ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 2340/4811/18
адміністративне провадження № К/990/6631/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Коваленко Н.В., Рибачук А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 (суддя Руденко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022 (колегія суддів: Безименна Н.В., Бєлова Л.В. та Кучма А.Ю.) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Державної служби з питань праці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці в Черкаській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604 від 13.11.2018 про накладення штрафу у розмірі 223 380,00 грн на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019 та постановою Верховного Суду від 19.05.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. 10.06.2021 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 у справі, в якій, як на нововиявлену обставину посилався на прийняття Верховною Радою України Закону України від 12.12.2019 № 378-ІХ "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" (далі - Закон № 378-ІХ), яким внесено зміни до статті 265 КЗпП України, якими пом`якшено відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (стягнення у вигляді штрафу, замінено на більш м`який вид стягнення - попередження).
4. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022, в задоволенні заяви відмовлено.
5. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2022 відкрито касаційне провадження.
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, залишити судові рішення без змін.
8. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що викладені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні КАС України.
10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами невірно застосовано норми процесуального права та не визнано наведені позивачем обставини як нововиявлені. Решта доводів касаційної скарги зводяться до викладу підстав обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Відповідно частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
12. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
13. Стаття 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
14. З аналізу наведеної статті вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
15. Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
16. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.
17. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
18. Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а.
19. Як свідчать матеріали справи, заявник просить переглянути судове рішення за нововиявленою обставиною на підставі частини 3 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаючи такою обставиною набрання 02 лютого 2020 року чинності Законом №378-IX, яким абзац другий частини 2 статті 265 КЗпП замінено двома новими абзацами, а саме: "Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі:
- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків- у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп, застосовується попередження;
- вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення".
20. Вказує, що чинним законодавством зменшено фінансові санкції, а до фізичних осіб - підприємців застосовується попередження за вчинення допущеного порушення, що є обставиною для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до ч.3 ст.361 КАС України та підставою для скасування рішення.
21. Однак колегія суддів зазначає, що оскаржувана позивачем постанова №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604 від 13.11.2018 прийнята Управлінням Держпраці на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП у редакції, чинній на час її прийняття, а відтак прийняття та набрання чинності Законом №378-IX (02 лютого 2020 року) не є нововиявленою обставиною, оскільки його не існувало на момент проведення інспекційного обстеження такий Закон був відсутній, що є обов`язковою ознакою нововиявлених обставин.
22. Отже, набрання чинності Законом № 378-IX не є істотною для адміністративної справи обставиною, що не була встановлена судом під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також не була і не могла бути відомою сторонам під час судового розгляду справи в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.
23. Також на час виникнення спірних правовідносин були та залишаються чинними на теперішній час норми статті 265 КЗпП України, за порушення абзацу 2 ч. 2 якої позивача притягнуто до відповідальності.
24. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
25. Конституційний Суд України у рішенні у справі № 1-7/99 від 09.02.1999 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України, Суд дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб.
26. На час притягнення до відповідальності за ст.265 КЗпП України ОСОБА_1 мав статус фізичної особи-підприємця, на позивача накладено штраф як на ФОП, отже на нього не може поширюватись ст. 58 Конституції України, щодо пом`якшення відповідальності.
27. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
28. Таким чином, оскільки заява про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, подана позивачем, не містила нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої заяви щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
29. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами було порушено норми процесуального права при вирішенні спірного питання.
30. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
31. Зважаючи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишені без змін, перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022 залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Н.В. Коваленко
А.І. Рибачук