ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 240/19713/24
адміністративне провадження № К/990/47424/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Бевзенка В.М., Кравчука В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 (суддя Горовенко А.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 (колегія суддів у складі: судді-доповідача Курка О. П., суддів Шидловського В.Б., Боровицького О.А.) у справі №240/19713/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Державної казначейської служби України, у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021, виходячи із 6 мінімальних пенсій за віком;
стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 505490,54 грн, заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2 Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.10.2024 позов залишив без руху з підстав пропущення строку звернення до суду, не зазначення у прохальній частині позову вимог щодо кожного з відповідачів та встановив позивачці десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви (її копії для відповідачів), із зазначенням прохальної частини позовних вимог щодо кожного з відповідачів відповідно до вимог чинного законодавства та доказів наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог та з урахуванням розмежування змісту позовних вимог у з урахуванням частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та докази на підтвердження поважності причин його пропуску.
3. На виконання вимог цієї ухвали представник позивачки у визначений судом строк подав до суду заяву за вх.№59064/24 про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом зазначив, що позивачка оскаржує дії відповідача щодо протиправності виплати пенсії за нормою закону, яка визнана неконституційною, як у 2021 році так і в 2024 році (Рішення Конституційного суду України від 03.04.2024 №4-р(І)/2024). Тому застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем права на отримання соціальних виплат.
Вказує, що Конституційними Судом України у Рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 зроблено нові висновки стосовно цього питання, що слугувало приводом звернення до суду саме зараз і тому просить поновити строк звернення до суду.
4. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 05.11.2024, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024, визнав неповажними причини пропуску позивачем строку та повернув позовну заяву позивачці.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Підставою для повернення позову стали висновки суду першої інстанції про пропуск позивачкою строку звернення з позовом до суду, який визначений частиною 2 статті 122 КАС України, а зазначені позивачкою підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом є неповажними.
6. Суди дійшли висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки позивачка не надала суду достатніх та переконливих аргументів в підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для її звернення до суду, які б завадили їй звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
7. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржниця визначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
9. Як на підставу касаційного оскарження скаржниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 122 КАС України щодо застосування строків звернення до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності органів пенсійного фонду та виплати пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021, виходячи із 6 мінімальних пенсій за віком, стягнення матеріальної шкоди за невиплату цієї пенсії.
10. Крім того, підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржниця визначає положення підпунктів «а», «в» частини п`ятої статті 328 КАС України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
11. Скаржниця посилається на те, що справа має для неї виняткове значення, позаяк можливість розгляду справи по суті безпосередньо впливає на захист її порушених прав з боку держави, зокрема несвоєчасної виплати їй пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021, виходячи із 6 мінімальних пенсій за віком.
12. Відповідач відзив на касаційну скаргу у встановлені судом строки не надав до суду, що не перешкоджає її розгляду.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, виходить з такого.
14. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
15. Положення статті 2, частини четвертої статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржниці є неприйнятними з огляду на таке.
17. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
18. Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
20. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного процесуальним законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
21. Причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
22. Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
23. Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 16.09.2021 у справі № 560/5412/20, від 01.06.2022 у справі № 460/100/21, від 29.03.2023 у справі № 380/10073/20, від 04.07.2023 у справі №620/4707/22, від 20.07.2023 у справі №420/8355/22.
24. Так, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
25. При цьому, згідно із частиною тринадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, не пізніше наступного дня постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
26. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, згідно із частиною першою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
27. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
28 Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
29. Тож, вирішення питання строків звернення до суду можливе як до відкриття провадження у справі так і після, так само як і застосування судом наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду.
30. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
31. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
32. За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
33. Залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки за встановлення обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з`ясування причин пропуску цього строку.
34. Слід зазначити й те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №800/30/17 зауважила, що вжиття конструкції "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
35. У постанові Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №640/8010/20 зроблено загальний висновок про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
36. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону №1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
37. Судами установлено, що підставою для виникнення правовідносин, які стали предметом спору у цій справі стала невиплата позивачці пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021, виходячи із 6 мінімальних пенсій за віком.
38. У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що пенсія позивачці за період з 01.01.2015 по 30.06.2021, виходячи із 6 мінімальних пенсій за віком, не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
39. Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
40. Звернувшись до суду з цим позовом у жовтні 2024 року, позивачка заявила позовні вимоги з 01.01.2015 по 30.06.2021, тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України,
41. Починаючи з 2015 року позивачка мала можливість дізнатись про порушене, на її думку, право та про наявність підстав звернення до суду позивачка дізналася у січні 2015 року, коли не отримала пенсію виходячи із 6 мінімальних пенсій за віком пенсії годувальника. Однак, як встановлено судами, з цим позовом позивачка звернулася до суду лише у жовтні 2024 року.
42. Оскільки позивачка про наявність підстав для звернення до суду з цим позовом дізналася щонайменше у 2015 році, а цей позов подано ним у жовтні 2024 року, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що позивачка пропустила строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
43. Поряд із цим процесуальний закон не виключає можливості поновлення строку звернення до суду, якщо буде доведено наявність поважних підстав для цього.
44. При цьому, колегія суддів зазначає, що встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин.
45. Зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 зазначено, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду, а отже й для поновлення вказаного строку, визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
46. З урахуванням положень статей 122 123 КАС України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
47. Однак, позивачка на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 22.10.2024, якою її позов було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, в частині надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вказанням підстав поважності його пропуску, не зазначила про поважні причини пропуску строку та не надала суду відповідні докази в підтвердження цього.
48. Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про пропущення позивачкою строку звернення до суду з цим позовом. Суди не допустили порушень норм процесуального права під час розгляду справи.
49. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування приписів КАС України щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а відтак і про повернення цього позову.
50. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.
51. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 КАС України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі №240/19713/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя В.М. Кравчук