№ 240/11704/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа №240/11704/19

адміністративне провадження № К/9901/11423/20 , К/9901/11627/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Чиркіна С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 240/11704/19

за позовом ОСОБА_1

до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди

за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (головуючого судді: Драчука Т. О., суддів: Полотнянка Ю. П., Ватаманюка Р. В.) та Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року (головуючий суддя: Гурін Д. М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (головуючого судді: Драчука Т. О., суддів: Полотнянка Ю. П., Ватаманюка Р. В.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29 жовтня 2019 року № 568;

- зобов`язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області в двотижневий строк прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 та № 337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197;

- стягнути з Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 1 100 000 грн, як відшкодування завданої йому моральної шкоди.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що на виконання рішення суду у справі № 240/8846/19 Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області 29 жовтня 2019 року на 20 сесії 7 скликання повторно розглянула заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та повторно з тих самих підстав відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою, прийнявши оскаржуване рішення від 29 жовтня 2019 року № 568.

Поряд з цим, позивач зазначив, що раніше, 28 травня 2019 року відповідачем було прийнято рішення № 336 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадських пасовищ на земельній ділянці площею 50,0000 га, яка повинна бути утворена шляхом поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, яку запитує позивач, та рішення № 337 про поділ запитуваної позивачем земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 на 2 земельні ділянки.

На думку позивача після проведення поділу земельної ділянки площею 81,7089 га за кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та реєстрації новосформованих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, яким будуть присвоєні інші (нові) кадастрові номери, земельна ділянка з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 перестане існувати як об`єкт цивільного права, що унеможливить виконання рішення суду у цій справі.

Вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде задоволення вимоги про визнання протиправним рішення відповідача від 29 жовтня 2019 року № 568, та, як наслідок, скасування рішень відповідача від 28 травня 2019 року № 337 та № 336, в частині розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, а також зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки на підставі частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скасування рішень відповідача від 28 травня 2019 року № 337 та № 336 в частині розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 буде наслідком скасування протиправного рішення від 28 травня 2019 року № 568 та зобов`язання затвердити проект землеустрою, та унеможливіть в майбутньому створення відповідачем підстав для спорів щодо користування цією земельною ділянкою.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 100 000 грн позивач пов`язує з не розглядом відповідачем його заяви від 28 травня 2019 року № 258 у встановлений Земельним кодексом України строк, прийняттям відповідачем протиправного рішення від 27 червня 2019 року № 417 та повторне прийняття відповідачем рішення від 29 жовтня 2019 року № 568, яке ідентичне протиправному рішенню № 417.

ОСОБА_1 вказує на те, що тривала боротьба на захист своїх прав виснажує його, викликає у нього психічне напруження у зв`язку із очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності народних обранців громади та особисто сільського голови Кривульського В. Ф. , що створює додаткове психічне напруження, викликане дискримінацією під час розгляду його заяви порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 26 грудня 2019 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29 жовтня 2019 року № 568. Визнав протиправним та скасував рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 та № 337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197. Зобов`язав Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області 2305,20 грн. на відшкодування судових витрат.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою з підстав, які не передбачені законодавством повторно, тим самим вичерпавши свої дискреційні повноваження.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 100 000 грн, суд першої інстанції зазначив, що спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 є недоведеними, а тому відсутні правові підстави для задоволення такої позовної вимоги.

5. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 березня 2020 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року скасував в частині визнання протиправними та скасування рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 та № 337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області 2 305, 20 грн. на відшкодування судових витрат. Прийняв в цій частині нову постанову. Закрив провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 та № 337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768, 40 грн. В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року залишено без змін.

6. Приймаючи таке судове рішення та закриваючи провадження у справі в частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ця справа № 240/11704/19 та справа № 240/8846/19, містять позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасувння рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 та № 337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197. Разом з тим, підставою для скасування є ті самі обставини.

З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та закриття провадження у справі в цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 23 квітня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року в частині закриття провадження у справі, в якій скаржник просить скасувати вказане судове рішення в частині закриття провадження у справі, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог щодо скасування рішень 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 та № 337 залишити в силі.

8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не враховано, що у справах № 240/8846/19 та № 240/11704/19 збігаються тільки сторони, підстави позовів є різними.

Також, суд апеляційної інстанції порушив процесуальний порядок перегляду справи, який визначений ст. 257 КАС України, а саме розглянув справу в письмовому провадженні.

9. 27 квітня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

10. Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судами не враховано, що а не позивач, його представник та члени його сім`ї не являються ні членами Мартинівської територіальної громади, не проживають на її території і не ведуть жодного фермерського чи сільського господарства на цій території.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2020 року та 27 квітня 2020 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Чиркіна С. М.

12. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року.

Ухвалою Верховного суду від 16 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року.

13. 21 липня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 29 листопада 2022 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21 червня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому, з врахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог від 14 липня 2019 року, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197;

- визнати протиправним та скасувати рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (її частини) з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 для створення громадських пасовищ;

- визнати протиправним та скасувати рішення 16 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 27 червня 2019 року № 417;

- зобов`язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області в двотижневий строк прийняти рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 на підставі відсутності законних підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та альтернативного рішення.

16. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року у справі № 240/8846/19 у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

17. 18 жовтня 2019 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 240/8846/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення 16 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 27 червня 2019 року № 417. У цій частині прийнято постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення 16 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 27 червня 2019 року №417. Зобов`язано Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та за результатами її розгляду прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм Земельного кодексу України. В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року залишено без змін.

18. На виконання судового рішення у справі № 240/8846/19 Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області 29 жовтня 2019 року на 20 сесії 7 скликання повторно розглянула заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та повторно відмовила ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, прийнявши рішення від 29 жовтня 2019 року № 568 з тих самих підстав, що і рішення від 27 червня 2019 року № 417. Підставою для відмови стало, те, що рішенням сесії № 336 від 28 травня 2019 року «Про створення громадських пасовищ за рахунок земель комунальної власності в порядку загального користування», надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ у селах Новий Завод (50,00 га) та Трудове (31,7089 га).

Крім того, Мартинівською сільською радою Пулинського району Житомирської області прийнято рішення від 28 травня 2019 року № 337 про поділ земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, яка запитувана позивачем, на 2 земельні ділянки.

19. На думку позивача, після проведення поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та реєстрації новосформованих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, яким будуть присвоєні інші (нові) кадастрові номери, земельна ділянка з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 перестане існувати, як об`єкт цивільного права, що значно ускладнить (або унеможливить без додаткового судового спору) виконання рішення суду у цій справі та створить, на думку позивача, можливість для чергової відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою на підставі не існування земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, як об`єкта цивільного права.

20. Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

22. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29 жовтня 2019 року № 568 та зобов`язання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області в двотижневий строк прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 , слід зазначити таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

24. За приписами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

25. Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

26. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

27. Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

28. Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

29. Відповідно до частин першої, третьої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

30. Згідно з частиною першою статті 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

31. За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

32. За приписами пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

33. Згідно з частиною першою статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

34. Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118 122 ЗК України.

35. Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

36. Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

37. Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

38. Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

39. Так, частиною шостою статті 186 ЗК України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

40. Положеннями частини вісімнадцятої статті 186 ЗК України встановлено, що кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

41. Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

42. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта статті 186-1 ЗК України).

43. При цьому частиною п`ятою статті 186-1 ЗК України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

44. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи (частина шоста статті 186-1 ЗК України).

45. При цьому, за правилами частини сьомої статті 186-1 ЗК України кожен орган, зазначений у частинах першій - третій цієї статті здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

46. Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою або рішення про відмову у переданні земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

47. При цьому аналіз наведених вище норм ЗК України свідчить про те, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

48. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

49. Такий правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18 та від 22 жовтня 2020 року у справі № 808/3083/17.

50. Між тим, слід звернути увагу, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки, так само як і розроблення проекту, не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а тому немає підстав зважати на пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виключає наявність порушеного права позивача.

51. У спірних правовідносинах як позивач, так і інші особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

52. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово вирішував спори щодо правомірності дій, зокрема органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам та у своїх постановах висловлював правові висновки, узагальнено суть яких зводиться до того, що дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки може бути наданий декільком особам, які звернулись з відповідними заявами про його надання. Як наслідок, проект можуть розробляти одночасно декілька замовників, а хто з них отримає ділянку, - визначатиметься на стадії затвердження проекту та надання її у власність.

Не знайшла підстав для відступу від таких висновків й Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду під час розгляд справи 154/3345/16, результат розгляду якої завершився ухваленням нею постанови від 18 травня 2022 року.

53. Водночас, щодо прийняття відповідачем рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою, слід зазначити таке.

54. Так, земельним законодавством визначено, що в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення окрім рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

55. Між тим, Верховний Суд звертає увагу на тому, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес. При цьому питання розпорядження землями сільськогосподарського призначення має значний суспільний інтерес, оскільки інтенсивне та/або неефективне сільськогосподарське використання таких земель може призвести до виснаження значної частини найбільш родючих земель особливої цінності та збільшити негативний вплив на навколишнє природне середовище.

56. При вирішенні суспільно значимого питання про передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у приватну власність (користування) дотримання процедури та поетапності процесу безоплатної передачі таких земельних ділянок у приватну власність (користування) є важливим для досягнення справедливої рівноваги та дотримання балансу між суспільним та приватними інтересами, оскільки санкціонування неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, зокрема земель сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) суперечать загальним інтересам.

57. Як було зазначено вище, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів як складової процедури в процесі безоплатної передачі таких земельних ділянок у приватну власність (користування) має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

58. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача, яким позивачу відмовлено у затверджені проекту землеустрою та зобов`язання відповідача затвердити такий проект, посилається на те, що вказаний проект землеустрою був погоджений в порядку, визначеному статтею 186-1 ЗК України, а відтак у відповідача були відсутні законно визначені підстави для відмови у його затвердженні.

59. Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей підтвердження факту погодження з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

60. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що за відсутності погодженого у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальної площі 81,7089 га для сінокосіння і випасання худоби з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, відповідач був позбавлений можливості затвердити позивачу проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

61. Між тим, спірним рішенням 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29 жовтня 2019 року № 568 позивачу було відмовлено у затвердженні вказаного проекту землеустрою з мотивів того, що на вищезазначену ділянку рішенням сесії № 336 від 28 травня 2019 року «Про створення громадських пасовищ за рахунок земель комунальної власності в порядку загального користування», надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ у селах Новий Завод та Трудове.

Тобто з підстави, яка не передбачена ЗК України, у зв`язку із чим Верховний Суд не може визнати це рішення таким, що відповідає критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, зокрема, підставності, обґрунтованості та законності.

62. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправним та скасування рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29 жовтня 2019 року № 568.

63. Поряд з цим, слід звернути увагу, на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

64. У справі, що розглядається, повноваження щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду чи надання мотивованої відмови у його погоджені регламентовано частиною шостою статті 186-1 ЗК України.

Умови, за якими орган відмовляє у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - погодити або не погодити (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Таким чином, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

65. Між тим, колегія суддів вважає, що у цій справі слід зобов`язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, та за результатами її розгляду прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм ЗК України, з урахуванням висновків Верховного Суду, висловлених у цій справі.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині позовних вимог слід змінити.

66. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 240/8903/19.

67. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 та № 337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

68. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

69. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ця справа № 240/11704/19 та справа № 240/8846/19 містять позовну вимогу щодо визнання протиправними та скасування рішень 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 та № 337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197.

Також, як у цій справі так і у справі № 240/8846/19 ОСОБА_1 обгрунтовує вказану позовну вимог тим, що відповідач, не розглянувши заяву позивача про затвердження проекту землеустрою, прийняв рішення від 28 травня 2019 року № 337 про поділ земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 (щодо якої подана заява позивачем) на 2 земельні ділянки. Так, після проведення поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та реєстрації новосформованих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, яким будуть присвоєні інші (нові) кадастрові номери, земельна ділянка з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 перестане існувати як об`єкт цивільного права, що значно ускладнить або унеможливить без додаткового судового спору виконання рішення суду у справі. На думку позивача, відповідач у такий спосіб створює можливість для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, з посиланням на неіснування земельної ділянки площею 81,7089 га з вказаним кадастровим номером, як об`єкта цивільного права.

Прийняття відповідачем рішення від 28 травня 2019 року № 336, на думку ОСОБА_1 , унеможливить та ускладнить виконання рішення суду у справі, надавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадських пасовищ на земельній ділянці площею 50,0000 га, яка повинна бути утворена шляхом поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, що також ускладнить ефективний захист права позивача на отримання цієї земельної ділянки в оренду.

70. Отже, підставою для скасування вищезазначених рішень відповідача є ті самі обставини. Також, в цих справах учасниками правовідносин є тотожні сторони.

71. Між тим, судове рішення у справі № 240/8846/19 набрало законної сили 18 жовтня 2019 року.

72. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що станом на день звернення до суду із позовними вимогами щодо визнання протиправними та скасування рішень 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 та № 337 у цій справі було таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав, у зв`язку з чим існували підстави для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог, згідно пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, та в цій частині позовних вимог дійшов помилкового висновку щодо необхідності відмови у їх задоволенні.

73. Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволенні позовних вимог про стягнення з Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 1 100 000 грн, як відшкодування завданої йому моральної шкоди, оскільки спричинення моральної шкоди позивачу є недоведеними.

74. Інші доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведені висновки, а зводяться лише до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

75. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

76. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

77. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

78. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

79. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

80. Згідно із частиною четвертою статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

81. Слід звернути увагу, що судом апеляційної інстанції було здійснено перегляд судового рішення суду першої інстанції та за наслідком прийнято постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог щодо зобов`язання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області в двотижневий строк прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 слід змінити. Виклавши резолютивну частину в новій редакції. В решті постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в нескасованій частині - залишити без змін.

За таких обставин, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

82. 29 квітня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки є необґрунтованим та безпідставним. Питання щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження було вирішено Верховним Судом, за наслідком чого було прийнято ухвалу 16 червня 2020 року.

Керуючись статтями 341 345 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року в частині позовних вимог щодо зобов`язання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області в двотижневий строк прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 - змінити.

Викласти абзац четвертий резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року в такій редакції: «Зобов`язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, та за результатами її розгляду прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм Земельного кодексу України, з урахуванням висновків Верховного Суду, висловлених у цій справі».

В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року в нескасованій частині та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

С.Г. Стеценко

А.І. Рибачук

С.М. Чиркін ,

Судді Верховного Суду