ПОСТАНОВА

Іменем України

13 липня 2022 року

Київ

справа №240/26736/21

адміністративне провадження №К/990/9080/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №240/26736/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ГАЗ» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року (суддя Лавренчук О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року (головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді: Боровицький О.А., Курко О.П.),-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ГАЗ» (далі - позивач, ТОВ «ОІЛ ГАЗ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження №373-р від 02 вересня 2021 року;

- зобов`язати ГУ ДПС видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензій ТОВ «ОІЛ ГАЗ» терміном дії з 15 липня 2019 року до 15 липня 2024 року, а саме реєстраційні номери №06010314201900237, №06040314201900240, №06210314201900239, №06080314201900238.

Разом з позовом ТОВ «ОІЛ ГАЗ» подало заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області №373-р від 02 вересня 2021 року про анулювання ліцензій ТОВ «ОІЛ ГАЗ»: №06010314201900237 за адресою місця торгівлі: Житомирська область, Андрушівський район, м.Андрушівка, вул.Зозулинського, буд.15/Б; №06040314201900240 за адресою місця торгівлі: Житомирська область, Брусилівський район, смт.Брусилів, вул.Небесної Сотні, буд,71; №06210314201900239 за адресою місця торгівлі: Житомирська область, Пулинський район, смт.Пулин, вул.Незалежності, буд.95; №06080314201900238 за адресою місця торгівлі: Житомирська область, Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Шевченка, буд.61; до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі;

- зобов`язання ГУ ДПС видалити відповідні записи про анулювання ліцензій ТОВ "ОІЛ ГАЗ" з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування вимог вказаної заяви позивач вказував на очевидність ознак протиправності оспорюваного розпорядження, що полягають, зокрема, у не зазначенні конкретної підстави анулювання ліцензії та здійсненні контролюючим органом перевірки документів, які вже перевірялись у 2019 році при видачі ліцензії. При цьому можливість здійснення позивачем господарської діяльності напряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії. Її анулювання призводить до зупинення господарської діяльності підприємства позивача, що тягне за собою наслідки у вигляді неможливості виплати заробітної плати та невідворотності вивільнення працівників, втрати прибутку, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування, неможливості відновити господарську діяльність та виконати взяті на себе зобов`язання тощо. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, ТОВ «ОІЛ ГАЗ» вказувало, що застосування заходів забезпечення адміністративного позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості та спрямоване на ефективний захист порушеного та оспорюваного права позивача, за яким він звернувся до суду (а.с.37-43).

Ухвалою від 28 вересня 2021 року Житомирський окружний адміністративний суд відмовив ТОВ «ОІЛ ГАЗ» у задоволенні заяви про забезпечення позову. Відмова вмотивована тим, що позивач не надав суду жодних доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності підприємства, зокрема: щодо кількості працівників, яким не можливо буде виплачувати заробітну плату; щодо наявності обладнання, про простій якого вказує ТОВ «ОІЛ ГАЗ»; щодо наявності зобов`язань перед третіми особами, виконання яких буде ускладено внаслідок анулювання ліцензії; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків тощо (а.с.45-48).

25 жовтня 2021 року ТОВ «ОІЛ ГАЗ» повторно звернулось до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення у спосіб, аналогічний викладеному у попередній заяві. В доповнення до раніше викладеного обґрунтування вказано, що на ТОВ «ОІЛ ГАЗ» працює 12 осіб, які у період простою можуть залишитись без роботи та, відповідно, засобів для існування через неможливість здійснення позивачем господарської діяльності в силі прийнятого відповідачем розпорядження про анулювання ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Також позивач не зможе виконувати взяті на себе зобов`язання з оплати оренди обладнання, яке використовується у господарській діяльності, та орендної плати за бетоновані майданчики, на яких знаходиться це обладнання. В силу приписів статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) з моменту одержання розпорядження про анулювання ліцензії суб`єкт господарювання позбавлений права на провадження діяльності, яка була зазначена у такій ліцензії. Це має наслідком: припинення функціонування та демонтаж автозаправних станцій, якими користується позивач у господарській діяльності; укладення договорів на здійснення такого демонтажу, транспортування та зберігання тимчасових споруд, бензинових, дизельних, газових автозаправних станцій і матеріалів; втручання у господарську діяльність позивача до моменту перевірки правомірності прийняття такого розпорядження контролюючим органом, що може зайняти значний проміжок часу. На підтвердження таких доводів ТОВ «ОІЛ ГАЗ» долучило заяви до копії відповідних договорів, штатного розпису, податкового розрахунку за ІІІ квартал 2021 року, розрахунок понесених збитків за період з 04 вересня 2021 року по 21 жовтня 2021 року (а.с.52-112).

Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року, заяву про забезпечення позову задовольнив частково. Вжив заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ГУ ДПС «Про анулювання ліцензії ТОВ «ОІЛ ГАЗ» №343-р від 02 вересня 2021 року до набрання судовим рішенням у справі законної сили. В задоволенні решти вимог заяви відмовив.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що провадження діяльності з роздрібної торгівлі пальним можливе лише за наявності відповідної ліцензії. Долучені до заяви про забезпечення позову документи в повній мірі підтверджують те, що прийняття відповідачем розпорядження про анулювання попередньо виданих позивачу ліцензій має наслідком припинення господарської діяльності останнього, втрату прибутку, неможливість виплати заробітної плати працівникам та можливе їх звільнення, неможливість виконання взятих на себе зобов`язань. Враховуючи співмірність вимог заяви про забезпечення позову із позовними вимогами та обставинами справи, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та третіх осіб, в тому числі трудовому колективу. Крім того, внаслідок невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль. Поряд з цим суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення вимог заяви в частині видалення з реєстру інформації щодо анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, оскільки позивач не надав суду докази, що відповідач вчинив такі дії (а.с.114-119).

Апеляційний суд в повній мірі погодився із викладеними в ухвалі суду першої інстанції висновками та додатково зазначив, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного рішення по суті спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На переконання скаржника, висновки судів попередніх інстанцій, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного розпорядження зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджені оцінкою судами будь-яких доказів. Також суди не зазначили, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити ефективність захисту та унеможливити поновлення порушених прав позивача. Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України. Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій під час розгляду заяви про забезпечення позову не врахували висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 18 травня 2021 року (справа №140/13152/20).

Верховний Суд ухвалою від 07 червня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

ТОВ «ОІЛ ГАЗ» правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до оспорюваного розпорядження відповідач анулював попередньо видані позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №481/95-ВР, анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, без відповідної ліцензії.

Колегія суддів зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

На виконання наведеного суди попередніх інстанцій дослідили долучені позивачем до заяви про забезпечення позову договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 341/03/21 від 19 березня 2021 року, договір поставки газу вуглеводневого скрапленого № 27 від 02 серпня 2020 року, договір поставки № 535-2021 від 03 червня 2021 року, додаткову угоду до Договору поставки №535-2021 від 07 червня 2021 року, в яких покупцем нафтопродуктів, газу виступає ТОВ «ОІЛ ГАЗ».

За наслідками дослідження штатного розпису №1 ТОВ «ОІЛ ГАЗ», введеного у дію з 05 липня 2021 року, суди встановили, що на підприємстві позивача працює 12 осіб.

Також суди дослідили документи, надані позивачем у підтвердження наявності у нього зобов`язань: договір суборенди ділянки від 18 січня 2019 року, договір оренди бетонованого майданчику №01/10 від 01 жовтня 2020 року, договір надання місця на розміщення обладнання для проведення діяльності суб`єкту господарювання від 01 січня 2021 року, договір оренди майданчику від 17 січня 2020 року, договір оренди обладнання №01-4/01/2021 від 01 січня 2021 року, додаткову угоду до Договору оренди №01-4/01/2021 від 01 січня 2021 року.

За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені ТОВ «ОІЛ ГАЗ» обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа №240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа №440/6755/21) дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у даній справі.

Викладений у касаційній скарзі ГУ ДПС довід про ненадання судами оцінки будь-яким доказам, які б підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду чи унеможливить ефективного захисту порушеного права, є безпідставним та спростовується вищенаведеним. Доводів про порушення судами попередніх інстанцій правил оцінки доказів, що визначені статтею 90 КАС України, касаційна скарга не містить, а судом касаційної інстанції такі обставини не встановлені.

Висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 18 травня 2021 року (справа №140/13152/20), не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки вказана постанова ухвалена у неподібних до цієї справи правовідносинах. Так, у зазначеній скаржником постанові Верховний Суд не знайшов підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спорі про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про включення позивача до переліку платників податків, які відповідають пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків на додану вартість. Виходячи з особливостей правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не свідчить про унеможливлення наступної реєстрації цих документів податкової звітності у разі подання платником податків відповідних документів.

Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року про забезпечення позову у справі №240/26736/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко