Постанова

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 226/817/19

провадження № 61-6327св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Русинчука М. М., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Мирноградська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 21 грудня 2019 року у складі судді: Петуніна І. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Азевича В. Б.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину.

Позов мотивовано тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до законодавства, саме вона є спадкоємицею першої черги після його смерті, інші спадкоємці відсутні. За повідомленням державного нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця звернулась ОСОБА_2 , яка є ОСОБА_5 онукою. Її мати ОСОБА_6 (рідна дочка спадкодавця) померла у 2013 році, тобто після відкриття спадщини за законом.

За отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця, позивачка звернулась у 2019 році. Але, нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину оскільки позивач не змогла надати нотаріусу документів, які б підтверджували її вступ в управління чи володіння майном. Позивач вважає, що прийняла спадщину після смерті батька, оскільки вона фактично вступила у володіння майном, про що свідчить наявність у неї домової книги на спірний будинок, паспорту спадкодавця, його фотографії. Крім того, будинок в якому вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та спірний будинок розташовані на одному плані один проти одного, в них загальний двір та загальний вхід, який закривається одними воротами. Позивач була зареєстрована за даною адресою на момент смерті батька, але фактично мешкала у будинку батька.

ОСОБА_1 просила:

встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_5 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 21 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Мирноградська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями є його діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після її смерті ОСОБА_3 , яка є донькою ОСОБА_7 , отримала свідоцтво про право на спадщину. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якої за заявою її доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрита спадкова справа. За матеріалами справи, заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори протягом 6 місяців після смерті ОСОБА_5 , ніхто з його доньок не подавав. У позивачки є лише в наявності будинкова книга на спірний будинок та паспорт спадкодавця, жодного документу з вказаного переліку, у позивача немає. Технічний паспорт, наданий позивачем, виготовлений лише 14 січня 2019 року. У третьої особи ОСОБА_3 є правовстановлюючий документ на будинок - свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 11 травня 1961 року та технічний паспорт на нього. Також ОСОБА_3 надані довідки про проживання її матері - ОСОБА_7 у спірному будинку як на час смерті спадкодавця, так і протягом 6 місяців після його смерті. Проаналізувавши докази у їх сукупності, суд зробив висновок, що факт прийняття позивачем спадщини не є доведеним, а тому вимоги позивача про встановлення факту та визнання за нею права власності задоволенню не підлягають. При цьому суд також вказав, що ОСОБА_3 не залучена співвідповідачкою по справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 21 грудня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, оцінивши їх, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтвердила факт прийняття спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_5 та не довела вступ у володіння спадковим майном, спірним будинком, відповідно до вимог законодавства.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду. Доводи та обставини на які посилається апелянт зводяться до незгоди з висновками суду і були предметом дослідження судом першої інстанції. вірно встановлено, що на час відкриття спадщини в оспорюваному будинку разом із спадкодавцем проживала донька - ОСОБА_7 зі своєю дочкою ОСОБА_8 , підтверджується відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи. Отже, третя особа ОСОБА_3 має правовстановлюючий документ на будинок - Свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 11 травня 1961 року та технічний паспорт на нього. Матеріали справи містять довідки із яких вбачається, що дочка ОСОБА_5 ОСОБА_7 проживала у спірному будинку як на час смерті спадкодавця, так і протягом 6 місяців після його смерті. Більш того ОСОБА_7 була зареєстрована у вказаному будинку на час смерті свого батька - ОСОБА_5 , що підтверджується записами у будинкової книзі, наданої позивачем. Зазначені факти було підтверджено показами свідків, допитаних у судовому засіданні.

Аргументи учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 21 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року, в якій просила оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи судами не було проведено всебічного, повного, об`єктивного дослідження доказів. Так, судами першої та другої інстанції були прийняті як доказ довідки про склад сім`ї, як доведений факт проживання у спірному будинку ОСОБА_7 та її доньки. Ці довідки не можуть бути достовірним доказом того, що дійсно ОСОБА_7 та її донька проживали фактично у спірному будинку на час відкриття спадщини, адже немає рішення суду про встановлення факту такого проживання за зазначеною адресою на час смерті із спадкодавцем.

Зазначала, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій в редакції 1975 року, затвердженої наказом МЮ УРСР № 45\5 адже суди вважають, що у неї немає жодних документів, передбачених у цьому пункті. Перелік документів у пункті 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій в редакції 1975 року не є вичерпним. У позивача залишився документ будинкова книга на спірний будинок, якою можна користуватися тільки після оформлення права власності на будинок, як це встановлено в пункті 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій в редакції 1975 року.

У липні 2020 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення. а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу, мотивований тим, що всі докази, надані позивачем, могли опинитися і в інших близьких до спадкодавця особам, але це не свідчить про той факт, що ОСОБА_1 , вступила в управління та володіння майном.

У липні 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований тим, що оригінал правовстановлюючого документу, а саме свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, видане виконавчим комітетом «Новоекономічного горкомхоза» наявне в ОСОБА_3 , адже саме вона проживала зі своєю матір`ю ОСОБА_7 у спірному будинку по день смерті спадкодавця. Судами першої та апеляційної інстанцій винесено законне, обґрунтоване рішення, на підставі наявних доказів, необхідних для повного, з`ясування всіх обставин по справі.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 05 червня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 1893 р. н., який позивачу ОСОБА_1 доводиться рідним батьком.

Після його смерті відкрилась спадщина на будинок за адресою: АДРЕСА_2 ), який належав йому на підставі дублікату свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого Димитровським міськвиконкомом 17 травня 1991 року (свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння видано Новоекономічним міськкомгоспом 11 травня 1961 року на підставі рішення виконкому Новоекономічної міської Ради депутатів трудящих № 2 від 30 червня 1959 року). Дублікат свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння зареєстровано в Красноармійському БТІ 07 червня 1991 року, реєстр № 2330.

Інформація щодо спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Спадковому реєстрі відсутня.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 станом на 04 лютого 2019 року відсутня.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 звернулась ОСОБА_2 .

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями були його діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На час відкриття спадщини в оспорюваному будинку разом із спадкодавцем проживала донька - ОСОБА_7 зі своєю дочкою ОСОБА_8

12 квітня 2008 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , яка складалась з права на земельну частку, пай зверталась ОСОБА_3 , якій було видано свідоцтво про право на спадщину. Заповіти від імені ОСОБА_7 не посвідчувались. На майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не відкривалась, заповіти від його імені не посвідчувались. 18 грудня 2018 року відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_6 за заявою доньки померлої ОСОБА_2 , мати якої була спадкоємцем ОСОБА_5 , а також рідною сестрою ОСОБА_7 .

28 січня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 через ненадання нею довідки про підтвердження сумісного проживання разом зі спадкодавцем на момент його смерті, або документів, які б підтверджували вступ її в управління чи володіння майном спадкодавця.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 07 червня 1959 року по 01 вересня 1980 рік та поряд з нею, за адресою: АДРЕСА_1 мешкав її батько ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мирноградської міської ради від 08 листопада 2018 року, яка була скасована рішенням Димитровського міського суду Донецької області 29 січня 2019 року, ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП зі стягненням з неї на користь держави штрафу в сумі 1 020,00 грн, через самовільне встановлення нею воріт між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Рішенням Мирноградської міської ради від 12 вересня 2018 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку документації із землеустрою на ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

12 грудня 2018 року ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 звернулась до Мирноградського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області із заявою про вжиття заходів до ОСОБА_9 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яка вчиняє сварки та заважає робити дорогу до будинку заявниці, оскільки проїзд до будинку заявниці лежить через проїзд, який перегорожений воротами, встановленими ОСОБА_9 .

Позиція Верховного Суду

Згідно статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) вказано, що «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Тобто у справах про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права права власності у порядку спадкування належним відповідачемє спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину.

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулась з позовними вимогами про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 та визнання права власності за ОСОБА_1 право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_1 пред`явила позов тільки до ОСОБА_2 ;

суди встановили, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями є його діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Третя особа ОСОБА_3 , є дочкою та спадкоємцем ОСОБА_7 , має правовстановлюючий документ на будинок - Свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 11 травня 1961 року та технічний паспорт на нього;

ОСОБА_1 позовних вимог до ОСОБА_3 не пред`являла, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідачів не заявляла;

при відмові в позові суд першої інстанції вважав, що факт прийняття позивачем спадщини не доведений, а тому вимоги позивача про встановлення даного факту та визнання за нею права власності задоволенню не підлягають та ОСОБА_3 не залучена співвідповідачкою по справі. Тобто відмовив позові з двох взаємовиключних обставин. Натомість апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, хоча й зазначив, що позовні вимоги необґрунтовані. Проте відсутні підстави для задоволення позовних вимог внаслідок неналежного складу співвідповідачів. З огляду на незалучення до участі в справі осіб, питання про права та обов`язки яких підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог, в задоволенні позовних вимог слід було відмовити з цих підстав. За таких обставин, судові рішення належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18), колегія суддів вважає, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржені рішення змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 21 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов