Постанова

Іменем України

20 липня 2022 року

м. Київ

справа № 237/3566/17

провадження № 61-13886св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року в складі колегії суддів Немировської О. В., Ящук Т. І., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати заяву про виконання зобов`язання недійсною, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також визнати діючими (не припиненими) договори позики та іпотеки.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4 .

У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про повернення до стадії підготовчого провадження для подання уточненої в частині підстав позову позовної заяви.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року уточнену позовну заяву було прийнято до розгляду.

03 березня 2021 року ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів позики та іпотеки.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року зустрічну позовну заяву було повернуто з підстав її подання з пропуском установленого частиною першою статті 193 ЦПК України строку.

При цьому суд першої інстанції прийняв до уваги ту обставину, що до участі в справі ОСОБА_4 залучений у лютому 2020 року, що свідчить про його обізнаність із наявністю судового спору, однак із зустрічним позовом відповідач звернувся лише в березні 2021 року.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 задоволено, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підставою для подання ОСОБА_4 зустрічного позову було подання ОСОБА_1 уточненої позовної заяви зі зміною підстав позову, зокрема, в частині недійсності (підробки) паспорту відповідачки ОСОБА_2 . При цьому апеляційний суд установив, що з матеріалами уточненої позовної заяви відповідач ознайомився 22 лютого 2021 року. Колегія суддів також зазначила, що, вирішуючи питання про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції не встановив відповідачам строку для подання відзиву на неї з урахуванням змін підстав позову. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що повернення зустрічної позовної заяви з підстав пропуску строку, який судом після прийняття уточненої позовної заяви не встановлювався, призвело до порушення прав ОСОБА_4 на подання зустрічної позовної заяви.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просив її скасувати як таку, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що копію уточненої позовної заяви ОСОБА_4 отримав 11 лютого 2022 року. Вказує, що в зустрічному позові ОСОБА_4 не ставив питання про поновлення строків на його подання. Зазначає, що в ухвалі про залучення ОСОБА_4 до участі в справі як співвідповідача йому встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву, протягом якого він не скористався своїм правом на подання зустрічної позовної заяви. Посилається також на те, що суд не зобов`язаний встановлювати новий строк на подання відзиву на позовну заяву після прийняття до розгляду її уточненої редакції. Вказує також, що після повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 звернувся до суду з ідентичним позовом у загальному порядку, провадження за яким відкрито в червні 2021 року. Зазначає, що в суду не було підстав для прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом, оскільки справи не є пов`язаними між собою.

У січні 2022 року від ОСОБА_4 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_4 не отримував та не міг отримати копію уточненої позовної заяви 11 лютого 2021 року, оскільки перебував за межами території України. При цьому зазначає, що саме по собі отримання стороною копії уточненої позовної заяви не породжує в неї прав та обов`язків, оскільки не свідчить про прийняття такої заяви судом до розгляду. Вказує, що апеляційний суд зробив правильний висновок про доцільність відліку процесуального строку на подання зустрічного позову з 22 лютого 2021 року, тобто після ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи, які містили уточнену позовну заяву, докази, надані на підтвердження обставин, викладених у ній, та підтвердження прийняття судом цієї заяви до розгляду. Вважає, що повернення йому зустрічної позовної заяви внаслідок пропуску строку, який судом не встановлювався, порушує його процесуальні права. Зазначає, що доводи касаційної скарги про необов`язковість встановлення судом строку на подання відзиву на уточнену позовну заяву обґрунтовані посиланнями на постанови Верховного Суду у справах з іншими фактичними обставинами. Зокрема, суд касаційної інстанції виснував про необов`язковість встановлення судом указаного строку в разі об`єднання в одне провадження різних справ, а не в разі прийняття до розгляду позовної заяви зі зміненими підставами.

У лютому 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити відповідачу в поновленні строку на звернення до суду касаційної інстанції з відзивом на касаційну скаргу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 04 листопада 2021 року зазначено, що наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження (зокрема, порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Виходячи з приписів статей 55 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, у цьому випадку норм ЦПК України.

Право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175і 177 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України).

Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику.

Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

відповідач ОСОБА_4 залучений до участі в справі як співвідповідач ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року, в якій йому встановлено строк на подання відзиву, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів до призначеного судового засідання;

у встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та/або зустрічний позов не подав;

03 березня 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом;

у зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 не порушував питання про продовження строку на подання зустрічного позову.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 вересня 2019 року в справі № 910/16837/18 зроблено висновок про те, що відлік строку на подання відзиву на позовну заяву та, відповідно, подання зустрічної позовної заяви пов`язується з постановленням ухвали про відкриття провадження в справі, а не зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог.

За таких обставин, установивши, що ОСОБА_4 пропустив строк на звернення до суду з зустрічною позовною заявою та з клопотанням про продовження строку на подання зустрічного позову не звертався, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви.

Апеляційний суд зазначеного не врахував, у зв`язку з чим помилково скасував ухвалу суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів також ураховує, що повернення зустрічного позову не позбавляє осіб права пред`явити позов у загальному порядку, а тому не є обмеженням доступу до правосуддя.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова - скасуванню з залишенням у силі ухвали суду першої інстанції.

З урахуванням висновків щодо суті касаційної скарги на підставі положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в розмірі 454 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року скасувати.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в розмірі 454 грн.

З прийняттям постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук