Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 233/4356/16-ц

провадження № 61-13722св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління освіти Костянтинівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління освіти Костянтинівської міської ради на постанову Апеляційного суду Донецької області від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Дундар І. О., Мірути О. А., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до Управління освіти Костянтинівської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, посилаючись на те, що з 01 листопада 2002 року вона працювала на посаді завідувачки дошкільного навчального закладу № 9 Управління освіти Костянтинівської міської ради. Наказом начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради Барабаш О. В. від 06 червня 2016 року № 195-к/тр її притягнуто до дисциплінарної відповідальності. В цьому наказі зазначено, що в результаті перевірки виконання нею трудових обов`язків були встановлені порушення, а саме: недотримання пунктів 2.15, 2.25 посадової інструкції № 1 завідувача дошкільного навчального закладу № 9, пунктів 1.2, 1.4, 2.13, 5.7 правил внутрішнього трудового розпорядку працівників дошкільного навчального закладу № 9, частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та колективного договору. Зазначені в наказі порушення не відповідають дійсності та є надуманими, оскільки 04 травня 2016 року вона, діючи в межах своїх повноважень на підставі пункту 2.2.5 колективного договору, вказала помічнику вихователя ОСОБА_2 на необхідність вимити забруднену підлогу коридора дошкільного навчального закладу, що відповідає її професії та кваліфікації, передбачено трудовим договором та посадовою інструкцією помічника вихователя. Крім того, згідно із штатним розписом в керованому нею закладі відсутня посада прибиральника службових приміщень. ОСОБА_2 своєчасно виконала прибирання коридора, не висловила будь-яких заперечень або зауважень з цього приводу. 07 червня 2016 року її було ознайомлено з оскаржуваним наказом та роз`яснено, що вказавши на брудну підлогу, вона безпідставно істотно змінила умови праці помічника вихователя ОСОБА_2 без згоди останньої на це. Згідно з посадовою інструкцією № 7 помічник вихователя забезпечує санітарний стан приміщення та обладнання групи, повітряний режим відповідно до вимог санітарних правил утримання дошкільних навчальних закладів, за виробничою необхідністю прибирає коридор дошкільного навчального закладу. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним і скасувати наказ начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради Барабаш О. В. від 06 червня 2016 року № 195-к/тр про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до Управління освіти Костянтинівської міської ради провизнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що наказом начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради Барабаш О. В. від 11 жовтня 2016 року № 412-к/тр її було звільнено з роботи з 12 жовтня 2016 року у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією, згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Будь-яких порушень трудової дисципліни вона не допускала, а оголошення догани вважає таким, що не має законного підґрунтя та є наслідком неприязних стосунків, які склалися між нею та керівником Управління освіти Костянтинівської міської ради. Зазначений наказ не містить визначення, які саме дисциплінарні проступки вона вчинила, і відповідач обмежився лише загальним посиланням на перелік вимог, якими повинен керуватися у своїй роботі завідувач дошкільного навчального закладу, та перелік порушень, не зазначив час і дату їх скоєння. Також керівництво Управління освіти Костянтинівської міської ради проігнорувало вимоги статті 43 КЗпП України, відповідно до яких розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Такої згоди на її звільнення профспілка дошкільного навчального закладу № 9 не надавала. Оскільки датою виявлення так званих порушень дисципліни є дата складання комісією міського управління освіти довідки про результати звернення вихователів та помічників вихователів - 01 вересня 2016 року, а наказ про її звільнення був підписаний та доведений до неї 11 жовтня 2016 року, то відповідачем порушено місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення, передбачений статтею 148 КЗпП України. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним і скасувати наказначальника Управління освіти Костянтинівської міської ради Барабаш О. В. від 11 жовтня 2016 року № 412-к/тр про звільнення, поновити її на посаді завідувачки дошкільного навчального закладу № 9 Управління освіти Костянтинівської міської ради, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 12 жовтня 2016 року по день розгляду справи в суді, виходячи з розрахунку середнього заробітку 221,93 грн за кожен день.

Управління освіти Костянтинівської міської ради заперечило проти позовних вимог, посилаючись на те, що завідувачка дошкільного навчального закладу № 9 ОСОБА_1 виконувала свої трудові обов`язки з порушеннями законодавства про працю, які полягали в тому, що вона не видала відповідний наказ або розпорядження про покладення на помічника вихователя ОСОБА_2 обов`язків прибирати службові приміщення та коридори дошкільного навчального закладу, не ознайомила з ним ОСОБА_2 , не отримала згоди зі змінами в організації праці та покладення на працівника додаткових обов`язків, які не передбачені трудовим договором, що є грубим порушенням статей 31 32 КЗпП України. Щодо вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 11 жовтня 2016 року № 412-к/тр про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи, то факт порушення був встановлений не 01 вересня 2016 року, а 05 вересня 2016 року, коли було видано наказ про результати розгляду заяв та звернень працівників дошкільного навчального закладу № 9. Оскільки ОСОБА_1 з 01 по 09 вересня 2016 року перебувала на лікарняному, а з 03 по 18 жовтня 2016 року - на курсах підвищення кваліфікації, то термін притягнення її до дисциплінарної відповідальності спливав 14 листопада 2016 року. В наказі від 11 жовтня 2016 року № 412-к/тр про звільнення ОСОБА_1 чітко зазначені допущені нею порушення, а саме: приписка годин у травні-липні 2016 року вихователю ОСОБА_3 , фізичному інструктору ОСОБА_4 , завідувачці ОСОБА_1 , методисту ОСОБА_5 , які фактично не відпрацьовані; порушення порядку оплати за харчування вихованців (під час оплати харчування батьками гроші вносилися не в установи банку, що передбачено наказом управління освіти від 31 грудня 2015 року № 356 та наказом завідувачки дошкільного навчального закладу № 9 ОСОБА_1 від 13 січня 2016 року № 16, а готівкою на руки вихователям та медсестрі); відсутність табелів обліку робочого часу та графіків роботи працівників дошкільного навчального закладу № 9. Наказ містить чіткі посилання на пункти посадової інструкції завідувача дошкільного навчального закладу № 9 та правила внутрішнього трудового розпорядку, які порушені ОСОБА_1 . Дату та час скоєння порушень ОСОБА_1 встановити неможливо, оскільки ці порушення були триваючими і виявлені комісією Управління освіти Костянтинівської міської ради. Крім того, факти вказаних порушень внесені Костянтинівським відділенням поліції Артемівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050380000887. Пояснення з приводу порушень ОСОБА_1 вперше надала 01 вересня 2016 року, тобто в день, коли вона вже перебувала на лікарняному. На зборах трудового колективу дошкільного навчального закладу № 9 09 вересня 2016 року ОСОБА_1 була ознайомлена з довідкою про результати звернення вихователів та помічників вихователів. Вдруге їй було запропоновано надати пояснення з приводу допущених порушень 10 листопада 2016 року, від чого вона відмовилася, про що був складений акт. Відповідно до вимог чинного законодавства Управління освіти Костянтинівської міської ради направило голові профспілкового комітету дошкільного навчального закладу № 9 ОСОБА_6 подання для погодження звільнення позивача та 26 вересня 2016 року отримало відповідь, яка в порушення вимог частини сьомої статті 43 КЗпП України не мала жодного обґрунтування відмови в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 . Крім того, головою профспілки не було організовано роботу щодо розгляду подання, внаслідок чого не проведено жодного засідання первинної профспілкової організації працівників дошкільного навчального закладу № 9.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2016 року цивільну справу № 233/4356/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Костянтинівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та цивільну справу № 233/5219/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Костянтинівської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу об`єднано в одне провадження, присвоєно об`єднаній цивільній справі єдиний № 233/4356/16-ц.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2017 року у складі судді Наумик О. О. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що 04 травня 2016 року позивач змінила умови праці помічника вихователя ОСОБА_2 без її згоди на це, чим порушила вимоги статті 32 КЗпП України. Тому притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом від 06 червня 2016 року № 195-к/тр відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. У зв`язку із систематичним, без поважних причин порушенням позивачем вимог посадової інструкції № 1, правил внутрішнього трудового розпорядку працівників дошкільного навчального закладу № 9 та колективного договору, відповідач правомірно, з дотриманням порядку та строку застосував до ОСОБА_1 заходи дисциплінарного стягнення, тому її звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є законним.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_7 , задоволено. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2017 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ від 06 червня 2016 року № 195-к/тр про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ від 11 жовтня 2016 року № 412-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувачки дошкільного навчального закладу № 9. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувачки дошкільного навчального закладу № 9. Стягнуто з Управління освіти Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 71 596,80 грн без урахування суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Управління освіти Костянтинівської міської ради в дохід держави судовий збір в сумі 1 818,37 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що залучення ОСОБА_1 помічника вихователя ОСОБА_2 до виконання робіт прибиральниці здійснено в межах повноважень, визначених посадовою інструкцією завідувача дошкільного навчального закладу № 9. В діях позивача щодо переміщення 04 травня 2016 року помічника вихователя ОСОБА_2 відсутнє порушення трудової дисципліни та недбале ставлення до виконання службових обов`язків, тобто ознаки дисциплінарного проступку, що виключає можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності і є підставою для визнання незаконним та скасування наказу від 06 червня 2016 року № 195-к/тр. Оскільки наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани визнано незаконним та скасовано, то відсутнє систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією, що є підставою для визнання звільнення незаконним. Тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який обчислений судом за період з 12 жовтня 2016 року (день звільнення) по 18 січня 2018 року (день ухвалення судового рішення апеляційного суду), виходячи із середньоденної заробітної плати позивача та кількості днів вимушеного прогулу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

В лютому 2018 року Управління освіти Костянтинівської міської ради подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Апеляційного суду Донецької області від 18 січня 2018 року та залишити в силі рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2017року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог та ухвалив рішення, яке відповідає встановленим обставинам справи, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив у повному обсязі доказів, не звернув уваги на доводи сторони відповідача про те, що 04 травня 2016 року ОСОБА_1 змінила умови праці помічника вихователя ОСОБА_2 без її згоди та без виробничої необхідності для такої зміни, чим порушила вимоги статті 32 КЗпП України. Таким чином, висновки апеляційного суду про відсутність в діях ОСОБА_1 порушення трудової дисципліни, визнання незаконним та скасування наказу від 06 червня 2016 року № 195-к/тр є помилковими. Крім того апеляційний суд безпідставно послався на графік прибирання службових приміщень та коридорів дошкільного навчального закладу, оскільки цей документ викликає сумнів щодо його складення у 2016 році, не був поданий до суду першої інстанції та не міг бути оцінений як доказ.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

03 травня 2018 року справа № 233/4356/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема його розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

Як роз`яснено у пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Виходячи з норм чинного законодавства, для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов`язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

Апеляційним судом встановлено, що з 06 листопада 2002 року ОСОБА_1 працювала на посаді завідувачки дошкільного навчального закладу № 9 Управління освіти Костянтинівської міської ради.

Наказом начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради Барабаш О. В. від 06 червня 2016 року № 195-к/тр «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувачки дошкільного навчального закладу № 9 ОСОБА_1 » позивачу було оголошено догану за недбале ставлення до виконання своїх службових обов`язків та порушення трудової дисципліни у зв`язку з тим, що 04 травня 2016 року вона безпідставно, не врахувавши графіку роботи, істотно змінила умови праці помічника вихователя ОСОБА_2 без її згоди. В цьому наказі зазначено, що в результаті перевірки виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 були встановлені порушення, а саме: недотримання пунктів 2.15, 2.25 посадової інструкції № 1 завідувача дошкільного навчального закладу № 9, пунктів 1.2, 1.4, 2.13, 5.7 правил внутрішнього трудового розпорядку працівників дошкільного навчального закладу № 9, частини третьої статті 32 КЗпП України та колективного договору.

Згідно з пунктами 2.15, 2.25 посадової інструкції № 1 завідувача дошкільного навчального закладу № 9 ОСОБА_1 до основних напрямків діяльності завідувача належать, зокрема: затвердження розкладу занять вихованців, графіки роботи і педагогічне навантаження працівників дошкільного навчального закладу, тарифікаційні списки і графіки відпусток; забезпечення виконання колективного договору, створення необхідних умов для нормальної роботи громадського самоврядування, профспілкової організації.

Пунктами 1.2, 1,4 правил внутрішнього трудового розпорядку працівників дошкільного навчального закладу № 9 визначено мету цих правил - забезпечення чіткої організації праці, належних безпечних умов праці, підвищення її продуктивності та ефективності, раціональне використання робочого часу, зміцнення трудової дисципліни. Метою правил є визначення обов`язків педагогічних та інших працівників дошкільного навчального закладу, передбачених нормами, які встановлюють внутрішній трудовий розпорядок у дошкільному навчальному закладі. Зазначені норми закріплені в типових правилах внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до яких трудові колективи закладів освіти затверджують за поданням завідувача та профспілкового комітету свої правила внутрішнього трудового розпорядку.

Приймаючи працівника або переводячи його (за виробничою необхідністю) в установленому порядку на іншу роботу, завідувач дошкільного навчального закладу зобов`язується: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та істотні умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права та пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з дотримання вимог техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони (пункт 2.13 правил внутрішнього трудового розпорядку працівників дошкільного навчального закладу № 9).

Відповідно до пункту 5.7 правил внутрішнього трудового розпорядку працівників дошкільного навчального закладу № 9 залучення працівників до чергування проводиться за письмовим наказом керівника, в якому зазначаються умови та порядок роботи в дні чергування.

Згідно з пунктами 2.12, 2.16 посадової інструкції № 7 помічника вихователя, затвердженої наказом завідувача дошкільного навчального закладу № 9 ОСОБА_1 від 07 жовтня 2015 року № 60, помічник вихователя, зокрема: забезпечує санітарний стан приміщення та обладнання групи, повітряний режим відповідно до вимог санітарних правил утримання дошкільних навчальних закладів; за виробничою необхідністю прибирає коридор дошкільного навчального закладу (згідно з графіком).

У зв`язку із звільненням 22 січня 2016 року помічника вихователя ОСОБА_8 , яка виконувала функції прибиральниці службових приміщень та коридорів, а також з метою дотримання належного санітарно-гігієнічного стану в дошкільному навчальному закладі наказом завідувача дошкільного навчального закладу № 9 ОСОБА_1 від 29 січня 2016 року № 3аг «Про графік прибирання службових приміщень та коридорів дошкільного навчального закладу» завгоспу ОСОБА_9 було наказано скласти примірний графік прибирання службових приміщень та коридорів на термін з 01 лютого 2016 року по 31 серпня 2016 року.

За графіком прибирань коридорів дошкільного навчального закладу № 9 у вказаний період обов`язки щодо прибирання були покладені на помічника вихователя ОСОБА_2 . У вказаному графіку, окрім прізвищ осіб та часу їх чергування, містяться прізвища та підписи осіб, які з ним ознайомлені, в тому числі ОСОБА_2 .

Статтею 31 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Згідно зі статтею 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

У частині другій статті 32 КЗпП України вказано, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

Отже, з урахуванням зазначених норм власник не має права вийти за межі трудового договору і його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору: в межах цих умов переміщення можливе, поза ним - протизаконне. Таким чином, при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов договору, тобто залишаються незмінними всі суттєві умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1178цс15.

Оскільки залучення помічника вихователя ОСОБА_2 до прибирання службових приміщень та коридорів відбулося в межах повноважень, визначених посадовою інструкцією № 1 завідувача дошкільного навчального закладу № 9, правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників дошкільного навчального закладу № 9 та відповідно до наказу завідувача дошкільного навчального закладу № 9 ОСОБА_1 від 29 січня 2016 року № 3аг, то відсутнє порушення трудової дисципліни та недбале ставлення до виконання службових обов`язків, тобто ознаки дисциплінарного проступку, що виключає можливість притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Наказом начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради Барабаш О. В. від 11 жовтня 2016 року № 412-к/тр ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 12 жовтня 2016 року у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією, згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

За змістом вказаного наказу під час перевірки виконання трудових обов`язків завідувачкою дошкільного навчального закладу № 9 ОСОБА_1 було виявлено: приписка годин у травні-липні 2016 року вихователю ОСОБА_3 , фізичному інструктору ОСОБА_4 , завідувачу ОСОБА_1 , методисту ОСОБА_5 , які фактично не відпрацьовані; порушення порядку оплати за харчування вихованців (під час оплати харчування батьками гроші вносилися не в установи банку, що передбачено наказом управління освіти від 31 грудня 2015 року № 356 та наказом завідувачки дошкільного навчального закладу № 9 ОСОБА_1 від 13 січня 2016 року № 16, а готівкою на руки вихователям та медсестрі); відсутність табелів обліку робочого часу та графіків роботи працівників дошкільного навчального закладу № 9. Виходячи з цього, були встановлені порушення, а саме: недотримання пунктів 2.10, 2.15, 2.26, 2.29 посадової інструкції № 1 завідувача дошкільного навчального закладу № 9; пунктів 1.3, 5.6 правил внутрішнього трудового розпорядку працівників дошкільного навчального закладу № 9 та Колективного договору; підпункту 2.2.1 пункту 2 наказу управління освіти від 31 грудня 2015 року № 356 «Про встановлення батьківської плати за харчування дітей у дошкільних навчальних закладах на 2016 рік»; підпункту 3.1 пункту 3 наказу завідувачки дошкільного навчального закладу № 9 від 13 січня 2016 року № 16 «Про встановлення батьківської плати за харчування дітей у дошкільних навчальних закладах на 2016 рік». Про неодноразове вчинення ОСОБА_1 подібних порушень свідчить наказ Управління освіти Костянтинівської міської ради від 06 червня 2016 року № 195-к/тр про застосування до ОСОБА_1 заходу дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що залучення помічника вихователя ОСОБА_2 до прибирання службових приміщень та коридорів дошкільного навчального закладу № 9 було здійснено позивачем в межах її повноважень, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 порушення трудової дисципліни та недбалого ставлення до виконання службових обов`язків, що виключає можливість притягнення її до дисциплінарної відповідальності і є підставою для визнання незаконним та скасування наказу від 06 червня 2016 року № 195-к/тр.

Оскільки наказ від 11 жовтня 2016 року № 412-к/тр про звільнення ОСОБА_1 було винесено з урахуванням наказу від 06 червня 2016 року № 195-к/тр, то апеляційний суд правильно виходив з відсутності систематичного характеру невиконання трудових обов`язків позивачем, що свідчить про недотримання відповідачем вимог трудового законодавства України при звільненні ОСОБА_1 з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення незаконно звільненого працівника на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги про незастосування до спірних правовідносин статті 31 КЗпП України та помилкове тлумачення апеляційним судом статті 32 КЗпП України не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують тих обставин, що залучення помічника вихователя ОСОБА_2 до прибирання службових приміщень відповідало положенням посадової інструкції № 7 помічника вихователя дошкільного навчального закладу № 9 і не може вважатися зміною істотних умов праці.

Аргументи заявника про те, що графік прибирання службових приміщень та коридорів дошкільного навчального закладу викликає сумнів щодо його складення у 2016 році та не міг бути оцінений апеляційним судом як доказ, ґрунтуються на припущеннях і стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-80 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Заперечень щодо висновків апеляційного суду про визначення розміру стягнутого з Управління освіти Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 71 596,80 грн без урахування суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів у касаційній скарзі не наведено. Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління освіти Костянтинівської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Донецької області від 18 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук