Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 221/2271/21

провадження № 61-18493св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Прохорівська сільська рада,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Волноваська міська військово-цивільна адміністрація Волноваського району Донецької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Зайцевої С. А., Лопатіної М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прохорівської сільської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту належності заповіту.

На обґрунтування позову посилався на таке. 21 січня 2011 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті призначила його спадкоємцем належної їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДН № 146290, виданого Волноваською районною державною адміністрацією 25 лютого 2005 року, земельної ділянки загальною площею 5,04 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Прохорівської сільської ради Волноваського району Донецької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті він є спадкоємцем за заповітом, спадкоємців за законом немає. На час смерті ОСОБА_2 проживала одна, спадкова справа після її смерті не відкривалася. Він звернувся до приватного нотаріуса Волноваського районного нотаріального округу Гончарова М. Л. щодо спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , проте у прийнятті заяви про прийняття спадщини йому відмовлено, оскільки він пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини та у заповіті його ім`я « ОСОБА_1 » записано з апострофом « ОСОБА_1 ».

З урахуванням наведеного позивач просив встановити факт належності йому зазначеного заповіту та визначити додатковий строк для прийняття спадщини, оскільки він отримав свідоцтво про смерть ОСОБА_2 лише 02 квітня 2021 року.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 28 травня 2021 року позов задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 заповіту, зареєстрованого Прохорівською сільською радою Волноваського району Донецької області 21 січня 2011 року у реєстрі за № 3, яким на випадок своєї смерті ОСОБА_2 призначила ОСОБА_1 спадкоємцем належної їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДН № 146290, виданого Волноваською районною державною адміністрацією 25 лютого 2005 року, земельної ділянки, загальною площею 5,04 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Визнано причину пропуску ОСОБА_1 шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку, поважною. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку, -три місяці з дати набрання рішенням суду законної сили.

Не погоджуючи із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Волноваська міська військово-цивільна адміністрація Волноваського району Донецької області (далі - Волноваська міська ВЦА), яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Волноваської міської ВЦА на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 28 травня 2021 року закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позов до Волноваської міської ВЦА не заявлявся, питання про встановлення, зміну або припинення прав та обов`язків Волноваської міської ВЦА судом не вирішувалося, а тому з урахуванням положень частини першої статті 352 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та роз`яснень, викладених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційне провадження підлягає закриттю.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У листопаді 2021 року Волноваська міська ВЦА звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проситьухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що 15 березня 2021 року створено юридичну особу публічного права - Волноваську міську ВЦА та розпочато процедуру реорганізації відповідних сільських, селищної та міської рад. Таким чином, з 15 березня 2021 року керівник Волноваської міської ВЦА здійснює керівництво Прохорівською сільською радою, а остання із зазначеної дати не здійснює повноваження. З 02 листопада 2021 року припинено повноваження Прохорівської сільської ради, а її правонаступником є Волноваська міська ВЦА. Отже, суди під час розгляду справи не врахували, що Прохорівська сільська рада не є належним відповідачем у справі та не залучили до розгляду справи належного відповідача - Волноваську міську ВЦА, чим порушили її права на отримання надалі майна ОСОБА_2 як відумерлої спадщини.

Судове рішення оскаржується з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права: розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 710-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області», Закону України від 03 лютого 2015 року № 141-VIII «Про військово цивільні адміністрації», Указу Президента України від 19 лютого 2021 року № 61/2021 «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій Донецької області», пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16, від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц, від 24 вересня 2020 року у справі № 310/2327/18.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставою відкриття касаційного провадження у справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, - неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, в тому числі ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Статтею 129 Конституції України визначені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

У справі, яка переглядається, із апеляційною скаргою на судове рішення суду першої інстанції звернулася особа, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. Таке право обґрунтовує тим, що Волноваську міську ВЦА не залучено до участі у справі як належного відповідача, оскільки вона є правонаступником Прохорівської сільської ради.

Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження у справі, зробив висновок про те, що рішення суду першої інстанції не стосуються прав та інтересів Волноваської міської ВЦА, оскільки позов до Волноваської міської ВЦА не заявлявся, питання про встановлення, зміну або припинення прав та обов`язків Волноваської міської ВЦА не вирішувалося.

З таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту належності заповіту

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини перша та третя статті 1268 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

За загальним правилом відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Водночас відповідно до статті 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації. Військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення дії Конституціїтазаконів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема проведення антитерористичної операції. Військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом. Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Районні та обласні державні адміністрації, що набули статусу військово-цивільних адміністрацій, не потребують внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В офіційній назві цих органів може застосовуватися поряд з назвою відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань додаткова назва «військово-цивільна адміністрація», що вказує на їхній тимчасовий статус із додатковими повноваженнями.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 710-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Донецької області. Створено Волноваську міську територіальну громаду, до складу якої увійшли території таких розформованих громад: Волноваської міської ради, Донської селищної ради, Бугаської, Валер`янівської, Дмитрівської, Іванівської, Прохорівської, Рибинської, Свободненської сільських рад.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» на територіях територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, де за рішенням Центрально-виборчої комісії перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад та відповідних сільських, селищних, міських голів не проводились, утворюються за рішенням Президента України військово-цивільні адміністрації.

Указом Президента України від 19 лютого 2021 року № 61/2021 «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій Донецької області» створено Волноваську міську ВЦА.

Розпорядженням керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, голови Донецької обласної державної адміністрації від 11 березня 2021 року № 21/7-21-рк «Про кадри» керівником Волноваської міської ВЦА з 15 березня 2021 року призначено Лубінця І. В.

Закриваючи апеляційне провадження та вказуючи, що права та інтереси заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені, апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги Волноваської міської ВЦА про те, що з 15 березня 2021 року керівник Волноваської міської ВЦА здійснює керівництво Прохорівською сільською радою, не врахував, що військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.

Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що оскільки запис про припинення Прохорівської сільської ради як юридичної особи до Єдиного державного реєстру не внесений, тому суд першої інстанції не мав підстав для залучення до участі у справі Волноваської міської ВЦА.

Такий висновок є помилковим, оскільки суд дійшов його внаслідок неправильного тлумачення норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (у справі № 524/4478/17) та від 20 лютого 2019 року (у справі № 826/16659/15).

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Такий правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/348/19.

Аналогічні висновки щодо правонаступництва зроблено Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16, про що обґрунтовано зазначає заявник у касаційній скарзі.

Встановлено, що на час пред`явлення позову у цій справі та розгляду справи судом першої інстанції Волноваська міська ВЦА вже мала компетенцію на здійснення повноважень Прохорівської сільської ради, яка такі повноваження втратила.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що належним відповідачем у спорі у цій справі є Прохорівська сільська рада, не врахував, що відповідно до особливості публічного правонаступництва повноваження Прохорівської сільської ради у спірних правовідносинах на час пред`явлення позову у цій справі перейшли до Волноваської міської ВЦА. Тому висновок апеляційного суду про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не порушує прав, інтересів та (або) обов`язків Волноваської міської ВЦА є помилковим.

Таким чином, оскаржувана ухвала апеляційного суду є такою, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Також заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про неврахування висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), відповідно до якого «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Водночас доводи касаційної скарги Волноваської міської ВЦА про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі

№ 6-1486цс15; Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц, від 24 вересня 2020 року у справі № 310/2327/18, які стосуються вирішення спору по суті, зважаючи на предмет касаційного оскарження, не заслуговують на увагу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала Донецького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року про закриття апеляційного провадження не може вважатися законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко