Постанова

Іменем України

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №255/7357/13-ц

провадження №61-11160св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на постанову Донецького апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів Ткаченко Т. Б., Лопатіної М. Ю., Мальцевої Є. Є.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ», банк) звернулося до суду до ОСОБА_1 з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користьзаборгованість за кредитним договором від 27 жовтня 2008 року станом на 11 червня 2012 року в загальному розмірі

178 687,98 доларів США, 24 348,75 доларів США та 73 915 грн, із яких:

103 703,42 доларів США заборгованість відповідача за сумою кредиту складає; 74 984,56 доларів США за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом, 23 298,74 доларів США сума пені за порушення строків виконання зобов`язань за кредитним договором; 1 050 доларів США сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків, передбачених пунктами 4.3.2-4.3.6 кредитного договору; 73 915 грн сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків щодо поновлення дії договорів страхування.

Позов мотивовано тим, що 27 жовтня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 105 000 доларів США, зі строком користування до 27 жовтня 2018 року та зі сплатою 18%, які сплачуються в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Починаючи з 27 березня 2009 року відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання щодо своєчасності повернення кредиту та з цього часу не сплачує проценти за користування кредитом.

10 липня 2009 року банк направив відповідачу рекомендованим листом вимогу від 18 червня 2009 року про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, яка вважається отриманою відповідачем з 17 липня 2009 року.

В порушення вимог пункту 3.5.8 кредитного договору зазначена вимога не була виконана відповідачем у вказаний строк, у зв`язку з чим, починаючи з 18 серпня 2009 року у відповідача виникла прострочена заборгованість перед банком за основною сумою кредиту в повному обсязі, та станом на 31 травня 2013 року становить 103 703,42 доларів США.

Проценти за користування кредитом за період з дати видачі кредиту по 26 травня 2009 року відповідачем сплачено в повному обсязі, однак, починаючи з 27 травня 2009 року він припинив виконання взятих на себе зобов`язань щодо сплати процентів. Сума нарахованих та несплачених процентів за кредитним договором за користування кредитом станом на 31 травня 2013 року включно склала 74 984,56 доларів США.

Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено обов`язок позичальника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, а саме у разі порушення відповідачем зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом.

Загальна сума пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором згідно розрахунку заборгованості станом на 31 травня 2013 року складає 23 298,74 доларів США, із яких: сума пені за порушення строків повернення основної суми кредиту - 14 276,98 доларів США; сума пені за порушення строків сплати відсотків - 9 021,76 доларів США.

Згідно з пунктом 5.5 кредитного договору за кожен випадок порушення позичальником обов`язків, передбачених підпунктом 4.3.5 кредитного договору, а саме, при отриманні від банку вимоги про дострокове повернення кредиту повернути кредит в повному обсязі достроково разом із розрахованими процентами за користування кредитом і штрафними санкціями в порядку і строки, передбачені договором, позичальник зобов`язаний сплатити на користь банку штраф у розмірі 1% від суми одержаного кредиту.

Таким чином, непогашена заборгованість за сумою штрафу за порушення обов`язків, передбачених станом на 31 травня 2013 року, склала 1 050 доларів США.

Крім того, згідно пункту 5.4 кредитного договору за кожний випадок порушення боржником обов`язків щодо поновлення дії договорів страхування, боржник зобов`язаний сплатити на вимогу банку на його користь штраф у розмірі 10% від мінімальної страхової суми, на яку згідно вимоги зазначеного пункту договору має бути укладений договір страхування.

Оскільки згідно договору страхування від 27 жовтня 2008 року страхова сума предмету застави становить 739 150 грн, то непогашена заборгованість за сумою штрафу за невиконання умов страхування предметів застави згідно кредитного договору станом на 31 травня

2013 року складає 73 915 грн.

Короткий зміст заяви про відновлення втраченого провадження та процесуальні рішення суду першої інстанції

Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року

№ 27/0/38-14 Селидівському міському суду Донецької області визначено територіальну підсудність справ Ворошиловського районного

суду м. Донецька.

У жовтні АТ «ПУМБ» звернулося до суду з заявою, в якій просило: поновити строк для подачі заяви про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; поновити провадження у вказаній справі в частині заочного рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 січня 2014 року, яка перебувала у провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька, яким з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 203 036,72 доларів США та 73 915 грн.

Заява мотивована тим, що відновлення вказаного рішення суду необхідно банку для отримання виконавчих листів та поновлення строку звернення для виконання рішення суду.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2020 року визнано поважними причини пропуску акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» строку на подання заяви про відновлення втраченого судового провадження, поновлено строк для звернення до суду з вказаною заявою.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 01 грудня 2020 року задоволено заяву АТ «ПУМБ» про відновлення втраченого судового провадження в частині заочного рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 січня 2014 року.

Відновлено частково втрачене судове провадження по цивільній справі №255/7357/13-ц за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відновлено заочне рішення Ворошиловського районного

суду м. Донецька від 22 січня 2014 року.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька

від 22 січня 2014 року у складі судді Цукурова В. П. позовні вимоги

ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 203 036,72 доларів США та 73 915 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» судовий збір у розмірі 3 441 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав умови кредитного договору, станом на 31 травня 2013 року заборгованість за яким становить 178 687,98 доларів США,

24 348,75 доларів США та 73 915 грн, із яких: заборгованість за сумою кредиту - 103 703,42 доларів США; заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом - 74 984,56 доларів США; сума пені за порушення строків виконання зобов`язань за кредитним договором 23 298,74 доларів США; сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків, передбачених пунктами 4.3.2-4.3.6 кредитного договору -1 050 доларів США; сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків щодо поновлення дії договорів страхування - 73 915 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь ПАТ «ПУМБ».

Постановою Донецького апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й був зобов`язаний пред`явити позов до боржника про дострокове повернення кредиту (з 18 серпня 2009 року).

Однак банк звернувся до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитом 103 703,42 доларів США та відсотками за користування кредитом 74 984,56 доларів США.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення штрафу та пені, апеляційний суд виходив з того, що стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності. Проте, оскільки після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання в порядку частини другої статті 1050 ЦК України позивач не мав права нараховувати штрафні санкції за кредитом, то вимоги про стягнення з відповідача на користь банку пені та штрафів, нарахованих після 18 серпня 2009 року є необґрунтованими, оскільки такі нараховані після спливу строку кредитування, визначеного внаслідок пред`явлення 10 липня 2009 року до позичальника досудової вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «ПУМБ» не погодилось з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняти цим судом постанову зі залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та вирішено справу без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові

від 29 грудня 2020 року у справі №909/1165/19.

У пункті 6.20 вказаної постанови Верховного Суду зазначено, що чинне законодавство не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Заявник посилається на те, що вже після ухвалення оскаржуваної постанови апеляційного суду позивачем з`ясовано, що представники банку у 2008 - 2013 роках брали участь у розгляді справи №2-148/12 в Ленінському районному суді м. Луганська та апеляційному суді Луганської області, предметом якої було в тому числі визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходилось в іпотеці банку в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у цій справі.

Остаточне рішення у наведеній справі ухвалене 26 лютого 2013 року. Цим рішенням апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 01 жовтня 2012 року про відмову ОСОБА_1 у визнанні права власності на вказане нежитлове приміщення залишено без змін.

Отже, остаточне рішення, від вирішення якого залежало ухвалення рішення у цій справі, набрало чинності 26 лютого 2013 року, що є поважною причиною для поновлення строку позовної давності для позивача.

Позивачу станом на дату ухвалення оскаржуваної постанови апеляційного суду не було відомо, а відповідач приховав від суду інформацію, яка є підставою для визнання поважною причини пропуску строку позовної давності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому відзиві ОСОБА_1 заперечує проти доводів банку та просить залишити без змін постанову апеляційного суду, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Фактичні обставини, встановлені судами

27 жовтня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого

є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 105 000 доларів США, зі строком користування коштами до 27 жовтня 2018 року та сплатою 18,00%. Сторонами обумовлено,що проценти сплачуються в порядку і на умовах, визначених цим договором.

У пунктах 3.1.2, 3.1.3 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом розраховуються виходячи з залишку заборгованості за кредитом на початок кожного розрахункового періоду згідно з Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в додатку № 1 до цього договору, та виходячи з 360 днів у році та однакової кількості днів у кожному розрахунковому періоді, протягом всього строку користування кредитними коштами. Проценти за користування кредитом повинні сплачуватися позичальником в строки, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в додатку №1.

Позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в додатку № 1 (підпункт 3.2.1. пункту 3.2. кредитного договору).

Відповідно до графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, який є додатком № 1 до кредитного договору, ОСОБА_1 за період з 27 жовтня 2008 року по 27 вересня 2018 року зобов`язаний був щомісячно здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та процентів за користування ним в загальній сумі по

1 891,94 доларів США, а за період з 27 вересня 2018 року по 27 жовтня 2018 року в загальному розмірі 1891,97 доларів США.

Починаючи з 27 березня 2009 року відповідач не виконує зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та з 27 травня 2009 року не сплачує проценти за користування кредитом.

Звернувшись до суду з даним позовом, банк посилався на те, що заборгованість за кредитним договором від 27 жовтня 2008 року, станом на 31 травня 2013 року становить 178 687,98 доларів США, еквівалент 24 348,75 доларів США та 73 915 грн, з яких: заборгованість відповідача за сумою кредиту - 103 703,42 доларів США; заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом -

74 984,56 доларів США; сума пені за порушення строків виконання зобов`язань за кредитним договором - еквівалент 23 298,74 доларів США; сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків, передбачених пунктами 4.3.2-4.3.6 кредитного договору - еквівалент 1 050 доларів США; сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків щодо поновлення дії договорів страхування - 73 915 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

За частиною п`ятою статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Установлено, що сторони кредитного договору, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі, врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Так, у пункті 3.5.7. кредитного договору сторонами обумовлено, що банк набуває право вимоги від позичальника дострокового повернення всього кредиту або частини кредиту разом із нарахованими процентами, а позичальник, відповідно зобов`язаний виконати таку вимогу банку при настанні будь-якої з подій, зокрема, затримання сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом порівняно з умовами цього договору на один календарний місяць.

У пункті 3.5.7. цього договору сторони встановили, що вимогу банку про дострокове повернення кредиту разом із сплатою процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний виконати в строк не пізніше 30 календарних днів з дня її отримання. Якщо протягом вказаного строку позичальник усуне порушення умов цього договору, яке є підставою для направлення банком зазначеної вимоги, така вимога банку втрачає чинність. Зі спливом встановленого цим пунктом договору строку виконання вимоги банку, останній набуває право розпочати стягнення суми заборгованості за цим договором в судовому порядку з метою задоволення вимоги банку про дострокове повернення кредиту разом із нарахованими процентами та пенею.

Судами встановлено, що право на позов щодо стягнення суми заборгованості за кредитом (у тому числі і дострокового стягнення) виникло у банка з 18 серпня 2009 року, і відповідно саме з даної дати починає перебіг строку позовної давності, оскільки банк надіслав позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту, яка за умовами договору вважається отриманою з 17 липня 2009 року.

Тобто банк скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором, шляхом направлення на адресу позичальника вимоги про дострокове погашення всієї суми боргу (кредиту, відсотків, комісії) протягом 30-ти календарних днів, тому саме з 18 серпня 2009 року починається для банку перебіг позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Даний позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитом поданий банком у червні 2013 року (як встановлено судом апеляційної інстанції звернення до суду з даним позовом відбулось 31 травня

2013 року, що не спростовано позивачем), тобто з пропуском строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України, про застосування наслідків пропуску якого під час розгляду справи заявлено відповідачем.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову за пропуском строку позовної давності у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, заборгованості по процентам за користування кредитом, що були нараховані на час пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми кредиту, а також щодо стягнення неустойки, нарахованої на суму заборгованості за вимогами щодо яких позовна давність пропущена.

Установивши, що відповідач не був присутнім під час розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення заочного рішення, не мав можливості скористатись наданими йому процесуальними правами, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував наслідки пропуску строку позовної давності до вищевказаних вимог на стадій апеляційного розгляду справи з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності, яка міститься у заяві про перегляд заочного рішення та в апеляційній скарзі.

Таке застосування норм права узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі

№200/11343/14(провадження №14-59цс18),який зводиться до того, що якщо відповідач не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову за безпідставністю в частині вимог про стягнення з відповідача відсотків та пені і штрафів, нарахованих після звернення банку до боржника з вимогою про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі, апеляційний суд правильно виходив з того, що звернувшись у серпні 2009 року до боржника з вимогою про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, банк змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, а, відтак, і щодо інших умов цього договору, в тому числі, порядку нарахування та сплати процентів, пені і штрафів. При цьому, домовленості про порядок повернення позики та сплати процентів поза межами строку кредитування умови кредитного договору не містять.

Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12,

від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц та від 31 жовтня

2018 року в справі №202/4494/16-ц.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі №909/1165/19, у пункті 6.20 якої зазначено, що чинне законодавство не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

У справі, яка переглядається позивач не подавав клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, а отже аргументи його касаційної скарги щодо підстав для поновлення такого строку та поважність причин пропуску є безпідставними.

Крім того, у постанові Верховного Суду, на яку посилається заявник відсутні ознаки подібності, зі справою яка переглядається, зокрема нетотожними є суб`єктний склад учасників відносин, об`єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Предмет і підстави позовів, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин у цих справах є різними.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів і обставин, зокрема, щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, а також початку його перебігу, який встановлено апеляційним судом на підставі належної оцінки сукупності зібраних у справі доказів.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків в оскаржуваній постанові, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 13 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко