Постанова

Іменем України

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 221/6855/17

провадження № 61-16427св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 08 травня 2019 року в складі судді Писанець Н. В. і постанову Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 року в складі колегії суддів: Ткаченко Т. Б., Гаврилової Г. Л., Кочегарової Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , просив надати йому додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті його батька - ОСОБА_3 .

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Волноваха Донецької області помер батько позивача - ОСОБА_3 . Після його смерті залишилось спадкове майно - квартира АДРЕСА_1 . Відповідач як дружина померлого та позивач є спадкоємцями першої черги, інших спадкоємців першої черги за законом немає.

Своєчасно звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини позивач не міг з поважних причин.

Після смерті батька залишилися баба ОСОБА_4 і дід ОСОБА_5 (батьки спадкодавця), які були особами похилого віку. Втрата сина вплинула на їх фізичний і психологічний стан здоров`я. Позивач як єдиний онук був поруч з ними та надавав посильну фізичну допомогу, навідував їх, готував їжу, купував ліки, викликав швидку медичну допомогу.

Крім того, позивач за місцем роботи вимушений був відпрошуватись для своєчасного навідування баби та діда, в зв`язку з чим у нього виникли непорозуміння на роботі, знайти ще додатковий час для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини загрожувало звільненням. На той час лише позивач забезпечував родину, дружина знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

Дід ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , баба ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач організовував їх поховання. До дня їх смерті він був вимушений одночасно забезпечувати родину, доглядати бабу та діда, працювати, що не дало можливості знайти ще додатково вільний час і своєчасно прийняти спадщину.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 08 травня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини більше ніж на 2 роки, хоча йому було відомо про смерть спадкодавця та наявність іншого спадкоємця. Наявність у позивача сім`ї, роботи та рідних, що потребують опіки, не належить до кола поважних причин і є звичайними подіями життя людини.

Постановою Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Волноваського районного суду Донецької області від 08 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з наданої позивачем до матеріалів апеляційної скарги виписки з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 03 червня 2019 року вбачається, що позивач звертався до лікаря-невропатолога Волноваської центральної районної лікарні 13 липня 2015 року та йому поставлено діагноз астенічний синдром, призначено амбулаторне лікування; при зверненні 03 червня 2019 року - астенічний синдром в стадії стійкої компенсації, потреби у призначенні лікування не має. Інших даних про знаходження позивача у хворобливому стані матеріали справи не містять. Та обставина, що позивач здійснював догляд за бабою та дідом похилого віку, правильно не прийнята судом до уваги як обставина, що унеможливлювала своєчасне звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою до нотаріальної контори. Зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини в розумінні статті 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

ОСОБА_1 з 02 червня по 03 липня 2015 року знаходився у щорічній відпустці. Отже, у позивача не було перешкод для прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк, відкритої після смерті батька, в тому числі і в період знаходження у відпустці.

Позивач не був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення заяви через відділення поштового зв`язку, що ним зроблено у листопаді 2017 року, про що він пояснив в апеляційному суді, надав витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 серпня 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 08 травня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 року, просив суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачу не було відомо про іншого спадкоємця - відповідача у справі, яка ще у 2014 році залишила чоловіка та поїхала на постійне проживання до родичів у Російську Федерацію. Вона не цікавилася спадковим майном, на час смерті з позивачем не проживала. Заяву до нотаріуса не подавала.

У судовому засіданні встановлені обставини пропуску позивачем строку звернення із заявою про прийняття спадщини, а саме: необхідність постійного та безперервного догляду за ОСОБА_5 , 1928 року народження, і ОСОБА_4 , 1930 року народження, які тяжко захворіли на смертельно небезпечні хвороби та померли ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно; зайнятість на роботі на підприємстві Донецької залізниці в умовах значного скорочення штатної чисельності в зв`язку з наслідками воєнної агресії, через що значно зменшився обсяг перевезень залізницею; виключна значимість роботи позивача як єдиного годувальника в сім`ї в умовах обстрілів міст, як наслідок - зупинення роботи підприємств, зростання безробіття, зубожіння населення в прифронтовій полосі; захворювання позивача на тривалу хворобу - астенічний синдром, що відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у листі № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнано поважною причиною. Проте суди обох інстанцій визнали такі обставини звичайними подіями життя, що не є об`єктивними та непереборними. В цьому позивач вбачає порушення норм процесуального права.

Позиції інших учасників

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_1 у листопаді 2017 року через відділення поштового зв`язку направив заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Петренко В. Є. від 22 листопада 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Батьки спадкодавця ОСОБА_5 і ОСОБА_4 впродовж 2015-2016 років перебували на стаціонарному лікуванні у Волноваській центральній районній лікарні.

ОСОБА_1 13 липня 2015 року звертався до лікаря-невропатолога Волноваської центральної районної лікарні та йому поставлено діагноз астенічний синдром, призначено амбулаторне лікування. При зверненні 03 червня 2019 року до тієї ж лікарні позивачу поставлено діагноз астенічний синдром у стадії стійкої компенсації, потреба в призначенні лікування відсутня.

Відповідно до довідки структурного підрозділу «Волноваська дистанція електропостачання» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 05 червня 2018 року № 987, ОСОБА_1 з 02 червня по 03 липня 2015 року знаходився в щорічній відпустці.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано наявність об`єктивних непереборних обставин, які перешкоджали позивачу прийняти спадщину після смерті батька, є безпідставними.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У частині першій статті 1269, частині першій статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Хвороба спадкоємця не є беззаперечно поважною причиною, пов`язаною з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього.

Наявні в матеріалах медичні документи не містять інформації про те, що позивач мав стан здоров`я, який перешкоджав зверненню до нотаріуса впродовж строку для прийняття спадщини.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що перебування на лікуванні батьків спадкодавця, а також робота позивача, не були обставинами, які перешкоджали позивачу подати заяву про прийняття спадщини, зокрема, впродовж відпуски, в якій позивач перебував з 02 червня по 03 липня 2015 року.

Наведені позивачем причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України можуть визнаватися поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Оскільки позивачем не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для надання додаткового строку для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк, висновок судів попередніх інстанцій відповідає статті 1272 ЦК України.

Доводи касаційної інстанції не свідчать про допущення під час винесення оскаржуваної постанови апеляційним судом порушень норм матеріального та процесуального права, які є підставами для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано той факт, що позивач не міг передбачати появи іншого спадкоємця - жінки спадкодавця з огляду на її від`їзд до Російської Федерації, не мають правового значення, оскільки строк прийняття позивачем спадщини не залежав від наявності інших спадкоємців і реалізації ними спадкових прав.

Посилання позивача на те, що він у питанні прийняття спадщини виходив з факту складення на нього заповіту, є безпідставними.

Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.

У частині першій статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Недотримання позивачем нормативно встановленого строку прийняття спадщини призвело до припинення права на спадкування. Такий правовий наслідок не залежить від факту отримання права на спадкування внаслідок складення заповіту на користь позивача.

Безпідставне надання додаткового строку на прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елементу верховенства права.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, неправильного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судами і не знайшли свого підтвердження, з приводу чого судами докладно викладено мотиви в оскаржуваній постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлені обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо відзиву на касаційну скаргу

Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 178 ЦПК України до відзиву додаються: документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

У частині четвертій статті 395 ЦПК України передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

ОСОБА_2 не долучила до відзиву на касаційну скаргу доказів на підтвердження надіслання його позивачу.

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Таким чином, зазначений відзив не може бути прийнятий судом касаційної інстанції до розгляду та підлягає поверненню відповідачу.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 178, 183, 395, 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відзив ОСОБА_2 залишити без розгляду та повернути заявнику.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 08 травня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов