ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2025 року
м. Київ
справа №240/14574/24
адміністративне провадження № К/990/15441/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №240/14574/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Полотнянка Ю.П., суддів - Драчук Т.О., Смілянця Е.С.),
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704) у період з 29 січня 2020 року по 20 квітня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за період з 29 січня 2020 року по 20 квітня 2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови №704 в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року (з урахуванням ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року про виправлення описки) позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 20 квітня 2023 року грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;
- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29 січня 2020 року по 20 квітня 2023 року сум грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 27 січня 2025 року (зареєстрована в суді апеляційної інстанції 30 січня 2025 року) подала апеляційну скаргу.
4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2025 року визнано неповажними причини пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 строку звернення до суду з апеляційною скаргою та відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою.
5. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року залишено без руху. Запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку.
6. Визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження суд установив, що повний текст спірного рішення доставлено до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 16 грудня 2024 року, а тому останнім днем строку звернення до суду з апеляційною скаргою є 16 січня 2025 року.
7. Зазначив, що із апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду 27 січня 2025 року, тобто, з порушенням тридцятиденного строку звернення до суду, та не зазначив непереборних або таких, що не залежали від його волі обставин, що перешкоджали б йому звернутись до суду із апеляційною скаргою у строк, установлений КАС України.
8. Зауважив, що відсутність коштів на рахунку відповідача, несвоєчасна сплата судового збору, не може бути підставою для визнання поважності причин пропуску строку звернення до суду.
9. Щодо доводів апелянта в частині переміщення кадрових офіцерів, відповідальних за проведення претензійно-позовної роботи, колегія суддів зазначила, що суб`єкт владних повноважень не обмежений одним представником. Суд вважав, що несвоєчасні дії щодо подання апеляційної скарги у зв`язку з внутрішніми рішеннями суб`єкта владних повноважень, в частині кадрових питань, не можуть носити негативний наслідок для іншої сторони, а також вважатись належною підставою для поновлення строків у зв`язку з їх пропущенням.
10. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції констатував, що можливість своєчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер, а тому відсутні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
11. На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 29 березня 2025 року (зареєстровано в суді апеляційної інстанції 31 березня 2025 року) Військова частина НОМЕР_1 подала до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване підставами, аналогічними викладеним у тексті апеляційної скарги.
12. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
14. Із урахуванням викладеного апеляційний суд вирішив, що наведені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження, не є поважними, а тому у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
15. Не погоджуючись із такою ухвалою суду апеляційної інстанції Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року та направити справу №240/14574/24 до цього ж суду для продовження розгляду.
16. Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваного судового рішення відповідач зазначає про фінансову неспроможність своєчасно сплатити судовий збір, що не залежало від волевиявлення Військової частини НОМЕР_1 . Скаржником, у свою чергу, вживалися заходи щодо своєчасної сплати судового збору, а саме було подано відповідний рапорт на командира Військової частини НОМЕР_1 №843/6198-в від 31 грудня 2024 року, після чого було подано до Вищого командування (до Військової частини НОМЕР_2 ) відповідну заявку на фінансування сплати судового збору.
17. Окрім викладеного указав про значну кількість судових справ, які перебувають на обліку у Військовій частині НОМЕР_1 , та зауважив, що апеляційну скаргу по цій справі подано 27 січня 2025 року, яку опрацьовано у максимально короткий строк з дня сплати судового збору з урахуванням значного навантаження.
18. Також зазначив, що своєчасному поданню апеляційної скарги завадив факт перебування особового складу військової частини на бойовому завданні щодо стримування збройної агресії російської федерації.
19. Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу відповідача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.
ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
20. Касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 надійшла до Верховного Суду 14 квітня 2025 року.
21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2025 року для розгляду справи №240/14574/24 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
22. Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №240/14574/24.
23. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2025 року справу №240/14574/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IV. Позиція Верховного Суду
24. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
26. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
27. За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
28. Право на апеляційне оскарження визначено положеннями статті 293 КАС України.
29. Частиною другою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
30. За загальним правилом строк на апеляційне оскарження регламентований статтею 295 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
31. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
32. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
- на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
- на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
33. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
34. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
35. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
36. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
37. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, установлені законом.
38. Як свідчать матеріали справи, Військова частина НОМЕР_1 була обізнана про наявність судового провадження у цій справі, оскільки нею був поданий відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.34-37).
39. Рішення суду першої інстанції постановлено у порядку письмового провадження 16 грудня 2024 року (а.с.51-58), а його копію доставлено до Електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» 16 грудня 2024 року о 23:39 год, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа, наявною у матеріалах справи та підписаною відповідальним працівником ОСОБА_2 (а.с.59, зворотна сторона), та не заперечується відповідачем.
40. Апеляційну скаргу на зазначене рішення направлено до суду апеляційної інстанції 27 січня 2025 року та зареєстровано 30 січня 2025 року, тобто з пропуском строку, установленого пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України.
41. У тексті касаційної скарги відповідач переконує, що фінансова неспроможність своєчасно сплатити судовий збір, не залежала від волевиявлення Військової частини НОМЕР_1 . Скаржник вживав заходів щодо своєчасної сплати судового збору, а саме подав відповідний рапорт на командира Військової частини НОМЕР_1 №843/6198-в від 31 грудня 2024 року, після чого було подано до Вищого командування (до Військової частини НОМЕР_2 ) відповідну заявку на фінансування сплати судового збору.
42. Окрім викладеного указав про значну кількість судових справ, які перебувають на обліку у Військовій частині НОМЕР_1 , та зауважив, що апеляційну скаргу по цій справі подано 27 січня 2025 року, яку опрацьовано у максимально короткий строк з дня сплати судового збору з урахуванням значного навантаження.
43. Також, зазначив, що своєчасному поданню апеляційної скарги завадив факт перебування особового складу військової частини на бойовому завданні щодо стримування збройної агресії російської федерації.
44. Перевіривши указані доводи колегія суддів зазначає таке.
45. Як зазначалось вище, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
46. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
47. При вирішенні питання про поновлення строку у межах кожної конкретної справи суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
48. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення установленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
49. Пункт 2 частини третьої статті 2 КАС України визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Указаний припис віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
50. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
51. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
52. Колегія суддів зауважує, що упорядкування внутрішніх процедур суб`єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв`язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону, у тому числі щодо своєчасної сплати судового збору, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
53. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо великої кількості судових справ за участі Військової частини НОМЕР_1 , що перебувають у провадженні судів різних інстанцій, оскільки ці обставини стосуються внутрішньої організації роботи відповідача та не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.
54. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №761/28821/20, де наголошувалось на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Верховний Суд у вищевказаній постанові відзначав, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
55. Верховний Суд зауважує, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
56. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення.
57. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
58. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
59. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
60. Ураховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, а тому підстави для задоволенні касаційної скарги відсутні.
V. Висновок щодо розподілу судових витрат
61. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 350 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №240/14574/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду