ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року

м. Київ

справа № 259/8070/13-к

провадження № 51-3001км18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 січня 2014 року вкримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050840001361, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження.

Свою вимогу захисник мотивує тим, що вирок ґрунтується на припущеннях, висновків суду про вчинення злочину саме ОСОБА_7 не підтверджено, його винуватість не доведено, показання свідка викликають сумніви.

Стверджує, що до його підзахисного застосовувались незаконні методи ведення слідства, внаслідок чого він вимушений був підписати визнавальні показання.

Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги версію обвинуваченого про те, що вони з потерпілим розпивали спиртні напої, сварки чи бійки не було, коли ОСОБА_7 пішов, ОСОБА_8 залишився на лавці.

Також зазначає, що суд у вироку вказав, що ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8 удар кулаком в голову, від якого той впав на спину на землю, вдарившись головою об асфальтне покриття, що свідчить про необережність ОСОБА_7 , внаслідок чого його дії слід було кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 або ст. 128 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Крім того, вважає, що виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли утворитися від падіння з крильця будинку, біля якого знайшли ОСОБА_8 .

Зазначає, що ухвала апеляційного суду є незаконною, оскільки в ній не надано належної оцінки доводам, наведеним в апеляційній скарзі сторони захисту, та не наведено обґрунтованих мотивів прийнятого рішення.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2013 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто на її користь з ОСОБА_7 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

За ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23 січня 2014 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок - без зміни.

ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 21 травня 2013 року близько 00:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння біля будинку АДРЕСА_2 ьку,в ході сварки на ґрунті особистих неприязних відносин з метою заподіяння тілесних ушкодженьумисно завдав ОСОБА_8 не менше двох ударів кулаком в грудну клітку та один удар кулаком в голову, від якого він впав на спину на землю, вдарившись головою об асфальтну підмостку біля будинку.

У результаті дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_8 заподіяно тілесних ушкоджень у вигляді поверхневої рани в потиличній ділянці з крововиливами в м`які покрови голови, лінійного перелому кісток склепіння черепа, крововиливу під м`які мозкові оболонки по конвектильній поверхні правої півкулі, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті, а також заподіяно легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор просив залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Інших учасників повідомлено про день і час касаційного розгляду через оголошення на вебсайті Суду, що розміщений на порталі «Судова влада України», однак вони в судове засідання не з`явилися.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За правилами п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність доказів.

За приписами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в Суді є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_7 перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого, є обґрунтованим і не викликає сумніву. Цей висновок суд першої інстанції зробив на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою, зокрема показань свідків, даних протоколів слідчих дій та висновків судово-медичних експертиз.

Твердження засудженого про те, що працівники міліції погрожували йому фізичною розправою та вчиняли психологічний тиск, перевірялись судом першої інстанції і не знайшли свого підтвердження.Обставин на підтвердження факту отримання доказів внаслідок недозволених методів ведення слідства не встановлено і в ході апеляційного перегляду, тому доводи захисника в цій частині є безпідставними.

Разом із тим, під час перевірки матеріалів кримінального провадження Суд дійшов висновку, що доводи у касаційній скарзі захисника про неправильну кваліфікацію дій засудженого є обґрунтованими.

Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Умисне тяжке тілесне ушкодження з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

У випадку, коли особа, яка позбавила потерпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (протиправна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (протиправна недбалість), її дії слід кваліфікувати за ст. 119 КК України як убивство через необережність.

Обґрунтовуючи своє рішення щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України, суд першої інстанції послався, у тому числі, на висновки судово-медичної експертизи № 1303 та додаткових судово-медичних експертиз № 41/1303 і № 69/1303.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи № 1303 причиною смерті ОСОБА_8 стала закрита черепно-мозкова травма з переломом кісток склепіння черепа, крововиливами в м`які покрови головив скронево-тім`яно-потиличній ділянці справа, під м`які мозкові оболонки по конвектильній поверхні правої півкуліпрактично по усьому його протязі, лівої тім`яної частки та лівої потиличної частки.

З висновку додаткової судовому медичної експертизи № 41/1303 видно, що усі виявлені тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах, на які вказує свідок ОСОБА_10 в ході слідчого експерименту від 29 травня 2013 року. Тілесні ушкодження, що спричинили смерть, ОСОБА_8 міг отримати при падінні з положення стоячи при додачі його тілу додаткового прискорення в результаті ударів іншої особи.

З висновку додаткової судово-медичної експертизи № 69/1303 вбачається, що додаткове прискорення тілу ОСОБА_8 при падінні з положення стоячи було надане в результаті удару ОСОБА_7 .

Експерти, що проводили вказані судово-медичні експертизи, пояснення у судовому засіданні щодо цих експертиз не надавали.

Питання щодо можливості розмежування отриманих потерпілим тілесних ушкоджень від нанесеного йому удару в голову та ушкоджень, отриманих від падіння з послідуючим ударом об асфальтне покриття, під час досудового розслідування та судового розгляду не ставились.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що бачив, як чоловік, одягнений в світлу кофту та плавки білого кольору, взяв чоловіка, який був одягнений в джинсові брюки та куртку, як пізніше виявилось - ОСОБА_7 - за зворот куртки і почав смикати, нецензурно лаючись. У відповідь ОСОБА_7 завдав чоловіку два удари в грудну клітку кулаком правої руки. Від отриманих ударів чоловік похитнувся, проте не впав. Після цього ОСОБА_7 завдав йому ще один удар кулаком правої руки в ділянку голови з права на ліво. Від цього удару чоловік упав на землю, ударившись головою об асфальтну підмостку, про що свідчив специфічний звук.

Таким чином, тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть ОСОБА_8 , було не безпосереднім наслідком заподіяного засудженим удару в голову потерпілого, а результатом падіння останнього й удару головою об тверду асфальтну поверхню, чого засуджений хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що у цьому в конкретному випадку мало місце не умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, а вбивство, вчинене через необережність.

Тому Суд вважає за необхідне змінити кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК України із призначенням йому покарання у межах санкції цього закону.

Обираючи вид та розмір покарання, Суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а також особу винного, який раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, не працює, заподіяну злочином шкоду у добровільному порядку не відшкодував, а також конкретні обставини провадження.

Ураховуючи ці обставини, Суд вважає, що справедливим буде призначити засудженому ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову Суд вважає за необхідне залишити без зміни.

З огляду на вказане касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - зміні.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, пунктами 4, 6 параграфу 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 січня 2014 року стосовно ОСОБА_7 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 5 років.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3