Постанова
Іменем України
28 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 229/1476/18
провадження № 61-7616 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Калараша А.А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БалТранс»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі суддів Соломахи Л.І., Канурної О.Д., Мальованої Ю.М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БалТранс» (Далі-ТОВ «БалТранс») про скасування наказу 21 березня 2018 року № 4-П про звільнення, поновлення посаді начальника ділянки ТОВ «БалТранс», стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 02 березня 2018 року по день поновлення на роботі, стягнення з відповідача єдиного соціального внеску у повному обсязі з усієї суми заробітної плати, відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову зазначив, що постановою апеляційного суду Донецької області від 01 березня 2018 року він був поновлений на роботі на посаді начальника ТОВ «БалТранс».
02 березня 2018 року він прийшов до ТОВ «БалТранс» для того щоб роботодавець поновив його на роботі. Протягом робочого дня 02 березня 2018 року директора на робочому місці не було, але йому повідомили, що такої посади на фірмі вже немає і запропонували написати заяву про звільнення за власним бажанням або заступити на посаду водія чи слюсаря з ремонту автомобілів. Працювати без ознайомлення його з наказом про поновлення на роботі він відмовився. Біля 15 год. 00 хв. заступник директора ОСОБА_2 вручив йому акт за підписом директора ТОВ «БалТранс» ОСОБА_3 про те, що він був відсутній на роботі 02 березня 2018 року і йому зарахували прогул.
05 березня 2018 року о 08 год. 00 хв. він прийшов до ТОВ «БалТранс», йому запропонували написати заяву про прийом на роботу на посаду начальника ділянки, після чого був виданий вручений наказ № 3-П про поновлення його на роботі з 02 березня 2018 року, але розмір його посадового окладу в наказі зазначений не був.
Зазначив, що роботодавцем також не було вирішено питання про його доставку на кар`єр для виконання його посадових обов`язків.
06 березня 2018 року він знову прийшов до ТОВ «БалТранс», де йому вручили посадову інструкцію. В посадовій інструкції було зазначено, що він має добиратися до місця роботи самостійно, що він вважає зміною істотних умов праці, оскільки раніше працівників на кар`єр доставляли службовим транспортом. Рейсові автобуси на кар`єр не ходять.
До 21 березня 2018 року він кожного дня ходив до ТОВ «БалТранс» та чекав відправки на кар`єр, але питання про його доставку на кар`єр директором фірми вирішено не було.
21 березня 2018 року йому вручили наказ № 4-П про його звільнення з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогули. При звільненні йому не виплатили за відпрацьовані дні з 02 березня 2018 року та за тарифну відпустку за рік роботи згідно з рішенням апеляційного суду.
Посилаючись на незаконність звільнення, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «БалТранс» від 21 березня 2018 року № 4-П про його звільнення, поновити його на посаді начальника ділянки ТОВ «БалТранс», стягнути з ТОВ «БалТранс» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 02 березня 2018 року по день поновлення на роботі, стягнути з відповідача єдиний соціальний внесок у повному обсязі з усієї суми заробітної плати, стягнути з ТОВ «БалТранс» на його користь на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням 50 000 грн. 00 коп.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 28 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 20 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що з того, що на підставі постанови апеляційного суду Донецької області від 01 березня 2018 року позивача було поновлено на попередній посаді та запропоновано місце роботи, проведено інструктаж, ознайомлено із посадовими обов`язками, проте позивач без поважних причин в період з 02 березня 2018 року по 21 березня 2018 року на робочому місці був відсутній.
Позивачем не доведено, що раніше трудовий договір містив умову щодо зобов`язання роботодавця організувати доставку працівників до кар`єру, ОСОБА_1 не надав доказів, що перебував на лікарняному або у відпустці.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачем не доведені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 20 березня 2019 року у якій просив судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, крім вимоги про стягнення з ТОВ «БалТранс» моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. 00 коп.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла справа №229/1476/18.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що ні 02 березня 2018 року, ні пізніше до 21 березня 2018 року в порушення норм статті 29 Кодексу законів про Працю України (Далі - КЗпП України) його не проінструктували з техніки безпеки, не визначили йому робоче місце, не ознайомили з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, не проінформували про умови праці.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив до Верховного суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою апеляційного суду Донецької області від 01 березня 2018 року ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді начальника ділянки ТОВ «БалТранс»по цивільній справі №229/2676/17.
02 березня 2018 року за Наказом №3-П Директора ТОВ «БалТранс» ОСОБА_3 поновлено на роботі ОСОБА_1 на посаду начальника ділянки з 02 березня 2018 року з окладом згідно зі штатним розписом.
02 березня 2018 року актом Директора ТОВ «БалТранс» ОСОБА_3 , складеного в присутності водія ОСОБА_4 , водія ОСОБА_5 , водія ОСОБА_6 зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці на кар`єрі ПопівЯр з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. Про поважні причини його відсутності не повідомив.
05 березня 2018 року Директором ТОВ «БалТранс» ОСОБА_3 складено акт в присутності свідків, про відсутність позивача протягом робочого часу з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. на робочому місці. Від підпису цього акту ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків.
Аналогічний акт про відсутність позивача на робочому місці було складено 06 березня 2018 року, від підпису якого ОСОБА_1 знову відмовився.
Згідно доповідної записки бригадира зміни, який працює на кар`єрі Попів Яр , ОСОБА_6 .Про позивач був відсутній на робочому місці протягом робочого часу в період з 02 березня по 06 березня 2018 року з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.
20 березня 2018 року бухгалтером ТОВ «БалТранс» ОСОБА_9 на ім`я директора надані пояснення з приводу того, що 20 березня 2018 року на початку робочого дня до офісу прийшов начальник участка ОСОБА_1 .
Згідно доповідної записки, наданої бухгалтером ОСОБА_9 на ім`я директора ТОВ «БалТранс» з 02 березня 2018 року до 06 березня 2018 року позивач ОСОБА_1 не надав трудову книжку для запису на відновлення на посаді начальника дільниці.
21 березня 2018 року згідно Наказу №4-П директора ТОВ «БалТранс» ОСОБА_1 звільнено за відсутністю на робочому місці, згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За статтею 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Частиною першою статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що 05 та 06 березня 2018 року позивач був відсутній на своєму робочому місці на кар`єрі Попов Яр протягом робочого часу з 8.00 год. до 17.00 год. без поважних причин.
Послання у касаційній скарзі на те, що позивач не приступив до роботи на кар`єрі, оскільки директор ТОВ «БалТранс» не вирішив питання щодо його транспортування до робочого місця, оскільки згідно розділу ІІ «Посадові обов`язки» посадової інструкції начальника ділянки, яка затверджена наказом директора ТОВ «БалТранс» 01 березня 2017 року, начальник ділянки добирається до місця роботи самостійно (т. 1 а.с. 9-10).
Також не приймаються до уваги посилання у касаційній скарзі на те, що його не ознайомлено із посадовою інструкцією, оскільки посадова інструкція начальника ділянки була затверджена наказом директора ТОВ «БалТранс» 01 березня 2017 року, до прийняття позивача на роботу у квітні 2017 року.
Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду та не спростовують висновків суду, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуване судове рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного суду від 20 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко
А.А. Калараш
С. Ю. Мартєв