Постанова

Іменем України

06 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 2608/15495/12

провадження № 61-19968св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Ігнатченко Н. В., Кулікової С. В. у справі за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У березні 2019 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла заява від представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») про видачу дубліката виконавчого листа № 2/759/758/13 виданого Святошинським районним судом м. Києва.

Вимоги заяви обґрунтовував тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на майно.

Так, 29 липня 2013 року було пред`явлено виконавчий лист до виконання. 20 квітня 2015 року була винесена постанова про повернення виконавчого листа стягувачеві, однак, при поштовій пересилці оригінал виконавчого документу втрачено. Таким чином, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 2/759/758/13 закінчився 20 квітня 2016 року.

На цей час борг боржником не погашений, рішення суду не виконується, а пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання не дає можливості ПАТ КБ «Приватбанк» звернутися до органів державної виконавчої служби.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року у складі судді Миколаєць І. Ю. заяву представника ПАТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі № 2/759/758/13 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа № 2/759/758/13 виданого 19 липня 2013 року Святошинським районним судом м. Києва у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно та поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2/759/758/13 виданого 19 липня 2013 року Святошинським районним судом м. Києва у цій справі.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист було втрачено та наявні поважні причини пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року скасовано та постановлено нову, якою у задоволені заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі № 2/759/758/13 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви апеляційний суд виходив з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Рішення Святошинського районного суду м. Києва у цивільній справі № 2608/15495/12 набрало законної сили 08 липня 2013 року, а виконавчий документ було повернуто заявнику 20 квітня 2015 року із зазначенням дати повторного пред`явлення до 20 квітня 2016 року, отже відсутні правові підстави для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова О. Л. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем був отриманий виконавчий лист, який у липні 2013 року направлений на адресу ДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві. Постановою державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ від 20 квітня 2015 року виконавчий лист було повернуто стягувачеві. Постанова державного виконавця, а разом із нею виконавчий лист, на адресу банку не надходили. Про вказані обставини щодо винесення державним виконавцем постанови про повернення стягувачу виконавчого листа банк дізнався із відповіді Святошинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві від 06 лютого 2019 року № 39108659 на запит стягувача. ДВС не було надано належних доказів щодо направлення виконавчого листа та доказів отримання його банком. В матеріалах справи відсутні підтвердження отримання банком виконавчого листа. Не направлення органами ДВС на адресу банку постанови про його повернення, як наслідок, відсутність у стягувача оригіналу виконавчого листа процесуально унеможливило пред`явлення його до виконання, і це свідчить про те, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа пропущено банком з поважних причин та підлягає поновленню.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Святошинського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року в частині вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання закрито.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року з метою задоволення вимог ПАТ КБ «Приватбанк» на суму заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на майно, передане в іпотеку на підставі іпотечного договору від 20 серпня 2007 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Вдовіною Л. Л., а саме квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів.

З метою виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року у справі № 2608/15495/2012 видано виконавчий лист від 19 липня 2013 року.

29 липня 2013 року було відкрито виконавче провадження.

20 квітня 2015 року виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання та вказано строк для повторного пред`явлення до 20 квітня 2016 року.

Апеляційним судом встановлено, що із заявою про видачу дублікату та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся лише в березні 2019 року, тобто після спливу 4 (чотирьох) років з моменту повернення виконавчого документа.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року з метою задоволення вимог ПАТ КБ «Приватбанк» на суму заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на майно, передане в іпотеку згідно договору іпотеки від 20 серпня 2007 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Вдовіною Л. Л., а саме квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів.

З метою виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року у справі № 2608/15495/2012 видано виконавчий лист від 19 липня 2013 року. 29 липня 2013 року відкрито виконавче провадження. 20 квітня 2015 року виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання та вказано строк для повторного пред`явлення до 20 квітня 2016 року. Із заявою про видачу дублікату та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося лише в березні 2019 року, тобто після спливу 4 (чотирьох) років з моменту повернення виконавчого документа.

У частині шостій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII вказано, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

При відмові в задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції, встановив відсутність поважних причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Постанова суду апеляційної інстанцій є предметом касаційного перегляду лише у частині відмови в задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дублікату виконавчого листа, оскільки ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року в частині вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання закрито.

Тому, з огляду на закриття касаційного провадження у цій частині, доводи банку стосовно необґрунтованості постанови суду апеляційної інстанцій у частині відмови в поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання Верховний Суд вважає неприйнятними.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дублікату виконавчого листа прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення в частині відмови в задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дублікату виконавчого листа без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року в частині задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська