№ 232/1378/12 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

місто Київ

справа № 232/1378/12

провадження № 61-8211св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі, боржник - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернулася до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі у справі № 232/1378/12.

Вимоги заяви обґрунтовувала тим, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2016 року та ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року, засуджено ОСОБА_2 за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України

(далі - КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна; ОСОБА_3 - за частиною четвертою статті 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна. Задоволено цивільний позов про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3 200 000, 00 грн відшкодування матеріальної шкоди та 100 000, 00 грн відшкодування моральної шкоди.

Виконавчі листи видані Вінницьким міським судом Вінницької області 04 вересня 2019 року. Стягувачем у виконавчих листах зазначено потерпілого у кримінальній справі ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилаючись на зазначені обставини, заявник просила замінити стягувача у виконавчому листі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошових коштів, а саме з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 , яка є єдиним спадкоємцем померлого.

Стислий виклад позиції боржника

ОСОБА_2 заперечував проти задоволення заяви, зазначив, що обсяг зобов`язань за рішенням суду не встановлено, оскільки в заяві не зазначено суму, яку потрібно стягнути з нього. Також зазначив, що відсутні відомості про наявність інших спадкоємців, які могли б претендувати на заявлені в заяві вимоги, тому просив відмовити в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі.

Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної інстанцій

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Замінено стягувача у виконавчому листі Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2019 року № 232/1378/12, а саме ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 .

Здійснюючи заміну стягувача у виконавчому листі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4 , а тому усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві, отримані спадкоємцем.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про заміну сторони стягувача у виконавчому листі, керувався правилами статті 128 КПК України, статті 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції зазначив, що чинним КПК України не передбачений порядок заміни сторони виконавчого провадження, водночас зі змісту частини п`ятої статті 128 КПК України випливає, що якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку із цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, то до них застосовуються норми ЦПК України за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд положеннями КПК України не керувався, під час вирішення питання про заміну стягувача у виконавчому листі застосував правила статті 442 ЦПК України та норми ЦК України про спадкування та про заміну кредитора у зобов`язанні.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 13 травня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, справу передати на новий розгляд або для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків у касаційній скарзі.

Від заявника у вересні 2021 року надійшла виправлена редакція касаційної скарги, у якій уточнено підстави касаційного оскарження судових рішень. Також заявник уточнив процесуальну вимогу касаційної скарги, у зв`язку з цим просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, провадження у справі закрити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження наведених судових рішень заявник визначив, що:

- оскаржувані рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;

- заявник не конкретизувала вимоги заяви про заміну сторони стягувача, не зазначила, на якій стадії виконання рішення суду просить замінити стягувача;

- підлягають також конкретизації підстави звернення до суду, оскільки частина перша статті 442 ЦПК України та частина п`ята статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а частина п`ята статті 442 ЦПК України - заміну сторони у виконавчому листі, що не є тотожним;

- заявник не довела ті обставини, на які посилалася як на підставу своїх вимог, зокрема, на обґрунтування вимог заяви про заміну стягувача у виконавчому листі заявник не надала належно завірену копію вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2014 року та відомості про те, що за виконавчим листом від 06 червня 2014 року № 232/1378/12 виконавче провадження не відкривалося; не надала докази, що вона є єдиним спадкоємцем стягувача ОСОБА_4 ;

- суди не врахували відомості про наявність інших спадкоємців, про що свідчить заява ОСОБА_1 від 22 травня 2019 року, а довідка приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханової Т. О. від 28 травня 2019 року без номера та витяг із спадкового реєстру не є належним доказом щодо кола спадкоємців;

- оскільки ОСОБА_1 на момент звернення із заявою до суду не додала свідоцтво про право на спадщину щодо набуття прав та обов`язків за цивільним позовом чоловіка ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому, відповідно, відсутній предмет спору;

- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що виконавчі листи у справі № 232/1378/12, усупереч пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України, отримано неуповноваженою особою, адвокатом Костик Н. О. як представником ОСОБА_4 , так само відсутні повноваження цього адвоката на підписання та подання заяви про видачу зазначених виконавчих листів;

- також не мала повноважень адвокат Слободян Г. В. на підписання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі та звернення із заявою до суду від імені та в інтересах ОСОБА_1 ;

- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили письмові докази, зокрема спадкову справу № 14/2019 щодо наявності інших спадкоємців за законом, тобто усупереч правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження

№ 61-25487св18), щодо обов`язку суду встановити коло спадкоємців, які прийняли спадщину.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2016 року та ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року, засуджено ОСОБА_2 за частиною четвертою статті 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна; ОСОБА_3 - за частиною четвертою статті 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна. Задоволено цивільний позов про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3 200 000, 00 грн відшкодування матеріальної шкоди та 100 000, 00 грн відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 22 травня 2019 року № 56258599 внесено запис про реєстрацію спадкової справи № 64219805, в якій зазначено спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою від 28 травня 2019 року, виданою приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Тетяною Олександрівною, на день видачі довідки до складу спадкоємців входить дружина померлого ОСОБА_1 , 1972 року народження, згідно з наявними у спадковій справі документами.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому листі, виданому на виконання вироку суду у частині вирішення цивільного позову. Заява подана у межах кримінальної справи № 232/1378/12.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У пункті 14 частини першої статті 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Згідно з частиною першою статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотанням про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи інтересів.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається:

до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу;

до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу (частина третя статті 539 КПК України).

Системний аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що повноважним судом, який має розглядати питання про заміну стягувача у виконавчому листі, є відповідний суд з розгляду кримінальних проваджень, який розглядає таке питання у порядку виконання судового рішення - вироку суду, та у разі неврегулювання того чи іншого процесуального питання правилами КПК України, субсидіарно застосовує правила ЦПК України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина перша статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

В оцінці належності складу суду, який здійснював розгляд заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі, Верховний Суд врахував, що розгляд справи у суді першої інстанції здійснено за правилами КПК України із додатковим застосуванням правил ЦПК України, оскільки КПК України не містить правил про заміну сторони виконавчого провадження з виконання вироку суду в частині вирішення цивільного позову.

Натомість відповідно до змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції розгляд цієї справи у зв`язку з вирішенням заяви про заміну стягувача у виконавчому листі здійснено колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ за правилами ЦПК України.

Відповідно до рішення зборів суддів Вінницького апеляційного суду від 9 листопада 2018 року № 2 «Про утворення та склад судових палат Вінницького апеляційного суду» вирішено утворити судову палату з розгляду цивільних справ Вінницького апеляційного суду в кількості вісімнадцяти суддів, затверджено її персональний склад, до якої увійшли також судді Медвецький С. К., Копаничук С. Г., Оніщук В. В., які здійснювали апеляційний перегляд кримінальної справи у межах вирішення заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі, виданому на виконання вироку суду в частині вирішення цивільного позову.

14 квітня 2021 року на зборах суддів Вінницького апеляційного суду ухвалено рішення № 3 «Про запровадження спеціалізації суддів судової палати з розгляду цивільних справ», відповідно до якого запроваджено спеціалізацію з розгляду кримінальних справ: матеріалів кримінального провадження, скарг, заяв, клопотань та інших передбачених законом процесуальних документів, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, щодо суддів судової палати з розгляду цивільних справ Вінницького апеляційного суду, у тому числі і судді Медвецького С. К.

Пунктом 2 цього рішення визначено здійснювати автоматизований розподіл кримінальних проваджень з-поміж суддів судової палати з розгляду цивільних справ Вінницького апеляційного суду, зазначених у пункті першому цього рішення, у випадках неможливості проведення автоматизованого розподілу кримінального провадження через відсутність резервних суддів необхідної спеціалізації: суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Вінницького апеляційного суду, з підстав, передбачених статтями 75 76 КПК України.

У пункті 3 цього рішення зборів суддів передбачено здійснювати розгляд кримінальних проваджень складом колегії суддів, в якій суддя-доповідач визначений виключно з числа суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Вінницького апеляційного суду.

Аналіз змісту наведених рішень зборів суддів Вінницького апеляційного суду, а також правил КПК України щодо порядку розгляду питань, які виникають під час виконання вироку суду, у тому числі про заміну сторони у виконавчому листі, свідчить, що апеляційний розгляд заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі з виконання вироку суду у частині вирішення цивільного позову здійснено неповноважним складом суду - колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Вінницького апеляційного суду, що є безумовною та обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Наведене призвело до розгляду та вирішення зазначеного процесуального питання не у порядку кримінального судочинства, що було б правильним, а помилково у порядку цивільного судочинства. Такі порушення мають бути усунуті під час нового судового розгляду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Компетенційна складова цього поняття пов`язана із наявністю юрисдикції для розгляду справ і правильним використанням судами функціональних повноважень за результатами розгляду справи.

У § 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

У розумінні статті 6 Конвенції суд має бути обов`язково «встановлений законом». Цей вислів віддзеркалює принцип правової держави, невід`ємний для системи, запровадженої Конвенцією і протоколами до неї загалом (рішення Jorgic проти Німеччини, заява № 74613/01) § 64; Richert проти Польщі, § 41). Дійсно, такий орган, не встановлений відповідно до волевиявлення законодавця, буде неодмінно позбавлений легітимності, яка необхідна в демократичному суспільстві для вирішення спорів між приватними особами (Lavents проти Латвії, § 114; Gorguiladze проти Грузії, § 67; Kontalexis проти Греції, § 38).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

Встановлені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є істотними, мають наслідком обов`язкове скасування судових рішень, а тому Верховний Суд відповідно до правил частини четвертої статті 401 ЦПК України прийняв рішення про скасування оскаржуваного судового рішення у попередньому судовому засіданні без призначення справи до судового розгляду.

Інші доводи касаційної скарги, зокрема по суті вирішення заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі, не підлягають оцінці у зв`язку з наявністю безумовних підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Керуючись статтями 400 401 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак