ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року

м. Київ

справа № 242/790/18

касаційне провадження № К/9901/49722/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Харківської митниці ДФС (далі - Митниця) на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 (головуючий суддя - Василенко Л.А., судді - Гайдар А.В., Шишов О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Харківської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил,

У С Т А Н О В И В:

Селидівський міський суд Донецької області рішенням від 28.02.2018 позов задовольнив: скасував постанову Митниці у справі про порушення митних правил № 0825/80700/17 від 02.11.2017 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил за частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та закрив провадження у справі.

Митниця 12.03.2018 оскаржила це рішення до Донецького апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 23.03.2018 залишив апеляційну скаргу Митниці без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - відсутності документа про сплату судового збору та встановив десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Митниця надіслала до суду апеляційної інстанції клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому вказала, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.12.2016 у справі № 21-1410в16, за подання позивачем або відповідачем - суб`єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягає.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.04.2018 повернув апеляційну скаргу Митниці на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 28.02.2018 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалюючи рішення про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що статтею 8 Закону України «Про судовий збір», якою встановлено вичерпний перелік підстав для звільнення від сплати судового збору, не передбачено звільнення від сплати судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил.

Митниця оскаржила ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 07.05.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що: відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.12.2016 у справі № 21-1410в16, за подання позивачем або відповідачем - суб`єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягає; в силу положень частини першої статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, з огляду на що у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для залишення апеляційної скарги Митниці без руху та, як наслідок, для повернення апеляційної скарги.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.07.2022 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 19.07.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України «Про судовий збір».

За статтями 1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина друга статті 3 Закону України «Про судовий збір» містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього Закону - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг <…>, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

У контексті наведених вище законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28.11.2013 № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D). Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України».

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є оскарження постанови митного органу у справі про порушення митних правил, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 470 Митного кодексу України.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 529 Митного кодексу України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

В той же час Митний кодекс України жодним чином не регулює питання сплати судового збору.

Відповідно статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним,- відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Частиною четвертою статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Визначальним у цій нормі є припис (веління) про те, що у разі незгоди і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах.

У частині четвертій статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення видом платежу, від якого звільняються особи, що оскаржують постанову про накладення адміністративного стягнення, встановлено державне мито. На час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачують інший вид платежу - судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, як зазначено вище, встановлені Законом України «Про судовий збір».

За Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом України «Про судовий збір») державне мито справлялося із: 1) позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

З 11.11.2011 набрав чинності Закон України «Про судовий збір», який із цієї дати не припинив дію законодавчих актів, які передбачали пільгу щодо сплати судового збору за подання заяви про розгляд в порядку адміністративного судочинства окремих видів рішень органів державної влади, як-то правила частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративне правопорушення, або обмежив можливість прийняття таких актів у майбутньому.

Таким чином, у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення позивач звільняється від сплати судового збору.

У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії,сторони вправі оскаржити його в апеляційному порядку.

Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об`єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону України «Про судовий збір» не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.

У зв`язку з цим у за подання у даному випадку Митницею апеляційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягав та, як наслідок, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для залишення апеляційної скарги Митниці з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, для повернення апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Митниці підлягає частковому задоволенню, а ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 підлягає скасуванню без передачі справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, оскільки після подачі касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 Митниця повторно реалізувала своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 28.02.2018, за результатом розгляду якої Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення по суті спору, апеляційну скаргу Митниці задовольнив, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 28.02.2018 скасував та постановив нове рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 349 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк