ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2020 року

Київ

справа №243/1006/17

адміністративне провадження №К/9901/22051/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 квітня 2017 року (суддя - Мінаєв І.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2017 року (головуючий суддя - Сухарьок М.Г., судді - Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в містах Краматорську та Слов`янську Департаменту патрульної поліції

про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії АР № 708481 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 31.01.2017, згідно з якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,0 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що 31.01.2017 року інспектором роти четвертого батальйону УПП в м. Краматорську та м. Слов`янську старшим сержантом поліції Івашковим Олексієм Володимировичем було винесено постанову серії АР № 708481 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки у сфері дорожнього руху (ст. 122 КУпАП), зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої на нього покладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. При цьому, працівниками поліції були порушені правила зупинки транспортного засобу, працівники поліції їхали за автомобілем із ввімкненим проблисковим маячком синього кольору, а не червоного, як то передбачає п. 3.2 ПДР України, а також, в постанові міститься невірна інформація, оскільки за вказаною в постанові адресою ( АДРЕСА_1) знак «проїзд без зупинки заборонено» відсутній, окрім того, п. 8.4 «б» ПДР України, який він начебто порушив, містить описовий характер, тому порушити його неможливо. За вказаних обставин вважає постанову незаконною.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 квітня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у містах Краматорську та Слов`янську Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення було залишено без задоволення.

Відмовляючи в позовних вимогах, суди попередніх інстанцій вказали, що вина водія у порушенні Правил дорожнього руху має бути доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо. З наданого Управлінням патрульної поліції в містах Краматорську та Слов`янську Департаменту патрульної поліції відеозапису вбачається, що автомобіль Renault Logan, яким керував ОСОБА_1 , під час перетинання залізничного переїзду, що не охороняється та не обладнаний світлофорною сигналізацією, не зупинився перед дорожнім знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Суди вказали, що відсутність у постанові серії АР № 708481 зазначення про залізничний переїзд зумовлена тим, що ОСОБА_1 порушено не правила проїзду залізничного переїзду, а вимоги дорожнього знаку пріоритету. Також, суди спростували доводи позивача про те, що працівниками поліції були порушені правила зупинки транспортного засобу, оскільки відповідно до позовної заяви та апеляційної скарги співробітники поліції їхали за автомобілем Renault Logan із увімкненим проблисковим маячком синього кольору. Відеозаписом підтверджено, що вимога про зупинку транспортного засобу була подана поліцейським за допомогою гучномовного пристрою, який ОСОБА_1 , з його слів, не почув. Позивач взагалі не звернув увагу, що за ним їде транспортний засіб з увімкненим синім проблисковим маячком, не оцінив дорожньої обстановки та не прийняв рішення щодо надання переваги в русі автомобілю співробітників поліції, що ним не оскаржуються. Той факт, що ОСОБА_1 не почув вимогу про зупинку транспортного засобу, подану поліцейським за допомогою гучномовного пристрою, свідчить про вади технічного стану його автомобіля.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

18 липня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2017 року, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Вказав, що наданим до суду відеозаписом не підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також апелянт звертає увагу, що співробітниками патрульної поліції під час зупинення транспортного засобу, яким керував позивач, були порушені Правила дорожнього руху.

Відповідачем до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

31 січня 2017 року інспектором роти 4 батальйону УПП в м. Краматорську та м. Слов`янську старшим сержантом поліції Івашковим Олексієм Володимировичем (далі - патрульний) було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії АР № 708481. Вказаною постановою ОСОБА_1 , який керував автомобілем Renaul Logan, державний номер НОМЕР_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн за вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало порушення ним п. 8.4 «б» Правил дорожнього руху, а саме, керуючи транспортним засобом біля будинку 19 по вулиці Дарвіна в місті Слов`янськ не виконав вимоги знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису подій 31.01.2017 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 порушив вимогу дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено», який розташовано у АДРЕСА_1 , чим порушив п. 8.4 «б» ПДР України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. На відео зафіксовано, як ОСОБА_1 здійснив проїзд через залізничну колію при цьому проігнорувавши вимогу дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено» і не зупинився, окрім того, під час подальшого руху водій ОСОБА_1 не відреагував на вимоги працівника патрульної служби щодо зупинки автомобілю, хоча його було попереджено про зупинку авто на вимогу інспектора звуковим сигналом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Як встановлено частиною 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Пункт 8.4 «б» Правил дорожнього руху України передбачає наступне: дорожні знаки поділяються на групи: п. б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

Крім цього, ч. 1 ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з п. 3.2 Правил дорожнього руху в разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Так, оскаржуваною постановою встановлено, що ОСОБА_1 здійснив проїзд через залізничну колію при цьому проігнорувавши вимогу дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено» та не зупинився, чим порушив п. 8.4 «б» ПДР України.

Суди встановили, що вимога про зупинку транспортного засобу була подана поліцейським за допомогою гучномовного пристрою, який ОСОБА_1 , з його слів, не почув, тому колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність в діях відповідача порушень правил зупинки транспортного засобу.

Колегія суддів, також, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно винесення відповідачем постанови серії АР № 708481 із додержанням вимог чинного законодавства та відсутності у діях інспектора роти 4 батальйону УПП в м. Краматорську та м. Слов`янську старшого сержанту поліції Івашкова О.В. ознак протиправності, оскільки факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується наданим Управлінням патрульної поліції в містах Краматорську та Слов`янську Департаменту патрульної поліції відеозаписом.

Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами вчинення саме позивачем порушення правил дорожнього руху, та доведено що позивач є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 341 343 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н.В. Шевцова