Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 154/1331/20-ц

провадження № 61-9260св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир-Волинський Волинської області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 лютого 2021 року у складі судді

Лященка О. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Киці С. І., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський (далі КЕВ м. Володимир-Волинський) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він є військовослужбовцем та має вислугу повних 30 років у Збройних Силах України (далі ЗС України).

З 07 серпня 2000 року він перебуває на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 для отримання житла. Ним не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Згідно з договором від 18 листопада 2019 року про надання у користування військовослужбовцю структурного підрозділу Міністерства оборони України службового житла, балансоутримувачем якого є КЕВ м. Володимир-Волинський, йому було надано службове житлове приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 , яке у повній мірі відповідає нормам законодавства, встановленим для населеного пункту м. Луцька. Зазначене службове приміщення надано відповідно до положень пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів

їх сімей житловими приміщеннями». 03 квітня 2020 року житловою

комісією військової частини НОМЕР_1 встановлено, що він потребує поліпшення житлових умов.

12 лютого 2020 року він звернувся з рапортом до відповідача, в якому просив виключити вищевказане житлове приміщення із числа службових

та надати його йому і членам його сім`ї для постійного проживання, оскільки він, як військовослужбовець, який має вислугу на військовій службі

30 років, перебуває на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, повинен бути забезпеченим разом із своєю сім`єю квартирою. Вважав, що таке забезпечення може відбутись, зокрема, шляхом виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових і надання йому та членам його сім`ї для постійного проживання.

КЕВ м. Володимир-Волинський листом від 26 лютого 2020 року № 22/453 відмовив йому у виключенні вищевказаної квартири з числа службових, що є порушенням його прав як військовослужбовця, який має вислугу 30 років на військовій службі.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_2 та надання йому цієї квартири для постійного проживання;

визнати протиправною відмову КЕВ м. Володимир-Волинський, викладену у листі від 26 лютого 2020 року № 22/453 про неможливість виключення з числа службових жиле приміщення двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати КЕВ м. Володимир-Волинський, як балансоутримувача, виключити з числа службового житлове приміщення, а саме вищевказаної квартири, у порядку, встановленому вимогами Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України

від 31 липня 2018 року № 380;

надати йому вищевказану квартиру для постійного проживання відповідно до вимог законодавства України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області

від 25 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того,

що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними, оскільки штатно-посадове (службове) житло, яким є спірна квартира, було надано йому у тимчасове користування на договірних умовах, тобто відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України». Вказаний експеримент триває і на цей час він не визнаний таким, що суперечить законодавству України. При цьому позивач, як військовослужбовець, який має вислугу у ЗС України понад 20 років, не позбавлений права на отримання житлового приміщення, він і досі перебуває на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 для отримання житла.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 лютого 2021 року без змін.

Погоджуючись із висновком міського суду, апеляційний суд також зазначив, що ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем та має вислугу на військовій службі понад 20 років, перебуває на квартирному обліку більше 20 років

і потребує поліпшення житлових умов, має беззаперечне право на отримання житла для постійного проживання його та членів його сім`ї або за його бажанням грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення, яке гарантоване положеннями статті 47 Конституції України, статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Разом з тим, житлове приміщення, квартира, яку позивач просив виключити з числа службових та надати йому для постійного проживання, було надано йому у тимчасове користування на договірних умовах, як службове (штатно-посадове житло), на підставі договору від 18 листопада 2019 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України». При цьому укладений між військовою частиною НОМЕР_1 та позивачем договір передбачає, що у разі отримання житлового приміщення для постійного проживання або службового житла або компенсації за належне для отримання житлове приміщення, або переведення на іншу посаду, або звільнення з військової служби користувач зобов`язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом із членами сім`ї, укладення цього договору не створює

для користувача та членів його сім`ї будь-яких інших прав на отримане

у користування житлове приміщення, крім права тимчасового користування. Законодавством не передбачено можливості та порядку отримання військовослужбовцем для постійного проживання житла, яке було передане йому у тимчасове користування на договірних умовах у зв`язку

з проведенням експерименту із забезпечення житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців ЗС України. ОСОБА_1 не надавалося в установленому законодавством порядку службове житлове приміщення, не видавався ордер на житло, а тому підстав виключати його

з числа службових немає. Крім того, позивач залишився на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 для отримання житла.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження

у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Володимир-Волинського міського суду Волинської області.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень належним чином не дослідили зібрані у справі докази, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19-ц, провадження № 61-19985св19; від 15 липня 2020 року

у справі № 636/1527/19-ц, провадження № 61-4425св20, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що призвело до фактичного позбавлення позивача, як військовослужбовця, права на отримання житла для постійного проживання, враховуючи вимоги статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380

(далі Інструкція № 380). Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 06 листопада 2020 року № 350/301/5939 позивачу було надано службове житлове приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 , відповідно до вимог Інструкції № 380, тобто в установленому законодавством порядку. Вказана довідка командира військової частини НОМЕР_1 спростовує висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачу не надавалася в установленому законодавством порядку службове житлове приміщення, не видавався ордер на житло, а тому підстав виключати його з числа службових немає підстав.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив КЕВ м. Володимир-Волинськийна касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги безпідставними. Посилання позивача на правові висновки Верховного

Суду, які викладені у постановах: від 04 березня 2020 року у справі

№ 636/1514/19-ц, провадження № 61-19985св19; від 15 липня 2020 року

у справі № 636/1527/19-ц, провадження № 61-4425св20, не заслуговують на увагу, оскільки у наведених вище справах та у справі, яка переглядається, інші фактичні обставини. Позивачу було надано у тимчасове користування спірну квартиру на договірних умовах, а не у порядку, визначеному Інструкцією № 380.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

Частиною першою статті 118 ЖК Української РСР встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 12 ЗаконуУкраїни «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Положеннями статті 125 ЖК Української РСР передбачено, що осіб,

які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла без надання іншого жилого приміщення.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України

від 03 серпня 2006 року № 1081, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років

і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі

20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно- експлуатаційного органу.

Пунктом 10 розділу 7 Інструкції № 380 передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також

особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку

із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Судом установлено, що 31 січня 2019 року Міністерством оборони України видано наказ № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України».

01 лютого 2019 року начальником квартирно-експлуатаційного

управління ЗС України затверджено Порядок проведення експерименту

із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців ЗС України. Згідно з цього Порядку до службового (штатно-посадового) житла можуть бути віднесені житлові приміщення, які вже мають статус службових, житлові приміщення в об`єктах нового будівництва, реконструкції, придбані, набуті в порядку, передбаченому законодавством, на які зареєстровано право власності за Міністерством оборони України. Житлові приміщення включаються до службового (штатно-посадового) житла рішенням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) за поданням головного квартирно-експлуатаційного управління ЗС України. Приймання-передача службового (штатно-посадового) житла на баланс квартирно-експлуатаційного органу

та закріплення його за військовою частиною на праві оперативного управління проводиться на підставі наказу Міністерства оборони України, а в подальшому акту приймання-передачі основних засобів, передається документація на таке житло.

Наказ командира військової частини про закріплення службового (штатно-посадового) житла за відповідними посадами є підставою для укладення договору про надання в користування такого житла конкретному військовослужбовцю.

Зазначений договір не надає військовослужбовцю та членам його сім`ї права зареєструвати місце проживання за адресою відповідного житлового приміщення, а також не є підставою для державної реєстрації речових

прав на житлове приміщення. Військовослужбовці, які забезпечуються службовим (штатно-посадовим) житлом та члени їх сімей реєструються за юридичною адресою військової частини.

18 листопада 2019 року між військовою частиною НОМЕР_1 та військовослужбовцем ЗС України, заступником командира з озброєння начальника озброєння військової частини НОМЕР_1 підполковником

ОСОБА_1 (користувач), укладено договір про те, що управитель

надає користувачу на строк проходження ним служби на посаді

начальника озброєння військової частини військової частини НОМЕР_1

для тимчасового проживання житлове приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 (а. с. 19-22).

У пункті 1.6. цього договору визначено, що цей договір не надає користувачу та членам його сім`ї права реєструвати місце проживання за адресою житлового приміщення та не є підставою для державної реєстрації речових прав на нього за користувачем та членами його сім`ї. Відповідно до пункту 3.1. договору користувач зобов`язаний використовувати житлове приміщення виключно для проживання.

Пунктом 3.12 договору передбачено, що у разі отримання житлового приміщення для постійного проживання або службового житла або компенсації за належне для отримання житлове приміщення, або переведення на іншу посаду, або звільнення з військової служби користувач зобов`язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом із членами сім`ї. При цьому дія договору припиняється.

Відповідно до пункту 7.1 договору його укладення не створює для користувача та членів його сім`ї будь-яких інших прав на отримане

у користування житлове приміщення, крім права тимчасового користування. Житлове приміщення не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, даруванню, викупу, передачі у заставу або займу чи в користування третім особам.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними, оскільки штатно-посадове (службове) житло, яким є спірна квартира, було надано йому

у тимчасове користування на договірних умовах на підставі договору

від 18 листопада 2019 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України». Вказаний експеримент триває і на цей час він не визнаний таким, що суперечить законодавству України. При цьому укладений між військовою частиною НОМЕР_1 та позивачем договір

від 19 листопада 2019 року передбачає, що у разі отримання житлового приміщення для постійного проживання або службового житла або компенсації за належне для отримання житлове приміщення, або переведення на іншу посаду, або звільнення з військової служби користувач зобов`язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом

із членами сім`ї, укладення цього договору не створює для користувача та членів його сім`ї будь-яких інших прав на отримане у користування житлове приміщення, крім права тимчасового користування. Законодавством не передбачено можливості та порядку отримання військовослужбовцем для постійного проживання житла, яке було передане йому у тимчасове користування на договірних умовах у зв`язку з проведенням експерименту із забезпечення житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців ЗС України.

ОСОБА_1 не надавалось в установленому законодавством порядку службове житлове приміщення, не видавався ордер на житло, він таких доказів не надав, а тому виключати спірну квартиру з числа службових немає підстав.

При цьому позивач, який є військовослужбовцем і має вислугу на військовій службі понад 20 років, перебуває на квартирному обліку більше 20 років

та потребує поліпшення житлових умов, має беззаперечне право

на отримання житла для постійного проживання його та членів його сім`ї або за його бажанням грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення, яке гарантоване положеннями статті 47 Конституції України, статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач залишився на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 для отримання житла. Його право на отримання житла, як військовослужбовцем, не є порушеним.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Посилання касаційної скарги на неврахування правових висновків Верховного Суду, які викладені у постановах: від 04 березня 2020 року

у справі № 636/1514/19-ц, провадження № 61-19985св19; від 15 липня

2020 року у справі № 636/1527/19-ц, провадження № 61-4425св20,

є безпідставними, так як у цих справах та у справі, яка переглядається,

інші фактичні обставини, а саме те, що спірні квартири вже були виключені

з числа службових у порядку Інструкції № 380 і на них було видано ордери на вселення виконавчим комітетом міської ради.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області

від 25 лютого 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду

від 20 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник