ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року

м. Київ

справа № 233/9004/19

адміністративне провадження № К/9901/10845/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №233/9004/19

за позовом ОСОБА_1

до інспектора 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Стаднікова Валерія Геннадійовича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції,

про скасування постанови

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції

на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2020 року (прийняту у складі: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г.).

І. Історія справи

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконними дії інспектора 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Стаднікова Валерія Геннадійовича (далі також - «Інспектор Стадніков В.Г.») щодо складання постанови серії ЕАК №1874115 від 17 грудня 2019 року про адміністративне правопорушення і накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі: 425 грн за порушення частини другої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- визнати протиправною і скасувати постанову серії ЕАК №1874115 від 17 грудня 2019 року про адміністративне правопорушення.

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області рішенням від 6 лютого 2020 року позов задовольнив частково: скасував постанову серії ЕАК №1874115 від 17 грудня 2019 року, а справу про адміністративне правопорушення закрив. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погодившись із указаним рішенням Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (далі також - «УПП в Дніпропетровській області», «Управління») подало на нього апеляційну скаргу, яка підписана представником за довіреність, юрисконсультом відділу правового забезпечення Управління Л.А. Кучер.

Ухвалою від 3 березня 2020 року Перший апеляційний адміністративний суд повернув указану апеляційну скаргу з тих підстав, що вона подана з порушенням правил самопредставництва УПП в Дніпропетровській області. Так, суд зауважив, що представництво органів державної влади в судах з 1 січня 2020 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Однак Л.А. Кучер не є адвокатом і не є особою, яка відповідно до статуту, положення чи іншого акта діє у порядку самопредставництва Управління. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга подана неуповноваженою особою.

У касаційній скарзі Управління просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Скаржник зазначає, що згідно статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») у справах незначної складності представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність. Оскільки апеляційну скаргу підписала юрисконсульт відділу правового забезпечення Управління Л.А. Кучер, повноваження якої підтверджуються належним чином посвідченою копією довіреності, то скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про подання апеляційної скарги від імені Управління неуповноваженою особою.

Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали. Відповідач отримав копію ухвали про відкриття касаційного провадження 17 липня 2020 року, а позивач - 22 вересня 2020 року.

Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Згідно з частинами першою, третьою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року №1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2, у якій передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Указаним законом Розділ XV «Перехідні положення» Конституції України було доповнено пунктом 16-1, у підпункті 11 якого визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Відповідно до частини другої статті 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо вона подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

З аналізу положень статті 131-2 у взаємозв`язку з пунктом 16-1 розділ XV «Перехідні положення» Конституції України випливає, що з 1 січня 2020 року представництво інтересів органів державної влади в адміністративному процесі здійснюється адвокатом.

Винятком з цього правила є окремі категорії справ, зокрема справи, які, у розумінні КАС України, є справами незначної складності.

Визначення справи незначної складності міститься в пункті 20 частини першої статті 4 КАС України, відповідно до якого адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині шостій статті 12 КАС України визначено, що для цілей цього кодексу справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є, справою незначної складності.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Положеннями частини четвертої статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ці ж категорії справ зазначено і в частині четвертій статті 12 КАС України, згідно з якою вони розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

Предметом цієї справи є постанова, прийнята Інспектором Стадніковим В.Г., про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №1874115 від 17 грудня 2019 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі: 425 грн.

Особливості провадження у справах щодо рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно частини першої статті 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Суд уважає, що апеляційна скарга підписана уповноваженою особою, оскільки ця категорія справ не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження, натомість вона відноситься до термінових справ, у яких не вимагається проведення підготовчого засідання, а кількість заяв по суті справи є обмеженою, що вказує на її малозначність.

Водночас суд апеляційної інстанції не врахував зазначених особливостей представництва у малозначних справах, у зв`язку з чим дійшов неправильних висновків про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема, від 3 грудня 2020 року у справі №536/1633/19 і від 18 лютого 2021 року у справі №426/13269/19.

Крім того, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що Кучер Л.А. має право завіряти довіреність, видану їй же, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №527/363/18 і від 21 листопада 2019 року №760/16660/18.

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржуване судове рішення - скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2020 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції - Першого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду