ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2024 року
м. Київ
справа №240/11963/21
адміністративне провадження № К/990/13100/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №240/11963/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року (головуючий суддя Горовенко А.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Мацького Є.М., суддів - Залімського І.Г., Сушка О.О.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
- стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час затримки виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі №240/366/20 у розмірі 305 840 грн 08 коп.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі №240/366/20 його поновлено на посаді та стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 263612 грн 63 коп. за період з 22 грудня 2019 року по 19 серпня 2020 року.
3. Однак, указане рішення суду в частині поновлення позивача на посаді виконано лише 14 травня 2021 року.
4. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо негайного виконання рішення суду позивач звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року, позовні вимоги задоволено частково:
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 20 серпня 2020 року по 13 травня 2021 року, у розмірі 310 552 (триста десять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн 83 (вісімдесят три) коп.
6. Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій зазначили, що рішення суду від 19 серпня 2020 року у справі №240/366/20, яке підлягало негайному виконанню, про поновлення позивача на посаді, відповідачем фактично виконано 14 травня 2021 року.
7. З урахуванням наведеного, суди дійшли висновку про те, що невиконання відповідачем протягом певного часу рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року про поновлення позивача на посаді, має наслідком застосування приписів статті 236 КЗпП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
8. Суди установили, що розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 1697 грн 01 коп.
9. З урахуванням викладеного вирішили, що середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 20 серпня 2020 року по 13 травня 2021 року включно становить 310 552 грн 83 коп. (1697,01 х 183 робочих дні затримки).
Короткий зміст касаційної скарги
10. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, у травні 2022 року Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
11. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
12. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 21 24 236 КЗпП України у разі коли особа, яка підлягала поновленню, зі своєї сторони не вживала заходів до своєчасного виконання рішення про поновлення на посаді, та не надала доказів, які б свідчили про відмову роботодавця виконувати рішення суду та його умислу, спрямованого на такі дії чи бездіяльність.
13. Указує, що позивач подав заяву до Офісу Генерального прокурора про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року про поновлення на посаді лише 03 листопада 2020 року, і така заява надійшла до Офісу Генерального прокурора 11 листопада 2020 року з оригіналами виконавчих листів Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року №5004 та №5005. Зауважує, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року виконавчий лист №5004 від 11 вересня 2020 року визнано таким, що не підлягає виконанню.
14. Окремо зазначає, що оскаржуваними судовими рішеннями неправильно визначено загальну кількість робочих днів за період затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Позиція інших учасників справи
15. Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу відповідача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у суді касаційної інстанції.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
16. 30 травня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга Офісу Генерального прокурора.
17. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2022 року для розгляду справи №240/11963/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
18. Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без руху.
19. Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у справі №240/11963/21 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
20. Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2024 року закінчено підготовчі дії, справу №240/11963/21 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
21. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі №240/366/20 позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення П`ятої кадрової комісії від 04 грудня 2019 року №8 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»;
- визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №2074ц від 21 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 ;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України;
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 263612 грн 63 коп. (двісті шістдесят три тисячі шістсот дванадцять гривень шістдесят три копійки) середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 24 грудня 2019 року до дня ухвалення рішення суду - 19 серпня 2020 року.
22. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року змінено:
- четвертий абзац рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року викладено наступним чином:
«Поновити ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України».
В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року залишено без змін.
23. Наказом Генерального прокурора №558ц від 14 травня 2021 року ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року.
24. Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №240/366/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора:
- постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року в частині зміни рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року щодо поновлення позивача скасовано та залишено в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у цій частині вимог;
- рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року змінено в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку, виклавши абзац п`ятий резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції:
«Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 274915 грн 62 коп. (двісті сімдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятнадцять гривень 62 копійки) середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 25 грудня 2019 року до дня ухвалення рішення суду - 19 серпня 2020 року».
В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
25. У зв`язку із затримкою виконання рішення про поновлення на посаді, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
26. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
27. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з затримкою виконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на посаді.
28. Касаційне провадження у цій справі відкрито у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування статей 21 24 236 КЗпП України у разі коли особа, яка підлягала поновленню, зі своєї сторони не вживала заходів до своєчасного виконання рішення про поновлення на посаді, та не надала доказів, які б свідчили про відмову роботодавця виконувати рішення суду та його умислу, спрямованого на такі дії чи бездіяльність.
29. Переглядаючи оскаржувані судові рішення, вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм чинного законодавства, Верховний Суд зазначає таке.
30. Частина перша статті 235 КЗпП України (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
31. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина восьма статті 235 КЗпП України).
32. Тобто законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення.
33. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.
34. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
35. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
36. Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі №440/4314/21, яка стосується подібних правовідносин та є застосовною при вирішенні цього спору.
37. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі №240/366/20 ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України [посада, з якої позивача було звільнено]. Це рішення у відповідній частині допущено до негайного виконання.
38. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції змінено, у тому числі в частині посади, на якій слід поновити позивача. Вирішено поновити ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
39. Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року скасовано постанову суду апеляційної інстанції в частині зміни рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року щодо посади, на якій слід поновити позивача. Вирішено, у цій частині, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
40. У тексті касаційної скарги відповідач переконує, що затримка виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі №240/366/20 відбулася через неможливість поновлення позивача в новоутвореному органі - Офісі Генерального прокурора, а не в Генеральній прокуратурі України на раніше займаній посаді.
41. Разом з тим, такі доводи є необґрунтованими, оскільки рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі №240/366/20 позивача поновлено на посаді у Генеральній прокуратурі України, і відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на негайне виконання указаного судового рішення.
42. Колегія суддів повторно наголошує, що існування судового рішення про поновлення працівника на роботі породжує у відповідача обов`язок щодо негайного поновлення позивача на указаній посаді, який має бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу.
43. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, та результатів його оскарження в апеляційному чи касаційному порядках, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.
44. При цьому, незгода Офісу Генерального прокурора із рішенням суду першої інстанції у справі №240/366/20 та подальше його оскарження в апеляційному порядку чи касаційному порядках не є підставою для невиконання цього рішення, яке в силу імперативних приписів частини восьмої статті 235 КЗпП України і пункту 3 частини першої статті 371 КАС України підлягає негайному виконанню в частині поновлення працівника на роботі/посаді.
45. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2023 року у справі №640/34546/21.
46. Оскарження судового рішення про поновлення працівника на посаді та, як наслідок, його подальше скасування або зміна може бути підставою для внесення змін або скасування наказу про поновлення на посаді, проте не змінює обов`язку роботодавця щодо негайного виконання такого судового рішення.
47. Разом з тим, судами попередніх інстанцій установлено, що рішення суду першої інстанції від 19 серпня 2020 року у справі №240/366/20 фактично виконане відповідачем лише 14 травня 2021 року шляхом видання наказу №558ц.
48. Отже, наявний факт затримки виконання відповідачем указаного судового рішення, оскільки відразу після оголошення рішення суду не було виконане.
49. З огляду на це Верховний Суд зауважує, що згідно з приписами статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
50. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
51. Отже, положення статті 236 указаного Кодексу установлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
52. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що з 20 серпня 2020 року [наступний день після ухвалення Житомирським окружним адміністративним судом рішення про поновлення на посаді] по 13 травня 2021 року [день, що передує дню видачі наказу Офісом Генерального прокурора про поновлення позивача на посаді] відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо негайного добровільного виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність.
53. За цих обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскільки відповідачем не було вчасно виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі, то він має право на стягнення на свою користь середньомісячного заробітку за час такої затримки.
54. У тексті касаційної скарги відповідач указує, що процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, тобто, за наявності волевиявлення особи. Для цього необхідна або заява від особи, яка бажає поновитись на посаді та працювати, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі.
55. Однак, зазначає, що позивач не звертався ні до Офісу Генерального прокурора із заявою про добровільне виконання рішення про поновлення на посаді, ні до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.
56. З урахуванням викладеного вважає, що у діях Офісу Генерального прокурора відсутня протиправна бездіяльність в частині поновлення позивача на посаді за рішенням суду, та відсутні підстави для застосування наслідків такої бездіяльності.
57. Колегія суддів зазначає, що усталеною є позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов`язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем.
58. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №460/600/22 зазначено, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України чітко і однозначно установлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передусім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущене до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.
59. З урахуванням викладеного колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо необхідності формування висновку щодо застосування статті 236 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтями 21 24 29 30 94 КЗпП України щодо видання уповноваженою особою наказу про поновлення особи на роботі за відсутності її заяви.
Щодо кількості робочих днів за період затримки виконання рішення про поновлення на роботі
60. У тексті касаційної скарги відповідач указує, що оскаржуваними судовими рішеннями неправильно визначено загальну кількість робочих днів за період з 20 серпня 2020 року по 13 травня 2021 року - 183 дні.
61. Колегія суддів вважає такі доводи обґрунтованими та зазначає, що у період з 20 серпня 2020 року по 13 травня 2021 року (включно) кількість робочих днів становить 182.
62. Тож, розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді становить 1697,01 х 182 = 308855 грн 82 коп.
63. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції слід змінити в резолютивній частині та зазначити правильну суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
64. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
65. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
66. Ураховуючи викладене Верховний Суд уважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року. Отже, касаційна скарга Офісу Генерального прокурора підлягає частковому задоволенню.
IV. Висновки щодо судових витрат
67. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.
2. Абзац 2 резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі №240/11963/21 викласти у такій редакції:
«Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 20 серпня 2020 року по 13 травня 2021 року, у розмірі 308 855 (триста вісім тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 82 (вісімдесят дві) коп. з урахуванням раніше виплачених сум.»
3. У іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у справі №240/11963/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її підписання суддями та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду