ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

Київ

справа №240/5873/18

адміністративне провадження №К/9901/17735/19

№К/9901/18988/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року (судді Капустинський М.М., Охрімчук І.Г., Моніч Б.С.) у справі № 240/5873/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі -Національна поліція, ГУНП в Житомирській області) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 12 грудня 2018 року №241 о/с «Про переведення підполковника поліції ОСОБА_1 (0071771) з посади начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області на посаду заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області»;

- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваний наказ є необґрунтованим, оскільки переведення позивача на посаду в інший відділ поліції відбулося з порушенням норм законодавства. На думку позивача, відповідачем незаконно застосовано частину 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» у випадку переведення (переміщення) позивача, оскільки вказана стаття не являється підставою переміщення поліцейських на посади в органах поліції, а встановлює лише ініціативу визначеного кола осіб, які мають право порушувати питання про переміщення. Також стверджує, що його безпідставно переміщено на нерівнозначну посаду: з посади начальника відділення поліції на посаду заступника начальника відділення поліції, з іншим колом функціональних обов`язків, нижчим посадовим окладом. Зокрема, відповідачем не враховано, що посадовий оклад начальника відділення поліції складає 3100 гривень, а посадових оклад заступника начальника відділення поліції - 3000 гривень, тобто вони є не однаковими, що свідчить про нерівнозначність посад.

З огляду на викладене, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду та просить скасувати його переміщення та поновити на посаді, з якої його незаконно переведено.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 20 лютого 2019 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятого наказу начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 12 грудня 2018 року №241 о/с, оскільки ОСОБА_1 не позбавлено спеціального звання і не понижено у такому званні, крім того, посади начальника відділення поліції, та, заступника начальника відділення поліції, на яку переведено - є рівнозначними.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 травня 2019 року частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року та ухвалив нове - про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Визнав протиправним наказ начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 12 грудня 2018 року №241 о/с «Про переведення підполковника поліції ОСОБА_1 (0071771) з посади начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції цього ж Головного управління Національної поліції в Житомирській області на посаду заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області». В решті позову - відмовив.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що наказ №241 о/с від 12 грудня 2018 року, яким підполковника поліції ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції ГУНП в Житомирській області, на час його винесення, є протиправним. При цьому, враховуючи скасування відповідачем оскарженого наказу №241 о/с до постановлення рішення, суд апеляційної інстанції визнав протиправним оскаржений наказ, без його скасування. Суд зазначив, що на час апеляційного перегляду справи позивач проходить службу на посаді заступника начальника відділення поліції на підставі наказу №218 о/с від 12 листопада 2018 року, який останнім не оскаржувався та не є предметом розгляду у даній справі, а тому поновлення позивача на посаді начальника відділення поліції через оскарження уже скасованого наказу (№241 о/с від 12 грудня 2018 року) не може бути вирішено.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

Не погоджуючись із судовим рішеннями апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року частково та ухвалити нове рішення у частині, а саме: скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 12 грудня 2018 року №241 о/с та поновити позивача на посаді начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції об`єктивно визначив протиправним оскаржуваний наказ від 12 грудня 2018 року №241 о/с, однак припустився помилки та не застосував наслідки такої протиправності, за якими передбачено скасування такого наказу та поновлення на посаді (начальника відділення поліції) з якої працівника було незаконно звільнено. Скаржник наголошує, що трудовим законодавством України та судовою практикою, зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року у справі №233/30/16-ц чітко встановлено, що у разі визнання судом звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

Також, з касаційною скаргою на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року звернулась Національна поліція.

Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного наказу принципу рівнозначності, застосувавши до спірних правовідносин критерії визначені статтею 2 Закону України «Про державну службу», оскільки сфера дії цього Закону не розповсюджується на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на необґрунтованість касаційної скарги відповідача і просить залишити її без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність касаційної скарги позивача і просить залишити її без задоволення.

Позивачем також надано відповідь на відзив відповідача.

Рух касаційної скарги

Ухвалою від 03 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 (К/9901/17735/19).

Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01 серпня 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою Національної поліції (К/9901/18988/19).

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2020 року підготовчі дії закінчено, призначено попередній розгляд справи у відповідності до вимог статті 340 КАС України.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

20 січня 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Наказом начальника Національної поліції від 06 липня 2018 року №850 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.

На виконання зазначеного наказу, наказом начальника Національної поліції від 23 липня 2018 року №149 о/с ОСОБА_1 переміщено з посади начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області на посаду заступника начальника Черняхівського відділення поліції Коростишівського відділу поліції цього ж Головного управління, на підставі пункту 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію».

Не погодившись з зазначеним переведенням, ОСОБА_1 , 15 серпня 2018 року оскаржив його до суду, звернувшись з відповідним позовом.

До постановлення судового рішення за вказаним позовом, наказом начальника Національної поліції від 12 листопада 2018 року №218 відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини першої та частини восьмої статті 65 Закону України «Про національну поліцію» ОСОБА_1 переміщено заступником начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, встановивши посадовий оклад 3000 грн, звільнивши з посади заступника начальника Черняхівського відділення поліції Коростишівського відділу поліції цього ж Головного управління, з 12 листопада 2018 року.

10 грудня 2018 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду (справа №0640/4110/18) визнано протиправними та скасовано накази Національної поліції від 06 липня 2018 року №850 та від 23 липня 2018 року №149 о/с в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та переміщення підполковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Національної поліції на посаду заступника начальника Черняхівського відділення поліції Коростишівського відділу поліції цього ж Головного управління, та поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Національної поліції.

В частині негайного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року (справа №0640/4110/18), наказом Національної поліції від 11 грудня 2018 №238 о/с «По особовому складу», скасовано накази Національної поліції від 06 липня 2018 року №850 та від 23 липня 2018 року №149 о/с та поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Національної поліції, з 23 липня 2018 року, звільнивши з посади заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції цього ж Головного управління.

Відповідачем, зазначене судове рішення оскаржено в апеляційному порядку.

Крім того, 12 грудня 2018 року прийнято наказ №241 о/с «По особовому складу», яким відповідно до частини восьмої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переведено підполковника поліції ОСОБА_1 заступником начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Національної поліції, встановивши посадовий оклад 3000 гривень, звільнивши з посади начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції цього ж Головного управління, з 12 грудня 2018 року.

Вважаючи, що повторне переведення також здійснено з порушенням Закону України «Про Національну поліцію», позивач звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, під час розгляду даної адміністративної справи (№240/5873/18) в суді апеляційної інстанції, 17 квітня 2019 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду у попередній справі (№0640/4110/18) оскаржені накази Національної поліції від 06 липня 2018 року №850 та від 23 липня 2018 року №149 о/с визнані правомірними, тому апеляційна скарга відповідача була задоволена. рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року - скасовано. Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На виконання постанови суду апеляційної інстанції від 17 квітня 2019 року (яка набрала законної сили), наказом Національної поліції №74 о/с від 14 травня 2019 року скасовано накази Національної поліції:

- від 11 грудня 2018 року №238 о/с в частині виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №0640/4110/18 щодо підполковника поліції ОСОБА_1 ;

- від 12 грудня 2018 року №241 о/с в частині переведення підполковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Національної поліції на посаду заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Національної поліції, з 12 грудня 2018 року.

Також зазначено, вважати підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Національної поліції відповідно до наказу Національної поліції від 12 листопада 2018 року №218 о/с.

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 0640/4110/18 залишено без змін.

Незважаючи на скасування відповідачем оскарженого наказу №241 о/с, позивач в суді підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити вимоги.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIІI «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VІІІ), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VIІI Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Порядок переміщення та переведення поліцейського визначено у частині першій статті 65 Закону №580-VIII.

Переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Закон №580-VІІІ, який є спеціальним у спірних правовідносинах, не містить визначення поняття « рівнозначна посада». Водночас, слід враховувати положення частини першої статті 59 Закону №580-VІІІ, згідно з якою служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

При цьому, відповідно до статті 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

В силу приписів статті 2 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Частиною першою статті 51 Закону №889-VIII, визначено поняття та види групи оплати праці та посадових окладів державних службовців.

Посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці:

до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади;

до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади;

до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади.

Отже, посада начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції та посада заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу відносяться до різних груп оплати праці, а саме: група 4 - керівник структурного підрозділу, а група 5 - заступник керівника структурного підрозділу.

Прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до частини першої, другої статті 94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Суди встановили, що відповідно до додатку 7 «Схема посадових окладів поліцейських управлінь, відділів (відділень) поліції» до постанови №988 за посадою начальник відділу, відділення поліції розмір посадового окладу складає 3100 гривень, а за посадою заступник начальника відділення поліції - 3000 гривень.

Тобто, посадовий оклад позивача на новій посаді, нижчий ніж на попередній. Аналогічно відрізняється коло функціональних обов`язків та обсяг повноважень за посадою, яку обіймав позивач до переміщення, та новою посадою.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що посада (начальника Андрушівського відділення поліції), яку обіймав позивач, і посада, на яку його переміщено за спірним наказом (заступник начальника Лугинського відділення поліції), не є рівнозначними.

Таким чином, твердження відповідача про переміщення позивача на рівнозначну посаду для більш ефективної роботи, виходячи з інтересів служби, є помилковим, оскільки суперечить Закону №580-VІІІ, адже існує вичерпний перелік підстав для переміщення поліцейських, на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про переведення підполковника поліції ОСОБА_1 заступником начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Національної поліції, звільнивши з посади начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції цієї ж Національної поліції, з 12 грудня 2018 року прийнято начальником Головного управління Національної поліції в Житомирській області на підставі подання заступника начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області полковника поліції Крупєя С.Р. та рапорту начальника Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області полковника поліції Старовойта М.В.

Подання рапорту зумовлено незадовільним станом організації роботи Лугинського відділення поліції пов`язану, зокрема, з тим, що тривалий час, понад 10 місяців, посада заступника начальника Лугинському відділенні поліції є вакантною, а саме заступник начальника відділення організовує та контролює роботу чергової зміни, вживає заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку, безпеки дорожнього руху, попередження рецидивної злочинності з боку осіб, звільнених з місць позбавлення волі, недопущення втягування неповнолітніх у злочинну діяльність, запобігання та припинення насильства в сім`ї та профілактику інших правопорушень та подій.

На виконання вказівки начальника Національної поліції щодо надання пропозицій по рапорту начальника Коростенського відділу поліції Національної поліції, заступником начальника Національної поліції області Крупєй С.Р. 12 грудня 2018 року підготовлено подання про переміщення на посаду заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Національної поліції підполковника поліції ОСОБА_1 - начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Національної поліції.

Питання щодо такого переміщення ОСОБА_1 порушено з урахуванням його досвіду керівної роботи, з метою поліпшення оперативної обстановки на території Лугинського району, підвищення рівня довіри поліції серед населення та для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

Відповідно до пункту 6 Положення про Андрушівське відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, затвердженого Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 20 грудня 2016 року №575 «Про затвердження Положень про відділи та відділення поліції ГУНП в Житомирській області», відділення поліції очолює начальник, який має заступників. Начальника відділення та його заступників призначає на посади та звільняє з посад начальник ГУНП в установленому порядку.

При цьому, відповідно до частини 8 статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Отже, підставою для переведення позивача була ініціатива прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції у зв`язку з більш ефективною службою, виходячи з інтересів служби, що відповідає приписам частини 8 статті 65 Закону № 580-VII.

Однак, таке рішення керівника поліції не є самостійною підставою для переміщення поліцейських, на посади нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, та суперечить положенням статті 65 Закону № 580-VII.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, про те, що наказ №241 о/с від 12 грудня 2018 року, яким підполковника поліції ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Національної поліції, звільнивши з посади начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Національної поліції, на час його винесення є протиправним.

При цьому, оскільки оскаржуваний наказ скасований суб`єктом його видання, на виконання судового рішення яке набрало законної сили, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції правильно визначив спосіб захисту порушеного права у цій справі обмежившись визнанням протиправним спірного наказу.

Щодо поновлення позивача на посаді начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Національної поліції, то колегія суддів зазначає, що скасування наказу про переведення особи на іншу посаду свідчить про автоматичне поновлення його на посаді яку він обіймав до переведення.

Тобто, позивач продовжує проходження служби на тій посаді, з якої його незаконно переведено, а тому вимога про поновлення на посаді не підлягала задоволенню.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до матеріалів справи, на час апеляційного перегляду справи позивач проходить службу на посаді заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області на підставі наказу №218 о/с від 12 листопада 2018 року,

Вказаний наказ позивачем не оскаржувався та не є предметом розгляду у даній справі.

При цьому, позивач погоджується, що переміщення від 12 листопада 2018 року з посади заступника начальника Черняхівського відділення поліції на посаду заступника начальника Лугинського відділення поліції було правомірним, так як посади, виходячи з граничного звання майор поліції та посадового окладу - є рівнозначними.

Отже, якщо позивач мав намір поновитися на посаді начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Національної поліції, то йому слід було оскаржувати наказ за яким він проходить службу на даний час (наказ №218 о/с), оскільки поновлення через оскарження уже скасованого наказу (наказ №241 о/с) не може бути розглянуто у даній справі.

Щодо клопотання позивача, заявленого у касаційній скарзі, про постановлення окремої ухвали, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Отже, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Крім того, оскільки оскаржуваний наказ скасований відповідачем, Верховний Суду не вбачає підстав для вжиття відповідних заходів.

Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 380 КАС України, згідно яких суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання судових рішень, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він відмовляє в позові повністю оскільки, вказані наслідки можуть бути застосовані лише Сьомим апеляційним адміністративним судом, який прийняв таке рішення у справі № 0640/4110/18, а не у даній справі.

Оцінюючи решту доводів касаційних скарг, Суд виходить з того, що вони не впливають на правильність оцінки спірних правовідносин, що склалися в межах розгляду цієї справи щодо оскаржуваного наказу, та не піддають сумнівам правильності висновків суду апеляційної інстанції наданої Судом вище оцінки.

Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки висновки суду апеляційної інстанцій, з урахуванням виправлених порушень допущених судом першої інстанції, є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, то касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Житомирській області слід залишити без задоволення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Житомирській області - залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі № 240/5873/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько ,

А.Г. Загороднюк,

Судді Верховного Суду