№ 240/13969/22 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року

м. Київ

справа №240/13969/22

адміністративне провадження №К/990/16685/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Токаревої М.С., і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Мацького Є.М., суддів Залімського І.Г., Сушка О.О.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської обласної прокуратури, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 16 червня 2021 року по 05 січня 2022 року включно, виходячи із визначеного у квітні 2020 року посадового окладу в розмірі 46160 грн;

- зобов`язати Житомирську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 16 червня 2021 року по 05 січня 2022 року включно, виходячи із визначеного у квітні 2020 року посадового окладу в розмірі 46160 грн, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період;

- зобов`язати Житомирську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 12 по 26 липня 2021 року включно і за період з 01 по 20 грудня 2021 року включно заробітну плату за час відпустки, а також матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, надану у серпні 2021 року, з урахуванням донарахованої заробітної плати;

- зобов`язати Житомирську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 на суму незаконно недоплаченої заробітної плати (за період з 16 червня 2021 року по 05 січня 2022 року включно) і на суму незаконно недоплаченої заробітної плати за час відпустки (за періоди з 12 по 26 липня 2021 року та з 01 по 20 грудня 2021 року включно), а також на суму незаконно недоплаченої у серпні 2021 року матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та виплатити її;

- зобов`язати Житомирську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 на суму незаконно недоплаченої заробітної плати (за період з 16 червня 2021 року по 05 січня 2022 року включно) і на суму незаконно недоплаченої заробітної плати за час відпустки (за періоди з 12 по 26 липня 2021 року та з 01 по 20 грудня 2021 року включно), а також на суму незаконно недоплаченої у серпні 2021 року матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та виплатити її.

ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 13 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовив.

3. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції, пославшись на практику Верховного Суду, констатував, що оскільки позивач не є прокурором, яка успішно пройшла атестацію, то у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX), зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме постанови КМУ від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова №505). За таких обставин, відсутні правові підстави стверджувати, що відповідний орган прокуратури допустив протиправну бездіяльність в частині нарахування та виплати позивачу заробітної плати.

4. Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на те, що судовим рішенням у справі №240/13819/20, що набрало законної сили, підтверджено її право на отримання заробітної плати з урахуванням посадового окладу в розмірі 46848 грн, зазначивши, що преюдиційність відрізняється від обов`язковості правових висновків (позицій) Верховного Суду, які мають прецедентний характер і стосуються тлумачення законодавства, що здійснює Суд під час касаційного перегляду справи (відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права). Згідно із правовим висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 20 квітня 2021 року в справі №817/1269/17, преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає, насамперед, в активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує, у першу чергу тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, а також з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. З огляду на скасування судового рішення у справі №240/7715/20 та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, фактично датою звільнення ОСОБА_1 є 30 квітня 2020 року, тому, навіть працюючи у період з 01 травня 2020 року по 05 січня 2022 року на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області, позивач не мала фактично правових підстав для отримання заробітної плати.

5. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року - без змін.

6. Приймаючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що оскільки позивач не є прокурором, яка успішно пройшла атестацію, то у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови КМУ, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови №505. За таких обставин, відсутні правові підстави стверджувати, що відповідний орган прокуратури допустив протиправну бездіяльність в частині нарахування та виплати позивачу заробітної плати. Доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів надана правильно, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги до Житомирської обласної прокуратури.

8. Скаржник указує, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, ухваленими судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи.

9. Як підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 , посилаючись на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, визначила пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Також скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій її права за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції.

10. ОСОБА_1 зазначає про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм частини другої статті 13 Закону №1402-VIII і частини четвертої статті 78 КАС України, викладених у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2022 року в справі №640/10625/21 та від 02 листопада 2022 року в справі №140/6115/21, стосовно преюдиційного характеру обставин, встановлених у інших справах, та звільнення осіб, які беруть участь у справі, від повторного доказування цих обставин, а також щодо збереження преюдиції як при зміні законодавства, так і зміні судової практики.

11. Суди попередніх інстанцій, як стверджує ОСОБА_1 , необґрунтовано відмовили у задоволенні її позовних вимог, оскільки судовим рішенням у справі №240/13819/20, що набрало законної сили, встановлено її право на отримання заробітної плати з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), за відсутності факту успішного проходження атестації та переведення до Житомирської обласної прокуратури. Тому вказана обставина, у силу приписів частини другої статті 13 Закону №1402-VIII та частини четвертої статті 78 КАС України, має юридичні наслідки та не підлягає доказуванню при розгляді позову в справі №240/13969/22.

12. ОСОБА_1 указує, що у справі №240/13969/22 суди першої та апеляційної інстанцій надали іншу оцінку одному і тому ж питанню між тими ж сторонами, ніж у справі №240/13819/20, у результаті чого фактично замінили рішення суду в цій справі новим, що призвело до порушення принципів правової визначеності та остаточності судового рішення, а також положень пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. Водночас скаржник наголошує, що Рішенням Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №8-р/(ІІ)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX з тих же підстав, що зазначені у рішенні суду в справі №240/13819/20, а тому, ухвалюючи судові рішення у справі №240/13969/22, суди мали знати про це і не могли ставити під сумнів законність судового рішення у справі №240/13819/20, проте незаконно переоцінили обставини цієї справи та прийняли протилежне рішення.

13. ОСОБА_1 стверджує, що оскаржувані судові рішення у справі №240/13969/22 не відповідають вимогам частин першої-четвертої статті 242 КАС України. Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували приписів статті 9 КАС України, не дотрималися принципів диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин справи, не надали оцінку всім доказам у справі, зокрема, листам Житомирської обласної прокуратури від 27 серпня 2021 року та від 23 березня 2023 року щодо нарахування позивачу на день звільнення (30 квітня 2020 року) заробітної плати відповідно до статті 81 Закону №1697-VII, виходячи з посадового окладу в розмірі 46160 грн, не врахували її доводів щодо необхідності застосування Рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №8-р/(ІІ)/2023 та рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), неправильно вирішили цей спір.

14. ОСОБА_1 також зазначає про нерозгляд судами її клопотань щодо залишення без розгляду відзиву на позовну заяву від 23 серпня 2022 року та пояснень від 07 жовтня 2022 року Житомирської обласної прокуратури, що суд апеляційної інстанції не перевірив та не надав оцінку доводам апеляційної скарги, не надав відповіді на наведені нею аргументи, а також, з огляду на швидкий розгляд справи, не надав їй можливості скористатися правом на подання відповіді на відзив відповідача на апеляційну скаргу. У цій справі, як указує скаржник, не було вчинено дій, які охоплюються процесуальними обов`язками під час адміністративного провадження у судах першої та апеляційної інстанцій.

IV. Рух справи у суді касаційної інстанції

15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Прокопенка О.Б., Радишевської О.Р. ухвалою від 13 травня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

16. Житомирська обласна прокуратура 22 травня 2024 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року - без змін, оскільки вони, на думку відповідача, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

17. 17 червня 2024 року та 12 серпня 2024 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшли клопотання про залишення без розгляду відзиву Житомирської обласної прокуратури на касаційну скаргу від 22 травня 2024 року, оскільки такий підписаний особою, яка не має права на вчинення таких дій.

18. 24 вересня 2024 року Житомирська обласна прокуратура подала до Верховного Суду заперечення на клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду відзиву відповідача від 22 травня 2024 року.

19. 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 знову подала до Верховного Суду клопотання про залишення без розгляду відзиву Житомирської обласної прокуратури від 22 травня 2024 року в справі №240/13969/22, який підписаний її представником О.Слівінським .

20. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2024 року, який здійснено на підставі розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року №1338/0/78-24 (на підставі службової записки судді-доповідача Кашпур О.В. від 03 грудня 2024 року №47949/24 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судової справи, у зв`язку з звільненням судді Прокопенка О.Б. , який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи) для розгляду справи №240/13969/22 (провадження №К/990/16685/24) здійснено заміну судді Прокопенка О.Б. на суддю Уханенка С.А.

21. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 05 грудня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 06 грудня 2024 року.

V. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

22. Наказом прокурора Житомирської області від 28 квітня 2020 року №97к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області та органів прокуратури Житомирської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII 30 квітня 2020 року. Підстава: рішення кадрової комісії №2 від 09 квітня 2020 року №328.

23. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 26 листопада 2020 року в справі №240/7715/20 позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував рішення кадрової комісії №2 від 09 квітня 2020 року №328 про неуспішне проходження начальником відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Визнав протиправним і скасував наказ прокурора Житомирської області від 28 квітня 2020 року №97к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області та органів прокуратури Житомирської області з 30 квітня 2020 року. Поновив ОСОБА_1 з 01 травня 2020 року на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області. Стягнув з прокуратури Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 травня 2020 року по 26 листопада 2020 року в сумі 201895,20 грн. Допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

24. Наказом керівника Житомирської обласної прокуратури від 16 червня 2021 року №355к на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року в справі №240/7715/20 скасовано наказ прокурора Житомирської області від 28 квітня 2020 року №97к про звільнення ОСОБА_1 і поновлено її на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області та в органах прокуратури Житомирської області з 01 травня 2020 року. У цьому наказі вказано про посадовий оклад згідно зі штатним розписом.

25. Доказів того, що у період з 01 травня 2020 року ОСОБА_1 була переведена на посаду начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Житомирської обласної прокуратури або що у період з 01 травня 2020 року вона успішно пройшла атестацію до суду надано не було.

26. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 02 грудня 2020 року в справі №240/13819/20, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо нездійснення нарахування та виплати всіх належних сум при звільненні ОСОБА_1 . Зобов`язав Житомирську обласну прокуратуру здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період із 26 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону №1697-VII.

27. Наказом керівника Житомирської обласної прокуратури від 30 червня 2021 року №248к начальнику відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 20 січня 2021 року по 19 січня 2022 року тривалістю 15 календарних днів з 12 по 26 липня 2021 року включно.

28. Наказом керівника Житомирської обласної прокуратури від 26 листопада 2021 року №546кв начальнику відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 надано невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 20 січня 2020 року по 19 січня 2021 року тривалістю 20 календарних днів з 01 по 20 грудня 2021 року включно.

29. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року в справі №240/7715/20 скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Житомирської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії.

30. Наказом керівника Житомирської обласної прокуратури від 05 січня 2022 року №3к скасовано наказ Житомирської обласної прокуратури від 16 червня 2021 року №355к про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області та в органах прокуратури Житомирської області з 01 травня 2020 року. Підстава: постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року в справі №240/7715/20.

31. Після поновлення ОСОБА_1 наказом керівника Житомирської обласної прокуратури від 16 червня 2021 року №355к на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області посадовий оклад їй було встановлено відповідно до Постанови №505.

32. Уважаючи, що у період з 16 червня 2021 року по 05 січня 2022 року включно позивачу посадовий оклад мав бути встановлений у розмірі відповідно до статті 81 Закону №1697-VII, як у період до її звільнення з 26 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року, що встановлено рішенням суду в справі №240/13819/20, що набрало законної сили, у зв`язку з чим вона має право на доплату незаконно недоплаченої заробітної плати, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

VІ. Позиція Верховного Суду

33. Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. За приписами частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

36. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №240/13969/22 стало посилання ОСОБА_1 на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

37. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

38. Як установлено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (частини перша-четверта).

39. Отже, судове рішення є законним і обґрунтованим тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин.

40. Право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення.

41. Щоб судове рішення вважалося належно мотивованим, недостатньо просто процитувати закон і перерахувати докази, надані сторонами. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь ухваленого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла.

42. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України» (від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04), «Бендерський проти України» (від 15 листопада 2007 року, заява №22750/02), «Сокуренко і Стригун проти України» (від 20 липня 2006 року, заяви №29458/04 та №29465/04)) закріплене у статті 6 Конвенції право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується.

43. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 червня 2021 року в справі №11-104сап21, вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

44. За правилами статті 308 КАС України, яка визначає межі перегляду судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

45. Відповідно до вимог, установлених у пункті 3 частини першої статті 322 КАС України, у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються: а) встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; б) доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

46. За приписами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. Як зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 18 квітня 2024 року, на виконання рішення суду ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області. Жодних доказів того, що позивач у період з 01 травня 2020 року була переведена на посаду начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Житомирської обласної прокуратури або що ОСОБА_1 у період з 01 травня 2020 року успішно пройшла атестацію суду надано не було. Отже, позивач не є прокурором, яка успішно пройшла атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови КМУ, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови № 505. За таких обставин, відсутні правові підстави стверджувати, що відповідний орган прокуратури допустив протиправну бездіяльність в частині нарахування та виплати позивачу заробітної плати.

48. За висновками суду апеляційної інстанції, доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів надана правильно, а відтак, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Судове рішення відповідає вимогам закону, а саме вимогам частин першої-третьої статті 242 КАС України.

49. Суд апеляційної інстанції констатував, що, переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи і правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

50. Водночас Верховний Суд уважає слушними аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 у частині того, що суд апеляційної інстанції не перевірив та не надав належної оцінки доводам її апеляційної скарги.

51. Суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на доводах та вимогах апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, та, за наслідками розгляду апеляційної скарги, у своїй постанові повинен зазначати, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, а не обмежуватися лише формальними висновками, зокрема, щодо їхньої необґрунтованості та недоведеності.

52. У оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, проте не надав вичерпних і вмотивованих відповідей на викладені ОСОБА_1 доводи в апеляційній скарзі.

53. Суд апеляційної інстанції не перевірив аргументів ОСОБА_1 щодо її права на нарахування та виплату заробітної плати відповідно до статті 81 Закону №1697-VII у світлі наявності рішення суду в справі №240/13819/20, що набрало законної сили, а також не надав правової оцінки висновкам суду першої інстанції щодо розгляду цієї частини доводів позивача.

54. Суд апеляційної інстанції також не надав жодної оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу необхідності застосування рішень ЄСПЛ і порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема, щодо: нерозгляду її клопотань про залишення відзиву від 23 серпня 2022 року та пояснень від 07 жовтня 2022 року Житомирської обласної прокуратури без розгляду; ненадання оцінки листам Житомирської обласної прокуратури від 27 серпня 2021 року та від 23 березня 2023 року, в яких, як указує ОСОБА_1 , зазначено, що на день її звільнення з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області, а саме 30 квітня 2020 року, їй нараховано заробітну плату відповідно до статті 81 Закону №1697-VII, виходячи з посадового окладу в розмірі 46160 грн; порушення норм статті 78 КАС України та ігнорування судового рішення у справі №240/13819/20; безпідставного застосування до спірних правовідносин відповідних висновків Верховного Суду, а також залишення поза увагою доводів позивача, зокрема, про необхідність застосування Рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №8-р/(ІІ)/2023.

55. Умотивованих відповідей на аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 у постанові суду апеляційної інстанції фактично не наведено.

56. Отож суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , не перевірив належним чином доводів цієї апеляційної скарги, не навів переконливих мотивів для їхнього спростування та не зазначив підстав, через які залишив їх без задоволення.

57. Наведене свідчить про те, що Сьомий апеляційний адміністративний суд порушив норми процесуального права, не виконав належним чином приписів статей 242 308 322 КАС України, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 18 квітня 2024 року не відповідає вимогам статей 242 322 КАС України, а тому, з огляду на приписи статті 353 КАС України, підлягає скасуванню із направленням справи №240/13969/22 на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду, під час якого необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , і, за наслідками розгляду апеляційної скарги, прийняти законне і обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

58. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд не розглядає і не надає оцінку іншим доводам, викладеним ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

59. Водночас Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотань ОСОБА_1 щодо залишення без розгляду відзиву на касаційну скаргу Житомирської обласної прокуратури від 22 травня 2024 року, який підписаний її представником О.Слівінським , у зв`язку з відсутністю в останнього повноважень на підписання та подання цього відзиву, оскільки до відзиву додано достатній перелік підтверджувальних документів щодо наявності у О.Слівінського повноважень для підписання та подання цього відзиву від імені Житомирської обласної прокуратури.

VІІ. Судові витрати

60. Підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року в справі №240/13969/22 скасувати.

3. Справу №240/13969/22 направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко