 2019 року про виправлення описки, позов задоволено.

Скасовано наказ ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» № 49-к від 7 березня 2019 року про звільнення позивача за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України з посади водія.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів (автобусів) в транспортний цех ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» з 7 березня 2019 року та стягнено з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 березня 2019 року у сумі 54 802,02 грн та 10 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за один місяць за березень 2019 року у сумі 9 635 грн. допущено до негайного виконання.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з підстав втрати довір`я є передчасним. Відповідач не довів належними і допустимими доказами факт зливу ОСОБА_1 пального. У службових записках відповідальних посадових осіб ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» містяться припущення щодо зливу палива позивачем, а висновок ТОВ «Науково-виробничий комплекс «Новітек» носить інформативний характер. Також суд врахував, що позивач в судовому засіданні заперечував факт зливу палива баку з автобусу, яким він керував.

Також місцевий суд зазначив, що посада позивача та робота, яку він виконував, не відноситься до переліку посад і робіт працівників, з якими можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність, винні дії позивача як працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, відповідачем не доведено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас», рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 липня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при працевлаштуванні ОСОБА_1 відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного 16 квітня 2013 року з ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас», прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілісності товарно-матеріальних цінностей й коштів, які передаватимуться йому під звіт роботодавцем протягом усього строку дії цього договору, і зобов`язався у встановленому порядку та в установлені строки згідно із затвердженими формами подавати звітність про рух товарно-матеріальних цінностей і коштів.

Апеляційний суд зазначив, що позивач отримував від роботодавця дизельне паливо, яким заправляв автобус для подальшого перевезення працівників підприємства, і повинен був надавати звіт про його використання. Встановивши факт відхилення керованого ОСОБА_1 автобуса від встановленого маршруту, а також наявність інформації системи GPS, яка фіксувала злив дизельного пального, ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» з додержанням вимог трудового законодавства видало наказ про звільнення позивача з роботи у зв`язку з вчиненням ним винних дій, які дають підстави для втрати довір`я до нього як працівника, що безпосередньо обслуговує грошові цінності, на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, врахувавши висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 7 листопада 2018 року

у справі № 613/598/16-ц (провадження № 61-22259св18).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, яка її подала

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гуревич Р. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року і залишити в силі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 липня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24 вересня

2014 року у справі № 6-104цс14, згідно з яким, вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Заявник вказує, що виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, слідує, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт.

На думку заявника, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 6 лютого 2018 року у справі № 521/4221/16 (провадження № 61-23147св18), в якій зазначено, що відсутність посади заступника директора з основної діяльності та маркетингу в переліку посад і робіт, навіть за наявності змісту трудової функції бережливо відноситись до переданих йому на збереження чи для інших цілей матеріальних цінностей підприємства, вживати заходи для попередження шкоди, не свідчили, що позивач безпосередньо приймав, зберігав чи видавав грошові кошти чи інші цінності підприємства, тому з ним не може укладатись договір про повну матеріальну відповідальність. Лише факт виявлення нестачі цінностей не є підставою для визнання вини працівника та звільнення його в зв`язку з цим із роботи за пунктом 2 частиною першою статті 41 КЗпП України.

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 7 листопада 2018 року

у справі № 613/598/16-ц (провадження № 61-22259св18), оскільки у вказаній справі роботодавцем було проведено службове розслідування та встановлено обов`язок працівника складати звіт про отримання пального. У даній справі службове розслідування не проводилось; позивач ніколи не подавав звітів про рух товарно-матеріальних цінностей і матеріли справи таких доказів не містять.

Позиція інших учасників справи

У березні 2020 року ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» подало відзив на касаційну скаргу, у якому послалось на безпідставність її доводів та відповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду 7 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом № 59-к від 16 квітня

2013 року позивача прийнято на роботу до ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» водієм транспортних засобів (автобусу) транспортного цеху з місячним випробувальним строком, почасово-преміальною оплатою праці.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 були службова записка начальника цеху про данні системи GPS про злив дизельного палива

від 4 березня 2019 року, технічний висновок ТОВ «Науково-виробничий

комплекс «Новітек» № 1/871 від 5 березня 2019 року, службова записка завідуючого бюро перепусток ОСОБА_3 від 5 березня 2019 року, протокол № 1 від 7 березня 2019 року засідання ради трудового колективу.

Суди встановили, що 16 квітня 2013 року ОСОБА_1 працевлаштувався на підприємство відповідача. З ним укладено трудовий договір, відповідно до пунктів 3.2.10, 3.2.11 якого зобов`язався вчиняти всі можливі та необхідні дії щодо збереження майна роботодавця, а також нести матеріальну відповідальність за шкоду, спричинену своїми винними діями або бездіяльністю в межах, передбачених чинним законодавством України.

Також позивач підписав договір про матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності, відповідно до умов якого прийняв на себе повну матеріальну відповідальність як за всі передані йому в установленому порядку ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» товарно-матеріальні цінності та грошові засоби згідно з інвентаризаційними описами на день підписання цього договору, так і за всі ті, що будуть надходити йому під звіт протягом терміну дії договору; зобов`язався у встановленому порядку та у встановлений термін, згідно з затвердженим формам, подавати звітність про рух товарно-матеріальних цінностей та грошових засобів переданих йому під звіт.

Зі змісту робочої інструкції водія автобусу (транспортних цех), затвердженої генеральним директором ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» від 21 грудня 2012 року, функціональними обов`язками водія автобусу є:

- перед тим, як вийти на маршрут, перевірити зовнішній та внутрішній стан автобусу, його заправку видатковими матеріалами. Заправку здійснити в установлений час - з 14 до 15 години; до подорожнього листа занести данні про кількість мото годин та кількості заправленого пального (пункт 3.2);

- водію автобусу забороняється змінювати маршрут слідування автобусу та порушувати розклад його руху, а також виходити на лінію раніш визначеного у розкладі часу (пункт 3.25);

- бережливе ставлення до товарно-матеріальних цінностей роботодавця

(пункт 3.37).

З доповідної записки начальника транспортного цеху генеральному директору ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» від 4 березня 2019 року апеляційний суд встановив, що після встановлення на автомобілях датчиків рівню палива та системи відстеження автомобілів GPS, 18 лютого 2019 року зафіксовано ймовірний злив дизельного палива у кількості 17 літрів з автобуса «Атаман» номерний знак НОМЕР_1 , який відхилився від свого маршруту, під керуванням

ОСОБА_1 . Адміністрацією підприємства вирішено продовжити моніторинг даного автобусу з метою виявлення інших водіїв, які можуть бути причетними до можливого злива палива. Моніторинг проводився до 28 лютого 2019 року та відповідно до даних системи GPS також були зафіксовані зливи палива 19 і 20 лютого 2019 року приблизно в один і той же час у тому ж місті

у кількості 18 та 15 літрів відповідно. За графіком роботи водієм на автобусі був ОСОБА_1 23 лютого 2019 року система зафіксувала новий злив палива з баку вказаного автобуса у кількості 12 літрів у тому ж місті. За графіком водієм був ОСОБА_1 , після чого автобус повернувся на визначений маршрут.

1 березня 2019 року керівництвом підприємства була організована перевірка місця, де система GPS фіксувала злив пального. Приблизно о 20 год50 хв начальник транспортного цеху ОСОБА_2 та завідуючий бюро перепусток

ОСОБА_3 зафіксували автобус Атаман номерний знак НОМЕР_1 поза його маршрутом (біля гаражів на вулиці Ювілейній у місті Бахмуті Донецької області), за графіком автобусом керував ОСОБА_1 . Коли вони підішли до автобуса, на ньому була піднята бокова кришка капоту з боку, де розташована паливна арматура та паливний фільтр, а на штуцері відстійника паливного фільтру надітий шланг довжиною близько 10 см. Автобус стояв біля гаражу, в якому учасники перевірки побачили каністри та ємності, заповнені рідиною, схожою на дизельне пальне. У гаражі відчувався запах дизельного пального.

Зі змісту технічного висновку ТОВ «Науково-виробничий комплекс «Новітек» № 1/871 від 5 березня 2019 року суд апеляційної інстанції встановив, що після проведення технічної діагностики роботи радіотерміналу серійний номер 02297 (автобус «Атаман» номерний знак НОМЕР_1 ) зафіксовано зливи палива:

18 лютого 2019 року - 17,7 літрів; 19 лютого 2019 року - 18,1 літрів; 20 лютого 2019 року - 19,9 літрів; 23 лютого 2019 року - 11,8 літрів ; 24 лютого

2019 року - 10,5 літрів.

7 березня 2019 року відбулося засідання адміністрації підприємства разом з радою трудового колективу ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» з участю водія автобусу транспортного цеха ОСОБА_1 , на якому було прийнято рішення про звільнення останнього у відповідності до частини першої статті 41 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої адвокатом Гуревичем Р. Г., на постанову Донецького апеляційного суду

від 16 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звільнено з посади водія на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, згідно з яким трудовий договір з ініціативи власника може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно зі статтею 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Передбачений в указаній нормі права перелік посад і робіт не був затверджений Кабінетом Міністрів України, однак чинною є постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24, якою затверджено Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва.

У постанові Верховного Суду від 2 червня 2021 року в справі № 585/2261/19 (провадження № 61-3959св21) викладено висновок, що: «для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл та інше); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Звільнення з підстав втрати довір`я може бути визнано обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та інше), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я. За змістом указаної норми матеріальними цінностями є цінності, що прийняті на зберігання, зберігаються на складі, відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища. Безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, зберігання, транспортування, розподіл тощо. Особи, які безпосередньо обслуговують грошові і товарні цінності, це переважно особи, які займаються прийманням, зберіганням, транспортуванням і розподілом матеріальних цінностей, наприклад, продавці, касири, завідувачі базами тощо. Під термінами «зберігання», «обслуговування» і «розподіл цінностей» слід розуміти широке коло операцій по експедиції чи по відпусканню цінностей, іноді зовсім не пов`язаних з безпосереднім їх обслуговуванням. За загальним правилом такі працівники в разі нестачі матеріальних цінностей несуть повну матеріальну відповідальність на підставі письмових договорів чи спеціальних законів. Для вирішення питання про те, чи відноситься працівник до осіб, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні чи культурні цінності, необхідно докладно ознайомитися з колом його обов`язків, що визначаються відповідними посадовими інструкціями та положеннями. В кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати, чи становить виконання операцій, що пов`язані з обслуговуванням цінностей, основний зміст їх трудових обов`язків, чи носить виконання ними вказаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Обов`язок з обслуговування цінностей може бути передбачений нормативними актами, посадовими інструкціями тощо».

Суди встановили, що з 16 квітня 2013 року ОСОБА_1 працював на посаді водія автобуса у ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас». Вказаними сторонами укладено трудовий договір, згідно з пунктами 3.2.10, 3.2.11 якого позивач зобов`язався вчиняти всі можливі та необхідні дії щодо збереження майна роботодавця, а також нести матеріальну відповідальність за шкоду, завдану своїми винними діями або бездіяльністю в межах, передбачених чинним законодавством України.

Також суди встановили, що позивач підписав договір про повну матеріальну відповідальність за передані йому підзвітні цінності, відповідно до умов якого прийняв на себе повну матеріальну відповідальність як за всі передані йому в установленому порядку ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» товарно-матеріальні цінності та грошові засоби згідно з інвентаризаційними описами на день підписання цього договору, так і за ті, що будуть надходити йому під звіт протягом терміну дії договору; позивач зобов`язався у встановленому порядку та у встановлений термін, згідно з затвердженим формам, подавати звітність про рух товарно-матеріальних цінностей та грошових засобів переданих йому під звіт.

Зі змісту робочої інструкції водія автобуса (транспортних цех), затвердженої генеральним директором ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» від 21 грудня 2012 року, функціональними обов`язками водія автобусу є:

- перед тим, як вийти на маршрут, перевірити зовнішній та внутрішній стан автобусу, його заправку видатковими матеріалами. Заправку здійснити в установлений час - з 14 до 15 години; до подорожнього листа занести дані про кількість мото годин та кількість заправленого пального (пункт 3.2);

- бережливе ставлення до товарно-матеріальних цінностей роботодавця

(пункт 3.37).

Вирішуючи питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд апеляційної інстанції, встановлено, що позивач отримував від роботодавця дизельне паливо, яким заправляв автобус для подальшого перевезення працівників підприємства, і повинен був надавати звіт про його використання; ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» з додержанням вимог трудового законодавства видало наказ про звільнення позивача з роботи у зв`язку з вчиненням ним винних дій, які дають підстави для втрати довір`я до нього як працівника, що безпосередньо обслуговує грошові цінності, на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційного суду, який помилково ототожнив функції з обслуговування грошових і товарних цінностей із одержанням їх під звіт та функції отримання палива для заправлення автобуса і використання його для виконання основного трудового обов`язку щодо перевезення пасажирів, які є відмінними за своєю природою. Працівником, який обслуговує грошові і товарні цінності, є той працівник, що має доступ та працює з такими цінностями безпосередньо і саме це становить основний зміст його трудових обов`язків.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 752/7994/17

(провадження № 61-40654св18).

Апеляційний суд не врахував, що зміст трудових обов`язків ОСОБА_1 щодо технічної перевірки автобуса, здійснення його заправлення та внесення до подорожнього листа кількості мото часів і обсягу заправленого пального

(пункт 3.2 робочої інструкції) та про бережливе ставлення до робочих цінностей роботодавця (пункт 3.37) жодним чином не свідчить про передання йому цього пального (матеріальних цінностей) для безпосереднього обслуговування

(їх приймання, зберігання, транспортування, розподіл та інше).

Посилання апеляційного суду на пункт 3.25 робочої інструкції водія автобуса щодо заборони змінювати маршрут слідування автобусу та порушувати розклад його руху взагалі не має значення для вирішення питання про те, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності.

Суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 7 листопада 2018 року

у справі № 613/598/16-ц (провадження № 61-22259св18), оскільки у вказаній справі судами попередніх інстанцій встановлені інші фактичні обставини. У справі № 613/598/16-ц суди встановили, що до функціональних обов`язків працівника відноситься: транспортне забезпечення, доставка та експедирування готової продукції, сировини, основних і допоміжних матеріалів, заправлення автомобіля паливом, звіт, забезпечення документообігу первинної документації.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи № 613/598/16-ц, суд першої інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, дійшов висновку, що позивач безпосередньо обслуговував грошові (товарні) цінності (готова продукція, сировина, основні і допоміжні матеріали) шляхом їх транспортування, доставки та експедирування, що вказує про можливість його звільнення на підставі

пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що основною трудовою функцією позивача, якого звільнено з посади водія автобуса, не є обов`язки щодо зберігання товарно-матеріальних цінностей, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у роботодавця підстав для звільнення

ОСОБА_1 з посади водія у зв`язку із втратою довір`я (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Колегія суддів зазначає, що доведення ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» обставин щодо вчинення ОСОБА_1 крадіжки дизельного палива з урахуванням висновку про відсутність підстав для його звільнення відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, не мають правового значення для правильного вирішення цієї справи і судом касаційної інстанції не перевіряються.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, правильно застосував норми права і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції, неповно врахувавши обставини справи, помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Висновок суду апеляційної інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 3 квітня 2019 року у справі № 752/7994/17

(провадження № 61-40654св18) та від 2 червня 2021 року в справі № 585/2261/19 (провадження № 61-3959св21).

Неправильне застосування норм матеріального права надає суду касаційної інстанції повноваження не обмежуватися доводами та вимогами касаційної скарги, як визначено частиною третьою статті 400 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційний суд скасовує постанову Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року і залишає в силі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області 17 липня 2019 року.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги з ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні касаційної скарги, у розмірі 1 536,80 грн.

Керуючись статтями 400 413 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня

2017 року № 2147-VIII, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гуревичем Родіоном Геннадійовичем, задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного суду від 16 жовтня

2019 року скасувати і залишити в силі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області 17 липня 2019 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» на користь ОСОБА_1 1 536,80 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук