№ 240/26091/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

м. Київ

справа №240/26091/23

адміністративне провадження № К/990/6228/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 240/26091/23

за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року, постановлене у складі головуючого судді Гуріна Д.М.,

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Полотнянка Ю.П., суддів Смілянця Е.С., Драчук Т. О.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просила:

1.1. визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сладь Т.П. від 16.08.2023 ВП №63804451 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №240/9744/19, виданого 26.10.2020 Житомирським окружним адміністративним судом.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка указувала, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №240/9744/19 зобов`язано ГУПФУ в Житомирській області з 17.07.2018 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

2.1. Вказує, що 16.08.2023 головний державний виконавець виніс постанову ВП №63804451 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 240/9744/19, виданого 26.10.2020 Житомирським окружним адміністративним судом, у зв`язку з тим, що боржник виконав рішення суду.

2.2. Уважає цю постанову протиправною, оскільки з її змісту вбачається, що головний державний виконавець не проводив перевірку виконання боржником безпосередньо перед тим, як прийняти оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, а прийняв її тільки на основі повідомлення боржника. Водночас з 17.07.2018 законодавство України, яким регулюється питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не зазнало будь-яких змін та, оскільки позивачка не втратила права на нарахування та виплату їй підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), то рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі № 240/9744/19 не вичерпало своєї дії.

2.3. Позивачка стверджує, що з 01.10.2022 боржник неправомірно проводить нарахування і виплату їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, з розрахунку мінімальної заробітної плати не у розмірі 6700 грн, як то передбачено Законом про Державний бюджет на 2022 рік, а у розмірі 6500 грн.

2.4. Отже, закінчення виконавчого провадження за наведених обставин, на переконання позивачки, є фактично відмовою від виконання судового рішення, яке не вичерпало своєї дії та не виконано в повному обсязі.

3. Ухвалою суду першої інстанції від 22.09.2023 одночасно з відкриттям провадження за цим позовом залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі ГУ ПФУ в Житомирській області).

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

4. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі № 240/9744/19 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково:

4.1. визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, яка призвела до ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-XII;

4.2. зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-XII в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року;

4.3. визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області, щодо ненарахування та невиплати із 17.07.2018 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII;

4.4. зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити із 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);

4.5. в решті позовних вимог відмовлено.

5. На виконання цього рішення Житомирським окружним адміністративним судом 26.10.2020 в адміністративній справі № 240/9744/19 видано виконавчий лист №6073/2020 щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії за статтею 39 Закону № 796-XII, на підставі якого відділом примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження ВП №63804451 за заявою ОСОБА_1 .

6. На вимогу державного виконавця ГУПФУ в Житомирській області надіслало інформацію та документи на підтвердження виконання судового рішення, а саме: розрахунки суми, що підлягає виплаті по пенсійній справі ОСОБА_1 , витяг про здійснення виплати нарахованої суми. За змістом наданої інформації ГУПФУ в Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі № 240/9744/20 проведено нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону №796-XII за період з 17.07.2018 до 28.02.2022 у розмірі 367555,18 грн, на підтвердження чого до суду надано витяг про здійснення виплати та довідку. З 01.03.2022 виплата доплати до пенсії здійснюється у розмірі визначеному на виконання рішення суду, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

7. На підставі наданої інформації, керуючись вимогами пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду), державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сладь Т.П. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 16.08.2023 ВП №63804451.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі № 240/26091/23, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

8.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення суду у справі №240/9744/20 фактично виконано боржником, у зв`язку з чим у державного виконавця були законні підстави для закінчення виконавчого провадження.

8.2. Суди обох інстанцій підкреслили, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі № 240/9744/20 захищено права позивачки станом на час звернення до суду та зобов`язано відповідача здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії, на виконання якого ГУПФУ в Житомирській області визначило доплату до пенсії позивача з 01.03.2022 у розмірі 13000 грн з розрахунку розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022 (тобто 6500 грн х 2) і ця доплата до пенсії у вказаному розмірі виплачується ОСОБА_1 , що сторонами не заперечується.

8.3. Відхиляючи доводи позивачки про те, що з 01.10.2022 ГУПФУ в Житомирській області застосовується неналежний розмір мінімальної заробітної плати (6500 грн замість установленого на цей період розміру у 6700 грн), суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що судовим рішенням у справі №240/9744/20 не встановлювалася кінцева дата, до якої відповідач зобов`язаний здійснювати нарахування пенсії ОСОБА_1 , виходячи із розміру двох мінімальних заробітних плат, а відтак після ухвалення судового рішення, ГУПФУ в Житомирській області нарахувавши розмір доплати до пенсії, у разі зміни правового регулювання спірних правовідносин, вправі змінити розмір таких виплат, що свідчить про виникнення нового спору між сторонами щодо розміру пенсійних виплат.

8.4. Суди попередніх інстанцій урахували, що з 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

8.5. У цьому зв`язку суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, покликався на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі №200/9195/19-а, згідно з якими за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону України №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають. Наведений висновок обумовив зміну рішення Верховного Суду в частині слів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством про Державний бюджет України на відповідний рік на слова та цифри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

8.6. На підставі наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що положення пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1774-VІІІ визначають нову розрахункову величину, яка підлягає застосуванню під час реалізації положень статті 39 Закону України № 796-ХІІ, а тому незастосування ГУПФУ в Житомирській області з 01.10.2022 нового розміру прожиткового мінімуму для обрахунку доплати до пенсії свідчить про виникнення нового спору між сторонами щодо правильності обрахунку доплати до пенсії.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

9. Не погодившись із судовими рішеннями обох інстанцій ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просить:

- скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі №240/26091/23 та прийняти нову постанову про задоволення її позовних вимог в повному обсязі;

- стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати в загальному розмірі 4831,20 грн, з яких: 1073,60 грн - сплата судового збору за подання до Житомирського окружного адміністративного суду позовної заяви у цій справі; 1610,40 грн - сплата судового збору за подання до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції; 2147,20 грн - сплата судового збору за подання до Верховного Суду касаційної скарги на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі №240/26091/23;

- розгляд цієї касаційної скарги просила здійснити без її участі в судових засіданнях.

9.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідно до пунктів 3 та 4 частини четвертої, підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

9.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржниця посилалася у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 19 Конституції України, частини першої, пункту 1 частини другої статті 18, пункту 9 частини першої статті 39, частин 1-3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», частини першої статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у контексті (не)правомірності винесення постанови про закінчення виконавчого провадження при виконанні рішення суду, яким зобов`язано орган ПФУ здійснити перерахунок (донарахування, нарахування) та виплату пенсії (підвищення до пенсії) без обмеження строком, якщо не відбулось змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення та не змінились умови пенсійного забезпечення одержувача пенсії, з урахуванням обставин, установлених у цій справі.

9.3. Скаржниця звертала увагу Суду, що згідно із законом про Державний бюджет на 2022 рік з 01.10.2022 розмір мінімальної заробітної плати становив 6700 грн, а тому наполягає на тому, що ГУПФУ в Житомирській області з 01.10.2022 повинно було проводити нарахування їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №240/9744/19 у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно із законом про Державний бюджет на 2022 рік, встановлених на 01.10.2022, тобто 13400 (6700 х 2). Одночасно підкреслює, що згідно із законом про Державний бюджет України на 2023 рік з 01.01.2023 розмір мінімальної заробітної плати визначений на рівні 6700 грн, а ГУПФУ в Житомирській області продовжує нараховувати їй означене підвищення у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет на 2022 рік на 01.01.2022 (6500 грн), тобто у розмірі 1300 грн.

9.4. На підставі наведеного ОСОБА_1 уважає, що на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови про закриття виконавчого провадження від 16.08.2023 ВП № 63804451 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №240/9744/19 виконувалося неправильно (не в повній мірі), а тому державний виконавець не мав достатніх правових підстав вважати, що у спірних правовідносинах мало місце повне фактичне виконання судового рішення згідно з виконавчим листом № 240/9744/19, виданим Житомирським окружним адміністративним судом 26.10.2020, та, не здійснивши перевірку виконання боржником цього рішення суду, закінчувати це виконавче провадження.

9.5. Скаржниця підкреслила, що дана справа має для неї виняткове значення, оскільки щомісячно їй недонараховується/неправильно нараховується і, у зв`язку із закінченням виконавчого провадження, не буде правильно нараховуватися присуджене їй судовим рішенням підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону №796-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018, а оскільки спірні правовідносини стосуються великого кола непрацюючих пенсіонерів, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, то справа також становить значний суспільний інтерес, вирішення якої необхідне для формування єдиної правозастосовної практики.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.03.2024 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

11. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11.09.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

13. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

15. Спірні правовідносини виникли з приводу закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018, далі - Закон № 1404-VIII) у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

16. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Статтею 129-1 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

19. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

20. За позицією Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є одним із аспектів права на суд.

21. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

22. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

23. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

24. За приписами пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

25. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

26. Пунктом 1 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

27. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону № 1404-VIII, відповідно до частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

28. За приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

29. Після відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України через відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у контексті спірних правовідносин пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, Верховний Суд сформулював правову позицію щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах у постанові від 21.08.2024 у справі № 240/27324/23. Висновки Суду у вказаній справі є релевантними до обставин цієї справи, колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.

30. Так у справі № 240/27324/23 Верховний Суд з аналізу наведених норм права висновував, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

31. Отже, за висновком Суду у вказаній справі, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі № 240/9744/19 зобов`язано ГУПФУ в Житомирській області з 17.07.2018 нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), на підставі якого видано виконавчий лист.

33. Матеріалами справи підтверджується, що боржник на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі № 240/9744/19 здійснив перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статті 39 Закону № 796-XII, за період з 17.07.2018 до 28.02.2022 у розмірі 367555,18 грн, яка зарахована на розрахунковий рахунок пенсіонера, відкритого у АТ «Ощадбанк», у липні 2023 року, виходячи із двох мінімальних заробітних плат, згідно із законодавством про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто 3723,00 грн, з 01.01.2019 - 4173,00 грн, з 01.01.2020 - 4723,00 грн, з 01.09.2020 - 5000,00 грн, з 01.01.2021 - 6000,00 грн, з 01.12.2021 - 6500,00 грн.

34. ГУПФУ в Житомирській області стверджувало, що з 01.03.2022 виплата доплати до пенсії здійснюється у розмірі визначеному на виконання рішення суду.

35. Так, суди попередніх інстанцій установили, що на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, ГУПФУ в Житомирській області визначило доплату до пенсії позивача з 01.03.2022 у розмірі 13000 грн з розрахунку розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022, тобто 6500 грн х 2. Доплата до пенсії у розмірі 13000 грн виплачується ОСОБА_1 , що сторонами не заперечується.

36. Як слідує із змісту оскаржуваних судових рішень, відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про закриття виконавчого провадження від 16.08.2023 ВП № 63804451, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що судовим рішенням у справі № 240/9744/20 не встановлювалася кінцева дата, до якої відповідач зобов`язаний здійснювати нарахування пенсії ОСОБА_1 , виходячи із розміру двох мінімальних заробітних плат, а відтак, за висновком судів обох інстанцій, після ухвалення судового рішення, ГУПФУ в Житомирській області нарахувавши розмір доплати до пенсії, у разі зміни правового регулювання спірних правовідносин, вправі змінити розмір таких виплат, що свідчить про виникнення нового спору між сторонами щодо розміру пенсійних виплат.

37. Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій спиралися на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, де Велика Палата, переглядаючи в апеляційному порядку рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019, постановленого як судом першої інстанції у зразковій справі, змінила резолютивну частину цього рішення в частині обчислення розміру щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-XII, присудженої позивачці у вказаній справі рішенням, яке переглядалося, виходячи з того, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України № 1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону України № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

38. На підставі наведеного, суди обох інстанцій виснували, що положення пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1774-VІІІ визначають нову розрахункову величину, яка підлягає застосуванню під час реалізації положень статті 39 Закону України №796-ХІІ, а тому незастосування ГУПФУ в Житомирській області з 01.10.2022 нового розміру прожиткового мінімуму для обрахунку доплати до пенсії свідчить про виникнення нового спору між сторонами щодо правильності обрахунку доплати до пенсії.

39. Проте Верховний Суд наголошує, що цей спір не про визначення розміру підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ. Розмір такого підвищення визначений рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі № 240/9744/19, яке набрало законної сили, та присуджений позивачці у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

40. Тож при вирішенні цього спору, предметом якого є рішення державного виконавця щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі № 240/9744/19, суди мали надати оцінку підставам цього позову, серед яких позивачка наголошувала на тому, що означене рішення виконувалося неправильно (не в повній мірі), а тому державний виконавець не мав достатніх правових підстав вважати, що у спірних правовідносинах мало місце повне фактичне виконання судового рішення згідно з виконавчим листом № 240/9744/19, виданим Житомирським окружним адміністративним судом 26.10.2020, та, не здійснивши перевірку виконання боржником цього рішення суду, закінчувати це виконавче провадження.

41. Верховний Суд у постанові від 21.08.2024 у справі № 240/27324/23 у подібних правовідносинах наголосив, що згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23.04.2012 № 21-239а11, від 19.03.2013 № 21-53а13, від 05.11.2013 № 21-293а13, від 07.07.2014 № 21-222а14 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

42. Тож, виходячи з того, що призначене позивачці підвищення до пенсії не обмежувалося строком, а також приймаючи до уваги той факт, що з моменту набрання законної сили судовим рішенням, що підлягало примусовому виконанню, станом на 01.10.2022, так само як і на день розгляду цієї справи судами, зміни до статті 39 Закону № 796-XII чи до інших нормативно-правових актів, якими керувався суд при ухваленні рішення у справі про зобов`язання позивачці здійснити нарахування та виплату такого підвищення до пенсії, зміни не вносилися, Верховний Суд у справі № 240/27324/23 дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Житомирській області зобов`язаний проводити нарахування і виплату доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається станом на момент вчинення таких дій.

43. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд в означеній справі виснував, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, повинен був пересвідчитися не тільки у проведенні виплати заборгованості по нарахованій доплаті до пенсії на виконання рішення суду, а й у правильність виконання рішення суду в частині проведення нарахування та виплати такої доплати у розмірі, визначеному у рішенні суду, на час закінчення виконавчого провадження, чого ним зроблено не було, а тому оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення.

44. За обставин цієї справи примусовому виконанню підлягало рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №240/9744/19, яким при визначенні розміру підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ, застосовано вихідний критерій - мінімальну заробітну плату.

45. Мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.

46. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається у Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обчислення мінімальної заробітної плати або встановлювали її розмір, немає. Інформація про розмір мінімальної заробітної плати є відкритою та не передбачає отримування необхідних для виконання виконавчих документів судових рішень, пояснень, довідок, чи іншої інформації.

47. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 01.10.2022 та статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 01.01.2023 мінімальна заробітна плата становить 6700 грн.

48. За таких обставин та правового врегулювання постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення.

49. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

50. Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне ухвалити нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.

51. За вказаних обставин, враховуючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

52. Позивачка у касаційній скарзі просить стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати у виді сплачених судових зборів за подання адміністративного позову, апеляційної та касаційної скарг.

53. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

54. Частинами першою та сьомою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

55. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

56. З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір згідно фіскального чеку ПН215600426655 від 01.09.2023 у розмірі 1073 грн 60 коп.

57. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1610 грн 40 коп. згідно фіскального чеку ПН215600426655 від 06.11.2023.

58. За подання касаційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2147 грн 20 коп. згідно фіскального чеку ПН215600426655 від 15.02.2024.

59. Оскільки рішення у справі ухвалено на користь ОСОБА_1 , сума судового збору у загальному розмірі 4831 грн 20 коп. за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг має бути стягнута на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі № 240/26091/23 скасувати та ухвалите нове рішення, яким позов задовольнити.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сладь Тетяни Павлівни від 16.08.2023 ВП №63804451 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №240/9744/19, виданого 26.10.2020 Житомирським окружним адміністративним судом.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 43315602; 01001 місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 4831 (чотири тисячі вісімсот тридцять одну) гривню 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

А.Г. Загороднюк

Судді Верховного Суду