П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 240/645/21 (П/9901/103/21)

Провадження № 11-517заі21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2021 року (судді Тацій Л. В., Бевзенко В. М., Кравчук В. М., Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г.),

УСТАНОВИЛА:

14 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

- поновити його на посаді голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Коростишівська РДА) з 11 серпня 2017 року;

-зобов`язати Президента України Зеленського В. О. видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Коростишівської РДА з 11 серпня 2017 року;

-зобов`язати Коростишівську РДА виключити з трудової книжки ОСОБА_1 запис № 42 від 10 серпня 2017 року про звільнення його з посади голови Коростишівської РДА;

- стягнути з Коростишівської РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 серпня 2017 року по дату ухвалення рішення у цій справі та здійснити з нарахованої суми відповідні відрахування податків і зборів.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що 22 червня 2017 року Коростишівська районна рада Житомирської області (далі - Коростишівська райрада) ухвалила рішення № 317 про недовіру голові Коростишівської РДА ОСОБА_1 , на підставі якого 8 серпня 2017 року Президент України ОСОБА_2 видав Розпорядження про звільнення позивача з цієї посади за частиною дев`ятою статті 118 Конституції України.

Судовими рішеннями у справі № 806/2091/17, які набрали законної сили, це рішення райради визнано протиправним і скасовано.

Розпорядження Президента України ОСОБА_2 від 8 серпня 2017 року про звільнення позивача також визнано протиправним і скасовано (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 800/374/17).

Після отримання копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України із заявою про поновлення на посаді голови Коростишівської РДА на виконання судового рішення.

У серпні 2020 року позивач отримав відповідь з Офісу Президента України, за змістом якої йому відмовлено у поновленні на посаді через те, що рішення суду по справі № 800/374/17 не містить зобов`язання щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді. Аналогічну за змістом відповідь позивач отримав у грудні 2020 року на заяву, подану ним до Офісу Президента України в жовтні 2020 року.

11 грудня 2020 року позивач також звернувся до Коростишівської РДА із заявою, в якій на підставі судового рішення просив виключити з трудової книжки запис про звільнення, вжити заходи щодо поновлення його на посаді, нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати припинення повноважень по день поновлення на посаді.

Однак, Коростишівська РДА не вчинила жодних дій щодо поновлення позивача на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, права позивача не відновлені. ОСОБА_1 вважає належним способом захисту своїх прав поновлення на посаді голови Коростишівської РДА.

Ухвалою від 23 лютого 2021 року Житомирський окружний адміністративний суд справу за позовом ОСОБА_1 передав на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який ухвалою від 6 вересня 2021 року роз`єднав позовні вимоги, виділивши в самостійне провадження вимоги про зобов`язання Коростишівської РДА виключити з трудової книжки ОСОБА_1 запис від 10 серпня 2017 року № 42 про його звільнення, а також про стягнення з Коростишівської РДА на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Справу за цими позовними вимогами передав на розгляд Житомирського окружного адміністративного суду.

За наслідками розгляду справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Президента України Зеленського В. О. про поновлення на посаді голови Коростишівської РДА та зобов`язання видати розпорядження про поновлення на цій посаді Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду як суд першої інстанції 22 листопада 2021 року ухвалив рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

У ході судового розгляду встановлено таке.

Розпорядженням Президента України ОСОБА_2 від 29 квітня 2016 року № 138/2016 ОСОБА_1 призначено на посаду голови Коростишівської РДА.

Коростишівська райрада на сімнадцятій сесії VII скликання 22 червня 2017 року прийняла рішення № 317 «Про недовіру голові Коростишівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 ».

Згідно з протоколом № 2 цього засідання вказане рішення Коростишівська райрада прийняла більшістю голосів депутатів («за» проголосувало 19 із 30 депутатів).

Листом від 23 червня 2017 року № 30/236-К голова Житомирської обласної державної адміністрації вніс Кабінету Міністрів України пропозицію щодо порушення клопотання перед Президентом України про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Коростишівської РДА відповідно до пункту 3 частини другої статті 9 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон № 586-XIV) у зв`язку з висловленням йому недовіри простою більшістю голосів від складу Коростишівської райради.

У липні 2017 року позивач оскаржив рішення Коростишівської райради від 22 червня 2017 року № 317 у судовому порядку.

Користишівський районний суд Житомирської області рішенням від 2 серпня 2018 року у справі № 806/2091/17 відмовив у задоволенні позову.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19 березня 2020 року, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив: визнав протиправним і скасував згадане вище рішення Коростишівської райради.

11 липня 2017 року Кабінет Міністрів України відповідно до частини дев`ятої статті 118 Конституції України та пункту 3 частини другої статті 9 Закону № 586-XIV вніс Президенту України пропозицію щодо звільнення позивача.

8 серпня 2017 року Президент України ОСОБА_2 видав Розпорядження № 157/2017-рп, яким відповідно до частини дев`ятої статті 118 Конституції України звільнив ОСОБА_1 з посади голови Коростишівської РДА.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 оскаржив Розпорядження від 8 серпня 2017 року № 157/2017-рп до суду (справа № 800/374/17).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 13 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Це рішення суду скасовано постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним і скасовано Розпорядження Президента України від 8 серпня 2017 року № 157/2017-рп. У цій справі позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не були предметом розгляду.

У січні 2019 року ОСОБА_1 звертався в межах розгляду справи № 800/374/17 з уточненим позовом, у якому, зокрема, доповнив його вимогою про поновлення його на посаді. Однак ухвалою від 18 лютого 2019 року Верховний Суд повернув уточнений позов ОСОБА_1 , роз`яснивши, що вимоги до Коростишівської РДА про поновлення на посаді, виключення запису з трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підсудні відповідному окружному суду.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову у справі № 240/645/21 (П/9901/103/21),суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у зв`язку зі складанням присяги і вступом на пост новообраного Президента України Зеленського В. О. повноваження ОСОБА_2 як глави держави припинились 20 травня 2019 року, тому і строк повноважень ОСОБА_1 в силу закону закінчився цієї дати, а новообраний Президент України набув право призначити на посаду голови Коростишівської РДА на власний розсуд іншу особу для реалізації своєї політики на місцях на час виконання повноважень Президента України.

Отже, за висновками суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який обіймав посаду голови місцевої РДА, мав особливий статус державного службовця, що призначається на посаду на час повноважень Президента України, не може бути поновлений на цій посаді навіть у разі визнання звільнення незаконним після закінчення повноважень глави держави та обрання нового Президента України.

Суд також зазначив, що визнання у судовому порядку незаконності звільнення дає право позивачу на судовий захист шляхом звернення до суду з позовом про виключення запису про звільнення із трудової книжки, внесення змін щодо формулювання підстав та дати звільнення. Проте вказані питання не є предметом розгляду в межах цієї справи.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, щоце рішення підлягає скасуванню з огляду на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду.

Скаржник зазначає, що, незважаючи на скасування судами Розпорядження Президента України ОСОБА_2 від 8 серпня 2017 року та рішення Коростишівської райради про висловлення недовіри, ні Президентом України, ні Коростишівською РДА права ОСОБА_1 не були відновлені, оскільки його не було поновлено на посаді після незаконного звільнення. Так само й судом першої інстанції не відновлено його порушених прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

За твердженням ОСОБА_1 , суд першої інстанції залишив поза увагою те, що за статтею 11 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» ( далі - Закон № 889-VIII), чинною на час виникнення спірних правовідносин, порушені права державного службовця підлягають безумовному поновленню, а перешкоди в реалізації цих прав - усуненню. При цьому частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачено, що в разі звільнення особи без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, тому саме Верховний Суд, що скасував незаконне Розпорядження Президента України про звільнення, наділений повноваженнями поновити ОСОБА_1 на посаді голови Коростишівської РДА.

Крім того, на переконання скаржника, припинення повноважень Президента України ОСОБА_2 не означає автоматичне припинення в державі та за її межами всіх або частково взятих ним як гарантом держави Україна обов`язків. Ці обов`язки в порядку правонаступності приймає на себе новообраний Президент України Зеленський В. О. , зокрема, щодо призначення та звільнення осіб, яких за законом він має право призначати або звільняти.

Однак, суд першої інстанції всупереч Конституції України, статті 173 Цивільного кодексу України відкинув президентське правонаступництво, вказавши, що ОСОБА_1 не може бути поновлений на посаді навіть у разі визнання звільнення незаконним після закінчення повноважень Президента України та обрання нового. Такий висновок суду, на думку скаржника, не узгоджується з правовими висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо публічного правонаступництва у спорах, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функцій від імені держави (постанови від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16, від 13 березня 2019 року у справі № 524/4478/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 826/16659/15, від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.

ОСОБА_1 також посилається на те, що суд першої інстанції застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 3 лютого 2021 року (справа № 800/7/17), яка є протилежною правовим позиціям, викладеним раніше у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року (справа № 800/237/17) та 23 вересня 2020 року (справа № 9901/743/18).

У цих постановах Велика Палата Верховного Суду, перевіряючи законність розпоряджень Президента України ОСОБА_2 (вже після закінчення його повноважень як глави держави) щодо звільнення голів місцевих адміністрацій, зазначила, що саме поновлення особи на попередній роботі, тобто на посаді голови райдержадміністрації, є належним та ефективним способом захисту її прав і такий спосіб захисту узгоджується з положеннями Закону № 889-VIII.

Представник відповідачау своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін рішення суду першої інстанціїпро відмову в задоволенні позову, оскільки вважає, що висновки судупо суті спору ґрунтуються на правильному застосуванні норм права.

Так, представник відповідача вказує на те, що з огляду на законодавчо встановлені порядок призначення на посаду голови місцевої державної адміністрації та строк перебування на цій посаді, за правової ситуації, коли чинний Президент України видав розпорядження про припинення повноважень голови місцевої державної адміністрації, яке в судовому порядку було визнано незаконним, скасовано, ізвільнений голова місцевої виконавчої державної влади підлягав поновленню на займану посаду, але на час ухвалення рішення про визнання розпорядження Президента України протиправним був обраний новий Президент України, із обранням якого виникають законні підстави для припинення повноважень голів місцевих державних адміністрацій, - зобов`язання нового Президента України поновити звільненого голову місцевої державної адміністрації на цю саму посаду, на яку глава держави може призначити свого нового голову місцевої державної адміністрації, буде суперечити Конституції та законам України, фактично призведе до поновлення особи позивача на посаду, якої в юридичному значенні для нього не існує.

Представник Президента України також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права незаконно звільненого позивача має бути звернення до суду з позовом про виключення запису про звільнення із трудової книжки, внесення змін щодо формулювання підстав та дати звільнення.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення. Представник позивача Струкова Л. В. надіслала суду заяву, в якій просила провести розгляд справи за відсутності позивача та його представника, зазначила про підтримання ними вимог апеляційної скарги в повному обсязі.

У зв`язку з наведеним, а також з огляду на те, що справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі й відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 118 Конституції України визначено, що голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

На підставі частини другої статті 8 Закону № 586-XIV голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 586-XIV повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі: 1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації; 3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради; 4) з інших підстав, передбачених цим та іншими законами України; 5) з ініціативи Президента України.

Згідно із частинами дев`ятою та десятою статті 118 Конституції України обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.

Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Аналогічні положення містяться у частинах сьомій та восьмій статті 34 Закону № 586-XIV та частинах другій і третій статті 72 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до статті 48 Закону № 586-XIVпосадові особи місцевих державних адміністрацій є державними службовцями, їх основні права, обов`язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом № 889-VIII.

Згідно із частинами другою та третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Як було визначено в абзаці третьому частини сьомої статті 11 цього Законуу редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, порушені права державного службовця підлягають безумовному поновленню, а перешкоди в реалізації цих прав - усуненню.

Оскільки ні Закон № 586-XIV, ні Закон № 889-VIII не визначають способів захисту, якими можуть скористатися посадові особи місцевих державних адміністрацій, які також є державними службовцями, у разі їх незаконного звільнення (припинення повноважень), до таких правовідносин, як правило, мають застосовуватися загальні норми трудового законодавства.

Відповідно до положень статті 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 2 частини другої статті 23 КЗпП визначено, що трудовий договір може укладатись на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно зі статтею 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

За пунктами 2, 9 частини першої статті 36 цього Кодексу трудовий договір може бути припинений у зв`язку із закінченням строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення або з підстав, передбачених іншими законами.

За частинами першою - третьою статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статті 2401 КЗпП у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

За пунктом 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII особа, яка раніше обіймала посаду державної служби, але була звільнена з неї у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, може бути поновлена на цю посаду, що, своєю чергою, є підставою для припинення державної служби особою, яка її займала до поновлення раніше звільненої особи.

З наведених вище положень законодавства вбачається, що ОСОБА_1 у свій час був призначений на посаду голови Коростишівської РДА на умовах строкового трудового договору. Цей строк визначено частиною другою статті 8 Закону № 586-XIV, з тексту якої випливає, що голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України на строк повноважень Президента України.

Отже, позивач не міг не знати і не мати чіткого та ясного розуміння про умови і строк перебування на пропонованій йому главою держави посаді чи про спеціальний особливий статус цієї посади, а звідси не міг не знати про особливі, встановлені законом підстави припинення повноважень керівника місцевого органу державної влади, а також не знати, зокрема, коли розпочинається строк дії договору, коли він закінчується та чи підлягає він поновленню на цій посаді у часі тоді, коли в країні був обраний новий Президент України.

Призначення на посаду голови місцевої державної адміністрації, умови і строк перебування на цій посаді, звільнення з цієї посади мають свої особливості, що випливають із закону. Посада голови районної державної адміністрації тісно пов`язана персонально з особою глави держави, призначення й перебування на ній залежить та/або обмежується, серед іншого, строком повноважень Президента України. Аналіз законодавства, яке регулює порядок призначення та звільнення голів районних державних адміністрацій, дозволяє стверджувати також, що такі призначення та вивільнення мають певним чином політичний та ієрархічний характер, визначальною властивістю чого насамперед є право глави держави на власний підбір підлеглих для реалізації своєї політики на місцях на час виконання повноважень Президента України.

Зміст згаданих вище законодавчих положень частини другої статті 8 та частини четвертої статті 9 Закону № 586-XIV відносно порядку призначення на посаду голови місцевої державної адміністрації, строку перебування на цій посаді та правового становища цих посадових осіб у разі обрання нового Президента України теж ілюструє, що у тих випадках, коли чинний Президент України видав розпорядження про припинення повноважень голови місцевої державної адміністрації з однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 9 цього Закону, яке в судовому порядку було визнано незаконним, скасовано, і звільнений голова місцевої виконавчої державної влади підлягав поновленню на займану посаду, але на час ухвалення рішення про визнання розпорядження Президента України протиправним був обраний новий Президент України, з обранням якого виникають законні підстави для припинення повноважень голів місцевих державних адміністрацій, то за такої правової ситуації зобов`язувати нового Президента України поновити звільненого голову місцевої державної адміністрації на цю саму посаду, на яку глава держави може призначити свого нового голову місцевої державної адміністрації, буде суперечити Конституції та законам України, фактично призведе до поновлення особи позивача на посаду, якої в юридичному значенні для нього не існує.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у спірних правовідносинах вимагати від новообраного Президента України Зеленського В. О. в примусовому порядку поновити ОСОБА_1 на посаді голови державної адміністрації є неприйнятним і неналежним способом захисту порушеного права.

Законодавчі гарантії, встановлені статтею 235 КЗпП, за певних обставин застосовуються до категорії державних службовців, які виконують службові публічні повноваження на умовах строкового договору, однак ці гарантії не поширюються на посаду державної служби, яку обіймав ОСОБА_1 , позаяк визнання судом РозпорядженняПрезидента України від 8 серпня 2017 року протиправним і його скасування в розумінні наведених вище законодавчих положень не створює для відповідача - новообраного Президента України обов`язку поновити звільненого голову місцевої державної адміністрації на попередній роботі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Президента України Зеленського В. О. та щодо способу судового захисту прав позивача зроблені за повного з`ясування судом обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, відповідають установленим судом обставинам та ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 22 листопада 2021 року. Такі висновки зроблені з урахуванням судом саме останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у справі № 800/7/17 за аналогічного правового спору.

Велика Палата Верховного Судувважає безпідставними посилання скаржника на протиправне незастосування в цій справі правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо публічного правонаступництва, викладених у справах № 812/1408/16, 524/4478/17, 826/16659/15, 2а-23895/09/1270, оскільки спори в них виникли у правовідносинах, що не стосуються проходження публічної служби особою, яку призначає на посаду глава держави на строк його повноважень. Натомість спори у названих справах стосуються стягнення капіталізованих страхових платежів після ліквідації податкового органу, стягнення матеріальної допомоги з правонаступника ліквідованого виконавчого органу органу місцевого самоврядування, заміни правонаступниками учасників виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд прийняв правильне і законне рішення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2021 року - без змін.

Керуючись статтями 243 250 266 308 315 316 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов К. М. Пільков М. І. Гриців В. М. Сімоненко Ж. М. Єленіна І. В. Ткач І. В. Желєзний О. С. Ткачук Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик Г. Р. Крет