ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року

м. Київ

справа № 240/38740/21

касаційне провадження № К/990/11598/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мельник Індастріс Груп» (далі - Товариство) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 (суддя Попова О.Г.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2022 (головуючий суддя - Смілянець Е.С., судді - Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мельник Індастріс Груп» до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до суду з позовом до Управління, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.11.2021 №00106830703, №00106800703, №00106850703.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладені висновки акту перевірки про те, що господарська операція з придання позивачем легкового автомобіля Toyota Camry 70 2,5 A/T Elegance засновником Товариства - ОСОБА_1 вчинена поза межами господарської діяльності Товариства та з метою отримання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з бюджету. Позивач вважає, що ця обставина не відповідає дійсності, оскільки представив відповідачу документи, які, як вважає позивач, підтверджують використання автомобіля у господарській діяльності, а контролюючим органом в акті перевірки не наведено жодних доказів недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факт придбання Товариством автомобіля для використання його у господарській діяльності, а також не представлено жодних доказів на підтвердження відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру отримати економічний ефект тощо. Крім того, Товариство наголошує на тому, що підставою для отримання коштів від фізичної особи - засновника Товариства є саме договори про надання поворотної безвідсоткової фінансової позики, що відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджено правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.05.2019 у справі № 813/4013/13-а.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 22.08.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2022, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що висновки контролюючого органу про завищення Товариством податкового кредиту на загальну суму 142978,00 грн. внаслідок відображення у його складі сум податку на додану вартість придбання легкового автомобіля Toyota Camry 70 2,5 А/Т Elegance, є обгрунтованими, що свідчить про правомірність винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також, суди зазначили, що посилання позивача на рішення суду у справі №240/35465/21, за результатами якої був частково задоволений позов Товариства до Управління щодо реєстрації податкової накладної №2 від 22.07.2021, не підтверджує використання легкового автомобіля Toyota Camry 70 2,5 А/Т Elegance в господарській діяльності Товариства та права ОСОБА_1 купувати автомобіль за особисті кошти, перераховані на рахунок Товариства.

Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Скаржник наполягає на тому, що судами не враховано та не наведено мотивів відхилення того аргументу позивача, що єдиним учасником та засновником Товариства є ОСОБА_1 , а відтак він здійснює свої повноваження щодо управління Товариством на підставі статті 65 Господарського кодексу України. Позивач наголошує, що висновок судів попередніх інстанцій щодо купівлі ОСОБА_1 автомобіля за власні кошти, перераховані на рахунок Товариства, є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності і суперечить принципам свободи договору та презумпції правомірності правочину. Також, скаржник посилається на те, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах, а саме - стосовно включення до складу податкового кредиту та подальшого заявлення бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, сплаченої при придбанні Товариством (юридичною особою) автомобіля, який використовується у господарській діяльності, за кошти, отримані на підставі договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від фізичної особи - єдиного засновника та учасника Товариства, який здійснює свої повноваження щодо управління Товариством на підставі положень статті 65 Господарського кодексу України, а тому відповідно до положень пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є підстави для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.04.2023 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.11.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 06.11.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2020 була проведена державна реєстрація Товариства як юридичної особи, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис № 12881020000001343.

Єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства із часткою 100% є ОСОБА_1 .

Видами діяльності, які здійснює Товариство, є: 23.70 - різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю (основний); 32.12 - виробництво ювелірних і подібних виробів; 32.13 - виробництво біжутерії та подібних виробів; 23.99 - виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування; 71.12 - діяльність у сфері інжинірінгу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 08.12 - добування піску, гравію, глин і каоліну; 77.39 - надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 77.11 - надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 - надання в оренду вантажних автомобілів; 52.10 - складське господарство; 46.49 - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 08.11 - добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; неспеціалізована оптова торгівля.

Управління провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої оформлені актом від 07.10.2021 № 9916/06-30-07-03/43725544, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пунктів 198.1, 198.3 статті 198, абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 99990,00 грн.; абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації), на 30942,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, скільки ним занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 12046,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариством з моменту заснування повідомлення про прийняття працівників на роботу до контролюючого органу не подавались. З 10.09.2021 року в Товаристві передбачено одну посаду директора (0,5 штатної одиниці), що передбачено штатним розкладом. Згідно наказу №01/09-21к від 10.09.2021 директором Товариства призначено ОСОБА_1 з 20.09.2021 за основним місцем роботи з неповним робочим днем.

Також, в акті перевірки було вказано, що між ОСОБА_1 (позикодавцем) і Товариством (позичальником) 29.06.2021 був укладений договір №1 про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги в розмірі 1000000,00 грн., відповідно до умов якої позикодавець надав позичальнику поворотну безпроцентну фінансову допомогу для ведення статутної діяльності позичальника в порядку та на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1). Датою надання безпроцентної фінансової допомоги є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальнику (пункт 4.2).

Між ТОВ «Стар-Кар» (продавцем) та Товариством (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу автомобіля №SC-2412 від 29.06.2021, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати та передати, а покупець зобов`язується купити та оплатити транспортний засіб (далі - товар, автомобіль, транспортний засіб) (пункт 1.1). Продавець продає, а покупець купує наступний товар: автомобіль Toyota Camry 70 2,5 А/Т Elegance, сума угоди - 836890 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 139481,67 грн.) (пункт.2.1).

Також, у акті перевірки було вказано, що згідно банківських виписок від засновника Товариства - ОСОБА_1 на банківський рахунок Товариства 01.07.2021 надійшли кошти в загальній сумі 850000 грн. із призначенням платежу - безвідсоткова грошова позика згідно договору №1 від 29.06.2021, які в цей же день 01.07.2021 згідно платіжних доручень №3 та №4, були перераховані ТОВ «СТАР-КАР», а саме: платіжне доручення №3 в загальній сумі 836890,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 139481,67 грн. в оплату за легковий автомобіль Toyota Camry 70 2,5 А/Т Elegance; платіжне доручення №4 - в загальній сумі 8977,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 1496,67 грн. в оплату за комплектуючі до автомобіля.

Відповідно до акту приймання-передачі автомобіля від 02.07.2021, видаткової накладної від №SС-2412 від 02.07.2021 Товариством був отриманий від ТОВ «СТАР-КАР» автомобіль Toyota Camry 70 2,5 А/Т Elegance-НОМЕР_1(2021).

В свою чергу, Товариство включило до складу податкового кредиту (ряд.10.1 декларації) за липень 2021 року податок на додану вартість у загальній сумі 142978,00 грн., в тому числі по постачальниках: TOB «СТАР-КАР» - 140977,84 грн., Головний сервісний центр МВС - 2000,00 грн.

Разом з цим, контролюючий орган дійшов висновку, що господарська операція з придбання Товариством легкового автомобіля Toyota Camry 70 2,5 А/Т Elegance засновником цього Товариства - ОСОБА_1 вчинена поза межами господарської діяльності Товариства, а тому у позивача відсутнє право на віднесення до податкового кредиту у липні 2021 року податку на додану вартість у сумі 142978,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Управління прийняло податкові повідомлення-рішення від 03.11.2021: №00106850703, яким збільшило Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 12046,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та на 1205,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №00106800703, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2021 року на 99990,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 9999,00 грн.; №00106830703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2021 року на 30942,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із наступного.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з положеннями підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 196 Податкового кодексу України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з положеннями пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, погодилися з доводами контролюючого органу про те, що відсутні докази придбаного зазначеного автомобіля саме для його використання господарській діяльності Товариства.

Разом з цим, на підтвердження використання легкового автомобіля Товариством були надані: наказ Товариства №02/07-21 ОС від 02.07.2021 про державну реєстрацію та введення в експлуатацію; наказ Товариства №02/08-21 ОС від 02.08.2021 про затвердження норм витрат палива; наказ №2/08-21 ОС від 06.08.2021, яким затверджено форму подорожнього листа та положення про використання службового автомобіля; положення про порядок користування службовим автотранспортом від 06.08.2021наказом №04/09-21 ОС від 20.09.2021 про закріплення службового автотранспорту.

Крім того, позивачем були надані: накази Товариства про відрядження директора з метою проведення переговорів щодо подальшої співпраці; звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, з доданими до них документами; подорожні листи службового автомобіля та інші.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки вказаним документам та не навели у судових рішеннях обґрунтованих мотивів щодо неприйняття таких документів як таких, що підтверджують використання вказаного легкового автомобіля в господарській діяльності Товариства.

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мельник Індастріс Груп» задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2022 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова