ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024 року
м. Київ
справа № 240/1387/21
адміністративне провадження № К/990/6082/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М. В., Уханенка С. А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (головуючий суддя Панкеєва В. А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року (головуючий суддя Полотнянко Ю. П., судді: Ватаманюк Р. В., Драчук Т. О.)
І. Суть спору
У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні, починаючи з 01 березня 2018 року по 11 вересня 2020 року включно розмірів посадового окладу ОСОБА_1 та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07 грудня 2017 року «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01 січня 2018 року, Законом України від 23 листопада 2018 року «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01 січня 2019 року, та встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року;
- зобов`язати відповідача провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 5 210,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1 410,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07 грудня 2017 року «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01 січня 2018 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов`язати відповідача провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 5 840,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1 590,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23 липня 2018 року «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01 січня 2019 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов`язати відповідача провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2020 року по 11 вересня 2020 року включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 6 610,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1 790,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов`язати відповідача провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 11 вересня 2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу позивача з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року 5 210,00 грн на місяць, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року 5 840,00 грн на місяць, з 01 січня 2020 року по 11 вересня 2020 року 6 610,00 грн на місяць, та розміру окладу за військове звання з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року 1 410,00 грн на місяць, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року 1 590,00 грн на місяць, з 01 січня 2020 року по 11 вересня 2020 року 1 790,00 грн на місяць, визначених з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07 грудня 2017 року «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01 січня 2018 року, Законом України від 23 листопада 2018 року «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01 січня 2019 року, та встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов`язати відповідача провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 належну з урахуванням проведених раніше виплат грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням з військової служби, нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу 6 610,00 грн та розміру окладу за військове звання 1 790,00 грн, визначених з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов`язати відповідача провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 належну з урахуванням проведених раніше виплат одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день його звільнення, обчисленого із розміру посадового окладу 6 610,00 грн та розміру окладу за військове звання 1 790,00 грн, визначених з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач протиправно у 2018 - 2020 роках не застосував пункт 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Пpo гpoшoвe забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні йому розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, одноразової грошової допомоги, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням з військової служби, з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, 01 січня 2019 року та 01 січня 2020 року відповідно.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника командира батальйону з озброєння батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11 вересня 2020 року № 185 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Зі змісту довідки військової частини установлено, що посадовий оклад позивача з 2018-2020 роки становив 4 930,00 грн, а посадовий оклад за військовим званням за 2018-2020 роки складав 1 340,00 грн.
Не погоджуючись з визначеним розміром посадового окладу та окладу за військовим званням, у грудні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про їх перерахунок.
Листом від 18 січня 2021 року № 350/249/59 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що вона не має повноважень самостійно визначати та змінювати схему нарахування тарифних розрядів і коефіцієнтів посадових окладів та за військовим званням. Військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення військовослужбовцям відповідно до чинного законодавства в повному обсязі, тому немає потреби в перерахунку основних та додаткових видів грошового забезпечення за 2018-2020 роки.
Уважаючи, що в порушення визначених тарифної сітки та схеми тарифних коефіцієнтів грошове забезпечення позивачу нараховувалось та виплачувалось відповідачем неправильно і в не повному обсязі, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пункт 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у спірних правовідносинах не належить застосовувати, як такі, що не відповідають вимогам Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права. Положення постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», які встановлюють розмір посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців та порядок їх обчислення, містяться у пункті 4. Примітки додатків 1 та 14 не містять нормативні положення та не встановлюють такі розміри, а лише роз`яснюють порядок їх обчислення.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач правомірно проводив розрахунок складових грошового забезпечення позивача саме з тих показників, які визначені пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103), а саме: множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений Додатком 1 та відповідно Додатком 14 .
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
10 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування позиції скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції з 29 січня 2020 року.
Позивач стверджує, що судами попередніх інстанцій не враховано приписи абзацу другого пункту 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким встановлено, що «До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.» Отже, на його думку, при визначенні розміру окладів грошового забезпечення застосуванню як розрахункова величина підлягає саме прожитковий мінімум станом на 1 січня відповідного календарного року.
ОСОБА_1 зазначає, що вся суть спору зводиться до того, що пункт 4 Постанови № 704 з 29 січня 2020 року діє в попередній редакції, яку ігнорує відповідач. Проте, судами попередніх інстанцій не досліджено його позовну заяву та неправильно визначено суть предмету позовних вимог.
Також скаржник звертає увагу на те, що у висновках постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 вказано, що «Представник Кабінету Міністрів України у судовому засіданні зазначив, що спірний пункт постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» прийнятий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, проте не спростував доводів сторони позивача про те, що оскаржуваний пункт постанови стосується прав позивача та звужує гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення вказаної категорії осіб.». Зазначає, що з моменту ухвалення даного судового рішення та скасування спірного пункту 6 Постанови № 103 в частині внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 стосовно того, що «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» з 29 січня 2020 року фактично є нечинними і скасованими. Отже, на його думку, з 29 січня 2020 року розмір посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців має бути обчислений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Відповідачем поданий відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Військова частина НОМЕР_1 уважає помилковою позицію позивача щодо незастосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, оскільки зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» не є нормами права та не узгоджуються з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». З огляду на те, що Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджені 30 серпня 2017 року, а пункт 4 цієї ж постанови змінено 21 лютого 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103, то пріоритетним у цьому випадку є положення саме пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704).
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 ця постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 у редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
VІІ. Висновки Верховного Суду
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2022 року провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції від 29 січня 2020 року.
З цього приводу колегія суддів уважає за доцільне зазначити, що Верховним Судом сформовано висновок щодо застосування пункту 4 Постанови № 704, зокрема у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 380/18850/21, від 23 травня 2023 року у справі № 380/22021/21, у яких Верховний Суд зазначив таке:
« 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» (пункт 6 Постанови № 103). Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704. Указане судове рішення залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року.
З огляду на це, Верховний Суд уважає про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) положень пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
З урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Установлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
Водночас колегія суддів зауважує, що звертаючись з цим позовом ОСОБА_1 просив провести перерахунок та здійснити доплати грошового забезпечення з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Тобто, позивач у цьому спорі посилається на розрахунку величину - мінімальну заробітну плату. Однак, у силу положень Постанови № 704 розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції з заявою про зменшення позовних вимог, мотивуючи тим, що грошове забезпечення необхідно обчислювати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог повернуто позивачу без розгляду. При цьому, таку ухвалу позивач не оскаржував. Отже, фактично підлягають розгляду позовні вимоги первинної позовної заяви, що відповідає межам перегляду судом касаційної інстанції, передбаченим частиною четвертою статті 341 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій про те, що згідно з положеннями Закону № 1774-VІІІ та Постанови № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується, як наслідок, доводи позивача про наявність права для застосування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати під час обрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням є безпідставними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Наведені позивачем у касаційній скарзі доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, у касаційній скарзі не наведено.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а також за відсутності понесених судових витрат, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
С. А. Уханенко