ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 260/1955/24

адміністративне провадження № К/990/51162/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №260/1955/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року (колегія суддів у складі головуючого судді Качмара В.Я., суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.)

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. 25 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ЗВВС, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними дії ЗВВС, які полягають у застосуванні у період із 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату за період із 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, із урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що відповідач протиправно у період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року застосовував розмір прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року.

3. Переконував, що при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, на основі яких визначалися розміри інших складових грошового забезпечення у період з січня 2020 року по 12 травня 2023 року, відповідач повинен був застосовувати прожитковий мінімум станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, а тому нарахування та виплата грошового забезпечення позивача здійснювалась з порушенням норм законодавства

4. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року позовні вимоги задоволено.

5. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов залишено без розгляду.

7. Апеляційний суд установив, що 27 лютого 2024 року, позивач звернувся до начальника ЗВВС з рапортом надання довідки про нараховане та виплачене його грошове забезпечення за період з 2020 року по лютий 2024 року включно в розрізі місяців із зазначенням складових такого та копію картки особового рахунку.

8. За результатами розгляду рапорту, відповідач разом із відповіддю від 29 лютого 2024 року за №814/10/856 копії карток особових рахунків про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 2020 по 2024 роки із зазначенням складових такого (оклад, надбавки, премії, тощо).

9. З огляду на викладене апеляційний суд вирішив, що цей позов подано до суду з порушенням строку звернення до суду.

10. Суд зазначив, що статтею 233 КЗпП України (у редакції чинній на момент звернення до суду з позовом) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

11. Указав, що з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП, був «прив`язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.

12. Зауважив, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Відтак суд вирішив, що про застосування розміру прожиткового мінімуму при розрахунку грошового забезпечення за відповідний рік, позивач повинен був дізнатись при отриманні заробітної плати у січні відповідного року після отримання грошового забезпечення.

13. Оскільки позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, то суд апеляційної інстанції вирішив, що позовні вимоги у цій справі необхідно залишити без розгляду.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

14. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року та направити справу №260/1955/24 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

15. У тексті касаційної скарги позивач зазначив, що правовідносини, що виникли до 19 липня 2022 року регулюються статтею 233 КЗпП України, у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року, а тому він не пропустив строк звернення до суду з вимогами, які охоплюють часовий проміжок з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року.

16. Указував, що звернувся до суду з цим позов у місячний строк з моменту отримання від відповідача довідки про нарахування та виплату грошового забезпечення за спірний період.

17. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду від сторони відповідача не надходило, однак в силу частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

18. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 30 грудня 2024 року.

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 грудня 2024 року для розгляду справи №260/1955/24 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

20. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі №260/1955/24.

21. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року справу №260/1955/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IV. Позиція Верховного Суду

22. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

23. У межах цього касаційного провадження необхідно вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року.

24. Підставою для залишення позову без розгляду слугував висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, становить три місяці й обчислюється з дня, коли він дізнався про порушення свого права.

25. Апеляційний суд зазначив, що про застосування розміру прожиткового мінімуму при розрахунку грошового забезпечення за відповідний рік, позивач повинен був дізнатись при отриманні заробітної плати у січні відповідного року після отримання грошового забезпечення.

26. Отже, звернувшись до суду з позовом лише 25 березня 2024 року, ОСОБА_1 пропустив визначений законом строк звернення до суду та не навів поважних причин, які зумовили його пропуск.

27. Відповідаючи на питання, які порушені у касаційній скарзі, у зіставленні з нормативно-правовим регулюванням цих відносин, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

28. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

29. Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

30. Для правильного вирішення цього спору необхідно з`ясувати, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року.

31. Колегія суддів зауважує, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

32. Зокрема, Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

33. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

34. З урахуванням викладеного Судова палата констатувала:

1) якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);

2) з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.

35. Застосовуючи наведені висновки колегія суддів зазначає, що спірний період [з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього.

36. Період з 29 січня 2020 року до 18 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.

37. Проте період з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

38. З огляду на викладене, апеляційний суд помилково застосував до періоду з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року частину першу статті 233 КЗпП України у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом.

39. Разом з тим, колегія суддів частково поділяє позицію апеляційного суду, зокрема, щодо необхідності застосування частини першої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом, до позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року.

40. Верховний Суд зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

41. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

42. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

43. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

44. Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

45. На переконання колегії суддів, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

46. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.

47. Апеляційний суд установив, що 27 лютого 2024 року, позивач звернувся до начальника ЗВВС з рапортом надання довідки про нараховане та виплачене його грошове забезпечення за період з 2020 року по лютий 2024 року включно в розрізі місяців із зазначенням складових такого та копію картки особового рахунку.

48. За результатами розгляду рапорту, відповідач разом із відповіддю від 29 лютого 2024 року за №814/10/856 копії карток особових рахунків про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 2020 по 2024 роки із зазначенням складових такого (оклад, надбавки, премії, тощо).

49. У тексті касаційної скарги позивач переконує, що саме з моменту отримання копій карток особових рахунків про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 2020 по 2024 роки слід обраховувати строк звернення до суду з цим позовом, оскільки лише після отримання указаних документів позивач дізнався про своє порушене право. Зауважує, що звернувся до суду з цим позовом у місячний строк з моменту отримання відповіді від ЗВВС.

50. З огляду на обставини цієї справи, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до лютого 2024 року з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

51. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.

52. З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року є передчасним.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

54. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

55. У цій справі суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

56. За таких обставин, з огляду на заявлені до суду касаційної інстанції вимоги, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

V. Висновок щодо розподілу судових витрат

57. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі №260/1955/24 скасувати.

3. Справу №260/1955/24 направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду