Постанова

Іменем України

15 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 243/5197/19

провадження № 61-22993св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Держава Україна в особі Прокуратури Донецької області та Генеральної прокуратури України, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2019 року у складі судді Проніна С. Г. та постанову Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Будулуци М. С., Біляєвої О. М., Папоян В. В.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області та Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилався на те, що 29 січня 2018 року при виконанні повноважень представника потерпілого ОСОБА_2 він звернувся до керівника Краматорської місцевої прокуратури, як до прокурора вищого рівня, зі скаргами на недотримання слідчим розумних строків досудового розслідування кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050390002670 від 06 грудня 2014 року, № 12017050390000199 від 20 січня 2017 року, № 12017050390000200 від 20 січня 2017 року, № 42017050390000085 та № 42017050390000086 від 23 червня 2017 року. Скарги зареєстровані за вхідними №№ 49, 50, 51 і 52.

В порушення вимог статей 3, 8, 9, 19, 40 та 41 Конституції України, статей 8, 9, 28, 36, 114 і 308 КПК України, статті 36 Закону України «Про прокуратуру» керівник Краматорської місцевої прокуратури скарги у встановлені законодавством строки не розглянув, відповідь на них не надав, права і свободи ОСОБА_2 не захистив, чим порушив присягу прокурора щодо сумлінного виконання службових обов`язків.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 07 лютого 2018 року зобов`язано керівника Краматорської місцевої прокуратури розглянути скарги ОСОБА_1 від 29 січня 2018 року за вх. № № 49, 50, 51, 52 щодо розумних строків проведення досудового слідства по кримінальним провадженням, в порядку частини 2 статті 308 КПК України.

Однак, ухвала протягом трьох днів виконана не була.

У зв`язку з цим, на підставі ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 01 червня 2018 року, Прокуратурою Донецької області 15 червня 2018 року було внесено до ЄРДР відомості за фактом невиконання керівником Краматорської місцевої прокуратури ухвали суду від 07 лютого 2018 року.

Вказану бездіяльність керівника Краматорської місцевої прокуратури, а також невжиття Генеральною прокуратурою України заходів щодо організації діяльності органів прокуратури з питань нагляду за додержанням законів органами, які провадять досудове слідство, позивач розцінює як порушення його прав на здійснення управління державними справами, на поширення інформації та на отримання обґрунтованої відповіді на своє звернення у встановлені законодавством строки, прав на справедливий суд й мирне володіння своїм майном, а також як незабезпечення прокурором вищого рівня дотримання розумних строків досудового розслідування, що, у своїй сукупності призвело до душевних страждань, які він відчував через гнів та обурення ситуацією, що склалася, а також відчай та невпевненість, як наслідок цього, у своєму майбутньому.

Позивач зазначав, що вказаною бездіяльністю йому спричинено моральну шкоду, загальний розмір якої ним визначено за допомогою методики ОСОБА_3 у сумі 600 912 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області та Генеральної прокуратури України за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 600 912 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Разом із тим, в порушення вимог статей 12 81 ЦПК України позивач не довів наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2019 рокурішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не врахували його доводи та не надали оцінки поданим ним доказам.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від Прокуратури Донецької області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. У відзиві Прокуратура Донецької області просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Інші учасники справи своєї позиції щодо касаційної скарги не висловили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

13 січня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій установили, що 29 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до керівника Краматорської місцевої прокуратури зі скаргами по кримінальним провадженням № 42017050390000085, № 42017050390000086, № 12017050390000199, № 12017050390000200 й № 12014050390002670, які зареєстровані за вх. № № 49, 50, 51 та 52.

У першій скарзі - вх. № 49 він просив повідомити про результати розслідування у кримінальних провадженнях № 42017050390000085 та № 42017050390000086 від 23 червня 2017 року та вжити заходів щодо дотримання розумних строків проведення досудового розслідування, зокрема, встановити строки проведення слідчих дій по наданим процесуальними керівниками письмовим вказівкам, а в інших скаргах - № № 50, 51, та 52 - вжити заходів з метою дотримання розумних строків проведення досудового розслідування, зокрема, встановити строки проведення слідчих дій по задоволеним клопотанням потерпілого та наданим письмовим вказівкам процесуальних керівників.

Листом заступника керівника Краматорської місцевої прокуратури вказані скарги спрямовані до слідчого відділу Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області для їх розгляду.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 07 лютого 2018 року у справі № 234/1456/18 (провадження 1-кс/234/674/18) скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задоволено. Зобов`язано керівника Краматорської місцевої прокуратури розглянути скарги ОСОБА_1 від 29 січня 2018 року за вх. № № 49, 50, 51, 52 щодо розумних строків проведення досудового слідства по кримінальним провадженням в порядку ст. 308 ч. 2 КПК України.

08 травня 2018 року скарги ОСОБА_1 розглянуті заступником керівника Краматорської місцевої прокуратури та по ним винесено п`ять постанов про відмову в задоволенні зазначених скарг щодо розумних строків проведення досудового розслідування по кримінальним провадженням № 12014050390002670 від 06 грудня 2014 року, № 12017050390000199 та № 12017050390000200 від 20 січня 2017 року, № 42017050390000085 та № 42017050390000086 від 23 червня 2017 року.

15 червня 2018 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 01 червня 2018 року у справі № 234/7649/18, провадження № 1-кс/234/2774/18 щодо зобов`язання внесення відповідних відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 24 травня 2018 року про невиконання судового рішення керівником Краматорської місцевої прокуратури, зареєстровано відомості кримінального провадження номер 42018050000000352 за правовою кваліфікацією: частина 3 статті 382 КК України.

На час розгляду справи судами попередніх інстанцій розслідування не було закінчено.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується також на підставі статті 1174 ЦК України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обгрунтовував свої вимоги про відшкодування моральної шкоди несвоєчасним розглядом скарг керівником Краматорської місцевої прокуратури.

Відповідно до положень частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно виходили із того, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Установивши, що позивач не довів незаконність діянь керівника Краматорської місцевої прокуратури, що є одним із необхідних та обов`язкових елементів для відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому суди вірно зазначили, що ухвала Краматорського міського суду Донецької області від 01 червня 2018 року жодним чином не свідчить про визнання судом факту вчинення керівником Краматорської місцевої прокуратури будь-якого злочину або іншого правопорушення, адже вказана ухвала за своєю правовою природою є формою, в якій виражено результат здійснення слідчим суддею повноважень з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та є лише підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев