Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 223/662/16-ц

провадження № 61-11426св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 08 вересня 2017 року у складі судді Дочинця С. І. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Биліни Т. І., Мальцевої Є. Є., Принцевської В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору від 01 березня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 13 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним вище правочином.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 31 липня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 46 952,62 грн, з яких: 9 991,42 грн - заборгованість за кредитом;

34 149,17 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 100 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина); 2 212,03 грн - штраф (процентна складова).

На підставі викладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з

ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі

46 952,62 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 08 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 01 березня 2010 року, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 9 991,42 грн; заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 34 149,17 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 295,47 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, підписавши 01 березня 2010 року анкету-заяву відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг та відповідними тарифами, які викладені на Інтернет сайті позивача, тому зобов`язаний був виконувати свої зобов`язання належним чином.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, відкрив на ім`я відповідача банківський рахунок та надав картку, зарахувавши на картковий рахунок кредитні кошти у розмірі 13 600 грн. ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на картковий рахунок та користувався ними, але свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього перед банком утворилась заборгованість визначена розрахунком заборгованості.

Кредитором обґрунтовано змінено розмір процентної ставки відповідно до умов та правил надання банківських послуг. Заяв про дострокове розірвання договору відповідач не подавав, що свідчить про згоду останнього зі змінами тарифів банку. Про зміну процентної ставки

ОСОБА_1 був повідомлений смс-повідомленнями, що відповідає умовам та правилам надання банківських послуг. Банк дотримався всіх умов щодо підвищення процентної ставки.

Відповідач з 04 листопада 1994 року зареєстрований та постійно проживає у місті Вугледарі Донецької області, віднесеному до населених пунктів на території яких проводиться антитерористична операція, відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з нього не підлягають стягненню заборгованість за пенею та комісією у розмірі 100 грн; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 2 212,03 грн.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що під час користування карткою відповідач приєднався до нових умов та правил надання банківських послуг шляхом підписання відповідної анкети-заяви від 13 січня 2012 року.

Повідомлення про підвищення процентної ставки ОСОБА_1 направлено 15 серпня 2014 року та 15 березня 2015 року. Проте, відповідач не повідомив позивача або суд про наявність заяви про розірвання договору.

Оскільки позичальник не виконав умови укладеного між сторонами договору, то виникла заборгованість, розмір якої правильно встановлено місцевим судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції в цій частині не переглядаються.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами 01 березня 2010 року укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 13 600 грн зі сплатою 30 % річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Інших умов договору сторони не підписували.

Разом з тим після спливу дії договору, банк не мав права нараховувати проценти. Проте розмір процентної ставки за договором 01 вересня

2014 року підвищився з 30 % до 34,8 %, а 01 квітня 2015 року - до 43,2 %. Банк не мав права в односторонньому порядку змінювати розмір процентів без згоди позивача, а також не повідомив останнього належним чином про зміну розміру процентів.

Розрахунок заборгованості за процентами, який доданий позивачем до позовної заяви, не відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

При цьому відповідач надав власний розрахунок та визнав борг у розмірі 15 582,31 грн, з яких: 9 574,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 008,10 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Проте суди вказані докази залишили поза увагою та не дослідили їх у сукупності з іншими доказами.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

29 жовтня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 16 березня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 березня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Закритому акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до умов якої отримав кредиту картку «Універсальна» з кредитним лімітом у розмірі 4 000 грн та базовою процентною ставкою у розмірі 2,5 % на місяць.

Сторони також погодили, що банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.

Суди встановили, що ОСОБА_1 було надано кредитний ліміт у розмірі 13 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік. Вказані обставини також визнав і відповідач, зокрема, в заяві про перегляд заочного рішення та в апеляційній скарзі.

Крім того, 13 січня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Закритому акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк». Зазначена анкета-заява відповідача про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» не містить даних про отримання кредиту від банку у вигляді кредитної картки з відповідним кредитним лімітом. У полі цієї анкети, де зазначені конкретні послуги, які клієнт (відповідач) бажає отримати від банку (позивача), відсутня інформація про послуги, які обрав клієнт (не відмічена), та не відмічено виду отриманої відповідачем картки.

Відповідно до наданого ОСОБА_1 розрахунку заборгованість позичальника перед кредитором за кредитним договором станом

на 31 липня 2016 року становить 15 582,31 грн, з яких: 9 574,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 008,10 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Відповідно до статті 213 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в повному обсязі не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом статті 634 цього Кодексу Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, відсотками, пенею, комісією та штрафи.

Як на підставу своїх позовних вимог про погашення кредиту, позивач посилався на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг

у ЗАТ КБ «ПриватБанк», які не підписані ОСОБА_1 .

Відповідно до частини четвертої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій) доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині шостій статті 81 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом касаційної інстанції).

Заперечуючи проти заявлених у справі вимог, ОСОБА_1 вказував, що правовідносини між сторонами регулюються лише анкетою-заявою відповідача.

Вказував, що умови та правила надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою, які затверджені наказом позивача та не підписані ОСОБА_1 , не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. Крім того, відповідач заперечував проти погодження ним збільшення розміру процентної ставки.

З урахуванням вказаного відповідач зазначив, що він частково визнає заборгованість за кредитним договором з урахуванням розміру процентної ставки 30%, а саме вважає, що розмір його боргу становить 15582,31 грн, де 9574,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 008,10 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

В матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також умови та правила надання банківських послуг у ЗАТ КБ «ПриватБанк» розумів ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи

01 березня 2010 року анкету-заяву.

Отже, надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Разом з тим, в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк»відсутні умови договору про зміну розміру процентів.

Колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті:

https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01 березня 2010 року шляхом підписання анкети-заяви.

Аналогічні висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі

№ 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Проте, суди на вказані норми права та зібрані у справі докази уваги не звернули та дійшли помилкового висновку, що банк на підставі вищевказаних умов та правил обґрунтовано збільшив розмір процентів за кредитним договором та правильно визначив розмір тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

За таких обставини, задовольняючи частково позов, суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитом у розмірі

9 991,42 грн та заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 34 149,17 грн, оскільки належних доказів отримання тіла кредиту саме у визначеному розмірі матеріали справи не містять.

Проте, враховуючи, що відповідач не заперечував проти існування заборгованості за кредитним договором у розмірі 15582,31 грн, де

9574,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 008,10 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, рішення суду у оскаржуваній частині підлягає зміні. Таким чином, розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача необхідно зменшити, а саме заборгованість за тілом кредиту - до 9574,21 грн, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними

коштами - до 6 008,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають зміні в оскаржуваній частині відповідно до статті 412 ЦПК України, а саме розмір заборгованості, що підлягає стягненню за кредитним договором

від 01 березня 2010 рокуна користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з відповідача необхідно зменшити з 9 991,42 грн до 9 574,21 грн заборгованості за тілом кредиту, а також з 34 149,17 грн до 6 008,10 грн заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів не оскаржуються, тому судом касаційної інстанції в цій частині не переглядаються.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом касаційної інстанції змінено оскаржувані судові рішення, то з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно стягнути

457,32 грн судового збору за подання до суду позовної заяви, а

з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути

2 818,11 грн (1 012,75 + 1 805,36) судового збору за подання до суду апеляційної та касаційної скарг.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).

Отже, за результатом розгляду спору з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 2 360,79 грн судового збору.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 08 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 06 грудня

2017 року змінити.

Зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості за договором від 01 березня 2010 року станом на 31 липня 2016 року за тілом кредиту з 9 991,42 грн до 9 574,21 грн та розмір заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом

з 34 149,17 грн до 6 008,10 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 2 360,79 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська