ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 233/3117/19

провадження № 61-5753св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дочірнє підприємство «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Малінова О. С., та постанову Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Біляєвої О. М., Корчистої О. І., Папоян В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДП «Укравтогаз») про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він з 11 лютого 2019 року працює на посаді начальника автомобільної газонаповнювальної компресорної станції міста Костянтинівка (далі - АГНКС) ДП «Укравтогаз».

3 квітня 2019 року відповідач перевірив стан охорони праці, пожежної та промислової безпеки АГНКС міста Костянтинівка, за наслідками перевірки якої був складений акт-припис про виявлені порушення, термін для усунення яких встановлений до 12 квітня 2019 року.

8 травня 2019 року підприємство видало наказ № 342 про накладення на нього дисциплінарного стягнення - догани за недоліки в роботі, неналежне виконання посадових обов`язків, визначених пунктами 2.6, 2.10, 2.31, 2.35, 2.36, 2.39 розділу 2 та пунктами 4.17, 4.21 розділу 4 Посадової інструкції начальника АГНКС (далі - Посадова інструкція). Підстава - службова записка начальника управління захисту ОСОБА_2 від 10 квітня 2019 року № 03.2-1141-19.

Однак у наказі не зазначено фактичні обставини, які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності; відповідач порушив встановлений законом строк застосування дисциплінарного стягнення і вимоги статті 149 КЗпП України.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним і скасувати наказ ДП «Укравтогаз» № 342 від 8 травня 2019 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора ДП «Укравтогаз» № 342 від 8 травня 2019 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Стягнено з ДП «Укравтогаз» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що відповідачем не надано доказів особистого ознайомлення позивача під розписку із Посадовою інструкцією.

У наказі про дисциплінарне стягнення відсутні посилання на конкретні обставини допущеного працівником порушення трудової дисципліни, за яке він притягується до відповідальності; відповідачем, який не зажадав від позивача пояснення, порушений строк для застосування дисциплінарного стягнення, чим порушено процедуру, що передує застосуванню дисциплінарного стягнення.

Постановою Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ДП «Укравтогаз» задоволено частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року змінено, виключено з мотивувальної частини висновки щодо порушення строку для застосування дисциплінарного стягнення.

Врешті рішення залишено без змін.

Виключаючи з мотивувальної частини висновки щодо порушення строку для застосування дисциплінарного стягнення, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо початку перебігу строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки ДП «Укравтогаз» не пропустило місячний строк для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

В решті, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необізнаність позивача з Посадовою інструкцією і відсутність у наказі про дисциплінарне стягнення посилань на конкретні обставини допущеного працівником порушення трудової дисципліни, за яке він притягується до відповідальності.

Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про порушення ДП «Укравтогаз» вимог статті 149 КЗпП України, якою передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу до застосування дисциплінарного стягнення зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення і повідомлення про оголошення стягнення працівникові під розписку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

25 березня 2020 року ДП «Укравтогаз» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року повністю та постанову Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в частині визнання незаконним та скасування наказу директора ДП «Укравтогаз» № 342 від 8 травня 2019 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваний наказ винесено в межах строку, визначеного частиною першою статті 148 КЗпП України, тому висновок апеляційного суду в означеній частині є правильним.

Суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 та Верховним Судом у постанові від 6 червня 2018 року у справі № 199/2512/16-ц і дійшов передчасного висновку про недоведеність факту порушення трудової дисципліни.

Суди не врахували як належне виконання вимог статті 149 КЗпП України - направлення спірного наказу засобами електронного зв`язку на корпоративну електронну адресу АГНКС міста Костянтинівки.

Судами також не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 914/2505/17, згідно з яким обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надіслання електронних листів давно став частиною ділових звичаїв в Україні.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 924/242/18 виклав висновок про те, що процесуальні норми дозволяють подання доказів у паперових копіях, засвідчених у передбачений законодавством спосіб, проте обов`язком сторони, яка подає ці докази у паперовому вигляді, є доведення існування цих доказів в електронній формі. Вказаний висновок також залишився поза увагою судів попередніх інстанцій.

Відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 149 КЗпП України, відповідно до якої дисциплінарне стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Поряд з цим, законом не визначено, в якій формі має бути здійснена така вимога, враховуючи обмежений строк для повідомлення працівника про застосування дисциплінарного стягнення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року та постанови Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі № 199/2512/16-ц, від 27 листопада 2018 року у справі № 914/2505/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 924/242/18, у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року та постанови Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року заявник також визначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах частини четвертої статті 149 КЗпП України. ДП «Укравтогаз» зазначає про відсутність вимог щодо форми здійснення повідомлення працівника, якому оголошується дисциплінарне стягнення. Крім того, заявник вказує на відсутність висновку щодо питання оцінки і дослідження судами електронних доказів.

Також заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 з 11 лютого 2019 року працює на посаді начальника АГНКС міста Костянтинівка ДП «Укравтогаз».

Завдання та обов`язки начальника АГНКС визначені Посадовою інструкцією, затвердженою наказом № 223 від 1 квітня 2019 року, зокрема, розділом 2, доказів ознайомлення позивача з якою відповідачем не надано.

3 квітня 2019 року на підпорядкованій позивачу АГНКС міста Костянтинівка ДП «Укравтогаз» проведена комплексна перевірка стану охорони праці, під час проведення якої виявлені порушення, які того ж дня відображені в акті-приписі.

Згідно зі службовою запискою начальника управління захисту від 10 квітня 2019 року, в ході перевірки стану охорони праці 3 квітня 2019 року виявлено ряд порушень нормативних актів з питань охорони праці та експлуатації АГНКС, які в значній мірі впливають на безпечну експлуатацію АГНКС, а саме: прострочений термін випробування запобіжних клапанів (порушення вимог ДНАОП 1.1.23-1.06-02 пункт 5.13); прострочений термін випробування посудин, що працюють під тиском (порушення вимог НПАОП 0.00-1.81-18 г. VІІ р. 1 пункт 3); прострочений термін повірки манометрів (порушення вимог ДНАОП 1.1.23-1.06-02 пункт 9.5); прострочений термін випробування ЗІЗ в КТП (порушення вимог НПАОП 40.1-1.07-01 пункт 4.4.3); не витримуються терміни заміру загазованості в приміщеннях АГНКС (порушення вимог ДНАОП 1.1.23-1.06-02 пункт 2.3.17); не ведуться виробничі журнали (порушення вимог ДНАОП 1.1.23-1.06-02 пункти 5.45, 2.1.12, 11.5.11, 9.19, 11.1.4, 11.1.13); не проведено протиаварійні тренування (порушення вимог Плану ліквідації аварійних ситуацій АГНКС міста Костянтинівка); не ведуться журнали інструктажів та перевірки стану охорони праці (порушення вимог НПАОП 0.00-4. 12-05 пункт 6.10); автомобілі персоналу АГНКС знаходяться на заправній галереї (порушення вимог ДНАОП 1.1.23-1.06-02 пункт 2.3.9); інші зауваження.

У зв`язку з цим за результатами комплексної перевірки викладено пропозицію про доцільність притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника АГНКС міста Костянтинівка ОСОБА_1 за невиконання посадових обов`язків, а саме пунктів 2.6, 2.10, 2.31, 2.35, 2.36, 2.39 Посадової інструкції і порушення вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці та пожежної безпеки.

Наказом № 342 від 8 травня 2019 року начальника АГНКС міста Костянтинівка ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності за порушення пунктів 2.6, 2.10, 2.31, 2.35, 2.36, 2.39 розділу 2 та пунктів 4.17, 4.21 розділу 4 Посадової інструкції та оголошено йому догану.

Підставами для винесення оспорюваного наказу слугували: службова записка ОСОБА_2 від 10 квітня 2019 року; посадова інструкція начальника АГНКС ДП «Укравтогаз»; письмові пояснення ОСОБА_1 ; стаття 139 КЗпП України; статті 147-149 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:

1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Судами встановлено, що доказів особистого ознайомлення позивача під розписку із вказаною Посадовою інструкцією відповідачем не надано, тому посилання на порушення позивачем пунктів Посадової інструкції є неправомірним, що саме по собі є обставиною, достатньою для визнання оспорюваного наказу незаконним.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

У статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Роботодавець має право вимагати від працівника виконання лише тих трудових обов`язків, які обумовлені між ними, і застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності встановленої особи працівника, яка порушила трудові обов`язки, її вини, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з цим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки.

Дослідивши наказ про дисциплінарне стягнення, службову записку і Посадову інструкцію як підстави для застосування дисциплінарного стягнення, а також акт-припис від 3 квітня 2019 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваного наказу незаконним, оскільки доказів ознайомлення позивача з його Посадовою інструкцією відповідачем не надано і у наказі про застосування до позивача дисциплінарного стягнення відсутні посилання на конкретні обставини допущеного працівником порушення трудової дисципліни, за яке він притягується до відповідальності.

Також суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що підставами застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення слугували, в тому числі пункти 4.17, 4.21 Посадової інструкції начальника АГНКС, однак вказані пункти у Посадовій інструкції відсутні.

Лист ОСОБА_1 на ім`я директора ДП «Укравтогаз» щодо усунення недоліків перевірки від 3 квітня 2019 року, який містить лише перелік виявлених порушень і відмітки про виконання, суди попередніх інстанцій правильно не вважали підтвердженням виконання відповідачем вимог статті 149 КЗпП України, які є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Виключаючи з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновки щодо порушення строку для застосування дисциплінарного стягнення, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що стаття 148 КЗпП України визначає застосування дисциплінарного стягнення безпосередньо за виявленням порушень трудової дисципліни.

Вказана норма передбачає обчислення місячного строку для застосування стягнення з дня виявлення не факту (дії, бездіяльності), а саме проступку. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії), але і встановлення працівника, який порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками, вини працівника.

Враховуючи викладене, саме 10 квітня 2019 року (день подання службової записки та її отримання) є днем, коли директор ДП «Укравтогаз» як керівник дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , а тому початок перебігу строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слід обчислювати саме з цього дня, а не з 3 квітня 2019 року (дати проведення перевірки).

Викладене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 464/3942/19 (провадження № 61-7770св20) та від 27 жовтня 2021 року у справі № 536/1037/19 (провадження № 61-15104св20).

Доводи касаційної скарги про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі № 199/2512/16-ц, від 27 листопада 2018 року у справі № 914/2505/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 924/242/18, у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 914/2505/17 виклав висновок про те, що судам першої та апеляційної інстанцій слід належно застосовувати принципи оцінки доказів відповідно до чинного процесуального законодавства, забезпечити сторонам рівні умови для встановлення фактичних обставин справи, а у випадку сумніву в добросовісності поведінки сторін - вжити власних заходів щодо збирання доказів.

У постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 924/242/18 Верховний Суд виклав висновки про те, що надані позивачем скріншоти (знімки з екрану комп`ютера ) з огляду на положення статті 96, відповідно до якої електронними доказами є інформація в електронному (цифровому) вигляді, яка містить дані про обставини справи, що подаються суду на електронних пристроях, слід розглядати як письмові докази. Процесуальні норми дозволяють подання таких доказів у паперових копіях, засвідчених у передбачений законодавством спосіб, проте обов`язком сторони, яка подає ці докази у паперовому вигляді, є доведення існування цих доказів в електронній формі.

У постанові від 6 червня 2018 року у справі № 199/2512/16-ц Верховний Суд зробив висновок про те, що порушення працівником трудової дисципліни у справі доведено, а тому наявність чи відсутність обставин порушення роботодавцем статті 149 КЗпП України на правильність висновків судів про обґрунтованість оголошення позивачу догани не впливає.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 наведено правовий висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Однак правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Проте у справі, яка переглядається, встановлено, що відповідач не довів ознайомлення позивача з його Посадовою інструкцією, що суди вважали самостійною достатньою підставою для висновку про незаконність застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед, за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 листопада 2018 року у справі № 914/2505/17 та від 27 листопада 2018 року у справі № 924/242/18, не релевантні до спірних правовідносин, тому не є обов`язковими для застосування у справі, що переглядається.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать практиці Верховного Суду, викладеній у постанові від 6 червня 2018 року у справі № 199/2512/16-ц, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, оскільки питання про застосування дисциплінарного стягнення вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи. Судами попередніх інстанцій встановлено всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосовано зазначені норми КЗпП України.

Посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 також суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки підставою для задоволення позову у цій справі є не доведення факту допущення позивачем порушення трудової дисципліни, а невиконання відповідачем обов`язку до початку роботи за укладеним трудовим договором роз`яснити працівникові його обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці та посадові обов`язки; крім цього, відповідачем порушено процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи викладене, безпідставним є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки вказана обставина є підставою для касаційного оскарження, а не для скасування судових рішень, які ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам законності та обґрунтованості.

Судами першої та апеляційної інстанцій належним чином досліджені надані сторонами докази, що стосуються фактів, на які посилалися учасники, тому суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права щодо недослідження доказів.

Інші доводи касаційної скарги стосуються переоцінки письмових доказів і обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статте 400 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанови апеляційного суду, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук