Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 2605/7478/12-ц
провадження № 61-3278св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Аллонж»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - відкрите акціонерне товариство «Завод КІНАП», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леута Ірина Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2018 року у складі судді Тітова М. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Головачова Я. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аллонж»
(далі - ТОВ «Аллонж») звернулося з позовом до ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 , треті особи: відкрите акціонерне товариство «Завод КІНАП» (далі - ВАТ «Завод КІНАП»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леута І. В., про визнання недійсними договорів
купівлі-продажу нежитлових приміщень, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Позов мотивовано тим, що 31 березня 2006 року між ВАТ «Завод КІНАП» та ТОВ «Аллонж» укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого останнє набуло право власності на нежитлові приміщення загальною площею
403,80 кв. м, що складає 8/1000 часток майнового комплексу по
АДРЕСА_1 .
21 липня 2006 року між ВАТ «Завод КІНАП» та ТОВ «Аллонж» укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 5 474,90 кв. м, що складає 113/1000 часток майнового комплексу по АДРЕСА_1 .
Того ж дня між ВАТ «Завод КІНАП» та ТОВ «Аллонж» укладено договір купівлі продажу, згідно із яким позивач набув право власності на нежитлові приміщення загальною площею 2 791,6 кв. м, що складає 58/1000 часток майнового комплексу по АДРЕСА_1 .
Згідно з договором купівлі-продажу від 24 жовтня 2006 року ВАТ «Завод КІНАП» відчужило на користь ТОВ «Аллонж» нежитлові приміщення загальною площею 197,00 кв. м, що складає 4/1000 часток майнового комплексу по АДРЕСА_1 .
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Сила Закону» від 22 травня 2008 року визнано недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу від 31 березня 2006 року, 21 липня 2006 року та 24 жовтня 2006 року і визнано за ВАТ «Завод КІНАП» право власності на нежитлові приміщення, відчужені за цими договорами на користь ТОВ «Аллонж».
14 січня 2010 року між ВАТ «Завод КІНАП» та ОСОБА_1 укладено два договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами яких останній набув право власності на нежитлові приміщення вказаного майнового комплексу площею 133,6 кв. м та 181,25 кв. м, що розташовані по
АДРЕСА_1 .
Рішенням господарського суду м. Києва від 26 листопада 2010 року, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України
від 31 березня 2011 року, скасовано рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Сила Закону» від 22 травня 2008 року № 3/2008.
Таку обставину позивач вказав як підставу поновлення свого права власності на спірні приміщення.
29 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого останній набув право власності на нежитлове приміщення площею 178,95 кв. м, що складає 46/10000 часток, та нежитлове приміщення площею 127,3 кв. м, що становить 3/1000 часток майнового комплексу по АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог,
ТОВ «Аллонж» просив суд визнати недійсними договори купівлі-продажу
від 14 січня 2010 року, укладені між ВАТ «Завод КІНАП» та ОСОБА_1 ; витребувати у ОСОБА_2 на користь ТОВ «Аллонж» нежитлове приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальню (літ. Б) площею 127,3 кв. м та нежитлове приміщення ІІ поверху заводоуправління (літ. А) частину приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 178,95 кв. м по АДРЕСА_1 ; витребувати у
ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аллонж» нежитлове приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальню (літ. Б) площею
6,3 кв. м та нежитлове приміщення ІІ поверху заводоуправління (літ. А) частину приміщень у групі приміщень № 1 площею 2,3 кв. м по
АДРЕСА_1 ; визнати за ТОВ «Аллонж» право власності на зазначені нежитлові приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, яке переглядалося за нововиявленими обставинами
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року у позові ТОВ «Аллонж» відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції як на підставу відмови у позові посилався на рішення господарського суду
м. Києва від 09 січня 2013 року, яким встановлено, що укладені між
ВАТ «Завод КІНАП» та ТОВ «Аллонж» договори купівлі-продажу нежитлових приміщень є недійсними.
Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
У червні 2015 року ТОВ «Аллонж» звернулось із заявою про перегляд у зв`язку із нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду
м. Києва від 25 вересня 2013 року на підставі пункту 3 частини другої
статті 361 ЦПК України, в якій зазначало, що під час розгляду справи суд першої інстанції як на підставу відмови у позові посилався на рішення господарського суду м. Києва від 09 січня 2013 року, яким встановлено, що укладені між ВАТ «Завод КІНАП» та ТОВ «Аллонж» договори купівлі-продажу нежитлових приміщень є недійсними. Однак постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року, рішення господарського суду м. Києва від 09 січня 2013 року скасовано і ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Справа за заявою про нововиявлені обставини судами розглядалась неодноразово.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року заяву ТОВ «Аллонж» задоволено, скасовано у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року, позов ТОВ «Аллонж» задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 133,6 кв. м по АДРЕСА_1 , укладений
14 січня 2010 року між ВАТ «Завод КІНАП» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леутою І. В. і зареєстрований у реєстрі за № 6.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 181,25 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1 , укладений 14 січня 2010 року між ВАТ «Завод КІНАП» та ОСОБА_1 , посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Леутою І. В. і зареєстрований у реєстрі за № 5.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь ТОВ «Аллонж» нежитлове приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальню (літ. Б) площею 127,3 кв. м та нежитлове приміщення ІІ поверху заводоуправління (літ. А) частину приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 178,95 кв. м по АДРЕСА_1 та зобов`язано
ОСОБА_2 передати вказані приміщення ТОВ «Аллонж».
Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аллонж» нежитлове приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальню (літ. Б) площею 6,3 кв. м та нежитлове приміщення ІІ поверху заводоуправління (літ. А) частину приміщень в групі приміщень № 1 площею 2,3 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_1 , та зобов`язано його передати приміщення ТОВ «Аллонж».
Визнано за ТОВ «Аллонж» право власності на вказані нежитлові приміщення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2016 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Аллонж» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ВАТ «Завод КІНАП», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леутою І. В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2016 року скасовано, справу за заявою про перегляд рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня
2013 року у зв`язку із нововиявленими обставинами передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2018 року заяву задоволено, рішення Оболонського районного суду м. Києва
від 25 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи те, що рішення господарського суду м. Києва від 09 січня 2013 року, яке було підставою для ухвалення рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року, скасовано, вказані обставини суд вважав істотними, а тому дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року та ухвалення нового рішення у справі.
Матеріалами справи підтверджено, що на час вчинення правочинів між ОСОБА_1 та ВАТ «Завод «КІНАП» від 14 січня 2010 року останній не був власником спірних нежилих приміщень, а відтак не мав права відчужувати їх на користь ОСОБА_1 та спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею. Однак, суб`єктний склад учасників процесу унеможливлює визнання цих договорів недійсними в судовому порядку, оскільки ВАТ «Завод «КІНАП», яке було стороною оспорюваних правочинів, не залучено до участі у справі відповідачем. Крім того, за наведених обставин, суд позбавлений можливості у відповідності до вимог частини третьої статті 388 ЦК України витребувати спірні нежилі приміщення у відповідачів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Аллонж» залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2018 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що зазначені позовні вимоги ґрунтуються на законі, оскільки ТОВ «Аллонж» юридично було поновлено в правах власника нежитлових приміщень та йому належить відповідне право законної вимоги. Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Аллонж» не заявило вимог до ВАТ «Завод «КІНАП». Оскільки для додержання законності захисту права у судовому порядку є обов`язковим дотримання послідовності у застосуванні юридичних наслідків, а вимог до ВАТ «Завод «КІНАП» не заявлялось, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.Оскільки ВАТ «Завод «КІНАП» є стороною оспорюваних правочинів, а вимоги про витребування майна пов`язані із встановленням обставин вчинення цих правочинів, проте ця юридична особа не була визначена як відповідач, така обставина є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду,
ТОВ «Аллонж», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог щодо витребування майна та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Касаційна скарга мотивована тим, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Тобто у цій справі склад учасників дозволяє задовольнити вимогу щодо витребування майна, адже, як було встановлено судом у рішенні, саме ТОВ «Аллонж» є власником нежилих приміщень, які без його волі були передані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У березні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року справу за заявою
ТОВ «Аллонж» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року у справі за позовом ТОВ «Аллонж» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи:
ВАТ «Завод «Кінап», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леута І. В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилих приміщень, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ «Аллонж» у якому він просив вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 березня 2006 між ВАТ «Завод «КІНАП» та ТОВ «Аллонж» укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 907, нежилих приміщень 1-го поверху (в літ. Б - виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища); їдальня: приміщення 10 площею
296,9 кв. м, приміщення 9 площею 18,1 кв. м, приміщення 4 площею
18,8 кв. м, загальна площа відчужуваних приміщень 403,8 кв. м, що становить 8/1000 частин (від майнового комплексу площею 48432,9 кв. м), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
21 липня 2006 між ВАТ «Завод «КІНАП» та ТОВ «Аллонж» укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 2435, нежитлових приміщень виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б): I поверх - площею 621,9 кв. м, II поверх - площею 1,077 кв. м, III поверх - площею 1230,6 кв.м, IV поверх - площею
1 033,0 кв. м, V поверх - площею 1115,7 кв. м, технічний поверх - площею 396,6 кв. м, загальна площа відчужуваних приміщень 5474,9 кв. м, що становить 113/1000 частин (від майнового комплексу площею 48432,9 кв. м), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
21 липня 2006 між ВАТ «Завод «КІНАП» та ТОВ «Аллонж» укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 2436, нежилих приміщень виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (в літ. Б): І поверх - площею 458,1 кв. м; ІІ поверх - площею 451,9 кв. м; ІІІ поверх - площею 454,3 кв. м; ІV поверх - площею
454,9 кв. м; V поверх - площею 455,8 кв. м; VІ поверх - площею 457,9 кв. м, підвал площею 58,7 кв. м. Загальна площа відчужених приміщень складає 2791,60 кв. м, що складає 58/1000 часток майнового комплексу по
АДРЕСА_1 .
24 жовтня 2006 між ВАТ «Завод «КІНАП» та ТОВ «Аллонж» укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 3196, нежилих приміщень заводоуправління (в літ. А), ІІ поверх: приміщення 1 - площею 29,6 кв. м, приміщення 2 - площею 157,3 кв. м, (групи приміщень № 1) - площею 186,9 кв. м; та приміщення 5а - площею
10,1 кв. м. Загальна площа відчужених приміщень складає 197 кв. м, що складає 4/1000 часток майнового комплексу по АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації, що надана Київським міським БТІ право власності ТОВ «Аллонж» було зареєстровано, а в подальшому припинено унаслідок наступного (а. с. 80, т. 1, а. с. 125, т. 3).
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Сила Закону» від 22 травня 2008 року договори купівлі-продажу, покупцем за якими було ТОВ «Аллонж», визнано недійсними.
14 січня 2010 року між ВАТ «Завод КІНАП» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення ІІ поверху виробничого корпусу
№ 1 (без бомбосховища), їдальні (літ. Б) загальною площею 133,60 кв. м, що становить 3/1000 часток майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м, який розташований по АДРЕСА_1 .
Того ж дня між ВАТ «Завод КІНАП» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень ІІ поверху (літ. А) площею
181,25 кв. м, розташованих у майновому комплексі по
АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26 листопада 2010 року скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Сила Закону» від 22 травня 2008 року; постановою Київського апеляційного господарського суд від 31 січня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; постановою Вищого господарського суду від 31 березня 2011 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
29 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 2-го поверху заводоуправління (літ. А) частини групи приміщень № 1 площею 178,95 кв. м, що становить 46/1000 часток майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м, та нежитлове приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1 (літ. Б) площею 127,30 кв. м, що становить 3/1000 часток майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м по АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09 січня 2013 року визнано недійсними з моменту укладення вказані договори купівлі-продажу, покупцем за якими було ТОВ «Аллонж». Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2013 року рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду від 25 червня 2013 року попередні судові рішення залишені без змін (а. с. 34, т. 2).
Постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року визнано за ТОВ «Аллонж», зокрема, право власності на: нежитлові приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (літ. Б):
І поверх площею 458,10 кв. м, частину II поверх площею 318,30 кв. м, III поверх площею 454,30 кв. м, IV поверх площею 454,90 кв. м, V поверх площею
455,80 кв. м, VI поверх площею 457,90 кв. м, підвал площею 58,70 кв. м загальною площею 2 658 кв. м, що становить 67/1000 часток майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м, розташованого по
АДРЕСА_1 ; нежитлові приміщення 1-го поверху (літ. Б виробничого корпусу
№ 1 (без бомбосховища), їдальню загальною площею 403,80 кв. м, що становить 1/100 частки майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 ; нежитлові приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б): І поверх площею 621,90 кв. м, II поверх 1 077,10 кв. м, III поверх площею
1 142,35 кв. м, IV поверх площею 1 033 кв. м, V поверх площею 1 115,70 кв. м, технічний поверх площею 396,60 кв. м загальною площею 5 386,65 кв. м, що становить 136/1000 частки майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 ; нежитлові приміщення ІІ поверху заводоуправління (в літ. А) загальною площею 15,75 кв. м, що становить 4/10000 частки майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальню (літ. Б): III поверху площею 88,25 кв. м по АДРЕСА_1 .
Витребувано у ТОВ «Аріна К» на користь ТОВ «Аллонж»: нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (літ. Б): І поверх - площею 458,10 кв. м, частина II поверху - площею 318,30 кв. м, III поверх - площею 454,30 кв. м, IV поверх - площею 454,90 кв. м, V поверх - площею 455,80 кв. м, VI поверх - площею 457,90 кв. м, підвал - площею 58,70 кв. м, загальною площею 2 658,00 кв. м, що становить 67/1000 частин (від майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м); нежилі приміщення 1-го поверху (літ. Б виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня): приміщення 10 пл. - 296,9 кв. м, приміщення 9 площею - 18,10 кв. м, приміщення 4 пл. - 88,80 кв. м, загальною площею 403,80 кв. м, що становить 1/100 частину (від майнового комплексу 39 709,40 кв. м); нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б): І поверх - площею 621,90 кв. м, II поверх - 1 077,10 кв. м, III поверх - площею
1 142,35 кв. м, IV поверх - площею 1 033,0 кв. м, V поверх - площею
1 115,70 кв. м, технічний поверх - площею 396,60 кв. м, загальною площею
5 386,65 кв. м, що становить 136/1000 частин (від майнового комплексу
пл. 39 709,40 кв. м); нежилі приміщення ІІ-го поверху заводоуправління (в літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень № 1) - площею 5,65 кв. м, приміщення № 5-а - площею 10,10 кв. м, загальною площею 15,75 кв. м, що становить 4/10000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 кв. м), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребувано у ВАТ «Завод КІНАП» на користь ТОВ «Аллонж» нежитлове приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальню (літ. Б): III поверх площею 88,25 кв. м по АДРЕСА_1 (а. с. 168-173,
т. 3).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ТОВ «Аллонж» підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до пункту 3 частини другої 361 ЦПК України 2004 року підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.
У пункті 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» роз`яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України).
Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Розглядаючи заяву про перегляд рішення Оболонського районного суду
м. Києва від 25 вересня 2013 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для його скасування та ухвалення нового рішення у справі.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України
від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15.
Зазначений правовий висновок був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі
№ 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18).
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, пункт 147.
Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Згідно статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування майна, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд першої інстанції, не врахував зазначених вище норм матеріального права та дійшов передчасних висновків про неможливість застосування до спірних правовідносин пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України у зв`язку з незалученням ВАТ «Завод «КІНАП» відповідачем у справі, оскільки вимоги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння були заявлені до ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 , які є відповідачами у цій справі.
Отже, посилання суду апеляційної інстанції на неналежний склад учасників у цій частині заявлених позовних вимог не узгоджується із наведеними нормами матеріального права та встановленими обставинами.
При цьому судом апеляційної інстанції не виконано вимоги частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року (частина п`ята статті 411 ЦПК України) відповідно до якої висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи та не з`ясовано, чи перебувало спірне майно на час ухвалення судових рішень у володінні ОСОБА_2 .
Переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою позивача ТОВ «Аллонж» послався на те, що ухваленим судом рішенням вирішено питання про права ВАТ «Завод «КІНАП», яке судове рішення не оскаржувало, та не обґрунтував при цьому скасування судового рішення за вимогами про витребування майна у порядку
статті 388 ЦК України за відсутності встановлених обставин про те, що це майно не знаходиться у володінні ВАТ «Завод «КІНАП», та наданих доказів про те, що спірне майно знаходиться у володінні ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 , та не вирішив по суті ці позовні вимоги.
Викладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги ТОВ «Аллонж», не з`ясував, чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування, чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони, чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права, чи порушені права позивача, чи рішення суду першої інстанції відповідає вимогам частини третьої статті 263 ЦПК України, тому висновки судів апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння з підстав незалучення
ВАТ «Завод «КІНАП» відповідачем та незаявлення до нього позовних вимог, як до сторони оспорюваних правочинів, як законного та обґрунтованого, яким заявлені позовні вимоги в порядку статті 388 ЦК України не були вирішені по суті, є передчасними.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати, справу направити в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта