ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2023 року
м. Київ
справа № 240/5534/22
адміністративне провадження № К/990/32596/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/5534/22
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року (головуючого судді: Курка О. П., суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. В лютому 2022 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі також відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27 квітня 2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
1.1 Позов мотивовано тим, що оскаржуваний наказ до відома позивачу не доводився, суть порушення не зазначалось. Наказ №165 від 27 квітня 2020 року без мотивів та належного обґрунтування.
2. Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю. Зазначив що 27 квітня 2020 року відповідно до статей 49, 51, 54, 55 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, рапорту начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 , а також керуючись пунктом 2 розділу 2 наказу Міністрів оборони України від 27 листопада 2017 року №608 "Про затвердження порядку проведення службового розслідування у Збройних силах України" та з метою запобігання негативним фактам порушень військової дисципліни, за порушення статей 11,16,128 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, що виявилось у неналежному виконанні службових обов`язків передбачених посадою та званням, що полягає у незнанні матеріальної частини особистої зброї, саперу 1 інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу солдату ОСОБА_1 було оголошено догану. Прибувши у приміщення відділення персоналу позивач відмовився ознайомлюватись з наказом, посилаючись на його незаконність. Тому вважає що позивач був обізнаний про те, що до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді "догана" вчасно та мав змогу звернутися до суду, проте цього не зробив.
3. 03 червня 2022 року позивачем було подано уточнений адміністративний позов, в якому доповнено підстави для скасування оскаржуваного наказу. Вказав, що наказ до відома йому не доводився, суть порушення не зазначалась. В матеріалах справи з`явився акт про відмову від ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Більш того, акт складений 01 травня 2020 року, але в акті зазначається що 30 квітня 2020 року т.в.о. начальника відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_2 викликав до приміщення відділення персоналу солдата ОСОБА_1 з метою ознайомлення вищезазначеного військовослужбовця з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 27 квітня 2020 року №164. Прибувши нібито позивач відмовився від ознайомлення, оскільки він є незаконним. Акт складався вже на наступний день.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року було відкрито спрощене позовне провадження та вирішено розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи.
5. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27 квітня 2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності догана "за невиконання службових обов`язків", солдата ОСОБА_1 .
6. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних та підтверджуючих його позицію, доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій. Щодо строку звернення до суду, то суд першої інстанції зазначив, що позивач дізнався про дисциплінарне стягнення лише 16 лютого 2022 року при ознайомленні представником зі службовою карткою по справі №240/3939/21.
7. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В разі задоволення вимог щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, залишити позовну заяву без розгляду.
8. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду 26 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
9. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 жовтня 2022 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
10. Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, опираючись на те, що позивач відповідно до статті 109 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був ознайомитися із своєю службовою карткою під час переміщення до нового місця служби і не зробив цього, звернувся до суду лише 23 лютого 2022 року, був переміщений на нове місце служби 04 грудня 2020 року.
11. Одночасно суд апеляційної інстанції вважав безпідставними доводи позивача, що з вищевказаним дисциплінарним стягненням його не ознайомлювали та наказ не доводили до відома, оскільки в матеріалах справи є акт про відмову від ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, в якому зазначається, що 30 квітня 2020 року тимчасово виконуючий обов`язки начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_2 викликав до приміщення відділення персоналу солдата ОСОБА_1 з метою ознайомлення вищевказаного військовослужбовця з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27 квітня 2020 року №164. Прибувши у приміщення відділення персоналу вищевказаний військовослужбовець відмовився ознайомлюватися з документом у зв`язку з тим, що вважає даний наказ незаконним.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
12. Не погоджуючись із ухваленим у цій справі судовим рішенням, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для подальшого розгляду в суді апеляційної інстанції.
13. Скаржник стверджує, що оскаржуваний наказ до відома йому не доводився, суть порушення не зазначалась. В матеріалах справи з`явився акт про відмову від ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Більш того, акт складений 01 травня 2020 року, але в акті зазначається що 30 квітня 2020 року т.в.о. начальника відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_2 викликав до приміщення відділення персоналу солдата ОСОБА_1 з метою ознайомлення вищезазначеного військовослужбовця з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 27 квітня 2020 року №164. Прибувши нібито позивач відмовився від ознайомлення, оскільки він є незаконним. Тобто, акт складався вже на наступний день, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 присутні "при нібито відмові " не були.
14. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.
ІV. Нормативне регулювання
15. В силу частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (стаття 5).
17. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
18. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
19. За характером спірних правовідносин і їх суб?єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
20. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
21. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
22. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
23. Отже КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
24. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
25. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
26. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
27. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
28. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
VІ. Позиція Верховного Суду
29. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
30. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
31. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
32. В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.
33. Як слідує з матеріалів справи, ухвалою від 23 березня 2022 року Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі питання пропуску строку судом, на етапі відкриття провадження у справі, не вирішувалося.
34. В рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування наказу не пропущено.
35. Натомість суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено пропуск позивачем строку звернення до суду, а підстави, наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку, є неповажними.
36. Відтак, суд апеляційної інстанції не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, застосувавши наслідки пропущення строку звернення до суду, визначені статтею 123 КАС України, на підставі частини першої статті 319 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
37. Верховний Суд уважає передчасними такі висновки суду апеляційної інстанції, оскільки системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
38. Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
39. Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).
40. Аналогічні правила КАС України встановлено і при вирішення питання щодо прийнятності апеляційних та касаційних скарг.
41. Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку.
42. Втім, зі змісту оскаржуваного судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду. При цьому, розгляд справи відбувався в порядку письмового провадження.
43. З огляду на наведене, залишення даного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою умовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є залишення позовної заяви без руху за правилами частини першої цієї ж статті.
44. Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
45. На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 у справі № 160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19, від 14 липня 2022 року 380/10649/21, від 09 червня 2022 року у справі № 160/15960/20, від 05 травня 2022 року у справі № 420/6134/21 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.
46. Крім того, межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені частиною першою статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
47. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду визначені частиною третьою статті 317 КАС України, а саме:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4)суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
48. Суд зауважує, що відповідно до статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Дана гарантія має бути забезпечена судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
49. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні "Мушта проти України" від 18 листопада 2010 року (Заява N 8863/06) підкреслив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби .
50. Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилково висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
51. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
52. Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню.
53. За таких підстав, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
VІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ
54. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі №240/5534/22 скасувати, а справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська