Постанова

Іменем України

18 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 226/1660/18

провадження № 61-7116св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Мирноградська центральна міська лікарня,

третя особа - Мирноградська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року у складі судді Редько Ж. Є. та постанову Донецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Азевича В. Б., Гапонова А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мирноградської центральної міської лікарні (далі - ЦМЛ), третя особа - Мирноградська міська рада, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що вона працювала у відповідача на 1,0 ставки на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) зубопротезної лабораторії. 22 березня 2018 її було попереджено про те, що у зв`язку з реорганізацією поліклініки на підставі наказу по ЦМЛ від 16 березня 2018 року № 101 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників» (далі - наказ № 101) та штатного розпису ЦМЛ, діючого з 23 травня 2018 року, її посада підлягає скороченню, з якої вона буде звільнена 22 травня 2018 року. За наказом відповідача від 11 червня 2018 року № 197-к на підставі рішення Мирноградської міської ради «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні» від 14 лютого 2018 року № VII/43-26 (далі - рішення міськради від 14 лютого 2018 року) та наказу від 11 червня 2018 року № 101 вона була звільнена з займаної посади за скороченням штату за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Не погоджуючись зі своїм звільненням, вказала, що відповідно до рішення міськради від 14 лютого 2018 року із організаційної структури ЦМЛ виключені: стоматологічна поліклініка із спеціальними прийомами кабінетами 27,75 шт. од.; зубопротезна лабораторія 17 шт. од. Додатком 1 до вказаного рішення ухвалено утворення стоматологічного кабінету ЦМЛ та залишення однієї посади сестри медичної (1,0 ставки), по 0,5 ставки лікарів-стоматологів: терапевта, хірурга, дитячого і ортопеда, а також 0,5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки). Термін виконання пункту 1 рішення міськради не встановлено. Однак, у складі ЦМЛ відсутня «стоматологічна поліклініка із спеціальними прийомами кабінетами», тому рішення міськради не приписує скорочення будь-якої зі штатних одиниць «стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами», яка функціонувала у складі ЦМЛ до її звільнення відповідачем.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 11 червня 2018 року № 197-к про її звільнення з посади молодшої медичної сестри (санітарки) на 1,0 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами, поновити її на роботі з 12 червня 2018 року, розрахувати та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12 червня 2018 року по день поновлення на роботі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства, про майбутнє звільнення вона попереджена не пізніше ніж за два місяці до звільнення Також позивачу були запропоновані всі наявні у відповідача вакансії, які відповідали її кваліфікації та освіті, від яких вона відмовилась.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року рішення Димитровського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, а саме пункту 1 частини 1 статті 40, статті 49-2 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

03 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що матеріалами справи доведена відсутність чіткої правової визначеності щодо дати скорочення посад, які обіймала позивач. Рішення міськради від 14 лютого 2018 року не містить приписів щодо певної дати або посилання на подію, з настанням якої має відбудитися виключення зі складу відповідача посад зубопротезної лабораторії.

Суди попередніх інстанцій необґрунтовано не взяли до уваги, що 22 березня 2018 року заявник отримала від відповідача попередження, в якому була інформація про те, що у зв`язку з «реорганізацією» стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами, на підставі наказу по ЦМЛ від 16 березня 2018 року № 101 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників» та штатного розпису ЦМЛ, діючого з 23 травня 2018 року її посада підлягає скороченню. Інших попереджень про звільнення від відповідача позивач не отримувала. Підстава вивільнення останньої за скороченням 11 червня 2018 року ґрунтувалася лише на клопотанні голови первинної профспілкової організації ЦМЛ від 22 травня 2018 року, скасованому листом голови первинної профспілкової організації ЦМЛ від 23 травня 2018 року, подальша реалізація наказу відповідача від 22 травня 2018 року № 147 втратила юридичне обґрунтування. Нікого з працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії з травневих дат, зазначених у повторних поданнях до профкому від 22 травня 2018 року відповідач не звільнив. Так само як не звільнив і заявника з посади молодшої медичної сестри зубопротезної лабораторії 22 травня 2018 року, подання про надання згоди на вивільнення ОСОБА_1 11 червня 2018 року за скороченням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідач відносно неї до виборного органу первинної профспілкової організації, яка діяла у відповідача не спрямовував.

Крім того, заявник вважає, що повторне подання відповідача до профкому про надання згоди на звільнення її за скороченням містило прохання надати згоду на звільнення 22 травня 2018 року, але само повторне подання відповідача від 22 травня 2018 року було передане до профкому 23 травня 2018 року, до подання додано наказ № 146, який втратив чинність, оскільки його приписи були замінені приписами наказу відповідача від 22 травня 2018 року № 147.

Запиту до профкому на надання згоди на звільнення заявника 11 червня 2018 року або щодо звільнення будь-кого з працівників відповідача від роботодавця не було взагалі, тому частина сьома статті 43 КЗпП України застосована судами помилково.

Крім того, при поданні позову ухвалою суду від 11 липня 2018 року позовна заява була залишена без руху у зв`язку з тим, що відсутня ціна позову, розрахунок судових витрат, не зазначено про наявність у позивача оригіналів доданих до заяви письмових доказів, однак судом не були враховані фактичні обставини даної справи, які були відомі суду в зв`язку з тим, що у цього самого судді був у провадженні колективний позов з участю позивача та до нього додані ті самі докази, але та справа з тотожними вимогами не залишалась без руху за таких вимог.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 у період з 01 серпня 2008 року по 11 червня 2018 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) зубопротезної лабораторії, що встановлено на підставі трудової книжки позивача.

За наказом ЦМЛ від 11 червня 2018 року № 197-к ОСОБА_1 звільнено з посади молодшої медичної сестри (санітарки) зубопротезної лабораторії, працюючу на 1,0 ставки, 11 червня 2018 року за скороченням штату згідно за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення зазначено рішення міськради від 14 лютого 2018 року та наказ ЦМЛ № 101.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за станом на 13 червня 2018 року, ЦМЛ є комунальним закладом, її засновником є Мирноградська міська рада, відокремлені підрозділи у складі лікарні відсутні.

Відповідно до розділу 7 статуту ЦМЛ, затвердженому рішенням міської ради від 08 червня 2016 року № УП/12-45, до складу організаційної структури ЦМЛ серед інших включено структурні підрозділи стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами (кабінетами) та зубопротезна лабораторія.

Рішенням Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року № УІІ/43-26 з організаційної структури ЦМЛ виключено стоматологічну поліклініку із спеціалізованими прийомами - 27,75 шт. од. і зубопротезну лабораторію - 17 шт. од. та утворено і включено до складу організаційної структури ЦМЛ лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами стоматологічний кабінет; затверджено статут ЦМЛ у новій редакції; головному лікарю ЦМЛ наказано провести заходи, пов`язані зі змінами в організаційній структурі ЦМЛ згідно діючого законодавства.

Згідно з розділом 7 статуту ЦМЛ, затвердженому рішенням міської ради від 14 лютого 2018 року № УІІ/43-26, до організаційної структури ЦМЛ серед інших включено структурний підрозділ лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами, до складу якого увійшов стоматологічний кабінет.

З листа голови Мирноградської міської організації профспілки працівників охорони здоров`я (далі - профспілка) від 02 березня 2018 року вбачається, що листом від 20 лютого 2018 року головний лікар ЦМЛ повідомив первинну організацію про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії.

Згідно з наказом відповідача від 16 березня 2018 року № 101 на підставі рішення міськради від 14 лютого 2018 року наказано провести реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ЦМЛ, скорочення чисельності та штату працівників, виключивши із організаційної структури лікарні всі посади стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами у кількості 27,75 шт. од., та зубопротезної лабораторії у кількості 17 шт. од., у тому числі посаду молодшої медичної сестри (2,5 шт. од.); при цьому утворити та включити до складу організаційної структури ЦМЛ лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами стоматологічний кабінет у кількості 3,5 шт. од. у складі: лікаря-стоматолога-терапевта (0,5), лікаря-стоматолога-хірурга (0,5), лікаря-стоматолога-дитячого (0,5), лікаря-стоматолога-ортопеда (0,5), сестри медичної (1,0), молодшої медичної сестри (санітарки) (0,5). Пунктом другим даного наказу приписано провести у відповідність штатний розклад лікарні, що вступає в дію з 23 травня 2018 року.

На виконання наказу № 101 у лікарні була створена комісія з реорганізації стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ЦМЛ (далі - комісії з реорганізації), на засіданнях якої розглядалися питання, пов`язані із процедурою скорочення штату ЦМЛ, у тому числі щодо вручення попереджень працівникам про заплановане звільнення (протоколи № 1 від 16 березня 2018 року , № 2 від 22 березня 2018 року).

Згідно з штатним розкладом ЦМЛ, затвердженим міським головою 02 січня 2018 року, на 01 січня 2018 року до складу лікарні включені стоматологічна поліклініка - 27,75 шт. од. та зубопротезна лабораторія - 17,0 шт. од.

За штатним розкладом ЦМЛ, затвердженим міським головою 16 березня 2018 року, з 23 травня 2018 року до складу лікарні включено стоматологічний кабінету - 3,5 шт. од., а саме: лікар-стоматолог-терапевт - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-хірург - 0,5 ставки, лікар-стоматолог дитячий - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-ортопед - 0,5 ставки, сестра медична (1,0 ставки), молодша медична сестра (санітарка) - 0,5 ставки.

Відповідно до протоколу зборів трудового колективу стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ЦМЛ (далі -трудового колективу) від 21 березня 2018 року № 1, на яких була присутня позивач, розглянуто питання щодо реорганізації вказаних структурних підрозділів та пропозиції кандидатур працівників, які планують працювати у новоствореному стоматологічному кабінеті.

22 березня 2018 року позивач під підпис була попереджена про її звільнення 22 травня 2018 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами на підставі наказу ЦМЛ № 101 та штатного розпису ЦМЛ, діючого з 23 травня 2018 року.

Одночасно з попередженням 16 травня 2018 року, 18 травня 2018 року позивачу були запропоновані вакантні посади по ЦМЛ, а саме: кухонний робітник, молодша сестра медична травматологічного відділення, молодша сестра медична жіночої консультації, молодша сестра медична гінекологічного відділення, двірник, від яких позивач відмовилася. У судовому засіданні позивач підтвердила дані обставини та пояснила, що вона відмовлялася від всіх запропонованих вакансій, оскільки сподівалась, що звільнення скасують.

За наказами від 22 березня 2018 року № 108/1, від 23 березня 2018 року № 112, від 26 березня 2018 року № 115, від 28 березня 2018 року № 116, від 02 квітня 2018 року № 117/1 внесені зміни до пункту 1 наказу № 101 щодо кількості працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії, посади яких скорочуються 22 березня 2018 року (19 осіб), серед яких прізвище і посада позивача, 23 березня 2018 року (18 осіб), 26 березня 2018 року (9 осіб), 28 травня 2018 року (1 особа) та 02 червня 2018 року (1 особа).

07 травня 2018 року голові профспілки відповідачем спрямоване подання за підписом головного лікаря ЦМЛ для надання письмового рішення щодо звільнення позивача із займаної посади 22 травня 2018 року за скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (отримане профспілкою 11 травня 2018 року), з доданими до нього відповідними документами, в якому було зазначено підстави такого звільнення, відомості щодо вручення попередження про майбутнє звільнення, повідомлення про вакансії.

Листом від 19 травня 2018 року голова профспілки ЦМЛ звернувся до голови Донецької обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України про надання правової оцінки подальшого розгляду подань головного лікаря ЦМЛ на звільнення працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії, та правомірності прийнятих рішень під час засідання профспілкового комітету 18 травня 2018 року, викладених у протоколі № 14.

У відповідь голова профспілки ЦМЛ отримав лист від 19 травня 2018 року про доцільність скасування рішення профспілки від 18 травня 2018 року (протокол № 14) про надання згоди на звільнення працівників лікарні, а у разі розгляду решти подань - про доцільність відмови у наданні згоди на звільнення працівників.

Відповідно до протоколу № 15 засідання профкому профспілки ЦМЛ від 21 травня 2018 року за результатами розгляду подань головного лікаря ЦМЛ про надання згоди на звільнення працівників за скороченням штату у задоволенні вказаних подань, у тому числі стосовно позивача, відмовлено; також скасовано рішення профкому про надання згоди на звільнення працівників ЦМЛ, прийняте 18 травня 2018 року (протокол № 14). Підставою для прийняття такого рішення стала промова голови профспілки, який пославшись на лист Донецької обласної організації профспілки, зазначив про відсутність юридичних підстав для звільнення, беручи до уваги, що на час розгляду подань зміст пункту 1 наказу № 101 має відповідати лише змісту наказу від 02 квітня 2018 року № 117/1, а первісні приписи пункту 2 наказу № 101 та наказу № 102 від 16 березня 2018 року «Про затвердження штатного розкладу ЦМЛ» де-юре замінені приписами наказу від 02 квітня 2018 року № 120.

Про прийняте рішення голова профспілки повідомив відповідача листом від 21 травня 2018 року, зазначивши, що підставою для відмови у наданні згоди на звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України стала юридична відсутність наказів ЦМЛ, якими б скорочувались посади зазначених працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях про вивільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (на час розгляду подань зміст пункту 1 наказу № 101 має відповідати лише змісту наказу від 02 квітня 2018 року № 117/1, а первісні приписи пункту 2 наказу № 101 та наказу № 102 від 16 березня 2018 року «Про затвердження штатного розкладу ЦМЛ» де-юре замінені приписами наказу від 02 квітня 2018 року № 120).

Наказом від 21 травня 2018 року № 146 відповідач вносить зміни до пункту 2 наказу ЦМЛ № 101, якими зазначає працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії, посади яких скорочуються 22 березня 2018 року (19 осіб), серед яких прізвище і посада позивача, 23 березня 2018 року (18 осіб), 26 березня 2018 року (9 осіб), 28 травня 2018 року (1 особа) та 02 червня 2018 року (1 особа).

22 травня 2018 року відповідач повторно спрямував голові профспілки подання, зміст якого ідентичний змісту першого подання від 07 травня 2018 року, додавши до нього наказ від 21 травня 2018 року № 146. Дане подання зареєстровано профспілкою 23 травня 2018 року.

Голова профспілки у своєму клопотанні від 22 травня 2018 року, посилаючись на частину четверту статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», вніс пропозицію відповідачу у зв`язку з отриманням 22 травня 2018 року повторного подання про перенесення терміну звільнення на 11 червня 2018 року, оскільки перше вивільнення працівників відповідно до наданих подань має відбутися 22 травня 2018 року.

Враховуючи клопотання голови профспілки лікарні від 22 травня 2018 року, з метою дотримання статті 43 КЗпП України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» за наказом ЦМЛ від 22 травня 2018 року № 147 внесені зміни до пункту 1 наказу ЦМЛ № 101, відповідно до яких приписано провести скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії 11 червня 2018 року.

На засіданні зборів трудового колективу 22 травня 2018 року (протокол № 2), де серед присутніх зазначена позивач, було доведено зміст клопотання голови профспілки лікарні, зміст наказу ЦМЛ від 22 травня 2018 року № 147 та повідомлено про продовження строків звільнення. Свою участь у зборах позивач не заперечувала.

З наказом ЦМЛ від 22 травня 2018 року № 147 позивач ознайомлена під підпис, що було нею підтверджено у судовому засіданні.

Своїм листом від 23 травня 2018 року голова профспілки пропонує відкликати подання ЦМЛ від 22 травня 2018 року, вважаючи пропозицію можливого вивільнення працівників з 11 червня 2018 року недійсною, оскільки працівники лікарні не отримували попереджень про вивільнення 11 червня 2018 року.

Згідно з штатним розкладом ЦМЛ, затвердженим міським головою 22 травня 2018 року, з 12 червня 2018 року до складу лікарні включено стоматологічний кабінет - 3,5 шт. од., а саме: лікар-стоматолог-терапевт - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-хірург - 0,5 ставки, лікар-стоматолог дитячий - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-ортопед - 0,5 ставки, сестра медична (1,0 ставки), молодша медична сестра (санітарка) - 0,5 ставки.

Даний штатний розклад також введено в дію з 12 червня 2018 року відповідно до наказу ЦМЛ від 22 травня 2018 року № 148.

Відповідно до звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН за період з 22 березня 2018 року по 11 червня 2018 року у відповідача були наявні наступні вакансії: за звітами від 23 березня 2018 року - кухонний робітник, сестра медична, лікар інфекціоніст, сестра медична з масажу, молодша медична сестра (санітарка), лікар травматолог; за звітами від 11 квітня 2018 року - лікар терапевт, лікар інфекціоніст, молодша медична сестра (санітарка) - 2, сестра медична, лікар травматолог, сестра медична з масажу; за звітами від 07 травня 2018 року - лікар інфекціоніст, сестра медична з масажу, сестра медична, завідувач складу, лікар терапевт, лікар травматолог, лікар хірург; за звітами від 22 травня 2018 року - бухгалтер; за звітами від 05 червня 2018 року юрисконсульт, начальник відділу кадрів, лікар терапевт, лікар інфекціоніст, лікар травматолог, лікар хірург, сестра медична.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 березня 2018 року позивач під підпис була попереджена про її звільнення 22 травня 2018 року з займаної посади молодшої медичної сестри (санітарки) стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами (1,0 ставки). 16 травня 2018 року та 18 травня 2018 року позивачу були запропоновані вакантні посади в ЦМЛ, від яких позивач відмовилася.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, належно оцінивши надані докази, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем при звільненні позивача не було порушено вимог частини першої статті 49-2 КЗпП України, так як позивач попереджувалася за два місяці про наступне вивільнення, при цьому перенесення дати звільнення позивача на іншу дату не потребує повторного попередження. Позивачу було запропоновано іншу роботу в ЦМЛ, від якої вона відмовилась.

Згідно з частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Розглядаючи трудовий спір з урахуванням положень частини сьомої статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що наявне у матеріалах справи рішення Мирноградської міської організації профспілки працівників охорони здоров`я про відмову в наданні згоди на звільнення позивача не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. За таких обставин, висновок суду про те, що відповідач мав право звільнити працівника без згоди профспілкового органу є обґрунтованим.

Доводи наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко