Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 225/4242/21

провадження № 61-20140св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Торецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 11 серпня 2021 року у складі судді Соляник А. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (далі - Торецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу») про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 03 червня 2013 року до 29 грудня 2020 року він працював на підприємстві відповідача на посаді слюсаря ремонтника 4 розрядку.

04 вересня 2020 року під час виконання трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок, який на підставі акту Н-1/П від 29 січня 2021 року визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Позивач зазначав, що внаслідок отриманої травми висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 13 травня 2021 року йому вперше було встановлено 50% втрати професійної працездатності та визначено ІІІ групу інвалідності.

Посилався на те, що через отримання травми у вигляді хімічного опіку кон`юктиви рогівки обох очей, зліва ІІІ - Б ст. у стадії трофічних розладів, йому спричинено моральні страждання, які виникають у зв`язку з фізичними стражданнями через отриману травму, нездужанні та болях в очах, частої втомленості і роздратованості, що змушує його докладати додаткові зусилля для організації свого життя та побуту, він вимушений нести додаткові витрати на лікування та медичні препарати, не може в повній мірі займатись домашнім господарством і вимушений ці обов`язки перекладати на свою родину.

Всі ці фактори призводять до порушення його звичайних життєвих зв`язків та звичок, відображаються на його особистому житті, унеможливлюють продовження активної життєвої діяльності, призводять до сварок у родині та з оточуючими людьми, в очах яких він бачить себе неповноцінною людиною.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000 гривень.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 11 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням у розмірі 50% з 13 травня 2021 року та ІІІ групу інвалідності, внаслідок чого йому спричинено моральну шкоду, отже, відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України, роботодавець повинен відшкодувати завдану працівнику моральну шкоду.

Суд першої інстанції, враховуючи вимоги розумності, справедливості та виваженості завданої моральної шкоди, з огляду на наслідки профзахворювання, постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв`язків вважав, що сума у розмірі 150 000 грн буде еквівалентом завданих позивачеві моральних стражданнь.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу Торецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» залишено без задоволення.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 11 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову відповідають наявним в матеріалах справи письмовим доказам, встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками районного суду, що в результаті отриманого каліцтва позивач несе моральні страждання, які полягають в тому, що через трудове каліцтво він змушений докладати додаткові зусилля для утримання себе та своєї родини, одержання повноцінного та своєчасного лікування. Його втрати носять безстроковий характер. Втрата працездатності призвела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі, він продовжує відчувати дискомфорт, потребує лікування.

При цьому апеляційний суд зазначив, що закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Апеляційний суд відхилив доводи відповідача про те, що позов пред`явлений до неналежного відповідача - Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу», яке не є юридичною особою, а є лише відокремленим підрозділом, що входить до складу юридичної особи КП «Компанія «Вода Донбасу», оскільки інтереси Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» в суді представляв директор управління Шупров А. В., юрисконсульт Горбунова М. П., інженер з охорони праці управління Абрамович Н. В., які діяли на підставі довіреностей № 03-13 від 14 грудня 2020 року, № 03-52 від 14 грудня 2020 року та № 03-231 від 22 липня 2021 року відповідно, виданих КП «Компанія «Вода Донбасу». Крім того, у відзиві на позовну заяву директор Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» Шупров А. В. не обґрунтовував свої заперечення доводами, що позивач звернувся до суду із позовом до неналежного відповідача.

Апеляційний суд дійшов висновку, що всі процесуальні дії у справі здійснювалися саме представниками КП «Компанія «Вода Донбасу».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Торецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 11 серпня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів протиправності дій або бездіяльності Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу», внаслідок яких ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманням ним травми.

Звертає увагу на те, що позивач був ознайомлений з вимогами техніки безпеки на виробництві, у тому числі Інструкції з охорони праці для слюсаря-ремонтника, у якій зазначено, що слюсар-ремонтник зобов`язаний застосовувати в роботі засоби індивідуального захисту, в тому числі захисні окуляри.

Посилається на те, що філії/відокремлені підрозділи не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю, у зв`язку із чим не можуть виступати стороною у цивільному процесі.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень Торецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 755/18455/17 (провадження № 61-39253св18), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КП «Компанія «Вода Донбасу» Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства з 03 червня 2013 року до 29 грудня 2020 року та працював слюсарем ремонтником 4 розряду, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , а також копією наказу № 37-ок від 03 червня 2013 року (а. с. 5-8, 45-46).

Відповідно до копії медичної довідки про проходження періодичного медичного огляду ОСОБА_1 , останній придатний для роботи за професією слюсар-ремонтник (а. с. 47-48).

Згідно з копією робочої інструкції слюсаря-ремонтника ВНС від 21 травня 2018 року та копії інструкції з охорони праці № 13 для слюсаря-ремонтника, ОСОБА_1 ознайомлений з їх змістом, що підтверджено його підписом (а. с.75-79, 80-84).

Відповідно до копії протоколу № 1 засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці від 21 лютого 2020 року, ОСОБА_1 слюсар-ремонтник, знає вимоги, пов`язані з технікою безпеки на виробництві (а. с. 49-50).

04 вересня 2020 року під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 отримав травму очей - хімічний опік кон`юктиви, рогівки обох очей, зліва III - Б ст. у стадії трофічних розладів, що підтверджено копією виписки із медичної карти амбулаторного хворого № 16753, копією медичного висновку, копією епікризу, копією довідки Лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) № 01-449 від 25 червня 2021 року (а. с. 18, 19, 20, 21).

Наказом по підприємству № 229 від 18 грудня 2020 року для проведення розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 04 вересня 2020 року була призначена комісія, яка провівши розслідування, визначила, що даний нещасний випадок пов`язаний з виробництвом. За наслідками проведеного розслідування комісією складено акт за формою Н-1/П від 29 січня 2021 року (а. с. № 9-15)

Під час розслідування нещасного випадку відповідною комісією встановлено факт нещасного випадку на виробництві, про що 29 січня 2021 року складено Акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався за формою Н-1/П (а. с. 9-15).

13 травня 2021 року за результатами проведеного Міжрайонною офтальмолого-кардіологічною МСЕК огляду позивачу в зв`язку з отриманою ним на виробництві травмою було встановлено 50 % стійкої втрати професійної працездатності безстроково та визначено третю групу інвалідності по зору, що підтверджується копією виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 098815 та копією довідки серії 12 ААА № 098815 (а. с. 16, 17)

У період з 07 вересня 2020 року до 28 грудня 2020 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Центральна міська лікарня» та здавав роботодавцю для оплати лікарняні листи № 028614, 638.4Н, 0933022. 928942, 929122, 929322 з діагнозом «Хімічний опік (рогівки, кон`юктиви обох очей» - невиробнича травма (а. с. 36-41).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають установленим принципам і завданням цивільного судочинства, а також вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, відтак, скасуванню не підлягають.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» (із змінами та доповненнями) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП ( 322-08 ) (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як роз`яснено у пунктах 4 та 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральнихчи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 153 КЗпП Українина всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КП «Компанія «Вода Донбасу» Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства з 03 червня 2013 року до 29 грудня 2020 року та працював слюсарем ремонтником 4 розряду.

04 вересня 2020 року під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 отримав травму очей - хімічний опік кон`юктиви, рогівки обох очей, зліва III - Б ст. у стадії трофічних розладів, про що 29 січня 2021 року складено Акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався за формою Н-1/П. Ним встановлено, що причина нещасного випадку - порушення трудової і виробничої дисципліни, у тому числі невиконання вимог інструкцій з охорони праці. Потерпілим, який порушив розділ 1, п. 1.7.2, п. 2.1 Інструкції з охорони праці для слюсарів-ремонтників, не виконав вимоги п. 2.1.6 робочої інструкції, а саме проводив злив концентрованого ГХН та виготовлення робочого розчину ГХН без оператора хлораторних установок, виконував роботи самовільно без доручення майстра, без захисних окулярів.

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в наданні медичної та соціальної допомоги серії від 13 травня 2021 року ОСОБА_1 встановлено 50 % стійкої втрати професійної працездатності безстроково та визначено третю групу інвалідності по зору.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із втратою 50 % професійної працездатності виникло у позивача 13 травня 2021 року, тобто з дня встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)»).

Конституційний Суд України у пункті 4.1 Рішення від 27 січня 2004 року у справі № 1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначив, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні і фізичні страждання. Втрата працездатності, яка встановлена висновком медико-соціальною експертною комісією, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров`я потерпілого погіршено.

Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що права ОСОБА_1 на безпечні умови праці було порушено, у зв`язку із чим він зазнав виробничої травми, і що вказані обставини призвели до втрати ним нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому позивач зазнав моральної шкоди внаслідок отримання значного ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків 04 вересня 2020 року саме на КП «Компанія «Вода Донбасу» Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства.

Доводи касаційної скарги про те, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди не вказано на порушення підприємством законних прав потерпілого та не зазначено, які саме протиправні діяння вчинено Торецьким виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу», а також не вказано на наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» в її заподіянні, є необґрунтованими, оскільки зі змісту акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався на підприємстві 04 вересня 2020 року, складеного 29 січня 2021 року, серед іншого, вбачається, що нещасний випадок стався з вини не лише ОСОБА_1 , а й ОСОБА_2 , який послабив контроль за дотриманням робочими виробничої та трудової дисципліни правил внутрішнього розпорядку, не забезпечив ведення технічної документації, не доповів головному інженеру про нещасний випадок.

Крім того, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявність моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками, та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Колегія суддів вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами те, що під час виконання ним трудових обов`язків він зазнав ушкодження здоров`я, у результаті чого йому завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню підприємством.

При визначенні розміру моральної шкоди суди дотрималися вимог розумності і справедливості та взяли до уваги тяжкість ушкодження здоров`я, перенесені потерпілим фізичні та душевні страждання.

Отже, наявні підстави для залишення оскаржуваних судових рішень без змін, оскільки встановлено, що діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода внаслідок отриманих травм на виробництві, у результаті яких позивач зазнав сильного фізичного болю, душевних страждань, постійно нервував, перебував в стресовому стані, його життєвий уклад істотно порушився.

Посилання заявника на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 755/18455/17 (провадження № 61-39253св18), колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлені інші фактичні обставини, відмінні від цієї справи, що у свою чергу призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин. Зокрема, у справі, на яку посилається заявник, судами встановлено вину працівника в отриманні травми на робочому місці, оскільки останній перебував на робочому місці у нетверезому стані.

Доводи касаційної скарги про те, що позов пред`явлений до Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу», яке не є юридичною особою, а є лише відокремленим підрозділом, що входить до складу юридичної особи КП «Компанія «Вода Донбасу» не заслуговують на увагу, оскільки усі процесуальні дії у цій справі здійснювались саме представниками КП «Компанія «Вода Донбасу». Крім того, при поданні відзиву на позовну заяву представник КП «Компанія «Вода Донбасу» - директор Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» Шупров А. В. не обґрунтовував свої заперечення на подану позовну заяву тими доводами, що позивач звернувся до суду із позовом до неналежного відповідача, просив у задоволенні позову відмовити по суті спору.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20), про що правильно зазначено апеляційним судом.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судами правильно застосовані, а посилання касаційної скарги на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 11 серпня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк