Постанова

Іменем України

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 234/11586/17

провадження № 61-12640св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

заявник - Thуssenkrupp Materials Trading ЕМЕА GmbH (Тіссенкрупп Матеріалз Трейдінг ЕМЕА ГмбХ),

заінтересована особа (боржник) - Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою Thуssenkrupp Materials Trading ЕМЕА GmbH про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 березня 2017 року у справі № 428u/2016 за позовом Thуssenkrupp Materials Trading ЕМЕА GmbH до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення вартості поставленої продукції та відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та плати за послуги перекладача

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2019 року у складі судді Пікалової Н. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Папоян В. В., Агєєва О. В., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У серпні 2017 року Thуssenkrupp Materials Trading ЕМЕА GmbH звернулося до суду із заявою, в якій просило визнати та надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП) від 15 березня 2017 року у справі № 428u/2016 за позовом Thуssenkrupp Materials Trading ЕМЕА GmbH до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (далі - ПАТ «Енергомашспецсталь») про стягнення вартості поставленої продукції та відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, плати за послуги перекладача, а також видати виконавчий лист на його виконання.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, Thуssenkrupp Materials Trading ЕМЕА GmbH посилалося на те, що рішенням МКАС при ТПП від 15 березня 2017 року стягнено з ПАТ «Енергомашспецсталь» на його користь 414 959,20 дол. США та 602 864,56 євро вартості поставленого, але не оплаченого товару та неустойки; 14 551,00 дол. США на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору; 200 дол. США як компенсації сплачених послуг перекладу процесуальних документів на англійську мову. Це рішення набуло чинності 15 березня 2017 року, є остаточним і підлягає негайному виконанню. Боржник рішення арбітражного суду в добровільному порядку не виконав. У зв`язку з цим просило заяву задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Краматорський міський суд Донецької області ухвалою від 23 жовтня 2020 року заяву задовольнив. Визнав та надав дозвіл на виконання рішення МКАС при ТППу складі одноособового арбітра Крохмаля Володимира від 15 березня 2017 року у справі АС № 428u/2016 за позовом Thуssenkrupp Materials Trading ЕМЕА GmbH до ПАТ «Енергомашспецсталь» про стягнення 414 959,20 дол. США та 602 864,56 євро вартості поставленого, але не оплаченого товару та неустойки, і крім того, відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору - 14 551 дол. США та 200 дол. США як компенсація сплачених послуг перекладу процесуальних документів на англійську мову, а всього 429 710,20 дол. США та 602 864,56 євро. Видав виконавчий лист на примусове виконання рішення МКАС при ТПП від 15 березня 2017 року у справі АС № 428u/2016. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що арбітражне застереження, визначене сторонами у контракті, є чинним, а арбітражне рішення не суперечить публічному порядку України, виконання рішення не порушуватиме публічний порядок України, тому немає підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання зазначеного рішення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Донецький апеляційний суд постановою від 18 серпня 2020 року ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2019 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спір між сторонами контракту підлягає розгляду арбітражним судом, а справа розглянута компетентним арбітражем - МКАС при ТПП у складі, визначеному відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, тому є підстави для визнання та надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду. Посилання заявника на порушення судом статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» є необґрунтованими. Обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП від 15 березня 2017 року, стосуються виключно договірних правовідносин, які виникли між учасниками цієї справи і не зачіпають суспільних, економічних та соціальних основ держави, рішення не спрямоване на порушення публічного порядку.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У серпні 2020 року ПАТ «Енергомашспецсталь» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди порушили статтю 129 Конституції України, підпункт 1 частини другої статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та підпункт «в» пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України. Так МКАС при ТПП при ухваленні рішення вийшов за межі арбітражного застереження, яке міститься в контракті від 11 січня 2010 року № 15/62, оскільки у пункті 18.1 контракту зазначено, що він діє до 01 лютого 2011 року, а поставка продукції була здійснена у 2013-2014 роках, тобто за межами строку дії контракту. Арбітражне застереження, яке викладене в розділі 17 вищезазначеного контракту, не відповідає частині першій статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», оскільки не містить всіх встановлених законом істотних умов. Суди не надали оцінки наданим боржником доводам та документам, що зумовило неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи.

У жовтні 2020 року представник Thуssenkrupp Materials Trading ЕМЕА GmbH подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судами норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

14 вересня 2020 року справа № 234/11586/17 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 11 січня 2010 року між фірмою «ОТТО РОЛЬФ Хандельсгезельшафт мбХ» як продавцем та ВАТ «Енергомашспецсталь» як покупцем був укладений контракт купівлі-продажу № 15/62 зі строком дії до 01 лютого 2011 року.

Додатковими угодами від 31 січня 2011 року № 3, від 12 грудня 2011 року № 8, від 28 грудня 2012 року № 9 строк дії контракту продовжувався відповідно до 31 грудня 2012 року, до 31 січня 2013 року, до 31 січня 2014 року.

28 квітня 2014 року (коли продавець вже виконав свої зобов`язання за договором від 11 січня 2010 року № 15/62) фірма «ОТТО РОЛЬФ Хандельсгезельшафт мбХ» (продавець) та «ТіссенКрупп Манкекс ГмбХ» уклали угоду про злиття, згідно з якою «ОТТО ВОЛЬФ Хандельсгезельшафт мбХ» об`єднується з «ТіссенКрупп Маннекс ГмбХ» шляхом передання йому всіх своїх активів.

08 березня 2016 року на загальних зборах акціонерів «ТіссенКрупп Маннекс ГмбХ» було прийнято рішення змінити назву компанії на «Tіссенкрупп Матеріалз Трейдінг ЕМЕА ГмбХ».

Рішенням МКАС при ТПП від 15 березня 2017 року у справі АС № 428u/2016 з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь Thyssenkrupp Materials Trading EMEA GmbH стягнено заборгованість в сумі 414 959,20 дол. США та 602 864,56 євро за договором купівлі-продажу від 11 січня 2010 року № 15/62 з урахуванням процентів за користування коштами та витрат зі сплати арбітражного збору.

Боржник реалізував право на оскарження рішення МКАС при ТПП від 15 березня 2017 року у справі АС № 428u/2016.

Так, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року та постановою Верховного Суду від 19 червня 2019 року, відмовлено в задоволенні заяви боржника про скасування рішення МКАС при ТПП від 15 березня 2017 року у справі АС № 428u/2016.

Отже, рішення арбітражного суду набрало законної сили, є остаточним і підлягає виконанню.

Доказів виконання рішення МКАС при ТПП від 15 березня 2017 року у справі АС №428u/2016 у добровільному порядку боржник не надав.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Під визнанням та виконанням рішення іноземного суду розуміється процедура поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів його примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.

Порядок розгляду і вирішення клопотання про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначений главою 3 розділу ІХ ЦПК України «Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу».

Надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими статтею 482 ЦПК України.

За результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення (стаття 479 ЦПК України).

Підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу зазначені у статті 478 ЦПК України.

Так, суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:

а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або

б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або

г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або

ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що:

а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або

б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Частиною першою статті 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» (у редакції, яка була чинною на момент укладення контракту) визначено, якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У касаційній скарзі ПАТ «Енергомашспецсталь», зокрема, посилалося на те, що при ухваленні рішення арбітражний суд вийшов за межі арбітражного застереження, яке міститься в контракті від 11 січня 2010 року № 15/62, оскільки пунктом 18.1 контракту зазначено, що він діє до 01 лютого 2011 року, а поставка продукції була здійснена у 2013-2014 роках, тобто за межами строку дії контракту.

Водночас, суди встановили, що строк дії контракту від 11 січня 2010 року № 15/62 було продовжено додатковими угодами від 31 січня 2011 року № 3, від 12 грудня 2011 року № 8, від 28 грудня 2012 року № 9 відповідно до 31 грудня 2012 року, до 31 січня 2013 року, до 31 січня 2014 року. При цьому поставку товару здійснено, і заявник такий товар прийняв.

У статті 17 контракту сторони передбачили, що усі спори, які виникають з або у зв`язку із цим контрактом, включаючи будь-яке питання, що стосується його укладення, дійсності або припинення, будуть передаватися на розгляд та остаточне вирішення МКАС при ТПП відповідно до його Регламенту, який інкорпорується у це застереження. Правом, яке регулює цей контракт, є матеріальне право України. Арбітражний суд складається з одного арбітра. Місце проведення засідань арбітражного суду - місто Київ. Мова арбітражного розгляду - англійська.

Оцінивши ці пункти договору, суди попередніх інстанцій встановили, що ця частина контракту є арбітражним застереженням, укладеним у письмовій формі, у якому сторони обрали арбітражний суд як спосіб вирішення спорів - МКАС при ТПП, а також визначили матеріальне право судочинства - норми українського права.

Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не містить вимог до змісту арбітражної угоди чи арбітражного застереження.

Арбітражне застереження, яке не містить погодженого між сторонами місцезнаходження арбітражу, склад арбітрів, місце проведення засідання арбітражного суду, мову арбітражного провадження, відповідно до статей 203 215 ЦК України та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не є нікчемним в силу вимог закону.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимог заяви Thуssenkrupp Materials Trading ЕМЕА GmbH про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТППвід 15 березня 2017 року у справі № 428u/2016, оскільки відповідно до вимог законодавства України це арбітражне застереження не є нікчемним, а з підстав неточного переліку умов арбітражного застереження, а саме місцезнаходження арбітражу, склад арбітрів, місце проведення засідання арбітражного суду, в судовому порядку ПАТ «Енергомашспецсталь» його недійсності не спростувало.

Окрім того, матеріали справи не містять інформації про те, що під час арбітражного розгляду сторони заявляли будь-які заперечення, що стосуються недотримання умов арбітражного застереження, вимог Регламенту МКАС при ТПП або Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Враховуючи викладене, доводи скарги про те, що арбітражне застереження є недійсним, і, відповідно в арбітражного суду не було компетенції для розгляду справи, є безпідставними. Крім того, ці доводи вже були предметом судового розгляду у справі № 761/3140/17 за заявою ПАТ «Енергомашспецсталь» про скасування рішення МКАС при ТПП від 15 березня 2017 року у справі АС № 428u/2016.

У зв`язку з цим безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди не дали оцінки наданим боржником доводам та документам, що зумовило неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дію ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2019 року зупинено ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін її дію необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 409 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» залишити без задоволення.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року залишити без змін.

Поновити дію ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев В. С. Жданова Є. В. Коротенко