ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 240/15141/22

провадження № К/990/23674/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року (у складі: головуючого судді - Липи В.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року (у складі колегії: головуючого судді - Сторчака В.Ю., суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С.) у справі №240/15141/22,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

Визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_2 з військової служби без проведення остаточного розрахунку, а саме без проведення виплати належного грошового забезпечення в сумі 21 311,10 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за 565 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 01.11.2020 по 19.05.2022 включно, обчислений шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення за останні два місяці служби на кількість днів затримки виплати грошового забезпечення.

2. У вказаній позовній заяві, окрім іншого, вказувалось, що із цим позовом позивач має право звернутись без обмеження будь-яким строком згідно із частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

3. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки протягом десяти днів з дня її вручення шляхом надання (надіслання) до Житомирського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши підстави для поновлення строку та докази поважності причин його пропуску, оформленої з урахуванням вимог статті 167 КАС України.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати, а тому звернення звільненого працівника до суду обмежено строками позовної давності. Суд першої інстанції зазначав, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення частини 5 статті 122 КАС України, як норми спеціального процесуального закону.

5. Суд першої інстанції вказував, що остаточний розрахунок (зараховано на картковий рахунок) з позивачем проведено 20.05.2022 щодо доплати грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №240/6465/21, проте до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише 22.07.2022 тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

6. На виконання вимог ухвали суду, 29 серпня 2022 року до суду першої інстанції надійшла заява про поновлення строків звернення до суду, в обґрунтування якої зазначалось, що у зв`язку із повномасштабною збройною агресією російської федерації з 24.02.2022 позивач був змушений залишити місце проживання та виїхати за межі Житомирської області, та він не мав фізичної можливості підготувати позовну заяву і необхідні докази для звернення до суду, оскільки повернувся в с. Іванківці, Житомирського району лише 20.07.2022 тощо. Окрім того, повторно було зазначено, що строк звернення до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не обмежений жодним терміном, з огляду на положення трудового законодавства.

7. 22 грудня 2022 року до суду першої інстанції від позивача повторно надійшла заява про поновлення строків звернення до суду, в якій додатково зазначалось, що у зв`язку із повномасштабною збройною агресією російської федерації з 24.02.2022 позивач добровільно призвався до Збройних Сил України та з цього часу виконував та виконує обов`язки військової служби щодо захисту Батьківщини, та під час проходження військової служби позивач не мав фізичної можливості підготувати позовну заяву і необхідні докази для звернення до суду. Поряд з цим, доводи щодо строку звернення до суду аналогічні тим, що були зазначені у попередній заяві.

8. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

9. До суду першої інстанції 07 березня 2023 року від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, у зв`язку з пропуском місячного строку, визначеного частиною 5 статті122 КАС України.

10. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.03.2023, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023, позовну заяву залишено без розгляду з підстав, визначених частиною 3 статті 123 КАС України.

11. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, спірні правовідносини пов`язані зі звільненням позивача з публічної служби і до них підлягають застосуванню саме положення частини 5 статті 122 КАС України, оскільки такі положення є спеціальними по відношенню до статті 233 КЗпП України.

12. Суди попередніх інстанцій зазначали, що оскільки остаточний розрахунок з позивачем відбувся 20.05.2022, то кінцевим строком звернення до суду з вимогою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було 20.06.2022, а звернувшись до суду з даним позовом 22.07.2022, позивач пропустив місячний строк, передбачений чинним законодавством України. На переконання судів попередніх інстанцій, доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

14. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями у цій справі, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 та ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24.03.2023, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

15. Скаржник зазначає, що позивач на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху надав суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, однак підстави, вказані у такій заяві не були визнані судом неповажними, що свідчить про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, передбачених частиною 3 статті 123 КАС України.

16. Позивач зазначає, що до цих позовних вимог підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому спірні суми. Позивач вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки відлік тримісячного строку розпочинався 20.05.2022, а позов надійшов 22.07.2022.

18. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду від сторони позивача не надходило, що в силу частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

19. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 04.07.2023.

20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

21. Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №240/15141/22.

22. Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

25. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

26. Частиною 1 статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

27. Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

29. Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

30. Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

31. Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

32. Строки звернення до місцевого загального суду за вирішенням трудових спорів визначені статтею 233 КЗпП України (в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції), відповідно до частин 1-2 якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

33. Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни, зокрема, до статті 233 КЗпП України, відповідно до частин 1-2 якої (у новій редакції) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

34. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 240/532/20 (постанова від 11 лютого 2021 року) відступив від висновків, зроблених у його численних постановах, та визначився із застосуванням положень статей 233 Кодексу законів про працю України, статті 122 КАС України, а саме - про обмеження права на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку.

35. Таким чином, оскільки спірні правовідносини пов`язані зі звільненням позивача з публічної служби, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосування саме положення частини 5 статті 122 КАС України. З цих підстав, посилання позивача на приписи статті 233 КЗпП України є помилковими.

36. Подібні за змістом висновки висловлені також Верховним Судом у постанові від 17.11.2022 у справі №520/12661/19.

37. Посилаючись на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/12623/19, позивач помилково ототожнює правову природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу із середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні.

38. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, остаточний розрахунок з позивачем відбувся 20.05.2022, а тому кінцевим строком звернення до суду з вимогою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було 20.06.2022. Таким чином, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що звернувшись до суду з даним позовом 22.07.2022, позивач пропустив місячний строк, передбачений чинним процесуальним законодавством.

39. А тому є необґрунтованими доводи касаційної скарги в частині застосування до спірних правовідносин строків, передбачених загальним трудовим законодавством (ст. 233 КЗпП України).

40. Тим не менш, як видно зі змісту оскаржуваних судових рішень, підставою для залишення без розгляду позовної заяви була частина 3 статті 123 КАС України, яка передбачає, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

41. Таким чином, виходячи із обставин у цій справі та змісту указаної процесуальної норми, слід визначити, що умовою для залишення позовної заяви без розгляду була би, якщо підстави, вказані позивачем у заяві, визнані судом неповажними.

42. Повертаючись до матеріалів даної справи встановлено, що у ній міститься дві заяви від сторони позивача, в яких, окрім як застосування строків звернення до суду, передбачених трудовим законодавством, вказувались підстави, які зумовили неможливість швидшого звернення до суду із цим позовом. Такими підставами були, зокрема, залишення місця проживання у зв`язку із повномасштабною збройною агресією російської федерації з 24.02.2022 та, як указує позивач, добровільний вступ останнього у лави ЗСУ тощо.

43. Як видно зі змісту оскаржуваних судових рішень, залишаючи позовну заяву без розгляду, зазначеним підставам несвоєчасного звернення до суду із цим позовом судом першої інстанції оцінки надано не було, та вони (підстави) судом неповажними не визнавались. Суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обмежився лише оцінкою застосування спеціальних строків звернення до суду, передбачених частиною 5 статті 122 КАС України, без надання оцінки поважності причинам пропуску строку звернення до суду із цим адміністративним позовом.

44. Таким чином, суд першої інстанції передчасно ухвалив залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , не надавши оцінки всім зазначеним стороною позивача обставинам. Суд апеляційної інстанції, залишивши без змін таке судове рішення, не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права та зміст матеріалів справи.

45. А тому, доводи касаційної скарги частково знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, що зумовлює скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

46. Окрім цього, Верховний Суд звертає увагу на таке.

47. Процедуру залишення позовної заяви без руху та її наслідки в адміністративному судочинстві врегульовано статтею 169 КАС України.

48. Так, відповідно до абзацу першого частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

49. Абзацом першим частини 2 статті 169 КАС України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

50. Відповідно до частини 3 статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

51. Частина 3 статті 169 визначає випадки, у яких позовна заява повертається позивачеві, якими, зокрема, є: якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (пункт 9).

52. Водночас, відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

53. Таким чином, після залишення даної позовної заяви без руху у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, суд першої інстанції міг ухвалити такі судові рішення:

1) визнавши причини пропуску строку звернення до суду поважними, прийняти позовну заяву до розгляду і постановити ухвалу в порядку статті 171 КАС України (відкриття провадження у справі);

2) у випадках передбачених частиною 2 статті 123 КАС України, визнавши причини пропуску строку звернення до суду неповажними, постановити ухвалу про повернення позовної заяви.

54. Як видно із матеріалів даної справи, вірно встановивши несвоєчасне звернення до суду із цим позовом, суд першої інстанції ухвалою від 08.08.2022 позовну заяву залишив без руху, у якій (ухвалі) вказав на необхідність усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду. Однак, після подання позивачем заяв, питання про усунення недоліків позовної заяви судом першої інстанції так і не вирішувалось; натомість мало місце відкриття провадження у справі та висновки суду щодо відповідності цієї позовної заяви вимогам статей 160 161 172 КАС України після більше як п`ять місяців з моменту залишення позовної заяви без руху.

55. Із урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що за таких обставин у позивача могли виникнути легітимні очікування щодо усунення недоліків його позовної заяви та щодо розгляду цієї справи по суті, що дало б йому можливість передбачити й планувати свої дії, з огляду на очікуваний результат.

56. Також колегія суддів зазначає, що поняття «легітимні очікування», головним чином походять від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. У юридичній практиці зазначений термін також має такі альтернативні назви як правомірні, законні, розумні або виправдані сподівання. Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захист «малої людини» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу (пункти 75, 77 постанови Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №580/1300/22).

57. Однак, залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 у цій справі, наведене залишилось поза увагою судами попередніх інстанцій.

58. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

59. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

60. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

61. Враховуючи викладене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 2 5 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №240/15141/22 скасувати.

3. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Житомирського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду