Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 220/1229/17

провадження № 61-13401св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Піддубненська сільська рада Великоновосілківського району Донецької області, приватний нотаріус Великоновосілківського нотаріального округу Донецької області Гуков Олександр Васильович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Великоновосілківського нотаріального округу Донецької області Гукова Олександра Васильовича на постанову Донецького апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Попової С. А., Мальцевої Є. Є., Ткаченко Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Великоновосілківського нотаріального округу Донецької області Гукова О. В. про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання неправомірними дій, визнання заповітів недійсними, визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом недійсним і скасування реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що з травня 1962 року вона (позивачка) проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, разом ведучи спільне господарство, будуючи будинок і господарчі споруди, придбаваючи спільне майно.

06 травня 2014 року ОСОБА_3 тяжко захворів, у нього стався інсульт, який зробив його немічним, він не міг самостійно рухатися, мав порушення мовлення, не міг читати. Позивачка впродовж його хвороби та до смерті возила його до лікарні, викликала лікарів, доглядала. В травні 2014 року ОСОБА_3 попросив викликати нотаріуса для оформлення заповіту. Секретарем Підубненської сільської ради за її із ОСОБА_3 місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 її чоловік зробив заповіт, зареєстрований під № 11 від 30.05.2014р., яким заповідав будинок і все належне йому майно позивачці.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

З довідки Піддубненської сільської ради від 31.03.2017 р. їй стало відомо, що 30.05.2014 року ОСОБА_3 начебто було підписано два заповіти:

- перший - складений о 9 год. 20 хв. та зареєстрований під № 10 у книзі реєстру цивільних актів Піддубненської сільської ради, яким ОСОБА_3 заповів земельну ділянку розміром 3,990 га ріллі, яка належала йому на підставі державного акту на право власності серії НОМЕР_1 від 10.02.2006 р., розташовану на території Піддубненської сільської ради, ОСОБА_2 ;

- другий - складений також о 09 год. 20 хв. та зареєстрований під № 11 у книзі реєстру цивільних актів Піддубненської сільської ради, яким ОСОБА_3 заповів житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарчих будівель та все майно, яке належить йому, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалась, і все те, що буде належати йому на день смерті, їй - ОСОБА_1 .

Також у 2017 році їй стало відомо, що ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 3,99 га за заповітом ОСОБА_3 . Проте, заповідач не підписував заповіту на ім`я ОСОБА_2 і не міг та не збирався цього зробити, оскільки ОСОБА_2 не був для ОСОБА_3 ані родичем, ані другом. З цього приводу, а саме з приводу підроблення ОСОБА_2 заповіту від імені ОСОБА_3 , що скористався необізнаністю представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 , яку та уповноважила оформити спадок, позивачка у червні 2017 року звернулась до правоохоронних органів із заявою про скоєння відносно неї шахрайських дій за частиною першої статті 190 КК України, за якою було відкрито кримінальне провадження.

Приватний нотаріус Гуков О. В. 28 липня 2017 р. на заяву ОСОБА_1 відмовив у виконанні нотаріальних дій з видачі їй свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 3,99 га з мотивів наявності заповіту на цю земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 .

При оформленні заповітів № 10 і № 11 , які є в матеріалах спадкової справи, і не відповідають змісту того заповіту, який дійсно був складений заповідачем на все майно на ім`я ОСОБА_1 , були порушені вимоги статті 1247 ЦК України щодо форми і процедури посвідчення заповітів. При таких обставинах нотаріус, видавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 , порушив вимоги статті 1254 ЦК України.

На підставі викладеного, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання її з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 02.05.1962 р. по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати дії Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області в особі ОСОБА_5 щодо оформлення заповітів від імені ОСОБА_3 під № 10 від 30.05.2014 року та під № 11 від 30.05.2014 року неправомірними та визнати ці заповіти недійсними; визнати дії приватного нотаріуса Великоновосілківського нотаріального округу Донецької області Гукова О. В. щодо відкриття спадкової справи за заповітом та реєстрації у Єдиному державному реєстрі права власності за заповітом на ім`я ОСОБА_2 неправомірними; визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним, як видане ОСОБА_2 , який не мав права на спадкування, та скасувати реєстрацію 12.05.2015 р. його права власності на земельну ділянку (пай) у розмірі 3.990 га ріллі, розташованої на території Поддубненської сільської ради, під кадастровим номером 1421284400:02:001:0250; визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування на земельну ділянку (пай) у розмірі 3.990 га ріллі, розташовану на території Піддубненської сільської ради, кадастровий номер 1421284400:02:001:0250, оскільки вона за судовим рішенням визнана особою, що проживала разом із заповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, і як спадкоємець першої черги, та за відсутності інших спадкоємців у ОСОБА_3 , має право на спадкування майна, належного за життя ОСОБА_3 , за законом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 березня 2020 року позов задоволено частково.

Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 01 січня 2004 року і до смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтверджено наданими суду доказами, у зв`язку із цим наявні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що наведені в позові доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, не представлено позивачем оригіналу заповіту № 11 про передачу у спадок ОСОБА_1 усього належного ОСОБА_3 майна, з чого б воно не складалось і де б не знаходилось, Суд зазначив, що воля заповідача втілена у його підписах в заповітах № 10 і № 11, що містяться в матеріалах спадкової справи. Приналежність підписів спадкодавцю в установленому законом порядку не спростована, клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи не заявлялося. Відображений в медичних документах стан здоров`я заповідача суд вважав не достатнім доказом фізичної неспроможності заповідача виявити істинну волю при складенні заповітів.

Не погодившись з таким рішенням місцевого суду в частині відмовлених позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 05 серпня 2020 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про визнання неправомірними дій, визнання заповітів недійсними, визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом недійсним і скасування реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом скасовано та у цій частині прийнято нове рішення, яким вказані позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано дії Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області в особі секретаря сільської ради Фесівської Н. В. щодо оформлення заповітів № 10 і № 11 від 30 травня 2014 року від імені ОСОБА_3 неправомірними.

Встановлено нікчемність заповіту ОСОБА_3 , складеного 30 травня 2014 року на користь ОСОБА_2 , посвідченого секретарем Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, зареєстрованого в реєстрі за № 10.

Встановлено нікчемність заповіту ОСОБА_3 , складеного 30 травня 2014 року на користь ОСОБА_1 , посвідченого секретарем Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, зареєстрованого в реєстрі за № 11.

Визнано дії приватного нотаріуса Великоновосілківського нотаріального округу Донецької області Гукова О. В. щодо відкриття спадкової справи за заповітом та реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за заповітом на ім`я ОСОБА_2 неправомірними.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_2 , зареєстроване в реєстрі за № 174 в спадковій справі № 13/2015, на земельну ділянку площею 3.9862 га, розташовану на території Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, під кадастровим номером 1421284400:02:001:0250, і скасовано реєстрацію 12 травня 2015 року набутого права власності за цим свідоцтвом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 3.990 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, кадастровий номер 1421284400:02:001:0250, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні вимог про визнання заповітів № 10 і № 11 від 30 травня 2014 року від імені ОСОБА_3 недійсними відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при складанні заповітів за № 10 і № 11 від імені ОСОБА_3 не було дотримано вимог закону щодо посвідчення та їх реєстрації.

Суд зазначив, що дані обставини, в сукупності з іншими дефектами щодо форми і змісту оспорюваних заповітів, посвідчувальних щодо них написів, облікової документації дають підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Рішення в частині задоволення позову за вимогою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу сторонами не оскаржувалося і апеляційним судом в силу статті 367 ЦПК України не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій ухвалив рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що наявність формальних помилок при складанні заповіту, на які посилається позивачка, не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності цього правочину, оскільки заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт має письмову форму, посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року приватний нотаріус Великоновосілківського нотаріального округу Донецької області Гуков О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду, в частині скасування рішення місцевого суду, скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до вимог пунктів 2.1., 2.2., 2.4., 2.6. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Гуковим О. В. було перевірено відсутність заведених справ на спадкодавця, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 16.01.2015 року. Крім того, було перевірено інформацію про чинність наданих заповітів, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 16.01.2015 року, згідно з якою надані заповіти були чинними.

Тому, у зв`язку з надходженням до нотаріуса заяви ОСОБА_2 об 11 год. 38 хв. 16.01.2015 року заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , відповідно до вимог п. 2.1. п. 2 глави 10 Порядку, було заведено спадкову справу № 13/2015, номер у Спадковому реєстрі 56994344, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 39372192.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні касаційних скарги та залишити без змін оскаржувану постанову апеляційного суду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалами Верховного Суду від 11 вересня 2020 року, від 21 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

28 вересня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,990 га, кадастровий номер 1421284400:02:001:0250, розташованої на території Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, яка належала спадкодавцеві на підставі державного акта серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

У справі, що переглядається, встановлено існування трьох заповітів з друкованим текстом від імені заповідача ОСОБА_3 .

Так, заповітом за реєстровим № 11 від 30 травня 2014 року, засвідченим секретарем Піддубненської сільради Фесівською Н. В, передбачено, що ОСОБА_3 заповідав ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 і земельну ділянку для обслуговування цього будинку з господарськими будівлями, та все майно, яке належить заповідачу, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і все те, що належатиме заповідачеві на день смерті.

Вказаний заповіт відсутній в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , його оригінал втрачено.

Відповідно до заповітів, які містяться в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30 травня 2014 року ОСОБА_3 було складено два заповіти, якими він зробив розпорядження на випадок своєї смерті, що посвідчені секретарем Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області Фесівською Н. В.:

- заповіт за реєстровим № 10, за яким спадкодавець заповів свою земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,990 га, кадастровий номер 1421284400:02:001:0250, розташовану на території Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, ОСОБА_2 ;

- заповіт за реєстровим № 11, за яким спадкодавець заповів свої житловий будинок АДРЕСА_1 (нині - с. Мирне) та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_1 .

Установлено, що секретарем Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області Фесівською Н. В. відомості про посвідчення заповітів ОСОБА_3 від 30 травня 2014 року внесено до Спадкового реєстру 05 грудня 2014 року.

16 січня 2015 року із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Великоновосілківського районного нотаріального округу Гукова О. В. звернулись ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах спадкоємця ОСОБА_1 на підставі довіреності від 15 січня 2015 року.

Постановою приватного нотаріуса Гукова О. В. від 12 травня 2015 року № 176/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок в зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на будинок.

Одночасно з цим, приватним нотаріусом Гуковим О. В. того ж дня 12 травня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,990 га, кадастровий номер 1421284400:02:001:0250, розташованої на території Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, зареєстровано в реєстрі за № 174.

Постановою приватного нотаріуса Гукова О.В. від 28 липня 2017 року № 418/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину на земельну ділянку площею 3,99 га за законом на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, та не оскаржується в касаційному порядку, тому на предмет законності й обґрунтованості в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).

У частині другій та четвертій статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Частиною першою статті 209 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до положень частини третьої статті 1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Враховуючи положення статті 1 Закону України «Про нотаріат», до системи нотаріату України входять посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють визначене законодавством коло нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів.

Предметна компетенція органів місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій визначена Законом України «Про нотаріат». Відповідно до статті 37 цього закону (у редакції, чинній на час посвідчення оспорюваних заповітів), органи місцевого самоврядування уповноважені вчиняти у тому числі таку нотаріальну дію, як посвідчення заповітів (крім секретних).

Суд встановив, що обов`язок складати і посвідчувати заповіти у Піддубненській сільській раді Великоновосілківського району Донецької області покладено на секретаря виконкому ОСОБА_5 .

Згідно з частиною першою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з істотним порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати його складання тощо.

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні істотні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

У відповідності до частини четвертої статті 1247 ЦК України заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 14 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 491 (далі - Правила), реєстратор здійснює державну реєстрацію посвідчених заповітів і спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів у Спадковому реєстрі у день вчинення відповідної нотаріальної дії.

У пункті 2.6 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5 (далі - Положення), передбачено, що заяви за формою, наведеною в додатках 1-9, подаються (надсилаються) Реєстратору у день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Суд апеляційної інстанції після здійснення оцінки обставин, встановлених на підставі наданих сторонами доказів у справі, встановив, що відомості про вчинення секретарем сільської ради ОСОБА_5 нотаріальних дій з посвідчення оспорюваних заповітів №№ 10 і 11 від 30 травня 2014 року було внесено до Спадкового реєстру 05 грудня 2014 року.

Суд також зазначив, що мали місце й інші процедурні дефекти форми заповітів і порушення порядку їх посвідчення, допущені секретарем Піддубненської сільради, зокрема були порушені приписи частин 1, 4 статті 1247, частини другої статті 1248 ЦК України, статей 41, 42, 52 Закону України «Про нотаріат».

Разом із тим, оспорювані заповіти посвідчено секретарем Володимирівської сільської ради Піддубненської сільради 30 травня 2014 року та зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій органу місцевого самоврядування за №№ 10 і 11. У Спадковому реєстрі заповіти зареєстровано 05 грудня 2014 року.

Враховуючи те, що справжність підпису від імені заповідача у заповітах не оспорено, а вимоги про внесення відомостей про заповіти до Спадкового реєстру виконано, є підстави вважати, що дефекти волі спадкодавця відсутні.

При цьому пропуск строку для вчинення дії щодо внесення відомостей про заповіти до Спадкового реєстру не може бути підставою недійсності (нікчемності) заповіту, оскільки таких наслідків законом не передбачено.

Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що позивач не надала до суду належних та допустимих доказів щодо наявності будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не міг підписати заповіти за станом здоров`я. Сам факт наявності у заповідача хвороби не є достатнім доказом фізичної неспроможності заповідача в межах, необхідних для волевиявлення і складення заповіту.

Особистий підпис заповідача у заповітах свідчить про вільне волевиявлення

заповідача, й обставини, які вплинули на волевиявлення заповідача, судом

не встановлені.

Слід зазначити, що відсутність у тексті заповітів напису, що вони складалися та посвідчувалися поза приміщенням виконавчого комітету сільської ради, але в межах нотаріального округу, не є істотною умовою для визнання заповітів недійсними, якщо судом буде встановлено, що форма заповіту відповідає вимогам статті 1247 ЦК України і волевиявлення заповідача було вільним.

При цьому, Верховний Суд зауважує, що несвоєчасне подання посадовою особою органу місцевого самоврядування реєстратору заяви про реєстрацію заповітів ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі та інші формальні порушення, які не є істотними, є порушеннями, допущеними секретарем сільської ради і жодним чином не впливають на з`ясування волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження власним майном, а тому вказані факти можуть лише свідчити про недобросовісне виконанням секретарем сільської ради своїх обов`язків щодо вчинення нотаріальних дій, а не про недійсність/нікчемність посвідченних ним заповітів.

Враховуючи те, що обставин, які вплинули на волевиявлення заповідача, судом не встановлені, справжність підпису від імені заповідача у заповітах не оспорена, заповіти посвідчено секретарем Володимирівської сільської ради Піддубненської сільради 30 травня 2014 року та зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій органу місцевого самоврядування, а вимоги про внесення відомостей про заповіти до Спадкового реєстру виконано, суд першої інстанції,належним чином оцінивши докази, подані сторонами, повно встановивши обставини справи, враховуючи вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив із того, що оскаржувані заповіти, які складенні 30 травня 2014 року, відповідають вимогам статей 1247 1251 ЦК України, а тому підстави для визнання їх недійсними/нікчемними відсутні.

Оскільки інші позовні вимоги ОСОБА_1 є похідними, то підстави для їх задоволення також відсутні.

При таких обставинах апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, як таке, що відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Великоновосілківського нотаріального округу Донецької області Гукова Олександра Васильовича задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного суду від 05 серпня 2020 року скасувати, рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 березня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій, визнання заповітів недійсними, визнання свідоцтва про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом недійсним і скасування реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун