№ 260/1683/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 260/1683/21

провадження № К/990/12744/22 №К/990/12911/22, №К/990/12958/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року (у складі головуючого судді - Дору Ю.Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року (в складі колегії суддів: головуючого судді - Кушнерика М.П., суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І.) у справі №260/1683/21,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатської обласної прокуратури (далі - відповідач-1), Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (відповідач-2), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-3) в якому просив:

- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №92 від 24.11.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» (далі - Рішення від 24.11.2020 №92);

- визнати протиправними з моменту прийняття та скасувати накази керівника Закарпатської обласної прокуратури:

№410к від 24.12.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено його з посади прокурора Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» 29 грудня 2020 року;

№204к від 12.04.2021, згідно якого вважати звільненим з посади прокурора Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12 квітня 2021 року;

- поновити позивача на посаді прокурора Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської обласної прокуратури з 12 квітня 2021 року;

- визнати протиправною бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати вихідної допомоги при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку;

- стягнути з Закарпатської обласної прокуратури вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 30 058,82 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати в день звільнення оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, по 5 листкам непрацездатності, а саме: серії АЛВ №568530 від 04.01.202; серії АЛВ №575571 від 14.01.2021; серії АЛВ №569981 від 25.01.2021; серії АЛВ №5553050 від 09.03.2021; серії АЛВ №5553050 від 09.03.2021; серії АЛВ №496998 від 27.03.2021 та 12.04.2021;

- стягнути з Закарпатської обласної прокуратури оплату перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, по 5 листкам непрацездатності, а саме: серії АЛВ №568530 від 04.01.202; серії АЛВ №575571 від 14.01.2021; серії АЛВ №569981 від 25.01.2021; серії АЛВ №5553050 від 09.03.2021; серії АЛВ №5553050 від 09.03.2021; серії АЛВ №496998 від 27.03.2021 та 12.04.2021;

- стягнути з Закарпатської обласної прокуратури середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 12 квітня 2021 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді прокурора Мукачівської окружної прокуратури з 12 квітня 2021 року та стягнення з Закарпатської обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що Рішення від 24.11.2020 №92 прийнято протиправно, з порушенням вимог чинного законодавства, за відсутності правових підстав, не у визначений Законом спосіб, не уповноваженими Законом на те органами, із залученням до її проведення неуповноважених органів та осіб. На думку позивача, Четверта кадрова комісія при прийнятті оскаржуваного рішення та розгляді його звернення від 12.11.2020 не вжила жодних заходів щодо перевірки викладених обставин. Щодо оскаржуваних наказів позивач указував, що вони видані з порушенням норм чинного законодавств. Стосовно не нарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку, не нарахування та невиплати в день звільнення оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, по 5 листкам непрацездатності, позивач вказував, що такі виплати відповідачем-1 не були проведені та виплачені, а, відтак, підлягають стягненню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку

Стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь позивача вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 16063,97 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Четвертою кадровою комісією правомірно прийнято Рішення від 24.11.2020 №92, а, відтак оскаржувані накази є правомірними. Разом з тим, на переконання судів попередніх інстанцій, Закарпатська обласна прокуратура протиправно не нарахувала та не виплатила позивачу вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку. Щодо суми вихідної допомоги, суди попередніх інстанції зазначили, що середньомісячна заробітна плата становить - 16063,97 грн. Стосовно виплати компенсації за перші п`ять дні тимчасової непрацездатності, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем-1, з дотриманням передбаченої законом процедури, було проведено повний розрахунок з позивачем, виплату якого проведено 30.12.2020 одночасно з виплатою заробітної плати за грудень 2020 року всім працівникам органів обласної прокуратури, що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2020 року.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та заперечень на них

5. Не погодившись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій (з урахуванням уточненої касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №260/1683/21 в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

6. Підставою касаційного оскарження у даній справі відповідча-3 зазначає пункт 2 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та вказує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №560/3971/19, від 27.01.2021 у справі №380/1662/20, від 18.02.2021 у справі №640/23379/19, від 25.02.2021 у справі №640/8451/20, від 17.03.2021 у справі №420/4581/20, від 30.03.2021 у справі №640/25354/19, від 31.03.2021 у справі №320/2449/20, від 15.04.2021 у справі №440/3166/20, від 09.07.2021 у справі №160/4745/20, від 22.07.2021 у справі №300/2000/20, від 11.08.2021 у справі №640/9375/20. Аргументує дану підставу тим, що ні спеціальними Законами України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX), ні статтею 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не передбачено виплату вихідної допомоги прокурорам, яких звільнено відповідно до підпункту 1 пункту 19 Закону України №113-IX у зв`язку з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

7. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржувані судові рішення в частині касаційного оскарження відповідачем-3 залишити без змін, а у задоволенні касаційної скарги - відмовити.

8. Також, не погодившись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Закарпатська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій (з урахуванням уточненої касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №260/1683/21 в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

9. Підставою касаційного оскарження у даній справі відповідач-1 зазначає:

- пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №200/13482/19-а, від 05.08.2020 у справі №686/20491/18 стосовно того, що звільнення позивача відбулося на підставі пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX, що стало підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», що не пов`язано з ліквідацією чи організацією органу прокуратури. Відповідач-1 акцентує увагу на тому, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми статей 40 44 КЗпП України;

- пункт 2 частини четвертої статі 328 КАС України та вказує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 560/3971/19, від 27.01.2021 у справі № 380/1662/20, від 18.02.2021 у справі № 640/23379/19, від 25.02.2021 у справі №640/8451/20, від 17.03.2021 у справі №420/4581/20, від 30.03.2021 у справі №640/25354/19, від 31.03.2021 у справі №320/2449/20, від 15.04.2021 у справі №440/3166/20, від 09.07.2021 у справі №160/4745/20, від 22.07.2021 у справі №300/2000/20, від 11.08.2021 у справі №640/9375/20. Аргументує дану підставу тим, що звільнення у зв`язку з неуспішним проходженням атестації є наслідком дій позивача. Зазначає, що ні спеціальними Законами №1697-VII та №113-IX, ні статтею 44 КЗпП України не передбачено виплату вихідної допомоги прокурорам, яких звільнено відповідно до підпункту 1 пункту 19 Закону України №113-IX у зв`язку з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

10. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу відповідача-1 від сторони позивача не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових рішень у відповідності до положень частини четвертої статті 338 КАС України.

11. Також, не погодившись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2021, за виключенням задоволеної судом першої інстанції вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Закарпатської обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку, та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №260/1683/21, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

12. Підставою касаційного оскарження позивач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судом норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №580/2357/20, від 02.09.2021 у справі №640/9599/20, від 03.06.2021 у справі №640/9398/20, від 24.06.2021 у справі №280/5009/21 щодо застосування пунктів 7, 11 Розділу I Порядку проходження атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233.

13. Позивач, поряд з іншим, зазначає, що Четверта кадрова комісія при прийнятті оскаржуваного рішення щодо позивача та при розгляді його звернення від 12.11.2020 залишила поза увагою та не провела жодних дій, спрямованих на перевірку його доводів про технічні збої програмного забезпечення, погане самопочуття, тощо.

14. Щодо вихідної допомоги позивач указує, що визначена судом першої інстанції сума середньомісячної заробітної плати не відповідає вимогам закону, нарахована незрозуміло за якою формулою і в рішенні суду немає її чіткого розрахунку. Крім того, на переконання позивача, суд першої інстанції невірно визначив місяці щодо нарахування середньомісячної заробітної плати, а саме взяв за основу жовтень-листопад 2020 року, у той час, коли до застосування повинні були взяті листопад-грудень 2020 року.

15. Поряд з наведеним, позивач зауважує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги факт несвоєчасної виплати відповідачем-1 перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності від 04.01.2021 та від 09.03.2021 та за 1 робочий день - 12.04.2021, а саме здійснено оплату 29.04.2021 одночасно із виплатою заробітної плати за квітень 2021 року всім працівникам установи. Позивач вважає, що йому підлягала виплата середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день такого розрахунку.

16. ОСОБА_1 також зазначає, що 13 квітня 2022 року судом апеляційної інстанції було розглянуто справу без участі позивача чи його представника, чим порушено його конституційне право на доступ до правосуддя; 11 квітня 2022 року позивачем на електронну адресу суду апеляційної інстанції було скеровано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні; позивач скористався своїм правом на відкладення розгляду справи відповідно до розміщеного на офіційній сторінці Восьмого апеляційного адміністративного суду; однак, судом апеляційної інстанції в судовому засіданні визнано явку необов`язковою та можливим проведення розгляду справи без його участі, що, на переконання позивача, призвело до ухвалення незаконного рішення у справі.

17. У відзивах на касаційну скаргу відповідач-1 та відповідач-3 просять залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог - без змін.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

18. Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду надійшла 25.05.2022.

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2022 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

20. Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №260/1683/21 (провадження №К/990/12744/22).

21. Касаційна скарга Закарпатської обласної прокуратури до Верховного Суду надійшла 25.05.2022.

22. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.05.2022 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

23. Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою Закарпатської обласної прокуратури на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №260/1683/21 (провадження №К/990/12911/22).

24. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 27.05.2022.

25. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.05.2022 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

26. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №260/1683/21 (провадження №К/990/12958/22).

27. Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2024 касаційні скарги об`єднано в одне касаційне провадження, а справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

28. Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України з 12.12.1994 та наказом прокурора Закарпатської області від 09.12.1994 № 361 прийнятий до органів прокуратури Закарпатської області.

29. За наслідками складення іспиту, 10.11.2020, у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації), ОСОБА_1 , набрав 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту і його не допущено до проходження наступного етапу атестації.

30. Через два дні після складання тестування, 12.11.2021, позивачем була подана заява щодо надання можливості повторно здати іспит «у зв`язку з періодичними проблемами у роботі комп`ютеру, станом здоров`я та прийняттям медичних препаратів, перебуванням на амбулаторному лікуванні».

31. Як вбачається з протоколу засідання Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 16.11.2020 р. № 10 (третє питання п. 5), розглядалася заява позивача.

32. Четвертою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення № 92 від 24.11.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», яким ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.

33. Наказом Закарпатської обласної прокуратури № 410к від 24.12.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з посади прокурора Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» 29 грудня 2020 року. Наказом №204к від 12.04.2021 позивача наказано вважати звільненим з посади прокурора Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12 квітня 2021 року.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України)

36. Згідно з частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

37. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційних проваджень у цій справі, і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

38. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон №113-IX, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону №1697-VII внесено зміни. Зокрема, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону №1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ. Також, у тексті Закону №1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури» відповідно.

40. Відповідно до абзацу першого пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

41. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

42. Згідно з пунктами 11- 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

43. Відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

44. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

45. За пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».

46. Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок №221) атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

47. Як обумовлено пунктом 7 розділу І Порядку №221, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

48. Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

49. Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку (пункт 9 розділу І Порядку №221).

50. Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.

У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.

У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.

Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.

51. Розділ ІІ Порядку №221 визначає питання складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап тестування).

52. Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІ Порядку №221 тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

53. На підставі пункту 2 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 (далі - Порядок №233) комісії забезпечують: проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур; здійснення добору на посади прокурорів; розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

54. За правилами пункту 12 Порядку №233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії. Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

55. Спір у цій справі виник, зокрема, у зв`язку із проходженням ОСОБА_1 атестації прокурорів та ухваленням Четвертою кадровою комісією Рішення від 24.11.2020 №92.

56. Матеріалами справи підтверджується, що позивач подав на ім`я Генерального прокурора заяву встановленого зразка та просив допустити його до проходження атестації

57. У такій заяві позивач підтвердив своє бажання пройти атестацію, вказав на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком №221, зокрема й щодо того, що в разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком №221, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, його буде звільнено з посади прокурора.

58. Отже, позивач фактично погодився зі встановленими умовами та правилами щодо переведення на посаду в окружній прокуратурі та проведення атестації.

59. Водночас, як випливає із оскаржуваного рішення кадрової комісії, за результатами проходження позивачем першого етапу атестації на предмет дослідження рівня його знань та умінь у застосуванні закону, позивач набрав 67 з мінімально необхідних 70 балів.

60. Ці результати відображені у відповідній відомості, в якій позивач поставив власний підпис, чим підтвердив їх достовірність, та судами попередніх інстанції не було встановлено, що у примітках до цієї відомості були будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту.

61. Як вже зазначалося вище, згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку №221 прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Також, відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку №221 прокурор, який за результатами складання іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

62. Аналогічні положення щодо обов`язку прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, який не набрав прохідний бал, містяться у пункті 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.

63. У зв`язку із цим, Четвертою кадровою комісією правомірно прийнято оскаржуване рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.

64. Верховний Суд у постановах від 25.11.2021 у справі №160/5745/20 та від 19.05.2022 у справі №120/2170/20-а зазначав, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю. Відповідно, набрання прокурором за результатами іспиту у формі анонімного тестування під час атестації менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX для його недопуску до наступного етапу атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації.

65. Колегія суддів додатково звертає увагу, що на цьому етапі (іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора) рішення про успішне чи неуспішне проходження атестації залежить тільки від кількості набраних балів.

66. Інше мотивування та обґрунтування рішення кадрової комісії ніж зазначення кількості набраних прокурором балів Порядком №221 не передбачено. У пункті 5 Розділу ІІ та пункті 6 розділу ІІІ цього Порядку чітко визначено, що відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання ним за результатами складення іспиту меншої кількості балів, ніж прохідний бал.

67. В контексті наведеного слід дійти висновку, що в оскаржуваному рішенні кадрової комісії відповідно до вимог пункту 12 Порядку №233 зазначено мотиви та обставини, що вплинули на його прийняття, а саме - набрання позивачем менше прохідного балу для успішного складання іспиту. Будь-яких інших обґрунтувань чи наведення мотивів, ураховуючи специфіку складення іспиту у формі анонімного тестування, таке рішення не потребує.

68. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.08.2022 у справі №380/4548/20, від 27.09.2022 у справі №160/5072/20, від 14.11.2024 у справі №500/391/21.

69. Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що 12.11.2021, через два дні після складання тестування, позивачем була подана заява щодо надання можливості повторно здати іспит у зв`язку з періодичними проблемами у роботі комп`ютеру, станом здоров`я та прийняттям медичних препаратів, тощо.

70. З приводу зазначеного Верховний Суд повторно звертає увагу, що згідно з пунктом 7 розділу І Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

71. Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку №221 у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

72. Згідно з встановленими у цій справі обставинами, тестування позивачем було завершено. Відомості про те, що під час проведення тестування складались акти про дострокове завершення тестування з незалежних від члена комісії та прокурора причин, та про те, що ОСОБА_1 під час проведення тестування подавав будь які заяви до комісії, відсутні. Позивач фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершив тестування. А відтак, подання заяви про повторне проходження атестації в контексті встановлених обставин, може свідчити про намагання позивача спростувати отриманий негативний результат.

73. Верховний Суд наголошує, що у разі об`єктивної наявності технічних проблем під час тестування, єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, та просить з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого в цьому разі, як свідчать обставини справи, не було.

74. Подібний висновок висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.09.2022 у справі №160/5072/20, від 26.05.2022 у справі №160/6479/20 та №300/1157/20, від 25.11.2021 у справі №160/5745/20, від 20.10.2021 у справі №440/2700/20 та інших.

75. У такому контексті Верховний Суд також зазначає, що під час прийняття рішень про успішне (неуспішне) проходження прокурором атестації кадрові комісії зобов`язані належним чином розглянути подані прокурорами заяви, врахувавши всі обставини, що можуть мати значення при прийнятті відповідного рішення. Водночас розгляд таких заяв кадровими комісіями не є тотожним їхньому обов`язку повторно призначати тестування прокурора у разі наявності його заяви, зокрема про технічні збої у роботі комп`ютерної програми, адже зважаючи на приписи пункту 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та пункту 7 розділу І Порядку №221 повторне проходження прокурором одного з етапів атестації допускається лише у тому випадку, якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора. Звідси слідує, що такі обставини не можуть бути виявлені (встановлені) окрім того, як під час самого тестування (указаний висновок висловлений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.12.2022 у справі №240/7715/20).

76. Водночас, судами попередніх інстанцій було встановлено, що заява позивача була розглянута.

77. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків щодо правомірності оскаржуваного рішення кадрової комісії та відсутності підстав для його скасування, і доводи касаційної скарги позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростовують цих та наведених вище висновків.

78. При цьому, колегія суддів відхиляє посилання позивача на постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №580/2357/20, від 02.09.2021 у справі №640/9599/20, від 03.06.2021 у справі №640/9398/20, оскільки правовідносини у таких справах не є подібними зі спірними правовідносинами. Отже не знаходять свого підтвердження доводи касаційної скарги позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, виходячи із пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

79. Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 Верховний Суд відхиляє, оскільки такі не були підставою для відкриття касаційного провадження.

80. Щодо права позивача на виплату вихідної допомоги при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку, колегія суддів зазначає наступне.

81. Статтею 4 Закону №1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

82. Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

83. Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

84. Законом №113-ІХ статтю 51 Закону №1697-VII було доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

85. Законом №113-ІХ було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме:

статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус;

статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус;

частину дев`яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».

86. Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

87. Відповідно до частини четвертої статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

88. Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

89. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача звільнено з посади прокурора Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII та на день звільнення йому не була виплачена вихідна допомога, передбачена статтею 44 КЗпП України.

90. Згідно усталених висновків, вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

91. В той же час приписами Закону №1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України. Внесені Законом №113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

92. Таким чином, Верховний Суд доходить висновку, що частиною п`ятою статті 51 Закону №1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

93. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.01.2021 у справі №380/1662/20, від 18.02.2021 у справі №640/23379/19, від 17.03.2021 у справі №420/4581/20, від 15.04.2021 у справі №440/3166/20, а також від 15.06.2023 у справі №560/2807/20, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від таких висновків, виходячи із доводів касаційних скарг відповідачів.

94. При цьому, колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі відповідача-1 на постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №200/13482/19-а та від 05.08.2020 у справі №686/20491/18, оскільки правовідносини у таких справах не є подібними зі спірними правовідносинами.

95. Отже, не знаходять свого підтвердження також доводи касаційних скарг відповідача-1 та відповідача-3, які стали підставами для відкриття касаційних проваджень.

96. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій в цій частині ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права.

97. Відтак, встановивши право позивача для виплати йому вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку, суд повинен визначити розмір такої виплати, виходячи із виплат за 2 останні календарні місяці роботи, що передували звільненню.

98. Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки (абзац перший). У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац третій). Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку (абзац четвертий).

99. Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

100. Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

101. На переконання позивача, суд першої інстанції невірно визначив місяці щодо нарахування середньомісячної заробітної плати, а саме взяв за основу жовтень-листопад 2020 року, у той час, коли до застосування повинні були взяті листопад-грудень 2020 року. У позовних вимогах позивач просив стягнути вихідну допомогу в конкретно визначеній сумі - 30 058, 82 грн.

102. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до розрахункового листа за 2020 рік, кількість робочих днів за жовтень 2020 року становила - 11 робочих днів, а заробітна плата складала 11 864,47 грн., за листопад 2020 року - кількість робочих днів було - 19 календарних днів, а заробітна плата (без врахування лікарняних виплат) складала 20 263,58 грн; відтак, середньомісячна заробітна плата становить - 16063,97 грн.

103. Враховуючи, що згідно первинного наказу про звільнення позивача від 24.12.2020 №410к, його звільнено з 29 грудня 2020 року, то суд першої інстанції вірно взяв за основу при обчисленні вихідної допомоги відомості щодо нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень та листопад 2020 року, оскільки згідно з абзацами 1, 2 пункту 8 Порядку №100 середній заробіток обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (указаний висновок відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №240/4840/20).

104. Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення Порядку №100 під час обчислення суми вихідної допомоги позивача, і доводи касаційної скарги позивача наведених вище висновків не спростовують.

105. Щодо посилань позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

106. Наслідки неявки в судове засідання учасників справи в суд апеляційної інстанції визначені статтею 313 КАС України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

107. Отже, передумовою відкладення розгляду справи за клопотанням сторони в суді апеляційної інстанції, є визнання судом причин неявки учасника справи поважними.

108. Відповідно до частин другої і третьої статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

109. Матеріалами справи підтверджується, що апеляційний розгляд справи вперше був призначений на 09 березня 2022 року на 14:00 год.

110. 02 березня 2022 року на електронну адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні. Позивач просив визнати причину неявки позивача в судове засідання поважною та відкласти розгляд справи на інший час.

111. Відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання 09.03.2022, розгляд справи не відбувся з причин перебування судді-члена колегії суддів у відпустці, заявленим клопотанням позивача про відкладення розгляду справи і неявкою представників відповідачів; повідомлено, що судове засідання відбудеться 13.04.2022 о 14:30 год.

112. 12 квітня 2022 на електронну адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло аналогічне попередньому клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні. Позивач також просив визнати причину неявки позивача в судове засідання поважною та відкласти розгляд справи на інший час.

113. У судовому засіданні 13 квітня 2022 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

114. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові мотивував це тим, що вважав за можливе розгляд справи за відсутності позивача, оскільки його явка не визнавалась обов`язковою. Враховуючи його аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи 09.03.2022, а також метою забезпечення реалізації процесуального права сторін на доступ до правосуддя, колегія суддів вважала проводити розгляд справи за відсутності позивача та осіб, які не з`явились в судове засідання, яке в силу обставин, що склалися, мали можливість прийняти участь в режимі відеоконференції.

115. Враховуючи викладене, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, не вирішуючи при цьому питання визнання причин неявки поважними/неповажними, суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, яке б могло призвести до неправильного розгляду справи чи ухвалення незаконного судового рішення.

116. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

117. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

118. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

119. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційних проваджень у цій справі, колегія суддів Верховного Суду не встановила порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

120. А тому, касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

121. Колегія суддів вважає, що в контексті обставин цієї справи Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.

122. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі №260/1683/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду