Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 237/1752/18

провадження № 61-14989 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Верба Аркадій Іванович;

відповідач - ОСОБА_2 ;

представник відповідача - адвокат Литвиненко Наталя Вікторівна;

треті особи: служба у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області, Мар`їнський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у Донецькій області;

представник служба у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області - Мироненко Ірина Вікторівна, представник Мар`їнського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у Донецькій області - ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 27 червня 2019 року у складі колегії суддів: Мироненко І. П., Баркова В. М., Биліни Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітніми дітьми та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що у 2003 році ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з її донькою ОСОБА_4 , який було розірвано у 2011 році. Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначала, що рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Вказувала, що відповідач ОСОБА_6 фактично покинув двох своїх малолітніх дітей, їх вихованням та утриманням не займається, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідне харчування дітей, медичний догляд, лікування, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу та не створює умови для отримання освіти, аліменти не сплачує.

Зазначала, що з 2011 року відповідач мешкає окремо від дітей з іншою жінкою. Крім того, звертала увагу суду на те, що вона та ОСОБА_8 призначені опікунами відносно третього, самого меншого онука ОСОБА_7 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; призначити її та ОСОБА_8 опікунами над малолітніми дітьми; стягнути з ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітніх дітей на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову, або визначити єдину частку від заробітку (доходу) батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 14 червня 2018 року до участі у розгляді справи третьою особою залучено Мар`їнський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у Донецькій області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 13 березня 2019 року у складі судді Медведського М. Д. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_6 батьківських прав відносно неповнолітніх синів: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Призначено ОСОБА_1 опікуном над малолітніми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_6 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з стягнення з 26 квітня 2018 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт ухилення ОСОБА_6 від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей знайшов підтвердження під час розгляду справи, також є обґрунтованими й позовні вимоги про встановлення опіки над малолітніми дітьми та стягнення аліментів. Судом враховано, що діти з 2011 року фактично мешкають у родині позивача ОСОБА_1 . При цьому, приймаючи до уваги регулярні поїздки дітей до родини ОСОБА_9 , суд виходив з того, що діти здебільшого перебували у батьків відповідача та проводили час на власний розсуд, що підтвердили свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , що, в свою чергу, не свідчить про участь батька у вихованні та розвитку дітей. Судом також встановлено, що батько не приділяє уваги шкільному життю своїх дітей, не цікавиться їх шкільними успіхами, що підтвердили свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 Психолог відділу освіти Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області Барабаш М. І. та психолог Дачненської школи ОСОБА_12 підтвердили негативне ставлення дітей до батька та бажання жити саме з бабусею, що також знайшло своє відображення у висновку спеціаліста психолога за результатами психодіагностичного обстеження дітей. Висновок органу опіки та піклування Мар`їнської районної державної адміністрації від 10 липня 2018 року про недоцільність позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав суд вважав недостатньо обґрунтованим у розумінні частини шостої статті 19 СК України, оскільки органом опіки та піклування не досліджувались обставини 2011 - 2017 років та не прийнято до уваги негативні стосунки між дітьми та батьком, які склалися на момент розгляду справи.

Додатковим рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 22 березня 2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_6 та служби у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області задоволено.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 13 березня 2019 року скасовано. У задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у відповідності до вимог статті 81 ЦПК України факт ухилення відповідача від участі у вихованні дітей, що давало б підстави для можливості застосування до нього такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні дані про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо синів, або дані про те, що до нього раніше застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей. Судом враховано, що як в суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі відповідач зазначав, що бажає спілкуватися зі своїми дітьми та намагається це робити тими засобами, які дозволяють спілкування за обставин, що склалися, тому сам факт заперечення відповідачем позовної заяви про позбавлення батьківських прав, свідчить про його інтерес до дітей, бажання брати участь у їх вихованні, допомагати їм матеріально, бути батьком. Характеристики на учнів Дачненської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 суд вважав недостатніми доказами ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, оскільки відсутність спілкування батька з вчителями не свідчить про відсутність у нього інтересу до дітей, нехтування вихованням дітей, відсутність зацікавленості у їхньому житті, фізичному та духовному розвитку, стану здоров`я. Також апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не надав належної оцінки показам свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які вказували, що відповідач регулярно спілкувався зі своїми дітьми, брав до себе в гості за місцем свого проживання та місцем проживання своїх батьків, завжди допомагав грошима, купував речі, приймав участь в оздоровлені дітей. Ураховуючи відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні і правові підстави для задоволення позовних вимог про встановлення опіки над малолітніми дітьми та стягнення аліментів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 237/1752/18 із Мар`їнського районного суду Донецької області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вважає, що нею було у повному обсязі доведено необхідність та наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітніх дітей у зв`язку із невиконанням ним своїх батьківських обов`язків. Відповідач нехтує своїми батьківськими обов`язками, не піклується про дітей, не бере участі у їх вихованні та матеріальному забезпеченні. Судом апеляційної інстанції не враховано та не досліджено в повній мірі докази у справі, зокрема, пояснення свідків, які зазначали, що відповідач вихованням дітей не займається, з ними не проживає та не приймає участі у їх житті. Вважає, що висновок органу опіки та піклування Мар`їнської районної державної адміністрації від 10 липня 2018 року про недоцільність позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно його малолітніх дітей ґрунтується на особистих припущеннях та міркуваннях посадових осіб органу опіки та піклування та не підтверджується належними доказами, складений за їх власною ініціативою та без достатніх підстав. Вказує, що судом першої інстанції встановлено факти, які свідчать про те, що відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні дітей, не виконує свої батьківські обов`язки, з 2011 року діти проживають у її родині та знаходяться на її утримання, що є підставою для позбавлення його батьківських прав, а також задоволення позовних вимог про призначення опікуном дітей та стягнення з відповідача аліментів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року ОСОБА_6 та служба у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а судове рішення апеляційного суду є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом апеляційної інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_18 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 05 лютого 2015 року (а. с. 10, т. 1).

Батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_18 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 05 лютого 2015 року (а. с. 11, т. 1).

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 6-7, т. 1).

Згідно довідки про склад сім`ї від 26 лютого 2018 року та акту обстеження від 09 січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_1 проживають та входять до складу сім`ї: ОСОБА_8 (чоловік), ОСОБА_14 (онук), ОСОБА_15 (онук) та ОСОБА_19 (підопічний). ОСОБА_8 та ОСОБА_1 зареєстровані по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 зареєстровані по АДРЕСА_3 (а. с. 12, 13, т. 1).

ОСОБА_6 , 2007 року народження, та ОСОБА_6 , 2009 року народження, навчаються у Дачненській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Відповідно до характеристик на учнів 3-го та 5-го класів батько не приділяє належної уваги вихованню синів, нехтує їх вихованням, хлопчики проживають разом з бабусею і дідусем, які займаються їх вихованням (а. с. 124, 125, т. 1).

Згідно листа Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби від 16 листопада 2018 року на виконанні у відділу перебувало виконавче провадження № 41027802 за виконавчим листом № 2-1875/2009 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_18 на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26 березня 2018 року у зв`язку з отриманням рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року виконавче провадження закінчено (а. с. 128, т. 1).

Відповідно до довідки з ДП «Шахта ім. М. С. Сургая» від 04 грудня 2018 року № 22-36 із заробітної плати відповідача ОСОБА_6 у період з 01 червня 2012 року по 28 лютого 2018 року стягувались аліменти згідно виконавчої постанови № 32560467 від 24 травня 2012 року у розмірі 33,33 % на користь ОСОБА_18 . Утримання аліментів припинено з 01 березня 2018 року, заборгованість по аліментам відсутня (а. с. 130, т. 1).

Згідно довідки, виданої виконкомом Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області від 22 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_6 зареєстрований по АДРЕСА_4 , має склад сім`ї: цивільна дружина ОСОБА_16 , донька ОСОБА_20 , 2016 року народження (а. с. 80, т. 1).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї відповідача ОСОБА_6 від 20 листопада 2018 року, родина ОСОБА_6 проживає у приватному будинку по АДРЕСА_5 . Склад сім`ї: ОСОБА_6 (чоловік), ОСОБА_16 (дружина), ОСОБА_21 (донька дружини), ОСОБА_20 (донька), ОСОБА_22 (бабуся). Будинок з пічним опаленням, водопостачанням, складається з трьох жилих кімнат, кухні, коридору. В наявності всі необхідні меблі, побутова техніка, продукти харчування, запаси палива. Санітарно-гігієнічні норми проживання родини задовільні. Для дітей створено усі необхідні умови для повноцінного проживання та утримання. Облаштоване місце для сну і відпочинку, в наявності одяг відповідного віку та сезону. В кімнатах чисто, тепло (а. с. 132, т. 1).

Згідно характеристики з місця проживання відповідача ОСОБА_6 від 14 січня 2019 року № 77/02-21 останній зарекомендував себе за місцем проживання посередньо (а. с. 133, т. 1).

Відповідно до виробничої характеристики з ДП «Шахта ім. Н. С. Сургая» ОСОБА_6 зарекомендував себе з позитивного боку, наряди на здійснення робіт виконував добросовісно, доброзичливий, користується повагою серед товаришів, порушень трудової дисципліни не має (а. с. 83, т. 1).

За даними Мар`їнського центральної районної лікарні ОСОБА_6 на обліку у нарколога не перебуває та раніше не знаходився, що підтверджується довідкою від 21 листопада 2018 року (а. с. 82, т. 1).

Згідно довідки від 22 лютого 2019 року № 221-22022019-14058 ОСК ГУНП України в Донецькій області та ОСК МВС України відомостями про ОСОБА_2 не володіють (а.с. 188, т. 1).

За обліками ІПНП «Адмінпрактика» ОСОБА_6 значиться як особа, що вчинила правопорушення за статтею 173 КУпАП. Даних про вчинення ОСОБА_6 правопорушень у відношенні його дітей за обліками ІПНП «Адмінпрактика» не має, що підтверджується листом Мар`їнського ВП Волноваського ВП ГУНП у Донецькій області та довідкою від 14 листопада 2018 року (а. с. 86, 87, т. 1).

Згідно висновку від 10 липня 2018 року, орган опіки та піклування Мар`їнської районної державної адміністрації вважав недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З`ясовано, що батько має бажання спільно проживати з дітьми, займатися їх вихованням та утриманням (а. с. 58-59, т. 1).

Згідно висновку від 27 лютого 2019 року спеціаліста психолога за результатами психодіагностичного обстеження неповнолітніх ОСОБА_15 (9 років 8 місяців) та ОСОБА_14 (11 років 6 місяців) напружені взаємини між ОСОБА_1 (бабуся) та ОСОБА_6 (батько) впливають на формування особистості дітей. Несприятлива атмосфера всередині та навколо сім`ї у зв`язку із загостренням стосунків, взаємними звинуваченнями, а також у зв`язку з проявом безтактовної допитливості з боку оточуючих, їх безпосередніми репліками, сприяють соціальній демографії та дезорганізації дітей. Відсутність матері і батька порушує гармонійний розвиток хлопців, робить їх потенційно вразливими, провокує розвиток різного роду девіації, розвиває психологічні комплекси та проблеми. Відсутність систематичного спілкування з батьком призводить до порушення гармонійного розвитку дітей та, відповідно, до ускладнення формування соціально компетентної особистості. Діти потребують доброзичливої та тактовної підтримки з боку батька. Своїм ставленням батькові та бабусі потрібно дати зрозуміти, що вони розділяють і розуміють переживання хлопців, цінують та поважають їх, приймають такими, якими вони є (а. с. 174-177, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого

2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Судом апеляційної інстанції враховано, що в матеріалах справи відсутні дані про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо синів, або дані про те, що до нього раніше застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.Як в суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі відповідач зазначав, що бажає спілкуватися зі своїми дітьми та намагається це робити тими засобами, які дозволяють спілкування за обставин, що склалися.

Отже, сам факт заперечення відповідачем позовної заяви про позбавлення батьківських прав, свідчить про його інтерес до синів, бажання брати участь у їх вихованні, допомагати їм матеріально, його бажання бути батьком.

Характеристики на учнів Дачненської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_9 Арташа та ОСОБА_15 , покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 суд апеляційної інстанції вважав недостатніми доказами ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, оскільки відсутність спілкування батька з вчителями не свідчить про відсутність у нього інтересу до дітей, нехтування вихованням дітей, відсутність зацікавленості у їхньому житті, фізичному та духовному розвитку, стану здоров`я.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано покази свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які вказували, що відповідач регулярно спілкувався зі своїми дітьми, брав до себе в гості за місцем свого проживання та за місцем проживання своїх батьків, завжди допомагав грошима, придбав речі, приймав участь в оздоровлені дітей.

Встановивши відсутність фактів свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також того, що батько дітей проти позбавлення батьківських прав заперечує й бажає приймати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 , а також у задоволенні похідних позовних вимог про встановлення опіки над дітьми та стягнення аліментів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили обставин справи та не надали оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які вказували на систематичне та свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та підтверджували необхідність позбавлення його батьківських прав, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність оскарженого судового рішення та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 27 червня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович