ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 223/552/19

провадження № 51-5843км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_3.,

суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_8,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 12 серпня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року, постановлені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050540000121, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Великоновосілківський районний суд Донецької області ухвалою від 12 серпня 2021 року задовольнив клопотання захисника ОСОБА_7 підтримане ОСОБА_1 , на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 272 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрив.

Крім того, суд постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат за залучення експерта 15 638,72 грн.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_1 процесуальних витрат сторона захисту оскаржила його до суду апеляційної інстанції.

Донецький апеляційний суд ухвалою від 22 листопада 2021 року ухвалу районного суду залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала та заперечення інших учасників провадження

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 процесуальних витрат.

Суть доводів захисника зводиться до вказівок на те, що судом безпідставно стягнуто з її підзахисного на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи.

На думку захисника, питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у підсумковому судовому рішенні, викладеному у формі вироку, яким завершується провадження у стадії судового розгляду. Стягнення процесуальних витрат при звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності положеннями Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не передбачено, а тому захисник вважає, що оскільки щодо її підзахисного не ухвалено обвинувального вироку, процесуальні витрати необхідно віднести на рахунок держави.

Також захисник наводить доводи, за якими вказує, що сам висновок експерта від 16 серпня 2020 року № 5769-19 є недопустимим доказом.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника, прокурор Волноваської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_9 і прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 , вказують на безпідставність викладених у ній доводів, просять залишити скаргу без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без змін.

Зокрема, прокурори, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20) вказують на те, що КПК не обмежує процесуальної форми вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Крім того, акцентують увагу на тому, що судова комісійна гірничнотехнічна експертиза від 16 серпня 2020 року проведена у зв`язку із задоволенням судом клопотання сторони захисту про призначення цієї експертизи.

Зважаючи на наведене, прокурори вважають обґрунтованим висновок суду про необхідність стягнення процесуальних витрат з ОСОБА_1 .

Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні

Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, просила постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, просила Суд провести касаційний розгляд без її та ОСОБА_1 участі.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Беручи до уваги те, що захисник ОСОБА_7 не оскаржує ухвали місцевого та апеляційного судів у частині звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 272 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження щодо ньогоз цих підстав, Верховний Суд не перевіряє законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги захисника щодо безпідставного, на її думку, стягнення з ОСОБА_1 на користь держави процесуальних витрати за проведення експертизи, Верховний Суд зазначає наступне.

Процесуальні витрати - це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження.

Положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК.

Приписами ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КПК витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20), зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до висновку об`єднаної палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

У цій справі, захисник висловлює свою незгоду із рішеннями судів попередніх інстанцій про стягненням з ОСОБА_1 витрат за проведення комісійної гірничотехнічної експертизи (висновок від 16 серпня 2020 року №5769-19). Тобто йдеться про вирішення питання, пов`язаного із процесуальними витратами у зв`язку зі здійсненням кримінального провадження.

Верховний Суд зважає на те, що зазначена експертиза була призначена ухвалою місцевого суду від 02 грудня 2019 року, з якої видно, що питання про призначення вищевказаної експертизи порушила не тільки сторона захисту, але і сторона обвинувачення. Різниця полягала лише в кількості і змісті питань, які сторони вважали за необхідно поставити експерту.

Суд задовольнив клопотання сторони захисту у повному обсязі, а клопотання прокурора частково. При цьому перед експертом поставлені питання, про які просила, як сторона захисту так і сторона обвинувачення, за виключенням одного питання зі сторони обвинувачення, оскільки воно вже було предметом експертного дослідження і необхідності повторного його дослідження прокурор не обґрунтував.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 272 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження щодо нього закрито, при цьому ініціатором проведення судової експертизи були, як сторона захисту, так і сторона обвинувачення, тому витрати на проведення комісійної гірничотехнічної експертизи (висновок від 16 серпня 2020 року №5769-19) в розмірі 15 638,72 грн не підлягають стягненню з ОСОБА_1 , а їх необхідно віднести на рахунок держави.

На думку Верховного Суду, зважаючи на те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки це суперечить засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК),за обставин цієї справи, саме таке рішення щодо процесуальних витрат буде справедливим.

Таким чином, Верховний Суд приходить висновку про необхідність зміни ухвал Великоновосілківського районного суду Донецької області від 12 серпня 2021 року та Донецького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення питання щодо процесуальних витрат за проведення експертизи.

Ураховуючи наведене і керуючись статтями 433 434 436-438 441 442 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу сторони захисту необхідно задовольнити частково, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - змінити.

На цих підставах Верховний Суд ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 12 серпня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Процесуальні витрати на проведення судової комісійної гірничотехнічної експертизи від 16 серпня 2020 року №5769-19 в розмірі 15 638,72 грн віднести на рахунок держави.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5