ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа №260/26/19

адміністративне провадження №К/9901/25869/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №260/26/19

за позовом ОСОБА_1

до Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області та Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської районної державної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації

про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року (прийняте у складі: головуючого судді Скраль Т.В.)

і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Макарика В.Я., суддів Ільчишин Н.В., Матковської З.М.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у січні 2019 року звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області (надалі також - «Виноградівська РДА» або «відповідач-1») від 6 серпня 2018 року №62-к "Про звільнення ОСОБА_1 " і пункт 2 розпорядження голови Виноградівської РДА від 30 листопада 2018 року №93-к "Про внесення змін до розпоряджень голови районної державної адміністрації";

- поновити ОСОБА_1 на посаді, що передувала звільненню;

- стягнути з Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської районної державної адміністрації (надалі також - «Управління» або «відповідач-2») заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до розпорядження голови Виноградівської РДА Закарпатської області від 7 травня 2018 року №35-к він як переможець конкурсу був призначений на посаду начальника Управління з 11 травня 2018 року із тримісячним випробувальним терміном з 11 травня 2018 року до 10 серпня 2018 року. В подальшому під час його хвороби і тимчасової непрацездатності Голова Виноградівської РДА розпорядженням від 6 серпня 2018 року №62-к звільнив його з 10 серпня 2018 року з роботи через невідповідність займаній посаді протягом строку випробування. Після завершення лікування і пред`явлення листків непрацездатності розпорядженням від 30 листопада 2018 року №93-к внесено зміни у розпорядження від 7 травня 2018 року №35-к та від 6 серпня 2018 року №62-к в частині строку випробування (його продовжено до 3 грудня 2018 року) й дати звільнення, яку з 10 серпня 2018 року змінено на 30 листопада 2018 року. Позивач вважає, що його було звільнено саме через те, що він виступив в якості викривача в порядку, визначеному Законом України "Про запобігання корупції". На його переконання, звільнення та вказані розпорядження відповідача-1 щодо звільнення є незаконними й такими, що видані із суттєвим порушенням норм законодавства, які грубо порушують його трудові права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року, позов задоволено:

- визнано протиправним і скасовано розпорядження Голови Виноградівської РДА від 6 серпня 2018 року №62-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- визнано протиправним і скасовано пункт 2 розпорядження голови Виноградівської РДА від 30 листопада 2018 року №93-к "Про внесення змін до розпоряджень голови районної державної адміністрації";

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління з 1 грудня 2018 року;

- стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 12682,67 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 1 грудня 2018 року до 28 березня 2019 року включно.

Судові рішення мотивовані тим, що у цій справі, в жодному документі, які прийняті відповідачами на виконання своїх повноважень, не викладено висновків про невідповідність позивача займаній посаді або висновків, зроблених на підставі проведеного службового розслідування.

Твердження відповідача-1 про невідповідність позивача займаній посаді ґрунтується лише на підставі листа керівника Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації та відомостях, що зазначені у колективних звернення керівників закладів освіти за відсутності інших об`єктивних даних щодо недостатньої кваліфікації позивача чи шляхом встановлення фактів про неналежне виконання своїх службових обов`язків, систематичне порушення дисципліни, вчинення ганебних вчинків, злочинів, корупційних правопорушень, порушення присяги, критично низький рівень теоретичних знань чи професійних навичок та інші докази неякісного чи неналежного виконання трудових обов`язків.

Суди дійшли висновку, що негативна оцінка ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівня позивача спростовуються самим фактом прийняття позивача на посаду як такого, що успішно пройшов конкурс.

Також суди зауважили, що оскільки негативне рішення відповідача-1 тягне за собою наслідки у виді звільнення особи із займаної посади через невідповідність займаній посаді, таке рішення, незалежно від його форми, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття. В той же час, звільнення особи з посади через встановлення невідповідності займаній посаді істотно порушує її права, оскільки така підстава звільнення дискредитує працівника та перешкоджає подальшому працевлаштуванню. Із обставин справи суди не змогли констатувати, що відповідачі у справі добросовісно, розсудливо, у спосіб, що визначений законом, підійшли до вивчення відомостей, які були викладені у зверненні заявників стосовно позивача.

Також суди дійшли висновку, що оскаржувані розпорядження винесені у порушення вимог Законів України "Про запобігання корупції" та "Про засади запобігання і протидії корупції", оскільки позивач як викривач не міг бути звільнений із займаної посади в силу вказаних Законів.

Короткий зміст вимог касаційних скарг і відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі Виноградівська РДА просить скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник зазначає, що у спірних правовідносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, якими врегульовані питання вступу, проходження і припинення державної служби.

На думку скаржника, позивач був некомпетентним як керівник відокремленого структурного підрозділу районної державної адміністрації, недбало ставився до виконання своїх посадових обов`язків, що підтверджується розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 26 липня 2018 року №486 «Про скасування наказу Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської райдержадміністрації від 29 травня 2018 року», що й стало однією з причин звільнення ОСОБА_1 із займаної посади начальника Управління. Відповідач-1 вказує, що у позивача на момент проведення конкурсного відбору був відсутній досвід роботи на аналогічній посаді чи іншій керівній посаді державної служби, у зв`язку з чим у потенційного роботодавця не було можливості оцінити рівень професіоналізму, компетентності, наявних фахових знань, навичок, а також вміння їх практичної реалізації позивачем у повній мірі.

Також Виноградівська РДА посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми антикорупційного законодавства і послалися на нормативно-правовий акт, який втратив юридичну силу на момент застосування судами його норм, а саме, на Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». До того ж скаржник вказує, що суди не встановили наявності причинно-наслідкового зв`язку між повідомленням ОСОБА_1 про корупційне правопорушення і його звільненням з посади.

Крім того, відповідач-1 вважає помилковими і такими, що не відповідають дійсності, висновки судів щодо порушення ним процедури звільнення позивача у частині недодержання строків, зазначених у частині шостій статті 35 Закону України «Про державну службу», а саме строків попередження державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш, як за сім календарних днів із зазначенням підстав невідповідності займаній посаді. Так, скаржник зауважує, що вжив усіх можливих заходів щодо своєчасного адресування відповідного листа позивачу. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 дізнався про своє звільнення 8 серпня 2018 року, тоді як з рахуванням розпорядження від 30 листопада 2018 року №93-к був звільнений саме з 30 листопада 2018 року, що свідчить про дотримання відповідачем-1 семиденного строку, визначеного у частині шостій статті 35 Закону України «Про державну службу».

Також скаржник вважає помилковими висновки судів у частині застосування для вирішення цієї справи положень Закону України «Про державну службу», якими врегульовані питання дисциплінарної відповідальності державних службовців, зокрема статей 68, 71 вказаного Закону, оскільки підставою для звільнення позивача стала його невідповідність займаній посаді протягом строку випробування, а не застосування звільнення як виду дисциплінарного стягнення.

Інші учасники справи не надали своїх відзивів на касаційну скаргу. Ухвалу Верховного Суду від 1 листопада 2019 року про відкриття касаційного провадження у справі отримали 11 листопада 2019 року (Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації) та 12 листопада 2019 року ( ОСОБА_1 , Управління).

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що 7 травня 2018 року відповідно до Розпорядження голови Виноградівської РДА №35-к "Про призначення на посаду ОСОБА_1 " позивач призначений на вакантну посаду начальника Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА з 11 травня 2018 року як переможець конкурсу на цю посаду з посадовим окладом згідно штатного розпису. За цим Розпорядженням, позивачу з метою перевірки відповідності державного службовця займаній посаді, встановлено випробувальний термін тривалістю 3 (три) місяці з 11 травня 2018 року до 10 серпня 2018 року.

Розпорядженням від 6 серпня 2018 року №62-к позивача звільнено із вказаної посади з 10 серпня 2018 року через невідповідність займаній посаді протягом строку випробування згідно пункту 2 статті 87 Закону України "Про державну службу".

Розпорядженням від 30 листопада 2018 року №93-к внесено зміни до Розпорядження №62-к від 6 серпня 2018 року щодо дати звільнення позивача з посади, яку змінено з 6 серпня 2018 року на 30 листопада 2018 року.

Підставою для прийняття оскаржуваних розпоряджень стали розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 26 липня 2018 року №486 "Про скасування наказу Управління освіти, молоді та спорту від 29 травня 2018 року №04; розпорядження голови районної державної адміністрації від 3 серпня 2018 року №61-к "Про відкликання зі стажування ОСОБА_1 ; лист Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації від 3 серпня 2018 року №01-17/3231.

Так, 29 травня 2018 року керівником управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА видано наказ №04 "Про проведення інвентаризації активів та матеріальних цінностей", в основу якого покладено наказ Головного управління Державного казначейства України від 30 жовтня 1998 року №90 "Про затвердження Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ", який втратив чинність (наказ Міністерства фінансів України від 2 вересня 2014 року №879).

26 липня 2018 року Головою Закарпатської обласної державної адміністрації видано розпорядження №486 "Про скасування наказу управління освіти, молоді і спорту Виноградівської районної державної адміністрації від 29 травня 2018 року №04. Розпорядженням №486 Голову Виноградівської РДА Русанюка М.М. зобов`язано відрядити на стажування до Іршавської й Тячівської райдержадміністрацій начальника Управління ОСОБА_1 з метою набуття практичних умінь та навичок щодо виконання обов`язків на займаній посаді.

Розпорядженням Голови Виноградівської РДА №14-р від 30 липня 2018 року ОСОБА_1 направлено з 1 серпня до 31 серпня 2018 року до Тячівської районної державної адміністрації; з 3 вересня до 3 жовтня 2018 року до Іршавської районної державної адміністрації для проходження стажування з відривом від служби.

Розпорядженням голови Виноградівської РДА №61-к від 3 серпня 2018 року ОСОБА_1 було відкликано зі стажування з 6 серпня 2018 року у зв`язку з виробничою необхідністю.

3 серпня 2018 року ОСОБА_1 надіслано лист №03-20/1808, яким він відповідно до пункту 6 статті 35 Закону України "Про державну службу" повідомляється про звільнення з посади як такий, що не пройшов випробування у зв`язку з невідповідністю займаній посаді. Також у цей же день, за дорученням голови Виноградівської РДА №03-20/24 на виконання вимог статті 35 Закону України "Про державну службу" було створено комісію з метою вручення повідомлення про звільнення з посади ОСОБА_1 не пізніше 3 серпня 2018 року та складено цією комісією акт про неможливість вручення документів та ознайомлення з підставами невідповідності займаній посаді протягом строку випробування.

Крім того, 3 серпня 2018 року на адресу Виноградівської РДА направлено лист Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрацїі від 3 серпня 2018 року №01-17/3231 стосовно розгляду звернень директорів закладів загальної середньої освіти Виноградівського району від 9 липня 2018 року щодо перевищення службових повноважень начальником Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА ОСОБА_1

Відповідно до наказу Департаменту освіти і науки облдержадміністрації від 10 липня 2018 року №56 з метою належного та об`єктивного розгляду колективного звернення було створено комісію. Заявники скаржилися на начальника Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА ОСОБА_1 у зв`язку із допущенням ним системних порушень Законів України "Про освіту", "Про державну службу", "Про державні закупівлі" та Кодексу законів про працю України.

Як зазначено у листі Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації від 3 серпня 2018 року №01-17/3231, в ході розгляду звернень комісія вивчила окремі напрями фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 на посаді керівника управління освітою. Так, 17 червня 2018 року позивач як начальник управління уклав 5 договорів на закупівлю будівельних матеріалів та 1 договір на придбання комп`ютерного обладнання. Жоден із договорів не відповідав вимогам статті 180 Господарського кодексу України. Підставою для підписання договорів був розпорядчий документ за підписом ОСОБА_1 , який не передбачений інструкцією з діловодства. Річний план закупівель оприлюднений на сайті PROZORRO.gov.ua, однак у паперовій формі його не надано. Зміни до річного плану, де були б відображені закупівлі планшетів та будівельних матеріалів не оприлюднені, чим порушено вимоги статті 4 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, завищена вартість придбаних товарів. Зазначено, що в Управлінні відсутні підтверджуючі документи щодо видачі будівельних матеріалів закладам освіти на загальну суму 132,6 тис грн, а також відсутні відповідні будівельні матеріали. Керівники закладів освіти отримали тільки по 1-2 позиції із переліку наявних будівельних матеріалів. Відтак, у листі від 3 серпня 2018 року №01-17/3231 зазначено, що виявлені порушення свідчать про нераціональне використання бюджетних коштів та є наслідком непрофесійного, некомпетентного виконання позивачем своїх завдань та обов`язків. В результаті голові Виноградівської РДА рекомендовано вивчити доцільність подальшого перебування ОСОБА_1 на посаді начальника Управління відповідно до частини третьої статті 44 Закону України "Про державну службу" (а.с. 75-80, том 1).

Водночас суд першої інстанції з довідки про комісійне вивчення колективного звернення директорів закладів загальної середньої освіти Виноградівського району, яка була складена комісією відповідно до наказу департаменту освіти і науки облдержадміністрації від 10 липня 2018 року №56, встановив, що вона за своїм змістом відрізняється від встановлених обставин, які визначені у листі Департаменту освіти і науки Закарпатської ОДА від 3 серпня 2018 року №01-17/3231 за одноособовим підписом директора департаменту Г. Сопкова.

Також суди встановили, що відомості, які лягли в основу оскаржуваного розпорядження №62-к, а згодом розпорядження №93-к, не були об`єктом дослідження комісії. Крім того, комісія Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації із врахуванням ситуації, що склалася, вбачала за необхідне провести службове розслідування дисциплінарною комісією відповідно до статей 64 - 66, 68, 69, 71, 73 Закону України "Про державну службу", що визначено у довідці від 12 липня 2018 року.

До того ж суди встановили, що складення директором зазначеного Департаменту листа від 3 серпня 2018 року із викладенням обставин, які не зазначені у вказаній довідці за наслідками комісійної перевірки, не можна розцінювати як обґрунтовану підставу для формування висновку про наявність підстав для звільнення позивача із займаної посади.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII.

За статтею 71 Закону "Про державну службу", з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково.

Відповідно до приписів статті 21 вказаного Закону особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.

Згідно вимог статті 33 цього ж Закону акт про призначення на посаду приймається у вигляді указу, постанови, наказу (розпорядження), рішення, залежно від категорії посади, відповідно до законодавства. Акт про призначення на посаду може містити також такі умови й зобов`язання: (2) строк випробування (у разі призначення з випробувальним строком).

Приписами статті 35 Закону України "Про державну службу" передбачено, що в акті про призначення на посаду суб`єкт призначення може встановити випробування з метою перевірки відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку. При призначенні особи на посаду державної служби вперше встановлення випробування є обов`язковим. Випробування при призначенні на посаду державної служби встановлюється строком до шести місяців. У разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби. У такому разі застосовується відкладене право другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби. Якщо конкурсною комісією такого кандидата не визначено, проводиться повторний конкурс. Суб`єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону. Суб`єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів із зазначенням підстав невідповідності займаній посаді.

Положеннями частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

Пунктом 2 частини першої статті 87 цього ж Закону визначено, що однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.

Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції визначається статтею 53 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII.

Так, особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу, здоров`ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, або їх близьких осіб, у зв`язку із здійсненим повідомленням про порушення вимог цього Закону, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".

Особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою (частини перша - третя статті 53 вказаного Закону).

За статтею 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга Виноградівської РДА у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - «КАС України») суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Предметом спору у цій справі є законність звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з встановленням невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді протягом строку випробування.

Так, аналізуючи норми вказаного Закону щодо суті випробувального терміну, Верховний Суд зазначає, що у період випробувального терміну суб`єкт призначення з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатність виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки. Випробувальний строк установлюється для того, щоб особа проявила свої професійні якості на новій посаді, показала себе як кваліфікований і відповідальний працівник, а тим більше як керівник. Водночас, у разі якщо роботодавець в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право його звільнити з причини незадовільного результату випробування. Суб`єкт призначення має право самостійно визначати, чи відповідає працівник посаді, на яку його призначено.

Разом з тим, висновок про невідповідність працівника займаній посаді має бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Тобто для висновку про невідповідність займаній посаді повинні бути достатні очевидні (фактичні) підстави, на основі яких можна пересвідчитися у тому, наскільки обґрунтованими є висновки суб`єкта призначення.

Аналогічна правова позиція щодо тлумачення суті правовідносин із установлення державному службовцю випробувального терміну викладена у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №809/1157/17, від 14 квітня 2020 року у справі №540/743/19, від 22 квітня 2020 року у справі №2140/1369/18.

З огляду на вказане Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що негативна оцінка ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівня позивача спростовуються самим фактом прийняття позивача на посаду як такого, що успішно пройшов конкурс.

Крім того, оскільки суди встановили визначення відповідачами конкретних причин, з яких позивача звільнено з посади (зокрема, нераціональне використання бюджетних коштів, порушення порядку укладення господарських договорів і вимог статей 2, 4 Закону України «Про державні закупівлі», невидача директорам шкіл придбаних будівельних матеріалів на суму: 132,6 тим грн, прийняття позивачем наказу від 29 травня 2018 року №04 "Про проведення інвентаризації активів та матеріальних цінностей", в основу якого покладено наказ Головного управління Державного казначейства України від 30 жовтня 1998 року №90 "Про затвердження Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ", який втратив чинність, внаслідок чого наказ від 29 травня 2018 року 04 був скасований розпорядженням Голови Закарпатської районної державної адміністрації №486 від 26 липня 2018 року), то їх висновок про те, що жоден документ відповідачів не містить висновків про невідповідність позивача займаній посаді суперечить встановленим судами обставинам.

Так, зі змісту норм Закону України «Про державну службу» випливає, що випробувальний строк власне і надається для того, щоб особа проявила себе на новопризначеній посаді в усіх аспектах як кваліфікований і відповідальний працівник і для висновку про невідповідність особи займаній посаді відповідно до пункту 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» достатньо того, щоб цей висновок суб`єкта призначення був належно обґрунтований і відображений у відповідних документах.

За встановлених судами обставин і з огляду на викладене у цій постанові тлумачення змісту правовідносин щодо застосування до державних службовців випробувального терміну випливає, що із тих документів, на підставі яких прийнято оскаржуване розпорядження № 62-к від 6 серпня 2018 року, чітко вбачаються підстави, з яких відповідачем прийнято вказане розпорядження, що випливає з обставин, встановлених судами.

Водночас слід зауважити, що колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що проведення службового розслідування може вимагатися лише у разі вчинення особою дисциплінарного проступку, тоді як мотиви звільнення позивача свідчать не про дисциплінарний проступок, а саме про невідповідність позивача займаній посаді. Тобто звільнення з підстав невідповідності займаній посаді протягом випробувального терміну і звільнення у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку є самостійними підставами. У цій справі не йдеться про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, тому немає підстав вважати, що перед тим як звільняти його необхідно було провести службове розслідування.

Аналогічна правова позиція щодо розмежування зазначених підстав звільнення викладена у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №809/1157/17 та від 13 жовтня 2020 року у справі №808/2841/17.

Крім того, слід погодитися з доводами скаржника про те, що ним було вжито всіх можливих заходів з метою дотримання семиденного строку повідомлення ОСОБА_1 про звільнення з 10 серпня 2018 року на підставі наказу від 6 серпня 2018 року. Так, скаржник правильно зауважує, що розпорядженням від 30 листопада 2018 року №93-к було змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 10 серпня 2018 року на 30 листопада 2018 року. За умови того, що позивач, як встановлено судами, отримав повідомлення про звільнення 8 серпня 2018 року, а звільнений 30 листопада 2018 року, то вимоги щодо семиденного строку, встановлені частиною шостою статті 35 Закону України «Про державну службу», порушені не були. Натомість суди, встановивши вказані обставини, неправильно застосували вказану норму Закону України «Про державну службу».

Проте, незважаючи на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне погодитися з висновками судів про наявність підстав для задоволення цього позову з огляду на таке.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 11 червня 2020 року у справі №816/1874/17, досліджував питання статусу викривача і моменту поширення на нього гарантій, передбачених частиною третьою статті 53 Закону України «Про запобігання корупції».

Так, викривач набуває свого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата.

З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває імунітет, суть якого розкрито в частині третій статті 53 Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до положень зазначеної норми особа або член її сім`ї не може бути звільнена у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

Водночас такий імунітет не є абсолютним і має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.

Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним.

Про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.

Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дає змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв`язку між виданням спірних наказів із діяльністю позивача, як викривача.

Позивач вказує, що причиною його звільнення послужив саме його статус викривача.

Перевіряючи вказану обставину, суди дослідили відеоматеріали, які містять інформацію щодо предмета доказування і наявні на офіційному сайті Національної поліції України, за якими, з огляду на суспільний резонанс і з метою надання громадськості достовірної інформації про розслідування кримінального провадження, Департаментом захисту економіки Національної поліції та Генеральною прокуратурою України було прийнято рішення про оприлюднення фрагментів розсекречення матеріалів негласних (слідчих) дій щодо отримання Головою Виноградівської РДА неправомірної вигоди (https://www.youtube.com/watch?v=WBq4AdhXZrM). Суди встановили, що ці матеріали є загальнодоступними і стосуються звільнення позивача із займаної посади та підтверджують відомості щодо повідомлення ним про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

Вказані обставини не були спростовані відповідачами в ході судового розгляду справи.

Водночас Верховний Суд зауважує, що в силу статті 341 КАС України переглядає судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, скаржник не навів жодних доводів про недопустимість вказаних відеоматеріалів як доказу у справі.

Не дивлячись на те, що зазначені відеоматеріали було оприлюднено після прийняття розпорядження від 6 серпня 2018 року про звільнення позивача (15 серпня 2018 року), ці події не є значно віддаленими у часі й суди обох інстанцій, проаналізувавши відповідні матеріали, дійшли висновку про наявність зв`язку між звільненням позивача і відомостями, що випливають із досліджених відеоматеріалів.

Отже, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи дають підстави стверджувати, що позивач набув статусу викривача у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» і здобув відповідний імунітет.

Відтак Верховний Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач був звільнений всупереч гарантій імунітету викривача, передбачених частиною третьою статті 53 Закону України «Про запобігання корупції», що відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України є підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити.

За статтею 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Встановивши порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне змінити відповідні судові рішення у їх мотивувальних частинах.

З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року змінити, виклавши мотивувальні частини вказаних судових рішень у редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.Г. Загороднюк

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду