Постанова

Іменем України

02 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 233/4831/21

провадження № 61-7231 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - військова частина НОМЕР_1 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду

від 12 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Мірути О. А., Хейло Я. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року військова частина НОМЕР_1 (далі -ВЧ НОМЕР_1 ) звернулася

до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення невідшкодованої частини завданих державі матеріальних збитків, в якому просила суд стягнути

з останнього на свою користь 96 175,31 грн.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області

від 03 листопада 2021 року відкрито провадження у даній справі,

розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у приміщенні суду першої інстанції на 01 грудня 2021 року.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області

від 21 лютого 2022 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01 березня 2022 року.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області

від 06 грудня 2022 року позовну заяву ВЧ НОМЕР_1 залишено без розгляду

у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справу (пункт 3

частина перша статті 257 ЦПК України).

У січні 2023 року ВЧ НОМЕР_1 оскаржила вказану ухвалу суду першої інстанції

в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 залишено без руху з наданням строку

для усунення її недоліків, а саме сплати судового збору. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 повернуто заявникові.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не виконав вимоги ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги

без руху у визначений в ухвалі строк.

При цьому ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги

без руху була направлена позивачу на електронну адресу, зазначену

ним в апеляційній скарзі. ВЧ НОМЕР_1 отримала вказану ухвалу 14 березня 2023 року на електронну адресу: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а тому останній день для усунення недоліків - 24 березня 2023 року.

Проте, станом на 12 квітня 2023 року позивач не усунув відповідні недоліки апеляційної скарги, що у силу положень статей 185 357 ЦПК України

є підставою для визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення заявникові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року до Верховного Суду,

ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року касаційну скаргу

ВЧ НОМЕР_1 залишено без руху, заявникові надано строк на усунення

її недоліків, попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк ВЧ НОМЕР_1 надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. Витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих

до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу

та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2023 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ВЧ НОМЕР_1 отримала ухвалу апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху

14 березня 2023 року на електронну адресу, останній день для усунення

її недоліків - 24 березня 2023 року.

16 березня 2023 року представник ВЧ НОМЕР_1 на офіційну електронну адресу апеляційного суду надіслав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, засвідчену електронним цифровим підписом, разом із доказами сплати судового збору. Цей факт підтверджується відомостями

особистого кабінету користувача електронної поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Тобто позивач усунув недоліки апеляційної скарги у визначений апеляційним судом строк. Тому суд апеляційної інстанції безпідставно визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув

її заявникові.

Крім того, у силу положень статті 9 Закону України «Про судовий збір» апеляційний суд повинен був самостійно перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України і він мав для цього необхідні можливості і повноваження. У цій частині посилається

на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду

та Верховного Суду.

Апеляційний суд указаного не зробив, не розглянув відповідну заяву

про усунення недоліків апеляційної скарги, не долучив до справи платіжне доручення, не перевірив зарахування судового збору, чим порушив вимоги процесуального закону та права позивача на судовий захист, помилково повернувши апеляційну скаргу.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

У жовтні 2021 року ВЧ НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення невідшкодованої частини завданих державі матеріальних збитків (а. с. 1-5, т. 1).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області

від 03 листопада 2021 року відкрито провадження у даній справі,

розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у приміщенні суду першої інстанції на 01 грудня 2021 року

(а. с. 209, т. 1).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області

від 21 лютого 2022 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01 березня 2022 року

(а. с. 102, т. 2).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області

від 06 грудня 2022 року позовну заяву ВЧ НОМЕР_1 залишено без розгляду

(а. с. 141, т. 2).

У січні 2023 року ВЧ НОМЕР_1 оскаржила вказану ухвалу суду першої інстанції

в апеляційному порядку (а. с. 145-146, т. 2).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 залишено без руху (а. с. 155-156, т. 2).

Вказану ухвалу апеляційного суду 14 березня 2023 року надіслано

на електронну адресу ВЧ НОМЕР_1 , зазначену в апеляційній скарзі: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а. с. 157, т. 2).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 повернуто заявникові (а. с. 158-159, т. 2).

Вказану ухвалу апеляційного суду 12 квітня 2023 року надіслано

на електронну адресу ВЧ НОМЕР_1 , зазначену в апеляційній скарзі: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а. с. 160, 162, т. 2).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ВЧ НОМЕР_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду

не відповідає.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду

з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією

з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права

на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом.

Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення у справі відповідно до запроваджених державою процедур. При цьому забезпечення права на апеляційне

і касаційне оскарження включає, як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду належним чином обґрунтувати свою відповідь на доречні доводи особи, яка оскаржує судові рішення, у разі відмови

в такому перегляді.

Європейський суд з прав людини (далі -ЄСПЛ) у справі «Volovik v. Ukraine» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю

або частково.

У частинах першій та другій статті 354 ЦПК України передбачено,

що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів,

а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його

(її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Форма і зміст апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України. Зокрема, в апеляційній скарзі мають бути зазначені: клопотання особи,

яка подає скаргу; дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується (пункти 7, 8 частини другої цієї статті).

До апеляційної скарги додаються: документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи,

які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (за наявності) (пункти 3, 4 частини четвертої статті 356 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала,

не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ВЧ НОМЕР_1 у січні 2023 року оскаржила в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції

від 06 грудня 2022 року про залишення позову ВЧ НОМЕР_1 у цій справі

без розгляду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 залишено без руху, так як заявником не додано докази сплати судового збору. Заявнику запропоновано сплатити судовий збір у розмірі 2 684,00 грн у строк десять днів із дня вручення копії цієї ухвали. Вказану ухвалу апеляційного суду у цей самий день надіслано

на електронну адресу ВЧ НОМЕР_1 , зазначену в апеляційній скарзі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 повернуто заявникові, так як позивач

не виконав вимоги ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Верховний Суд уважає такі висновки апеляційного суду передчасними.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги,

яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356

цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У касаційній скарзі заявник указує, що ВЧ НОМЕР_1 14 березня 2023 року отримано на електронну адресу ухвалу апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.

На виконання вказаної ухвали, 16 березня 2023 року, представник ВЧ НОМЕР_1 на офіційну електронну адресу апеляційного суду - «inbox@dpa.court.gov.ua», надіслано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги разом із доказами сплати судового збору (платіжне доручення від 24 лютого 20223 року № 862 на суму 2 684,00 грн),

на підтвердження чого до касаційної скарги додано відомості особистого кабінету користувача електронної поштової скриньки -« ІНФОРМАЦІЯ_1 », копію заяви про усунення недоліків та платіжного доручення від 24 лютого 20223 року № 862 на суму 2 684,00 грн.

Позивач уважає, що усунув недоліки апеляційної скарги у визначений апеляційним судом строк, а суд апеляційної інстанції безпідставно визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її заявникові.

Верховний Суд погоджується з такими доводами касаційної скарги.

Частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи

та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям

до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору

до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення

на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України,

то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти

таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію

з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Таким чином, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору

та в якій справі це вчинено покладається на суд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/144/20 (провадження № 11-241заі20), у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 826/2429/18 (провадження № К/9901/67171/18),

від 20 лютого 2019 року у справі № 823/1940/18 (провадження

№ К/9901/65456/18), від 25 січня 2021 року у справі № 914/1131/20.

Ця судова практика є незміною.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, заявник касаційної скарги додав до касаційної скарги докази направлення на офіційну електронну адресу апеляційного суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги

та відповідного платіжного доручення у визначений апеляційним судом строк.

Ця заява і платіжне доручення у матеріалах справи відсутні.

Суд апеляційної інстанції не перевірив зарахування судового збору

до спеціального фонду Державного бюджету України.

Верховний Суд не ставить під сумнів, що підстави для усунення недоліків апеляційної скарги існували. Проте, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що застосовані апеляційним судом наслідки є передчасними

та такими, що обмежили право на доступу до суду і стали перешкодою для захисту прав позивача, оскільки позивач указує, що сплатив судовий збір

за подання апеляційної скарги та надав копію платіжного доручення

про сплату судового збору у розмірі, зазначеному в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно

не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Крім того, право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно

до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення,

дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань та посадових осіб.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах:

від 04 листопада 2020 року у справі № 609/538/19 (провадження

№ 61-14017св20), від 02 червня 2021 року у справі № 752/16062/20 (провадження № 61-2554св21), від 16 листопада 2022 року у справі

№ 544/1689/14-ц (провадження № 61-4839св22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції належно не перевірив виконання заявником ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, а також факту зарахування судового збору, а тому дійшов передчасного висновку про те, що позивач не усунув недоліки апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію,

що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції»

від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня

2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»).

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою

для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Таким чином, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена

з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416

ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення

та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

О. В. Ступак