Постанова

Іменем України

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 227/3753/16-ц

провадження № 61-26108св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2017 року у складі судді Хоменко Д. Є. та постанову апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2018 року у складі суддів: Канурної О. Д., Будулуци М. С., Санікової О. С.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,

відповідачі - ОСОБА_1 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»(далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно кредитного договору № 50007766 від 25 лютого 2013 року ОСОБА_1 надано кредит у сумі 94 643 грн 98 коп., що еквівалентно 11 618 доларів 46 центів США, строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1958 куб. см, рік випуску 2012. Крім цього, відповідно до договору про внесення змін/додаткової угоди № 1 від 10 лютого 2014 року до кредитного договору ОСОБА_1 надано додатковий кредит у сумі 39 042 грн 85 коп., що еквівалентно 4 262 долари 32 центи США. Виконання зобов`язання відповідача за кредитом забезпечено заставою придбаного транспортного засобу.

Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту утворилася заборгованість у загальному розмірі 301 872 грн 64 коп., яку позивач просив стягнути із боржника.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» основну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 240 400 грн 30 коп., заборгованість за додатковим кредитом у розмірі 44 442 грн 38 коп., що разом становить 284 842 грн 58 коп. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків у розмірі 4 200 грн та інфляційних втрат у розмірі 12 830 грн 06 коп. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Отже, оскільки судом встановлено, що зобов`язання між сторонами виникло у доларах США, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат у розмірі 12 830грн 06 коп. Проте сума заборгованості в розмірі 284 842 грн 58 коп. підлягає стягненню з відповідача, оскільки така сума знайшла своє підтвердження в наданих до суду розрахунках, представник відповідача не заперечував проти отримання кредитних коштів відповідачем, у судовому засіданні підтвердив несплату заборгованості через неотримання рахунків-фактур, доказів про сплату існуючої заборгованості до суду не надано. Відповідно до пункту 1.4.3 Загальних умов кредитування обов`язок забезпечення отримання рахунків та їх вчасну сплату покладено на позичальника, тобто на ОСОБА_1 , а не на ТОВ «Порше мобіліті», як вказував представник відповідача у своїх запереченнях. Тобто, відповідач повинен був вжити всіх заходів зі свого боку для отримання рахунків від позивача, чого ним зроблено не було. Також спростовується позиція представника відповідача щодо ненастання строку сплати заборгованості відповідачем з підстав неотримання останнім вимоги про сплату суми кредиту, оскільки пункт 3.3. Загальних умов кредитування зазначає про обов`язок відповідача повернути позивачу всю заборгованість не тільки протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати одержання вимоги, а й у разі неотримання такої вимоги - протягом 5 (п`яти) днів з дати відправлення повідомлення позивачем. 21 вересня 2015 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога, тобто позивачем дотримано умови договору і строк сплати заборгованості відповідачем настав з дати відправлення повідомлення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не вжив жодних заходів щодо формування, прорахунку та надсилання рахунків у будь-який спосіб відповідачу, є безпідставними, оскільки згідно з пунктом 1.4.3. Загальних умов кредитування передбачено, що до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту. У разі, якщо позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу, позичальник не пізніше, ніж за 3 робочих дні до настання відповідного строку сплати платежу у повернення кредиту звертається до компанії за рахунком, в якому визначається розмір платежів у повернення кредиту. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою позичальника, а також електронною поштою, а позичальник зобов`язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату. Із матеріалів справи вбачається, що позивач не отримував жодних повідомлень від відповідача щодо неотримання ним рахунків на сплату щомісячних платежів. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що до позовної заяви не надано жодного належного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також за додатковим договором, є безпідставними, оскільки матеріали справи містять як графік погашення кредиту, так і розрахунки заборгованості. Крім того, відповідач не надав до суду свого розрахунку і даних, які б підтвердили належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором.Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності необхідності дострокового повернення кредиту і направлення вимоги від 04 серпня 2015 року сплати у повному обсязі кредиту, є безпідставними, оскільки пунктом 3.3. Загальних умов кредитування передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення Позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб). Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення. Матеріали справи містять вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором на ім`я ОСОБА_1 і докази його направлення відповідачу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати судові рішення та відмовити у позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що він не вчиняв платежі на погашення кредиту, оскільки кредитор не надсилав йому відповідні рахунки на оплату. Також відсутні докази щодо направлення йому вимоги про повернення кредиту. До позовної заяви не додано належного розрахунку заборгованості.

(2) Позиція ТОВ «Порше Мобіліті»

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» зазначає, що згідно пункту 1.4.3 Загальних умов кредитування, у разі, якщо скаржник не отримав рахунок для сплати щомісячного платежу, скаржник не пізніше, ніж три робочих дні до настання відповідного строку для сплати платежу у повернення кредиту звертається за рахунком, в якому визначається розмір платежу у повернення кредиту. Відповідач із такою вимогою до ТОВ «Порше Мобіліті» не звертався. Оспорюючи правильність проведених розрахунків, боржник не спростовує їх доказами. ТОВ «Порше Мобіліті» були вчинені всі передбачені умовами договору дії щодо належного повідомлення саржника про дострокове повернення суми кредиту.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що згідно кредитного договору № 50007766 від 25 лютого 2013 року ОСОБА_1 надано кредит у сумі 94 643 грн 98 коп., що еквівалентно 11 618 доларів 46 центів США, строком на 60 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % річних (ставка є змінною) для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1958 куб. см, рік випуску 2012.

Відповідно до договору про внесення змін/додаткової угоди № 1 від 10 лютого 2014 року до кредитного договору ОСОБА_1 надано додатковий кредит у сумі 39 042 грн 85 коп., що еквівалентно 4 262 долари 32 центи США. Виконання зобов`язання відповідача за кредитом забезпечено заставою придбаного транспортного засобу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 3.2 Загальних умов кредитування (додаток до кредитного договору №50007766 від 25лютого 2013 року), сторони погодили, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у наступних випадках:пункт 3.2.1- порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше одинкалендарний місяць; пункт 3.2.6- погіршення майнового стану позичальника або виникнення істотного ризику такого погіршення.

Пунктом 3.3Загальних умов кредитування передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб). Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.

Суд встановив, що із жовтня 2014 року позичальник припинив сплачувати платежі на погашення кредиту, а тому згідно пункту 3.2 Загальних умов кредитування та положень частини другої статті 1050 ЦК України у ТОВ «Порше Мобіліті» виникло право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав.

Доводи скарги про те, що позивач не вжив жодних заходів щодо формування, розрахунку та надсилання рахунків, є безпідставними, оскільки згідно з пунктом 1.4.3. Загальних умов кредитування передбачено, що до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту. У разі, якщо позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу, позичальник не пізніше, ніж за 3 робочих днів до настання відповідного строку сплати платежу у повернення кредиту звертається до компанії за рахунком, в якому визначається розмір платежів у повернення кредиту. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою позичальника, а також електронною поштою, а позичальник зобов`язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.

Суди встановили, що позивач не отримував жодних повідомлень від відповідача щодо неотримання ним рахунків на сплату щомісячних платежів. Суди повно і всебічно дослідили наявні у справі докази та дали їм належну правову оцінку, правильно встановили обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ТОВ «Порше Мобіліті».

Доводи відповідачапро те, що до позовної заяви не надано жодного належного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також за додатковим договором, суди спростували із посиланням на відповідні докази у справі. Крім того, відповідач не надав до суду свого розрахунку і даних, які б підтвердили належне виконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України 2004 року сторони зобов`язані подати свої докази до суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 10, частина перша статті 60 ЦПК України 2004 року).

За змістом статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

В сукупності доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у

світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко