Постанова

Іменем України

30 січня 2020 року

м. Київ

справа № 227/5551/18

провадження № 61-13619св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2019 року у складі судді Здоровиця О. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Азевича В. Б., Корчистої О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у зв`язку з навчанням.

Позовна заява мотивована тим, що шлюб між його батьками - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано 10 листопада 2003 року.

Вказував, що 02 листопада 2016 року він змінив прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

У 2017 році вступив до Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, форма навчання денна, вартість навчання 98 000 грн, термін навчання з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року.

Зазначав, що самостійного заробітку немає у зв`язку з навчанням на денній формі та потребує матеріальної допомоги, яку йому надає лише мати, а відповідач, маючи таку можливість, матеріальної допомоги не надає.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову до закінчення навчання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти, як на повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 14 грудня 2018 року по 30 червня 2021 року або до припинення навчання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з продовженням навчання ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги, яку відповідач, будучи працездатним та офіційно працевлаштованим, має можливість надавати у розмірі 1/4 від його заробітку (доходу) щомісячно.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 районний виходив із того, що обов`язок по утриманню повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, покладено в рівній мірі на обох батьків.

Тому суд вважав вимоги ОСОБА_1 законними та обґрунтованими.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2019 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти, як на повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 14 грудня 2018 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач як батько зобов`язаний утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а тому повинен сплачувати аліменти.

Змінюючи рішення районного суду в частині часу стягнення аліментів, апеляційний суд керувався положеннями частини першої статті 199 СК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди не встановили всіх обставин справи та не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відкрив провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подала.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною першою статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Статтею 200 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановивши, що син сторін - ОСОБА_1 продовжує навчатися у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_2 , який працездатний та офіційно працевлаштований, має можливість надавати сину таку допомогу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості та достатності для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 14 грудня 2018 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

Апеляційний суд, змінюючи рішення районного суду в частині визначення остаточного терміну стягнення з відповідача на користь позивача аліментів, дійшов обґрунтованого висновку про визначення терміну аліментів до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що суд першої інстанції в порушення статті 175 ЦПК України відкрив провадження у справі, оскільки допущені районним судом порушення не призвели до ухвалення незаконного рішення, що узгоджується з положенням частини другої статті 412 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам є необґрунтованими, оскільки суди ухвалили рішення про задоволення позову, дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права і незгоді з розміром стягнених аліментів, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2019 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Донецького апеляційного суду від 05 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк